Після тієї ночі Девід палко переконував дружину поїхати, але вона вважала його розповідь нічним жахом і щиро не розуміла, чому чоловік хоче кинути їхню домівку через якесь безглуздя. На всі його вмовляння Емілі відповіла, що не залишить свій будинок, роботу та друзів через занадто багату девідову уяву. Девід поїхав один.
   Він оселився в невеликому затишному містечку. Новий будинок здавався безпечним, та відчуття тривоги не полишало. Вночі Девід прокидався від найменшого шурхоту, але все було тихо й спокійно. Життя поступово налагоджувалось.
   Якось вранці, збираючись на роботу, Девід побачив на підлозі дивні сліди, що йшли від вхідних дверей і щезали посеред сходів на другий поверх. Це були сліди босих дитячих ніг.
   Спочатку він не зрозумів, що саме здалось йому дивним в цих слідах - звісно, окрім того, що ніяких дітей в будинку не було. Девід вирішив, що сусідські діти вночі відвідали його оселю в пошуках пригод, і посміхнувся, пригадуючи власні.
   Він вийшов на ганок та гукнув сусіда, що якраз забирав пошту. Той уважно вислухав Девіда, і на його прохання зайшов до будинку подивитись на сліди. Побачивши, як він раптово зблід, Девід запитав, що трапилось, але сусід мовчки вийшов з будинку та, не обертаючись, швидко пішов до себе.
   Девід знизав плечима та пішов до комори по ганчірку. Лише повернувшись та нахилившись над сходами, він зрозумів, що з цими слідами було не так. Це не були сліди посеред пороху, це був порох у формі слідів.

Вичитав, що якщо довго не спати, то можна навіть ласти склеїти. Але попри страх все одно не вдається заснути. По-перше, часто шахедна атака розпочинається з вечора. І передбачити, де будуть літати дринольоти, неможливо. Тож іноді трапляється, що тільки вмостився — аж чуєш: "Бабах!" (якщо луплять по шахедах чимось важким) або "тир-тир-тир" (стрілкотня). Нещодавно, таке було тричі. Причому, кружляли в районі якраз о 4-й ранку. А в такий час заснути проблематично, бо передранковий час. Та й, щоб налаштуватись на сон, потрібен якийсь час. По-друге, пізній час засинання робить свою справу і просто заснути стає важче. Для цього перед сном доводиться дивитись контент. Спочатку думаєш: "Нумо гляну ще одне відео", "почитаю якусь статтю". А потім іще і ще... По-третє, для сну потрібні гарні емоції і щоб мозку було що переробляти. А якщо потік інформації обмежується лише побутом та інтернетом, новим враженням братись нізвідки. Але я хотів поговорити не про причини неспання, а про наслідки. Так ось... Помічаю, що болить голова. Дуже хочеться спати. Важко сконцентруватись на чомусь (на роботі або на зйомках для блогів). Відчуття, наче п'яненький. Наскільки мене вистачить не знаю. І, в принципі, можна хоча б частково надолужити неспання, відіспавшись вдень. Однак це якщо нічим не зайнятий. А якщо є купа справ?! Треба дозняти дегустацію (мабуть доведеться відкласти і виспатись), зробити роботу. А ще під час дегустації відлетіла коронка. Тому треба буде підшуковувати час, щоб сходити в стоматологічну клініку. А мені ж треба готувати матеріали до блогу, бо піджимає дедлайн. І що робити?! Як спати? Бо таблетку для пофігізму ще не вигадали.

Стрічка новин застрягла на 15.03.25 і ні вперед, ні назад. Ще в когось є така проблема?

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Церковь – это сообщество верующих людей, исповедующих Иисуса Христа Господом и Спасителем. Как и народ Божий в ветхозаветные времена, мы вызваны из этого мира и объединены для поклонения, общения, наставления в Слове, для празднования Вечери Господней, для служения обществу и для проповеди Евангелия по всему миру. Свою духовную власть Церковь получила непосредственно от Христа, Который есть воплощенное Слово, открытое в Писании. Церковь — это Божья семья; прихожани ее, будучи детьми Божьими, строят свою жизнь на основании Нового Завета. Церковь – это тело Христово, сообщество веры, Главой которого является Сам Христос. Церковь — это невеста Христа, ради которой Он умер, чтобы освятить и очистить ее. Когда же Он во славе вернется на землю, то представит ее пред Собой славной Церковью, состоящей из верных Его детей во все века, искупленных Кровью Его, Церковью, не имеющей пятна и порока, святой и непорочной!

Мечты о качественном загородном отдыхе на своем участке очень быстро превратились в каторжные работы.
Лес, река, озеро, залив уже не кажутся такими необходимыми в жизни атрибутами. Весь дачный сезон будет посвящен очень странным потребностям, которых еще в январе и в помине не было.
Зато познакомились с соседями и они рассказали про наш участок больше чем предыдущие хозяева. Им очень нравится наша вишня, которая растет на нашем участке а плодоносит у них. Просили их сторону не подрезать.
Кроты по прежнему питаются подземными деликатеса
ми и старательно вспахивают землю. Вот только не там, где хотелось бы.
Была мечта купить настоящий сельский кирпичик, так давно не ела этот хлеб. Я его с детства люблю. Но то что купила это дорогущая фигня, пресная и приготовлена в хлебопечке, а стоит как..., а крошится как...слов нет.
Дома на окне растет клубника из агромаркета и рассада дивных перцев похожих на розочки. Лежит еще кучка разных семян типа окры и грибной травы, но как то быстро я обломалась. Начала задумываться насколько мне это важно.
Если из общей площади отминусовать постройки и дорожки, то земли там совсем не много, но если начать приводить все в порядок, то охренеть какая целина.
И много тени от дома, может потому что солнце низко ходит сейчас.
Как бы там ни было унывать точно некогда, еще есть забота о близких, работа, квартира и в сутках по прежнему 24 часа

Вчора в чатрулетці познайомився із Катею. Така сісяста сиділа, брунетка. З Польщі. Вони з мамамою переїхали в Польщу із Запоріжжя.