1) Може тому що краса бачиться лише здалека (історіі)?
2) Тому що людство, або цивілізаційна частина давно не знало що таке війна зблизька та легковажно до цього ставиться?
3) Може змінилось покоління, яке взагалі не вчить історію навіть з підручників,і не знає розмірів катастроф. Я про США з ЄС насамперед, але і в нас паганенько знають.
Колись знайомий 87 року народженя не зміг сказати хто такий Ленін та Маркс.
Але бовкнув що має коммуністичні переконання. Тобто, слово коммунізм він десь чув. що це таке не знає.
4) Може відчувають небезпеку, але ховають по страусячі голову в перегній.
Бо просто не бажають вірити, що катастрофа близько?
5) Оскількі ініціаторами війн майже завжди диктатури, а війна по суті злочин, то боротись з війнами одно що боротись із злочинністю.
Кожен диктатор, чи майже кожен злочинець.
І технлогія одна.
Диктатурі вкрай важко доводити свою потрібність через економічні важелі, тому доводить свою потрібність через війну, яка доречі всі гріхи спише. Оце вам і є "формула Штанмайєра" до всіх диктаторів, які мають можливість вдертись до сусідів.. Реставрація СРСР куйло обіцяв реставрувати ще до СВО і АТО.
Якщо диктатор задмав напасти та захопити, то ніяка формула не допоможе, а буде лише димовою завісою перед нападом.
6) А можливо ледачисть мізків? Бо більшість людей на Землі дурні. Тому усілякі "піраміди" (у економіці, політиці та історіі не закінчаться). Люди прагнуть шукати занадто простих рішень до складних проблем.
Відчуття халяви під назвою коммунізм чи то совковий зразок соціалізму пагано закінчиться для всіх.
Ну от скажіть, як можна сумувати за цим?
(Ну звісно я не про діда).