хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Сьогоднішнє


 День  пройшов сьогодні спокійно, як і вчора, з гумором, який неминучий в родині, де одночасно три фізруки і один державник)) Але мій день зробила одна малесенька зустріч наприкінці дня.
   Абсолютно пуста звичайна сільська асфальтівка, зустріти тут можна рідко кого. Їду верхи, вигулюю свою кобилу, на обличчі захисна маска, ніжно бежева, щоб гарно))) сама шила)) Ніколи в житті не думала, що в такому ходитиму, ну хай азіати, в них там смог і все таке інше.
  Їду, топаємо непоспіхом, назустріч мотоцикліст, мотоцикл такий весь чорно-нікельований, за кермом хлопчина в брутальній шкірянці, а зблизька дивлюсь - маска!))) схожа на мою, тільки стильно чорна. Зустрілись поглядами і так з розумінням і явним гумором подивились одне на одного. Той момент, коли розумієш, що не ти один трішки по-дурному виглядаєш, а це нормально, навіть в такому місці))))

  П. С. Попереджу запитання - маску вдягла від шерсті, якої на конях весною таке враження, що точно 2000 на квадратний сантиметр)) До речі дійсно зручно, і карантин пройде, а маска в мене точно залишиться. 

истинно

  • 05.04.20, 21:57
не смотри проходи ради бога день
прояснять ли здесь ещё что-то
равнодушия тёмные стёкла надень
в горизонт за своими трёхсотым
под собою не чуя земли и воды
унося и огонь и воздух
замыкающий поводырь
проходи же пока не поздно

ожиданием вечность не искажай
по наброску не судят о кисти
проходи и не будет жаль
говорю тебе истинно

карантинно-картинное

  • 05.04.20, 20:33
из серии ожидание / реальность

Небо вечірнє зімкнуло вуста...

Небо вечірнє зімкнуло вуста.

Множаться тіні у світлі ліхтарнім.

Перша на подіум вийшла звізда,

і дефілює у платтячку хмарнім.

Гаснуть хвилини. Скінчився їх час.

Пустка надійно тримає за руку.

Вражень мовчить словниковий запас,

Навіть в думок не лишилося звуку.


Сало




Сиджу, сумую натощак недавно.
Чомусь згадалося мені як літом
Ловив на річці коропа на сало. 
А  в нього у цей  час була дієта





З досади з'їв  весь тормозок, 
Що взяв з собою на рибалку.
На спеці вже розплавився мозок
Щоб освіжитися, чкурнув у балку

Вона була поблизу.  Мокро, сиро.
Блаженна ширилася прохолода, 
І пахло скрізь швейцарськім сиром,
Зелені жаби вештались навколо

Знов захотілось щось поїсти -
Та у торбиночці  вже пусто.
Дивлюсь навколо песимістом
В думках ідей  зовсім не густо

Дивлюсь на жаб, згадав французів
Але від дивних цих асоціацій
Щось гнівно смикнулось у пузі
Тому - на берег, щоб подалі  від ілюзій

Повитягав  вудки  всі я  без кльову.
От трясця, ще на місці вся  принада
Тож, насадівши на гачки крупу перлову
Закинув теї   снасті знов у  воду.

Замріявся. Очами їм  природу 
І слухаю, як десь дзвенить свірчок
Згадав про борщ, холодну воду,
І  повну  пазуху... цицьок

Та шлунок повернув все до реалій
Мій погляд впав на банку з салом
(його я накришив для коропа без жалю)
Тож, посміхнувшись, проковтнув все
Залпом
dance

Насолоджуйтесь mmmm





Меч обоюдоострый

Много есть доподлинных историй о силе материнской молитвы.
 Она и со дна моря детей достает, и от огня защищает, и в любой, самой злой
напасти в силах помочь!
 Но есть и иные истории….
 Расшалился как-то не в меру ребенок. Бегает по дому, то за одно зацепит, то за
другое…
 Не выдержала мать да как закричит:
 - Да когда ж ты угомонишься, проклятый? Чтоб у тебя руки-ноги отсохли!
 И что же?
 Прошли годы. Про тот случай, разумеется, и думать забыли. Ребенок вырос
красивым спортивным юношей. Все просто любовались им. До тех пор, пока однажды его
не сбила машина. Что там она задела, то точно знают лишь доктора, но после этого
отнялись у него руки и ноги. Да так, что уже ничем нельзя было помочь.
 А как поможешь, если так велика сила материнской молитвы!
 Или проклятия…

*
Монах Варнава(Санин)