хочу сюди!
 

Наталія

51 рік, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-57 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Меня в этом году больше ничего не удивит



Впервые не поехал на море из-за коронавируса, до этого не ездил из-за отсутствия денег.

 

Сложности обычно начинаются там, где пытаются что-нибудь упростить...

 

Меня в этом году больше ничего не удивит. Даже инопланетяне.

 

Если человека укусит вампир - человек станет вампиром. У меня такое ощущение, что некоторых людей покусало говно!

 

Говорят, что для счастливой семейной жизни надо закрывать глаза на недостатки друг друга...
Вопрос: а когда глаза-то можно открывать?..

 

Решил приготовить борщ. Зашёл в Интернет спросить, кто как готовит. Сразу узнал, что Порох специально подсунул нам Зе и что Гейтс будет всех чипировать. В общем, я пиццу заказал.



 

Часто в ленте вижу что-то про ДБР и картины Порошенко. Я в этом ничего толком не понимаю, не знаете, кто еще картины писал?

 

- А почему Зеленского не рисуют на иконах?
- Пробовали, получаются комиксы.

 

Слово психотерапевт чомусь лякає людей. Давайте назвемо це "менеджер зі зв'язків з реальністю".

 

Старі і хворі меми йдуть вмирати в "Однокласники".

 

Раньше нам трубили о разгуле короновируса в США, о тысячах трупов и сотнях тысяч заражённых. Однако с начала погромов эпидемия удивительным образом сошла на нет, и про неё там уже никто не вспоминает. Выходит, погром и есть та пресловутая вакцина?



 

 

Почти 80% населения Миннеаполиса уже закончили свой рождественский шопинг.

 

Ребята, если вам в жизни не хватает на что-то денег, то надо просто стать богатыми и успешными, и тогда денег будет хватать.

 

Дураков не нужно учить, они необучаемы. Но многие из них платёжеспособны. В этом суть всех тренингов.

 

ты молока купил скотина
кричит владимиру жена
икнув владимир отвечает
нет молокаку я не пил

 

Простой способ борьбы с пробками:
Разрешить пить на работе. Тогда все будут веселые, довольные и ездить на автобусе.

 

Кто в пробках постоял, тот над мопедом не смеется!

 

В НХЛ шайбу меняют на белую! Черную шайбу бить нельзя.



 

Дикари считали, что фотоаппарат может украсть душу у того, кого снимают. Инстаграм доказал, что они были правы.

 

— Как назвать черного человека за штурвалом самолета?
— Не знаю.
— Пилот, долбаный ты расист!

 

- Сарочка, после 20 лет совместной жизни, я подготовил поправочку в наш брачный контракт.
- Всего одну поправку?
- Да, всего одну, из 206 пунктов.

 

- Серёга, ты чё сегодня радостный такой?
- Да с утра отхлебнул немного оптимизма...

 

2020 год объявлен ООН "Годом защиты растений". Помните, зелёные овощи, о вас - заботятся.

 

- Как у тебя обстоят дела с молодой женой?
- Прекрасно, она влюблена в меня без памяти!
- А ты не врёшь?
- Честно, она в постели каждый раз называет меня другим именем...

 





 

14. Знакомство с мамой. Дубль 2

  • 11.06.20, 08:06

- Твое знакомство с моей мамой произошло как-то... неправильно. Я поговорил с ней, и мы решили, что вам нужно познакомиться в нормальных условиях. Мама приглашает тебя на ужин в пятницу вечером.

Правильное решение. Мы должны познакомиться, пообщаться и она должна увидеть меня в нормальном виде (в одежде, в конце-концов). Но мне так страшно... Реально страшно. Первое впечатление ведь уже сложилось. И оно было не самое лучшее, к сожалению.

Я обязательно должна ей понравиться. Ведь этот мужчина мне не безразличен.
Нужно купить ей подарок. Что дарят мамам? Что купить? Какие цветы приемлемы? Обязательно нужны цветы! Розы, орхидеи? Может лучше что-то комнатное? И что надеть? Что-то скромное, но не очень скучное? А что конкретно?
Меня одолевала куча вопросов. Одолевала так, что я не спала нормально несколько ночей подряд. Я ведь не каждый день знакомлюсь с мамами.

На смотрины я все же сходила. Но... по-моему, неудачно.

Подготовилась основательно. Оделась очень просто. Свободное черное платье, удлиненный серый пиджак из мягкой ткани, крупный пейзажный аметист на длинной цепочке, лоферы. Аккуратная укладка. Минимум макияжа. Купила орхидею и конфеты во "Львовской мастерской шоколада". Вроде бы все учла, но... с самого начала все пошло как-то не так.

Когда дверь открылась и Стоматолог представил нас друг другу первое что сказала его мама было:

- Необычно видеть вас одетой.

Видели бы вы как она это сказала! Я тут же попала в неловкое положение. Мне, конечно, очень хотелось ответить, что ничего странного, я одеваюсь, иногда, в прохладные дни, но сдержалась smile

За столом она долго и подробно допрашивала меня, где и кем я работаю, сколько зарабатываю, кто мои родители, кем работают, где живут, хорошо ли зарабатывают, даже про группу крови спросила и болела ли я ветрянкой в детстве, какая у меня квартира, сколько комнат. Это был допрос с пристрастием. В какой-то момент мне показалось, что если я не отвечу ко мне начнут применять силу.

Следующий укус последовал за чашкой чая.

- Я бы на вашем месте следила за количеством сладкого, которое вы едите. Мой сын достоин красивой, стройной жены.

Я чуть не подавилась, но снова смолчала. Если бы вы только знали чего мне это стоило.

Очередную порцию "добра" я получила уже в дверях.

- Ну, что ж, Алиса, скажу вам прямо - вы мне абсолютно не нравитесь. Но я думаю нам стоит больше общаться. Может я пойму, что мой сын в вас нашел? Мне бы не хотелось думать, что вы держите его только сексом и своим распутством.

Во как! Да я вообще опасная женщина. Спасибо, что заметила lol

При этом Стоматолог все это слышал и вообще никак не прокомментировал. После такого "приятно проведенного вечера" мое настроение испортилось настолько, что я впервые ему соврала. Сказала, что скорее всего, перенервничала, что у меня болит голова, я устала и хочу выпить аспирина и лечь спать. Он привез меня домой. В машине мы ни сказали друг другу ни слова... По-моему, это начало конца. Мне не справиться с этой женщиной. И есть ли смысл?

С любовью,
Ваша Алиса heart

Иллюстрация: Sophie Griotto

13. А Максим таки маньяк...

  • 11.06.20, 07:56

На прошлой неделе при странных обстоятельствах я познакомилась с парнем по имени Максим. Он обещал перезвонить. Сегодня перезвонил. Пригласил встретиться. А я решила, что уж там... пойду, посмотрю на этого Максима (т.к. мы познакомились ночью, я была напугана и расстроена, моя память отказывалась воспроизводить как он выглядел). Кроме того, мой Стоматолог был занят и оставил меня скучать на все выходные. Прихорохорилась я и пошла на свидание/встречу.

Встретились. Смотрю, он приятно удивлен моей внешностью - видать, тоже меня не особенно запомнил. А зачем звонил? Раз не помнишь, как девушка выглядит?Загадка мужской логики.

Я тоже была приятно удивлена. Симпатичный блондин с легкой небритостью на лице. Я весь вечер думала, на кого же мне он похож? И только сейчас дошло!!!! На Ивана Дорна!!! Один в один просто!!! Симпатичный, но на любителя.

Максим оказался творческим парнем. Работает дизайнером интерьеров. Увлекается фотографией (даже несколько выставок было). Много путешествует. Ведет в Интернете блог. Интересный такой мальчик. Люблю таких. С ним не то, что есть о чем поговорить. Его слушаешь, открыв рот.

Когда прощались, он меня поцеловал. Мне должно быть стыдно, но я ответила на поцелуй, но честно призналась, что у меня есть парень и с ним все серьезно. На что он с невозмутимостью удава ответил:

- ОК. Нормально. Я не создан для отношений. Но если тебе захочется разнообразить свою жизнь, весело провести время и заняться сексом без обязательств - я к твоим услугам. Телефон знаешь. И на последок - позволь сделать тебе комплимент...

Последнюю фразу он сказал таким сексуальным тоном, что я аж вся внутренне напряглась... И тут происходит что-то непонятное. Он берет мою руку, целует ее, потом засовывает себе...Ну, вы поняли... Я чувствую рукой его член в полной боевой готовности, в полном шоке, не знаю что делать. И это все посреди улицы. В районе метро Театральная. Вокруг полно народу. Люди из театра выходят... А мы тут стоим... Короче, я в шоке.

- Думаю, для девушки это самый лучший комплимент. Ты даже ничего не делала, - целует в лоб, достает мою руку, садит меня в такси, расплачивается с таксистом и я еду домой... в полном недоумении.

Сижу вот теперь и думаю, что вообще произошло и какого хренища меня опять на приключения потянуло???

Но он все-таки оригинал! Таких мало.
С любовью,
Ваша Алиса heart

Иллюстрация: Sophie Griotto

12. Много мыслей в моей голове

  • 11.06.20, 07:50

Вчера весь день провела дома перед компом. Настроение на нуле - не выше ни ниже. Как вдруг раздался телефонный звонок... По мелодии сразу понимаю - Он. Нажимаю "ответить" и слышу немного взволнованный родной голосок:
- Привет. Обижаешься на меня?
- Нет.
- Можно я приеду?
- Конечно, приезжай.

Конец связи.
Начинаю метаться по квартире - порядки наводить на скорую руку. Честно говоря, я не особо люблю впускать кого-либо в свой дом. Мой дом - моя крепость. Это как раз про меня. И дело даже не в том, что у меня нет особого ремонта, огромная трещина в спальне на потолке и куча старой мебели, выкинуть которую все руки не доходят (или жалко, потому что это какая-никакая, а память о дедушке с бабушкой). У меня все из расчета на одного - одна кровать, одно кресло, один стул и т.д. Странно? Возможно. Просто на мой взгляд близкие примут меня и такой, а чужие... Ну чужим-то нечего делать в моем доме, правильно? Так вот... Стоматолог еще ни разу не бывал в моем доме. Мы обычно встречались либо на нейтральной территории, либо у него. На фоне последних событий я немного нервничала и меня еще больше подначивала мысль о том, что мой совсем неидеальный быт может его окончательно оттолкнуть от меня.
А еще у меня есть огромный рыжий кот. Вредный страшно. И этот огромный рыжий кот ненавидит гостей. И считает свою хозяйку собственностью. А уж представители мужского пола - это вообще для него стресс. Он сразу же воспринимает все так, как будто на его территорию кто-то пытается позариться.
Через полчаса приехал ко мне Стоматолог. С букетом белых роз. А я люблю именно белые цветы больше всего. Перемирие заключили (хоть мы и не ругались). И поведал мне стоматолог душещипательную историю:

- Я понимаю, конечно, что мама не должна проводить столько времени в квартире у своего уже взрослого сына, но ты должна понять как много она значит для меня. Папа ушел от нас когда мне было всего три года. Можно сказать у меня не было папы. Мама не вышла замуж и всю жизнь жила ради меня. Она работала на трех работах, чтобы вырастить меня, дать мне приличное образование. Я ей за это благодарен. Мама очень хочет чтобы у меня была своя семья, но она ревнует, понимаешь? Она привыкла что я всегда рядом, что двери моего дома всегда открыты, а если в моей жизни появится женщина у нас будет свой мир. Вот у нас с тобой уже есть свой маленький мир и маме в него нет хода. Вот она и нервничает. Но мне кажется, что все будет хорошо. Что со временем она привыкнет.

Отличная речь, правда? Я вот лежу, курю, смотрю на трещину в потолке и думаю о том, что Стоматолог мне действительно очень нравится и я хочу продолжать отношения с ним. Но его мама мне как-то совсем не нравится. Ее отношение к сыну напоминает мне отношение моего кота ко мне. Горло перегрызет если на его собственность позарятся. Я никогда ей не понравлюсь. Да и никто другой ей не понравится. Я заранее знаю чем закончатся наши отношения. Она будет совать свой нос во все, а я буду злиться и в конце-концов мне это надоест и я уйду хлопнув дверью. А он будет считать меня стервой, потому что я не люблю его маму.

Но он такой хороший человек, и мне так легко и хорошо, когда он рядом и без него будет так мучительно одиноко и больно. А может быть стоит все таки попробовать? Может быть все не так уж плохо как я себе надумала? Может она смирится с тем, что у сына появилась женщина, которая его тоже любит и тоже хочет сделать его счастливым?

Вся в раздумьях.
С любовью,
Ваша Алиса heart

Иллюстрация: Garance Dorе

11. Все так сумбурно...

  • 11.06.20, 07:42

Итак, после моего грехопадения любимый мне не звонит. Я мужественно терпела почти четыре дня и вчера вечером позвонила сама. Трубку взяла его мама. Я, естественно, трубку бросила. Интересно, чего она у него постоянно тусуется? Он живет в своем жилье. Мама - отдельно. Я понимаю, что мама всегда остается мамой, но он же не маленький мальчик, чтобы контролировать каждый его шаг.

Со мной так всегда, как только мужчина начинает мне по настоящему нравиться, как только я почувствую, что могу открыться ему и начинаю надеяться на светлое совместное будущее сразу же начинает происходить какая-то хрень!

В голове рой дурацких мыслей, в душе неприятно тяжело... В общем, решила, что нет ничего страшного в том, чтобы сходить в маркет за бутылкой вина. Я живу в достаточно глухом районе. Вокруг частный сектор и стройка, на улице уже темно, но мне нужна была анестезия, иначе не засну.

Натянула я джинсы, кроссовки, сверху майка от пижамы, застегнула куртку и пошла в маркет. Купила бутылку вина, сигареты и коробку шоколадных конфет. Иду домой. На часах уже около 23,00. Темно. На улице ни души. Частный сектор. Собаки гавкают. У меня депресуха... Дошла я уже почти до дома, как вдруг выпрыгивает на меня какой-то мужчина (я с перепугу даже не поняла откуда он конкретно выпрыгнул), обнимает за талию, прижимает к себе и на ухо говорит таким приятным, сексуальным голосом:
- Чего это ты по ночам тут шастаешь? Ведь маньяк может напасть. Сексуальный маньяк.

У меня сердце в пятках. Ну все, думаю, доходился кто-то по ночам за вином. Сейчас обворует и убьет, а потом патологоанатомы будут ржать над моими трусами с пингвинами и майкой от пижамы с пчелками

- Перепугалась? Не бойся. Я тут от друга шел, - невозмутимо говорит мне на ухо незнакомец. - За вином ходила? Что отмечаешь? Я проведу?

Провел меня до подъезда. Представился Максим. Записал мой номер телефона. Чмокнул в щечку и обещал перезвонить на днях.

Пришла домой на ватных ногах. Вино так и не пила. Сделала себе мятный чай.

Интересно, действительно позвонит? Или не позвонит? Так у меня же Стоматолог есть? Или уже нет? Но он же мне не звонит! А вдруг позвонит?
Как-то все сумбурно у меня. Особенно после случая этого... Все так сумбурно... Так сумбурно...

Озадачена, но с любовью,
Ваша Алиса heart

Иллюстрация: Sophie Griotto

***разное

  • 10.06.20, 22:58

1)Забыла где смотрела, но все дружненько рассказывали, что во время карантина они успешно освоили разные курсы и мастер-классы по интернету (бесплатно).
 Я все прозевала. Вчера погуглила и ничего не нашла. Было пару ссылок и там уже все закрыто.
А ну-ка признавайтесь кто что изучал на карантине? Где искать?

2)Дома постоянно включен телевизор (для фона). Заинтересовало шоу "Cупермама" по СТБ (снято до карантина).
Интересно было посмотреть кто как живет, у кого что в холодильнике, сколько денег получают.
Очень большие доходы у блогерш, а некоторые врут- "дядя помогает".
У многих за детьми смотрят няни.
Ясно, что там долго снимают и переснимают для нужной картинки, но все равно- часть то правда.
Одна проиграла и ее показали не очень хорошо как она хотела и она начала в инстаграме выкладывать про то как проходили съемки.)

ляляля

  • 10.06.20, 22:50
вышла за грунтом и притащила домой кучу всего не по списку)
голубика 4-х летка. Ультра ранний и ранний сорт. 
давно хотела что-то этакое купить и вот)
спросила у своих агрономов сказали, что садить можно еще не смотря на лето, а просто нужно будет поливать вером когла солнце уже не будет палить


на ультра раннем уже и ягодки имеютца
вот они



в одном горшке маленькая березка выросла. продавец решила её там и оставить) наш человек
я нашла две берёзки



на камнеломку давно смотрела и вот наконец-то приобрела. 



взяла куст с цветами, они уже высохли и там оказались семена.
очень удачно, правда?))



сегодня также забрала свой заказ сделанный еще в прошлом году



вот такое должно получится



и это под занавес дня) еще не получила


Біляші Україна.

  • 10.06.20, 22:49
                                                           Приготування.
Закваска - Розмішати в склянці - третина склянки теплої води,  столова ложка сухих дріжджів, столова ложка цукру, столова ложка муки. Залишити на 5 хв. в сторону.
.
Тісто – півлітра молока, третина склянки олії, 1 яйце, мука -замішати ложкою до стану як на млинці. ( А після трьох замішуваннів вийде десь 1 кг. муки).
.
 Через 5-8 хв. із залишеної в сторону  склянки почне вилазити дріжджовий розчин.  Виливаємо в тісто. Перемішуємо.
.
Залишаємо у теплому місці бажано, а влітку просто на кухні.
.
Після того, як тісто підійметься, збиваємо его, додаємо муки ще небагато.
Коли тісто почне вилазити з ємності Другий раз (десь через годину-дві) - 
тісто готове. Збиваємо і його - і починаємо ліпити біляші.
.
Фарш – свинина з яловичиною,  після перемелювання м'ясорубкою фаршу десь 500 грам щоби вийшло фаршу, додати мілко нарубленої ножем цибулі і трохи кисляку. Сіль. Перець чорний. Перемішати фарш.
.
.
Коли тісто буде готове - (1-2 год.) змочити долоні олією або холодною водою - все одно буде важко - Вибрати шмат тіста, розрівняти на долоні в млинець.  Іншою рукою покласти фарш на середину млинця - і почати акуратно підтягуючи нижній край вверх - защіплювати біляш. Акуратно зняти біляш з долоні умовною Защіпкою біляша вниз на петельню.
.
Смажити в петельні на олії, обсягом яка доходить до половини біляшів.
Контролювати смаження, піднімаючи виделкою низ біляша і через 7-10 хв. - перевернути на інший бік.

..
Деталі. 
 - Цибулю, додану в фарш,- краще не молоти м'ясорубкою, а різати ножем мілко. 
- В фарш можна додати трохи нутряного сала.
- Ніякого маргарину, свиного сала, зеленої цибулі, червоного перцю, соди - Немає бути у біляшах.
- Також можна не додавати в фарш яловичину, кисляк, чорний перець, нутряне сало.
.
.
Триматися Основи.

Андрій знає справжню історію держави, в якій народився

Я щасливий тим, що можу розповісти українцям про ПЛАСТ на прикладі таких українців, як Андрій Федоренко — Олег Володарський

 

Що ми знаємо про скаутську організую Пласт?

Пласт — це гра. Для ідеї Пласту характерний ідеалізм життєвих цілей і реалізм у засобах їхнього досягнення. Ідейні основи Пласту як виховної української організації накреслено у Пластовій присязі: «Присягаюсь своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб: бути вірним Богові та Україні; допомагати іншим; жити за пластовим законом і слухати пластового проводу». Це і є три головні обов’язки пластуна.

Що ж означає жити по-пластунському? Для цього слід дотримуватися чотирнадцятьох правил пластуна: бути вірним слову, сумлінним, точним, ощадливим, справедливим, ввічливим, доброзичливим, врівноваженим, корисним, пильним, слухатися пластової старшини, берегти своє здоров’я, любити красу і дбати про неї, завжди залишатися доброзичливим.

Пласт ставить за мету виховати активних патріотів. Тому кожен пластун намагається бути корисним своїй державі і тим, хто поруч. І всі разом пластуни щодня роблять добрі справи.

Є у пластунів своє гасло «Готуйсь!» (до добрих справ). При зустрічі пластуни вітають один одного словом «Скоб». Це назва скельного орла і в той же час абревіатура: літери цього слова є початковими літерами чотирьох слів: сильний, красний, обережний, бистрий (швидкий). Сильний розумом і тілом, красний душею, обережний у задумах, швидкий у справах. Вітаючись, пластун пластунові подає ліву руку від щирого серця, як братові за ідеєю, за способом життя.

Українські пластуни так само, як і скаути інших країн світу, своєю відзнакою обрали лілею. Пластовим гербом став символ всесвітнього братерства — трилиста біла лілея, гармонійно переплетена із українським тризубом — символом української національної ідеї. Три пелюстки лілеї нагадують про три головні обов’язки пластуна, визначені в пластовій присязі, а тризуб вказує на те, що Пласт — це суто українська організація. Своїм опікуном пластуни обрали святого Юрія, який був патроном княжих дружинників і одним із опікунів козаків.

Пласт називають рухом молоді. Рухом тому, що спосіб життя у Пласті являє собою ланцюг дій, безперервних ігор, навчання чомусь і гра у щось. Гра, що виховує добрих громадян і щасливих людей. І, водночас, це осередок з певними обов’язками і самодисципліною його членів. Серед цікавих і захоплюючих занять є пластові сходини (гутірки). Під час сходин пластуни обов’язково дізнаються про щось нове. А на закінчення ще й грають у рухливі ігри. Вершиною пластування є літні спеціалізовані табори. В одних із них діти вивчають морську справу, ходять на катамаранах, літають на дельтапланах, мандрують горами; для тих, хто любить мистецтво, відкрито мистецькі табори. А ще пластуни влаштовують різноманітні прогулянки, люблять екскурсії, майструють, їм подобаються інтелектуальні змагання. На спеціальних іспитах вони демонструють, чому навчилися. Виховання і самовиховання у Пласті уже майже за 100 років склалося в ефективну систему.

Зараз практично немає жодної дитячої організації, яка б не використовувала у своїй роботі пластову (скаутську) методу. Що ж це за унікальна методика, яка дозволила виховати вже мільйони добрих громадян, добрих християн, лідерів у різних країнах світу і дала поштовх розвитку іншим не менш цікавим дитячим та молодіжним організаціям та педагогічним системам? Пластовий метод — це комплекс взаємозалежних елементів, які творять одне ціле. Кожен з цих елементів сприяє загальному виховному процесу і кожен елемент доповнює вплив інших: дотримання Пластової Обіцянки і Пластового Закону, навчання через працю, виховання в малій групі, символічна основа, особистісний розвиток, життя в природі, підтримка дорослих.

Те, в якій послідовності або в якому поєднанні ці елементи застосовуються під час виховного процесу, відповідає рівню зрілості молодої людини. Не кожен з цих елементів рівночасно присутній або помітний сторонньому спостерігачу, однак під час довготривалих заходів, як, наприклад, пластовий табір, усі вони застосовуються одночасно, що й дозволяє отримати найкращий результат.

Кілька слів про кожен з елементів пластової методи. Пластова Обіцянка і Пластовий Закон — це те, без чого неможливо уявити пластування як виховну організацію. Пластова обіцянка («Обіцяю робити все, що в моїй силі, щоб бути вірним Богові та Україні, допомагати іншим та жити за Пластовим Законом») складається підлітком добровільно в присутності товаришів, батьків, виховників. Цей урочистий церемоніал стверджує юнака у його власних очах і додає йому сил для подолання взятої на себе ініціативи. До моменту офіційного складання Обіцянки, її текст багато разів обговорюється з друзями і виховником, і кожна її частина стає для підлітка максимально зрозумілою. Віра в Бога є невід’ємною складовою виховної програми скаутингу і «Пласту». Кожен пластун шанує Бога згідно зі своїм віровизнанням і одночасно шанує право кожного на своє віровизнання…

Джерело: https://shvedlm7.wixsite.com/vyhovnyprostir/single-post/2017/09/22/%D0%A9%D0%BE-%D0%BC%D0%B8-%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82

 

Андрій Федоренко, старший пластун СКОБ — голова Чернівецького осередку ПЛАСТу, виховник

Це був насичений знімальний день. Квітка-Буковина демонструвала нам дивовижне розмаїття яскравих барв. Волонтери, медики, письменники, добровольці й на останок, наче вишенька на торті, такий маловідомий, навіть трохи загадковий для мене, ПЛАСТ.

 

Юний привітний хлопець із щирою посмішкою привітно простяг мені руку, спокійно дивлячись в очі. По-чоловічому впевнене та стримане привітання. На нас чекали три програми із членами цієї організації, знайомство з якою стало одним із найбільш захоплюючих моїх відкриттів.

 

Більше сотні років на теренах нашої країни процвітає потужна організація, котра виховує наших дітей, молодь і навіть дорослих бути гідними людьми, гідними українцями, а багато хто з нас навіть не має уявлення про її існування. Усвідомленість, відповідальність, почуття дружби та братерства, любов до України та українства — це лише незначна, проте значуща частина того, чому навчає ПЛАСТ.

 

І я щасливий тим, що можу розповісти українцям про це фантастичне явище на прикладі таких українців, як Андрій Федоренко. Маленького Андрійка багато років тому до ПЛАСТу привела мама. Невдовзі вони разом прикипіли душею до цієї організації, членами якої являються вже понад 10 років.

 

Ми почали розмову і я, як батько двох синів, непомітно навіть для самого себе виступив в ролі екзаменатора. Ніяких провокацій чи прискіпливості, просто хотілося повною мірою відчути духовні та моральні якості мого співрозмовника. Чоловік навпроти мене спокійно поставився до цього. Жодних вагань чи хвилювань. Лише спокійна, виважена впевненість людини, котра свідомо обрала свій життєвий шлях і гідно ним іде.

 

Його мама, Леся Федоренко, сиділа навпроти й з гордістю спостерігала за своїм таким дорослим, проте для неї назавжди маленьким, сином. Андрій практично ровесник України, ровесник моїх синів. І моє серце переповнювала гордість за це покоління Українців. Покоління, котре не знає та не сприймає іншої України, аніж вільної та незалежної.

 

Я вів діалог з усвідомленим, небайдужим українцем. Він знає історію держави, в якій народився. Справжню, а не викривлену. І чудово усвідомлює, яку величну державу зуміли передати нам наші предки. Він вдячний воїнам, волонтерам, капеланам, котрі рятують від ворога наше сьогодення. І щиро захоплюється митцями: музикантами, художниками, поетами, котрі наповнюють барвами своєї творчості наше буденне життя. Саме тому, усвідомлюючи минуле та сучасність, він своєю щоденною працею вже сьогодні розбудовує наше майбутнє, використовуючи власні можливості, та всі ті можливості, котрі дарує ПЛАСТ.

 

Я дивився на нього і всіма своїми запитаннями, як батько і як українець, намагався знайти відповідь на найважливіше для мене: «Чи зможемо ми довірити цим таким вже дорослим дітям майбутнє нашої крани?». І після нашої «Сповіді» впевнено можу відповісти собі: «Так, можемо!».

 

Мої сини ровесники з Андрієм. І чим більше я спостерігаю за цими українцями, тим більше розумію, що ми виховали покоління українців, котрі розділять хліб з нужденним, простягнуть руку допомоги тим, хто її потребує. Війна виховала це покоління дітей тими, хто завжди буде на стороні правди і ніколи не покориться несправедливості, яким би могутнім не здавався ворог.

 

Їх виховували не тільки ми, їх виховувала Ненька-Україна, дорослішаючи разом з ними у своїй незалежності, усвідомленості, самобутності. Вони виросли непереможними. А нам залишається лише молитися про те, щоб вони мали змогу бути не войовничими, а мирними, добрими та людяними.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Андрій Федоренко, старший пластун скоб — голова Чернівецького осередку ПЛАСТу, виховник

https://youtu.be/Zfdrp9OXu0s

Коронавирус зелёного головного мозга

  • 10.06.20, 20:08
  • зе

Andrews

- Изя, почему некоторые не видят, что вокруг ж…па?
- Потому Сёма, что некоторым не хватает мужества посмотреть ж
…пе в глаза!




Herman Aksom:
"Я думаю, вони так керували державою, що їх чекає дуже багато різних пригод і різних вироків" - каже в
илупок Зеленський про тих, хто зберіг Україну в 2014-му і вибудував армію, яка нас досі захищає, поки він просив вибачення у кадирова і глумився над Майданом. В Ростов, Володя.

Чим далі, тим я все більше хвилюйся щодо психічного стану нашого головнокомандувача! Три тези з сьогоднішнього інтерв’ю Українській правді:
- Я хотів захворіти на коронавірус! Чому? Щоб людям було легше…
- Щоб люди зрозуміли. Ти можеш захворіти. Це страшно…
- Щоб не було деприсухи, що це чума…

Аркадий Бабченко:
Президент Украины Владимир Зеленский заявил, что хотел заболеть коронавирусом, чтобы его заперли на Банковой.
"Почему? Чтобы людям было легче...
Ну, чтобы люди понимали, что это страшно: что ты можешь заболеть, что тебе плохо, и я через себя это пропущу и покажу: надо быть изолированным. Ну, чтобы они поняли, чтобы не было депрессухи, что это чума. "

А давайте в следующий раз выберем не просто дворового дурака, а клинически умственно отсталого? Вот прям из диспансера. А то что-то уже перестает цеплять. Градус трэша стал как-то привычным.

Но самая беда не в этом. Самая беда в том, что даже после такого пи...цового абсолютно инфантильного взаимоисключающего абзаца будут те, кому еще по-прежнему что-то неясно и Порошенко всё ещё накладывает им в штаны.
Мама, я пописал и в шапке.

Ранее неизвестный науке коронавирус головного мозга... навіть не уявляю, якби на його місці був якийсь дурачок.




Юрій Каракай:
Утром интервью Зеленского охарактеризовал лишь одним словом - «жах».

Попробуем разложить ужас на составляющие.
1. То, что страной управляет человек с интеллектом Губки Боба, желающий заразится коронавирусом, чтобы успокоить граждан - несколько напрягает. Не знаешь просто, какие ещё идеи приходят в эту не отягощенную разумом голову. Очень сложно представить, чего от него вообще можно ожидать.

2. «Принципово у Facebook не ходжу, через армію ботів Порошенка» - это очень нарциссический Губка Боб, не воспринимающий критику и абсолютно лишенный представления о достоинстве. К слову, Порошенко никогда бы себе такого не позволил.

3. «Не могут быть мэры против вертикали власти» - это очень советский, тоталитарный Губка Боб, наглухо живущий в парадигме русского мира.

4. И главное. Именно такой инфантильный, малограмотный, самовлюблённый, совковый хам нравится очень многим гражданам моей страны.

Йозеф Кнехт:
Зе каже, що не ходить до Фейсбуку через армію ботів Пороха. Нагадаю свій твіт, який був написаний в день обрання Зе президентом:
"Я думаю, що для нової влади справою честі буде знайти "українське ольгино", цю фабрику порохоботів. Де ж блд сидять ці проплачені боти? Бородата піхва їм в допомогу. А я залишаюсь порохоботом."

Що завадило Баканову знайти фабрику ботів Пороха за цей рік? Може досить вже прикриватися ботами, а чесно сказати, я боюся. Боюся людей з критичним мисленням.

- Скажіть йому, що Порох у нього під ліжком уночі ховається! Хай боїться!

- Вже мрію про фазу "я на вулицю не вихожу принципово через армію порохоботів"

Зеленський: "мені вистачає ВК і Однокласників,там мене люблять"

Як же боїться це сцикло Порошенка!!! Може вже час нах Москау? Там нема порохоботів і їхнйої армії. Наразі.

Роман Доник:
Мы полностью не избавились от колонизации. В первую очередь ментально. И сейчас Россия пытается все вернуть назад.

Юрій Каракай:
Не очікуйте стратегічних планів і дороговказів для нації від нинішньої команди, вони не зацікавлені витрачати час і ресурси на подібні дурниці. Затягуйте паски.

В усі часи чиновник розглядав посаду, як засіб власного збагачення. Зрештою, політика - лиш концентрована економіка, якщо вірити пану Ульянову. Сьогоднішня влада краде зі збитків. Вона під це налаштована, це єдиний інструмент, яким досконало володіє Ігор Коломойський. Весь його бізнес - доведення до банкрутства державних заводів, корпорацій, власного банку, з подальшим шантажем уряду, вимагаючи від нього покриття збитків.




Житомирянин:
Ось Порох б'ється за медиків, а вони підуть і проголосують за шарія, чи якусь юльку, чи бойку... Доведено.

Вікторія Мірошніченко:
Назвіть мені країну, де б верховний головнокомандувач скорочував би свою боєздатну армію під час війни.

Петр Петров:
Вот вы говорите ничего не меняется, а это неправда
В июне 2019 за место в Слуге народа давали 300 тысяч долларов, а в июне 2020 дают в морду.

Юра Брайтон

"У кого Мухуил реформатор, у того и кобыла-невеста, и Шарий -журналист, и гниды - власть, и Беня - патриот, и Зебизяна-президент."
Обнаружил, что Вод
афон перестал блокировать ВК и Одноклассники. Доцарювались

А ось зараз уязвляю біль душі ПП і як йому дивитися
як оті недолугі бидляки руйнують те що він створював.




Yevgen Zinchenko:
Феномен нестримної брехні Зеленського вивчатимуть медики та історики. бо це вкрай яскравий випадок. бачу у такій шоу-шоу-поведінці одну особливість: він бреше із захопленням, бо вважає брехню грою. такою собі творчістю. він усе своє життя є просто базікалом. не більше.

Древлянин:
Після року при владі, Зеленському у соцмережах під кожним критичним постом ввижаються «боти Порошенка». І це квіточки. «Боти Порошенка» вони ж всюди скоро будуть: на вулицях, у ВРУ, Кабміні, місцевій владі, навіть в офісі преЗЕдента. Ніякої наркоти не вистачить щоб розвидніти.




Peter Jonson:
При тому, що його бізнес-партнер та міністр жижилізації викриті на ботоводстві (передвиборній агітації за гроші невідомого походження та без відповідної звітності у ЦВК)

Дід Микола:
РИТОРИЧНЕ ПИТАННЯ.
Ну чому я змушений постійно читати дебільні вислови якогось дегенеративного Блазня, якого обрали йолопи, котрі не можуть збагнути що вони йолопи через те що йолопи?!!!




Herman Aksom:
Зеленського потрібно буде так само позбавити звання президента як і Януковича. Бо це дві чорні ганебні плями в історії України. І ці істоти мають піти в небуття цими брудними, огидними кляксами, а не залишитись в історії президентами. В нас ніколи не було 4-го і 6-го президента.

Баба і кіт

Знадобилося лише рік, щоб вчорашні зелені перукарі і таксисти покінчили з бідністю.




Софія Федина

Зеленський заявив, що хотів би захворіти на коронавірус. Коронавірус для багатьох людей- смертельний. То чи не варто розцінювати це як спробу самогубства чи погрози самому собі?

 Валерій Прозапас

Насправді під тими словам про героїчне бажання навмисно захворіти на COVID19 та неможливість реалізації цього ідіотського кейсу - криється глибокий зміст і філософія соціального гіпнозу.

Зверніть увагу, більшість досі захоплюється деклараціями про наміри - і зовсім не реагує на їхню завідому фантастичність або банальну нездатність їх виконати.

І на кожну невиконану обіцянку, на двозначну дію, є недолуга відмазка, яка транслюється в інформаційному полі та виправдовує неспроможність профанів в очах обивателя.

Він на очах всієї країни порушив карантин - так прігласілі ж, я не винен, хочете штраф заплачу?

Ну він же хотів відмовитись від кортежів та з'їхати з Банкової - але йому "не разрєшилі".

Він правда хотів закінчити війну, навіть в очі Путіну дивився - а вона ж чогось не закінчується, хто його знає чому, будемо ігнорувати та закінчувати "в головє".

Бюджет пограбовано, держпідприємства в мінусах - но он ні прі чьом, он же нє воруєт", ніби від цього комусь легше.

На посади призначаються бізнес-партнери, однокласники та протеже Коломойського-Богдана-Єрмака - але ж жодного кума (!), как і обєщал.

Список безкінечний, мабуть, у владі ще ніколи не було випадку такого неспівпадіння форми та змісту - і такої тотальної суспільної сліпоти.

От і маємо на виході підміну реальності віртуальним спостеріганням кривлянь телевізійного персонажа в королівстві кривих дзеркал.