хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

176. О магии в жизни женщины

  • 27.08.20, 07:44

- Меня сглазили! - уверенно заявила Блонда.

Она выдала это совершенно неожиданно сегодня утром во время завтрака. Я как раз доедала свой омлет и собиралась приступить к кофе, а тут такое... Даже не знаю, что ответить.

- Меня сглазили 100%! - снова повторила Блонда. Я все таки не ослышалась.

- Что это значит? - осторожно спросила я. Здесь нужно понимать,что Блонда - девушка непредсказуемая и слово "сглазили" в ее интерпретации может означать все что угодно.

- Мне не везёт категорически. Во всем! Мой мастер ногтевой эстетики выходит замуж и уезжает в Канаду. А я у нее обслуживаюсь с 2009 года! Краску, которой я крашу волосы сняли с производства. Попробуй теперь найди новую краску и нового мастера! Вчера была в гостях у моей подруги Нэлли. Она шопилась в Европе и половина ее вещей один в один как у меня. Она светская львица, инстаграммная дива. Я не могу носить шмотки как у нее! Это же будет выглядеть как черти что! Как будто бы я ее маленькая поклонница! Теперь гардероб нужно обновлять. И папик уехал на месяц на Камчатку. Дела. Бизнес. Скучно.

- Это все? Или ещё что приключилось?

Блонда надула губки и отвернулась.

- Это не смешно!

- Не смешно, конечно же. Но это все жизненные ситуации. В чем сглаз-то? - недоумеваю я.

- В том, что это все от зависти! Мне же все завидуют. Все!

- Я не завидую.

- Ты своя, - сразу же списала меня со счетов Блонда. - А вот все остальные... Состоятельный муж. Ничего для меня не жалеет. Я молодая, красивая, обеспеченная. Живу в свое удовольствие. Вот им и неймётся!

Кому неймется, не пойму никак, но зная Блонду, я не стала уточнять. Тем временем она продолжала:

- Мне нужно снять плохую энергетику. Поставить защиту и все такое. Ты знаешь какую-нибудь ведьму?

Вопрос, конечно, на засыпку.

- В смысле ведьму? - опешила я. - Откуда это я могу знать ведьму? Я даже понятия не имею где с ними знакомиться, не то чтобы...

- Мне срочно нужна ведьма, понимаешь? Я уже совсем не могу! Надоело все!

Блонда вдруг неожиданно расплакалась.

- Ок! Ты что? Успокойся. Вытри слёзки. Все будет хорошо. Найдем мы тебе ведьму. Порчу снимем. Защиту поставим. Есть один человек у меня. Только вместе к ней пойдем. Ок? - начала я успокаивать подругу. Заскучала она, похоже, вот с ума и сходит. Нужно встряхнуть человека. Только грамотно и без фанатизма.

На самом деле, не знаю я никаких ведьм. Но есть у меня Анна Хамидулина, которая знает тайны НЛП- программирования и всякие действенные приемы внушения. Вот к ней- то я ее и повела, чтобы мозг на место встал.

Но историю эту я расскажу вам завтра, потому что магия - дело тонкое, в одном посте и не расскажешь smile

С любовью,

Ваша Алисаheart

Иллюстрация: Garance Dore

27 серпня. "Тєрєблєніє долгунца".














«Забастовки могут заставить отказаться от власти или изменить намерения любого западного политика, понимающего, что будет завтра с экономикой его страны.

Но Лукашенко точно знает, что экономика Беларуси зависит вовсе не от белорусских предприятий, а от путинских подачек. Когда он говорит соотечественникам, что после его ухода все эти бессмысленные советские "гиганты" исчезнут, он их не обманывает: Лукашенко законсервировал социалистическую белорусскую экономику на российские деньги.

И после его ухода - вне зависимости от того, будет у Беларуси новый пророссийский президент или же появится настоящий национальный лидер - большая часть белорусских предприятий действительно закроется и большая часть бастующих действительно потеряет работу. Белорусы не могут не пройти через то, через что в 90-е годы проходили россияне или украинцы, экономику не обманешь. Но именно поэтому Лукашенко не боится забастовок.»
******

«...Имеется в виду, когда 200 тысяч человек пришло в Минске протестовать против кровавого режима и… и, собственно — что? Как здорово, как нас много! И что, и где вы? Вы на улице? А кто контролирует войска, связь, почту, телеграф, телефон, интернет? Ах, Лукашенко! А вы что? А вы, когда на лавочки становитесь, башмаки снимаете и за собой мусор убираете. Вот Лукашенко напужался!

Помните замечательную историю, когда он пошел на завод, и что ему сказали рабочие на этом заводе. И он сказал рабочему: «Я вас бить не буду». Что вас бить не буду». Что вы думаете? Через пару часов арестовали рабочего. Не соврал батька: он бить не будет — другие будут.

Слушайте, и после этого толпа приходит к изолятору на Окрестина, и ей кто-то говорит: « Слушайте, не ходите к изолятору, потому что там, когда мы приходим к изолятору, людей бьют». И вместо того, чтобы пойти и освободит людей, которых пытают, они идут, снимают носочки и встают на лавочки.

Ребята, я вам так скажу, что Майдан победил не когда Янукович стал стрелять в народ, а когда народ стал стрелять в ответ. И я вам скажу, что сейчас будет происходить в ответ.

Еще раз: я не говорю, что захлебывается революция, я напоминаю, что в революции всё решают случайности. Кстати, вот, например, в случае Януковича же как было: Майдан уже затихал, и тут, значит, Янукович решил его до конца разогнать. И разогнали, и побили. И тут получили ответку.

Да, народ будет ходить. Это будет здорово. Это будет духоподъемно. Точно так же, как духоподъемно наши люди выходят в Хабаровске. Тем временем эсэсовцы перегруппируются. Они будут вытаскивать и сажать индивидуально. Будут работать с каждым. Будут пропадать люди.

Мы вот в Фейсбуке напишем, мы опять цветы на щиты повесим. Белорусские христиане, которые подставляют другую щеку будет стоять длинной цепью от Куропат до Окрестино и каждый день они будут напоминать убийцам, что их преступления не забыты.

Ну да, люди выходят на улицы — впечатляющее зрелище. А у Лукашенко — медные яйца и ОМОН. У вас протесты — у нас ОМОН. Чего вы делаете? Тапочки снимаете, когда на лавочки встаете? Ну, вставайте....»
------------------
До речі, українці та білоруси, на відміну від росіян під час майданів завжди намагались відбити від ОМОНу своїх.
Росіяни у кращому випадку фоткали найбільш ексцентричні миття на смартфони.


У Світлани Масловської болить українство – Олег Володарський

 

«Христос каже: «Ось моя заповідь, щоб ви любили одне одного як я вас полюбив» (Івана 15: 12). Нам потрібна тиша, що прийняти ці слова та реалізувати їх. Коли ми схвильовані та неспокійні, у нас так багато причин не прощати та не любити надто легко. Та коли ми «заспокоїмо та умиротворимо наші душі», ці причини виявляються зовсім незначними. Можливо ми інколи уникаємо тиші, надаючи перевагу будь-якому шуму, словам чи безладу, бо внутрішній мир є ризикованою справою, адже робить нас пустими та бідними, розсіює гіркоту та провадить нас до дару з нас самих. Мовчазні та бідні, наші серця переповнені Святим Духом, та безмежною любов’ю. Тиша – це скромна, проте безпечна стежка до любові».

 

Світлана Масловська, заступник голови Чернівецького ОО ВУТ «Просвіта імені Тараса Шевченка»

З відчуттям світлого суму перегортаю останні аркуші дивовижної казки, котру дарувала Буковина. Торкаюся спогадів із жадібністю дитини, котрій нарешті подарували омріяну іграшку, а зараз відправляють спати, не давши змоги награтися. В цій моїй казці залишилося не більше 20 аркушів, але на кожному з них величезна і віруюча душа.

 

Кожна «Сповідь» як щире зізнання в любові до Бога й України. Спочатку ніхто не може нічого зрозуміти й всі зі здивуванням дивляться на людину, котра проїхала 600 кілометрів, щоб поговорити про нас і нашу країну. І лише потім, побачивши та відчувши щирість та цікавість, починають говорити про те, що дає наснаги жити далі й про те, що країть душу нестерпним болем.

 

Цей діалог став для мене особливим. Перегортати цю сторінку мені вкрай важко. Такої світлої й чистої тиші я не чув вже давно. Вона довго придивлялася, не наважувалася почати діалог. Але все ж таки не змогла промовчати, коли ми торкнулися таких важливих для кожного українця тем. Спочатку вона відповідала обережно і нерішуче, та зовсім скоро повернула собі свою звичну впевненість. І все це з теплою посмішкою, відчуттям власної гідності й поваги до співрозмовника.

 

Але не слова, а справи якнайкраще характеризують цю неймовірну жінку. Майдан. «Просвіта». Депутатська діяльність. Заставнівська волонтерська сотня. З героїнею цієї «Сповіді» нас познайомив отче Віталій Мензак. Вона активно допомагає нашій українській церкві в боротьбі з кремлівською сектою, що вкрила своїми отруйними метастазами весь регіон. В ній болить українство від того, що відбувається в її любій країні і на рідній Буковині. І при цьому їй притаманна непідробна скромність. В неї чистий, відкритий погляд, в якому так легко побачити любов. Любов не до себе. До України. Ми звертаємо увагу на гучних і яскравих. А я прагну віднайти щасливих і люблячих.

 

Впевнений, вона буде не один раз перечитувати рядки цієї статті, щоб відчути душею все, що написано і те, що залишилося між рядків. А я з відкритим серцем говоритиму про те, як неймовірно пишаюся тими, хто присвятив своє життя Україні. Вона довго не зможе повірити собі. Сон полине від неї, сполоханий емоціями, думками та переживаннями. Вона подивиться в рідні, кохані очі, турботливі руки ніжно обіймуть її, оберігаючи одразу від усього світу і даруючи таку необхідну підтримку.

 

Я прагнув, щоб ця програма вийшла в ефір саме до Дня Незалежності. В день, коли ми святкуємо таку важливу для кожного з нас перемогу. Перемогу, котра дісталася нам авансом і за яку ми платимо зараз неабияку ціну. Перемогу, котру вже ніколи й нікому не віддамо. Це свято особливе для тих, хто так ревно і віддано вірує в майбутнє нашої країни.

 

Вона відкладе окуляри й, потираючи втомлені очі, знов і знов перечитуватиме ці рядки, не вірячи, що вони написані про неї. Їй знадобиться неабиякий час, щоб зрозуміти і прийняти все те, що я прагну сказати. Тиша. Сутінки. І лише погляд. Погляд людини, котра так само любить свою Неньку-Україну. Любить віддано і беззастережно.

 

Стрічки новин і соціальних мереж в цей день майорітимуть вишиванками і жовто-синіми кольорами. Буде багато гучних слів. Гучних і порожніх. І лише віддані діти своєї рідної країни із болем в серці згадають про наших воїнів, що боронять нашу незалежність там, під ворожими кулями. Згадають про матерів, котрі разом із загиблими дітьми ховають частину себе. Згадають про дітей, котрі бачитимуть батьків лише на фото і котрі так потребують нашої НАЦІОНАЛЬНОЇ підтримки.

 

Україна, вона в погляді… в посмішці… в теплі очей… В душах, в молитві, в любові… Україна там, де невтомні волонтери своєю турботою допомагають стати на ноги нашим відважним пораненим захисникам, там, де сотні людей готують тони домашніх смаколиків нашим воїнам на передову. Україна там, де в маленьких музеях люблячі працьовиті руки збирають та зберігають наші історію та традиції. Україна там, де підіймається жовто-синій стяг на честь перемоги наших спортсменів, котрі з рукою на серці слухають слова гімну, котрий лунає на їх честь. Україна, вона в самому подиху, в повітрі, в усвідомленні самих себе. Україна – наш дар Господній, Ненька, котра викохала націю нескорених романтиків та відважних героїв. Україна – Батьківщина ніжних, лагідних очей, сталевої волі й мужніх, люблячих сердець. УКРАЇНА.

 

Я умисно в тексті цієї статті жодного разу не назвав ім’я та прізвище героїні цієї «Сповіді». Лише заголовок містить згадку про них. Не назвав тому, що для неї, як для справжньої Українки Батьківщина набагато важливіша за неї саму. Це усвідомлене переконання. Повірить. Ще раз перечитає. Замислиться. Почує мою молитву і повірить. Обов’язково. Є переконання, котрі вищі за особистостей. Бог і Україна.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми: – Світлана Масловська, заступник голови Чернівецького ОО ВУТ «Просвіта ім. Т. Шевченка»

https://youtu.be/YmXODWMxBaA

самаВінавата

  • 26.08.20, 22:18
Зранку:
Президент України Володимир Зеленський висловив сподівання, що після закінчення його терміну перебування на посаді українські громадяни пишатимуться ним. Він не має наміру ховатися від людей, як це робить більшість політиків наприкінці своєї кар’єри.

Ввечері:
Охорона президента Зеленського зламала ребро активістці, переселенці з Донецька, коли вона намагалася пробитися до президента, щоб озвучити низку запитань.

*другая жизнь (иордания, исландия)

  • 26.08.20, 21:15
Посмотрела новые выпуски про другие страны.
Как и в прошлой раз напишу про них коротко.

Иордания | ДРУГАЯ ЖИЗНЬ
Про Иорданию раньше ничего не смотрела. 
1)Здесь можно иметь 4 жены. Если муж решит еще раз женится, то разрешения у первой жены можно не спрашивать.
Он куда-то подает документы и первую жену уведомят письменно. 
Но тут есть одно но.... надо обеспечивать всех жен и это многих останавливает.))
2) Вода привозная и ее закачивают один раз в неделю. 
Когда смотрела видео, то обратила внимание,что там грязными никто не ходит, хоть и дефицит питьеой воды.
3) По улице развозят небольшие газовые балоны. 
Показывали кухню и там балон стоит в тумбочке.
4)Они никогда не гуляют по улицам. У них нет пешеходных дорожек.
До учебы пешком не пойдеш и надо ехать на транспорте.
5)Просыпаются в 5 утра к первой молитве. Если прозеваеш молитву, то к следующей можно прочитать сразудве молитвы.
Всего за день надо помолится 5 раз.(вроде 5)
6) Если кто-то умирает, то хоронят мужчины. Когда человек уже захоронен, то могут прийти женщины.
За могилами там сильно не ухаживают.
7)Все покупают ковры, так как нет оттопления, а пол холодный.

Исландия | ДРУГАЯ ЖИЗНЬ
Про Исландию кое-что смотрела, но это было в основном про природу и гейзеры.
Тут же рассказывали про жизнь в стране.
1)В стране спокойно. Полицейским не выдают оружие.
Полицейскую спрашивают- А что вы будете делать, если на вас нападут?
Ответ: закричу или достану дубинку)))
Один рассказывает- Пару раз забывал мобилку на остановке и в кафе, то возвращался за ними и всегда их там находил. 
2)Имена выбирают из затвержденного списка. Если кто-то хочет другое имя, то надо пройти много инстанций, чтоб согласовать.
Фамилий нет. Есть отчество, которое при рождение берут от имени отца.
Если девочка, то к имени отца добавляют в конце доттир, если мальчик-то ссон
Например, отец Йохан, и тогда отчество сына будет Йоханссон, а у дочки Йохандоттир.
3)65% детей внебрачные, так как свадьбы гулять дорого и лучше на эти деньги что-то купить. 
Все равно при расстовании даже если жили не в браке, то разделят имущество.
4)На улице почти не бывает тепла и летних вещей почти нет (1-2 вещи)
5)Понравился ресторан в теплице с помидорами.))) 
Неплохая идея, учитывая их климат.
6)В школе ходят в носках. Хотя там прохладно. Пьют холодное молоко. Закаляются.
С 1 по 10 класс обязательно ходят на плавание. Бассейн на улице с теплой водой.
Занятия по плаванию проходят при любой погоде. 
7)Пенсия в 67 лет. Все собирают деньги во время жизни и потом хотят попасть в дом престарелых.
У них не принято присматривать за родителями. Молодые должны жить своей жизнью.
8)Из развлечений- один единственный театр.

23.08.2020  Фотка из другой жизни:

Лох - не мамонт... а Нелох?

  • 26.08.20, 20:27


Зелені вже давно второпали, що "зробити" країну втретє не вийде. І щоб змусити українців на місцевих голосувати за їхню швабру з наклейкою «Слуга народу», не придумали нічого кращого, аніж підняти мінімальну заробітну плату до 5000 гривень (тобто додавши трохи більше, ніж 250 гривень). Думав, що тут все очевидно, але мушу написати про це трохи більше символів, аніж у звичайному коментарі.

Підняття мінімальної зарплати у нас вже давно має досить слабке відношення до ринку праці та середньої оплати праці. Просто тому, що в приватному секторі, якщо реальні зарплати менші за мінімалку і зустрічаються, то точно не в сегменті офіційного працевлаштування.

Підняття зарплати у нас це в першу чергу захід фіскальний. Тому що саме до мінімальної зарплати прив'язані більшість загальнообов'язкових платежів, наприклад Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у ФОП. Зараз він становить 1039,06 гривень, однак виросте, коли закон набере чинності. Тобто ФОПи віддаватимуть державі більше. Крім того, це підвищення бази для нарахування ЄСВ співробітникам підприємств з «сірою» зайнятістю. Підвищення зарплати — це підвищення також і відрахувань з неї. Наприклад, востаннє мінімалку піднімали 31 грудня 2019 року. Підняли на 600 гривень, а ЄСВ виріс аж до 1021 гривні. Відчуваєте? Це запах того, що зелені впарюють виборцям не зовсім цукерку, а дещо інше, схожого кольору...

Ну і це зовсім трохи вплине на нижні зарплати в державному і навколодержавному секторах (держслужбовці, працівники бюджетних організацій, ДП і КП). Там ще бувають мінімалки, хоча і дуже рідко, і є трохи прив'язаних до мінімалки зарплат.

Таким чином, підвищення мінімалки відповідає двом цілям. Перш за все — це підвищення фіскального тиску на бізнес. Що в умовах кризи через епідемію і карантин виглядає не просто нерозумним, а жахливим з боку влади злочином. І ще невідомо, допоможе чи ні це заткнути дірку в бюджеті. Дуже часто, очікуваного зростання доходів бюджету при таких новелах і близько не відбувається.

Крім того, такі рішення традиційно розганяють інфляцію. Нескладно побачити стрибки інфляції після кожного попереднього подібного рішення. А це означає, що НБУ (якщо буде вести себе адекватно) буде змушений проводити ще більш консервативну монетарну політику.

Ну і, звичайно, це дасть можливість попіаритися перед виборами всім «дбайливцям про благо народне» на тому, як вони, трудовий нарід захищають. Тут не беруся оцінювати ефективність дій, не фахівець.

Резюмуючи. Упевнений, що наслідки для економіки в цілому будуть вкрай негативні. Позитивний ефект для бюджету якщо буде, то дуже короткостроковий і досить незначний. А реального зростання доходів, в першу чергу малозабезпечених громадян, практично не станеться.

Микита Соловйов, спікер Демократичної Сокири з питань економіки.

перестань

  • 26.08.20, 20:20
поклонившийся мокрым богам
эхолот эхомот эхомут
уходи теперь убегай
те кто знают уже не поймут
снов рельефы по курсу сонарь
океан здесь давно ослеп
здесь аптека улица и фонарь
в ночь въезжающие на осле
озадачив шагами сторон
шагом в сторону побег расстрел
досчитав до одной ворон
до начала здесь всё просмотрев
уходи с тем которое изнутри
отражают поверхности амальгам
в соляного ещё присмотрись
тонким слоем зеркал фольга
в темноте глубин нулевых
синий вол исполненный и орёл
огнегривые кони и львы
золотого города ореол
до последней из самых нот
как о стену горохом о нотный стан
торопись объявлять цейтнот
после слова жизнь перестань

Ізмаїл, частина 2. Фортеця та інше

  • 26.08.20, 20:15

Як не дивно, створення Ізмаїлу у тому вигляді, який ми маємо зараз, почалося з руйнування. На кінець 18 століття на південно-західній околиці нинішнього міста знаходилась турецька фортеця, збудована і оснащена за останнім словом техніки, така, що взяти штурмом її було в принципі неможливо. Правда, Суворов про це не знав, і тому таки взяв штурмом, ще й за один день – 11 грудня 1790 року, поклавши початок принципово новій сторінці в історії міста.

1. І хоча чимало води сплило Дунаєм з тих пір, Ізмаїл ще не раз міняв свою територіальну приналежність, місце тієї нетривіальної битви досі притягує до себе невловимим бажанням доторкнутись до історії та побачити її кам’яних свідків на власні очі.


[ Читати і дивитись далі ]