В простые слова облекать я пытаюсь

Безумные выплески мысли текучей.

Хочу, прочитав эти строки глазами,

Понять, что подвигло чертить на бумаге,

Столь странных по смыслу словес сочетанья.

И к выводу мне не прийти однозначно…

Толь шутки природы, толь мозга горячка…

Я слышу дождь слетает с неба,
Стучится он, летит с окна.
Он прилетел за ночью следом,
За сном, но мне то не до сна...

И надо мною дышут стены -
Прожитый день сплетают вновь.
И в темноте от тиши слепну,
И в тишине застыла кровь...

Ожили всюду вспоминанья,
Проснулись духи темноты.
Из головы летит сознанье -
Все не вмещается внутри!

И от чего мне не заснуть бы,
Но не позволит мне она.
И тянутся за ней минуты,
И ест уже меня тоска.

За что ты муки породила?
В моей и так больной душе?
Ты сон ко мне не отпустила,
Зачем, скажи ты мне зачем...

ПТИЧЬЯ ВЕРНОСТЬ... Испокон веку голубей называют птицами любви,они всю жизнь не меняют пару и вместе заботятся о птенцах. Эти птицы - символы верности!  Что же нам - людям мешает быть такими ??? Неужели нам слабо ???

[ Читать дальше ]

А КАК ВАМ ЖИВЕТСЯ В МИРЕ ПЛАСТИКОВЫХ БУТЫЛОК И ПОЛИЭТИЛЕНОВЫХ ПАКЕТОВ?

     Француз пересекал Великую Арабскую пустыню с арабским проводником. День за днем
араб непременно преклонял колени на раскаленном песке и молился Богу. Наконец однажды
вечером неверующий сказал арабу:
     - Откуда ты знаешь, что Бог вообще есть? Проводник на мгновение остановил взгляд на
насмешнике и ответил:
     - Откуда я знаю, что есть Бог? Откуда я знаю, что мимо прошлой ночью прошел
верблюд, а не человек? Не по следу ли на песке?
     И, указывая на солнце, чьи последние лучи гасли на горизонте, он добавил:
     - Это не след человека.

Зачем себя сама винишь?

Зачем такое говоришь?

Быть может все иначе,

Жизнь – это непростая задача.

 

Винишь себя во всех грехах

Не выбирая в выражениях и словах.

Ты же совсем не такая,

Набираешь на себя, ничего не зная.

 

Жизнь ведь только начинается –

Детство проходит, юность кончается.

Смотри смело вперед и знай

Будет в жизни твоей еще рай!

 

Пройдет все плохое и ненастья,

Будет еще много-много счастья,

Будет солнце светить в окно

И пусть не погаснет для тебя оно!!!

скачала на свою голову драма с бейсом длиною в 65 минут в одном треке и теперь колбашусь...
жуть! я ж на него никогда не нападала так!
наверное это признак того, что Апокалипсис близится...

Умом мужчину не понять!

Бессильна логика наука!

Ему отдашься скажет б...ь

А не отдашься скажет с..а

О юноши! Вас создал Бог!

И в мире нет подобной твари

Вам не хватает лишь рогов

Чтоб вы совсем козлами стали

Богинями -мы были и остались

Сводя безумством наших тел

Пусть облизнутся те кому мы не достались

И сдохнут те кто нас не захотел

Поднимим же бокал за нас неверных

За нас! Б....й, но ох.....х       

А що там відбулось?
Шашлики із сестрою...
О! Так!!! Шашлик із моєю сестрою - це подія велика... Не кожен зможе пройти це випробування, але коли вже пройдено, то інші засоби відпочинку не визнаються (:

... Корпоративна вечірка до 8 березня... хня якась... хоча, без пригод не обійшлось... доки доїхав до самого нічного клубу, який було арендовано для проведення урочистості, встиг натрапити на жінку, якій було пагано, яка лежала і не могла підвестись самостійно. Нормально вдягнена, твереза жінка. Просто стало їй пагано. Допоміг підвестись - а вона на ногах не тримається. Викликав швидку допомогу, разом із нею поїхав, підтримав, впевнився, що все із нею, цією незнайомкою, буде гаразд, та поїхав назад на вечірку.. Запізнився на 2 години, але не шкодую. Нехай краще так буде. Відгуляти я завжди встигну, а якби ніхто окрім мене не допоміг?...

Корпоративка була не з дешевих. Арендували весь другий поверх в нічному клубі "РАЙ" до самого ранку. Випивки та їжі було стільки, що хоч завалися всим цим. Були конкурси, розваги. Запам'ятався конкурс під назвою "Квиток в один кінець".
Суть така: три конкурсантки повинні були пройти 4 "чекпоінти". На першому їм наливали текілу, на другому самбуку, на третьому абсент, після чого на останньому все це запивалось сіком. Одна з наших дівчат відіжгла - замість сіку взяла все це запила пивом... ведучій прокоментував це так: "Здається, ця дівчина придбала собі квиток в нікуди..."
Потім танці, нетверезі кружляння, виступ балету, чоловічий стриптіз... Середньостатистичне гуляння нічного клубу на честь 8 березня. Нічого особливого... Тим більше, що та жінка ніяк не зникала з моїх думок геть.

Наступний день відсинався... а ввечорі мене вихопила сестренько та потягла на чергові шашлики  жесть... стільки пити...М'ясо вийшло набагато смачнішим, ніж попереднього разу, але саме підготування вже настільки виснажило, що більше ніж по одному шматочку - ніхто з нас не посилив. Залишки просто забрали додому.



9 березня я був на роботі... не зовсім тверезий, але мені не було пагано - просто весело та байдуже.
Хотів вдома відпочити... але ж тут брат мій розгулявся. При чому настільки, що в 5 годині ранку зателефонував мені, щоб я шукав знайомих, які можуть заштопати йому розбиту бров . І все б добре, я ж все розумію... ну якби побився... ну якби штовхнув би хтось.. чи десь там в кучерях в темряві... а то ж вдома в двері не вписався
Ну, все обійшлось. Зараз лише синець невеличкий залишився, через пару діб поїде знімати шови, які йому наклали.

10 березня - вихідний. Поїхав із подругою в кіно. Дивились "Ще одну з роду Болейн". Українською мовою. Чудовий фільм. Сповнений гострих та суперечливих психологічних моментів... Не кожна драма може так зачепити. А ця саме зачепила. Хоч і не дуже люблю драми, але цю визнаю вдалою. Якщо комусь забажається полоскотати власну нервову систему - дивіться на здоров'я.
Після фільму заскочили в Якіторію, вчились користуватись паличками, поржали зі своєї незграбності, але ролети з'їли чаєм запили, вечір вдався!!!

Сьогодні ж подруга мені віддячила тим, що витащила в інший кінотеатр, подивитись "Софі"... Бля... це не фільм... це, як то кажуть - "УНЬІЛОЕ ГАВНО"... Сюжет - мило. Актери - так собі. Гра актерів - зійде... але ж сам сценарій... БЛЯЯЯЯ.... ну я не знаю, кому таке дивитись... кого переконають такі діалогі? Коротше кажучі, ми довго плювались на цей фільм, попиваючи пивко в барі кінотеатру після перегляду.
Потім трішки пройшлись через парк, до проспекту де її відразу забрала маршрутка, і я почапав додому. Вечір вдався.

Та що там вечір? Життя у мене вдалось! Всі події відбуваються в сіні позитивного настрою. Друзі радують добрими новинами. У всіх все чудово незважаючи ні на що.

І у мене   

P.S. В думках постійно одна дівчина... прокидаючись та засинаючи думаю про неї... але вона каже що зайнята, та що їй зараз не до романтичних розваг... хех... скоріш би її думка змінилась