пришла весна, а я заболела
- 11.03.08, 19:13
Хорошо, что хоть погода не радует, а то б было ваще обидно. Сидеть дома , пить лекарства, и все...и нет больше особых радостей.
как плохо болеть весной...
Хорошо, что хоть погода не радует, а то б было ваще обидно. Сидеть дома , пить лекарства, и все...и нет больше особых радостей.
как плохо болеть весной...
"Ну что? Что ж там за такой большой подарок был?
Умираю от любопытства
" - ось так мені сьогодні нагадали про обіцянку розповісти, що ж мені таке важке збирався подарувати коханий. Свято минуло, дарунок отримано, тож розповідаю, а точніше показую.

Це лампа.

Точніше, соляна лампа, вагою 5 кг.
Давно придивлялася до такої, а все ніяк не наважувалася купити... Добре, що є чоловік, котрий, - в один із наших візитив маленькою компанією до такого ж маленького магазинчику езотеричних товарів, - помітив мій захоплений погляд на подібну соляну красу. Ще краще, що це коханий чоловік.

Ось так я окрім шампанського, синьої квітки гіацинту та чудового вечора (перепрошую, але я обійдуся без деталей), отримала красиву і корисну річ. Так неймовірно приємно, що це ще й вияв турботи,
адже зараз я все ще кашляю, а тепер в моїй кімнаті міні соляна шахта.
************************************
Ви пам*ятаєте приказку: аби пізнати людину, треба з нею з*їсти пуд солі? Ми свій пуд 8 березня зменшили на 5 кілограмів.
************************************
Агов, панянки, а що цікавого і несподіваного подарували вам?

Вот и кончились букеты,
SMS, понты, конфеты,
поздравленья, пожеланья,
ссоры, крики, расставанья.
Обошлось всё без инфаркта?
Мужики! С 9 марта!!!

Пыхтя, стоптав обувок сотни пар,
Но так и не утратив пыл,
Дошёл к своим колоколам,
И что есть мочи зазвонил.
Набатный звон встревожит слух,
И обернёт главу кто слышит,
Кто видит мир, на взгляд не скуп,
Поднимет очи и увидит.
А песнь моих колоколов
Не утихает, не смолкает.
Кто жив, кто мудр, кто пробуждён,
Пусть в венах ваша кровь взыграет.
И соберутся на призыв,
Завопрошают: - Звон почём?
Аль гром какой? Аль где горит?
Аль лютый враг грозит мечём?
К чему тревожишь ты народ,
И нити рвёшь на языках?
Наводишь смуту на господ
Прогнав покой в колоколах.
Утихнет звон, и голос мой
Нелестным словом распахнётся.
- Почтенный люд, честной народ,
Мой звон до вас из сердца рвётся.
Вы все умны, полны познаний,
И ваши речи друг у друга на слуху.
Да только правды чистой, без трепаний,
В словах то ваших весу, что в пуху.
Ясны вы взглядом и чисты слезою,
Во взгляде только оды доброте.
Да вот слеза сладка, и в веках у другого
Способны сор узреть, но не в себе.
Вы руку подаёте для приветствий,
В другой сжимая рукоять ножа.
В любви клянётесь вы небесной,
От губ других тепло храня.
Благодарить лишь для окраски,
Да позабыть благой почин.
Одеты в каверзные маски,
Друзей вы выбираете за чин.
Мои колокола звенели
Не для того чтоб поучать,
А лишь отметить вам почтенным:
Вы «жить» уж прировняли к слову «лгать».
© Ветер Города