Стишок-переверт ыш
- 28.09.10, 11:57
- ЖИТТЯ ТРИВАЄ
До слезинок-градин в три ручья
От улыбки станет всем светлей,
Перестанет капать самый грустный дождик.
http://abetka.blogspot.com/
Начав тему поедания сырого мяса, нельзя не затронуть еще одно культовое блюдо - карпаччо. Уж его-то многие наверняка пробовали, наслаждались нежнейшим вкусом мяса и пикантностью приправ.
Я так думаю, тех кому тема неприятна, уже нет в читателях, поэтому продолжаем разговор.
Историческая спарвка:
Придумал новый способ подачи сырого мяса венецианский повар Джузеппе Чиприани. Известно, что большинство гениальных открытий происходят "случайно". Графиня Амалия Мочениго грустно изучала меню. Посетительница рассказала шеф-поврау, что доктор запретил ей есть мясо, "термически обработанное мясо" добавила она. Джузеппе улыбнувшись, откланялся, а уже через несколько минут на столе графини стояло блюдо, без которого уже трудно себе представить современную кулинарию.
Блюдо назвали в честь художника Витторе Карпаччо. Именно в те дни, в Венеции проходила выставка картин великого итальянца, этот художник был одним из любимых для графини Мочениго, по ее мнению цветовая гамма блюда соответствовала цветовой гамме поздних работ Карпаччо.
С тех пор прошло немало дней, но актуальность блюда только усиливается.
Для нас архиважной задачей является купить хорошее, свежайшее мясо (лучше парную говядинку). Тетя и и Танюша задавали вопрос - где купить мясо, отвечаю: в идеале - иметь знакомого мясника. А я бы поехала на Бессарабку, прогулялась бы по мясному ряду, понаблюдала и купила бы там (что, впрочем, и делаю периодически).
А теперь, собственно, рецепт (вариантов множество, этот понравился простотой и быстротой):
200 г парной говядины (филе) сок 1- 2 лимонов 50 мл оливкового масла свежемолотый черный перец ( раздавленные горошины) соль 3- 4 зубка чеснока (по желанию) листья салата Пластинки сыра (тоже по желаию, и лучше всего - Parmigiano)
Порезать мясо тонкими пластинками 2-3 мм (для этого нужен острый нож и мясо подержать чуток в морозилке) Выложить мясо на пленку, накрыть другим куском пленки и тщательно отбить с двух строн молотком Выложить мясо на блюдо, посыпать солью, перцем и полить лимонным соком, смешанным с оливковым маслом и выложить дольки чеснока Накрыть пленкой и поставить в холодильник на 15 минут ( можно дольше) Выложить листья салата на тарелку , сверху мясо и посыпать пластинками сыра Пармиджано.
Еще можно заказать это блюдо в хорошем ресторане и получить массу удовольствия.

Вы еще не едите сырого мяса? тогда наши рецепты идут к вам
3.
Нарешті вибрався з душного переходу. Пишу смску Оленці: «Коли я тебе побачу в ліфчику?». Але вчасно опам’ятовуюся, видаляю надруковане й пишу нове повідомлення: «Чекаю тебе біля цирку після твоїх пар. Дуже скучив». Дивно, але звіт прийшов одразу, це означає, що Оленка вже не в метро, а отже, не запізнюється сьогодні, і це дуже дивно. Відповідь прийшла вже аж на другій парі. ТЗН, і хто придумує такі предмети для філологів. Технічні засоби навчання розшифровується абревіатура, але від того не легше, як-то кажуть, краще б я не знав. «Ми не побачимося сьогодні. Я захворіла. Друкую курсову. Гарного дня». Ось воно, сон жахливий снився. Чудово, мало мені цього нудного викладача. У нього брежнєвські брови й костюмчик такий, наче з тих самих брежнєвських часів. Не те, щоби мене це дратувало, але таки дратує. Бо Оленка захворіла. І що воно таке? Голімо, і навіть дуже, ще голіміше, ніж сидіти на ТЗН.
Передали записку: «Ідемо у сквер на пиво після третьої пари?». Дебіли, знають, що я не п'ю. Постійно запрошують з ними на пиво. Так і хочеться відповісти, щоб пили більше того пива, аби прискорити процес розпаду їхніх мізків. Звичайно, можна піти посидіти на свіжому повітрі, планів усе одно тепер немає, але щось не дуже хочеться. «Ще не знаю», - коротко відповідаю.
Якась безкінечна пара. Цікаво, чи задоволений сам викладач своїм предметом. З таким виразом обличчя тільки равликів дресирувати, розповідати їм як чистити мушлі – а що, йому все одно й равликам усе одно, ніхто ні в кому не зацікавлений, усім однаково. А предмет називався би ПЗЧМ – практичні засоби чистки мушель.
Про що б іще помріяти й повигадувати, а то терпіння вже не вистачає. Іноді здається, що час знущається наді мною: то несеться неймовірно швидко, то застигає на місці. Як у того кролика з казки Льюіса Керолла «Аліса в країні чудес», який постійно запізнювався на чаювання, а чаюючи ніяк не міг покінчити з цією справою. Чи порахувати лампи на стелі.. та ні, у мене, певно, й так повністю вид відсутності й пустота в очах.
Світлана, одногрупниця, що сидить позаду, штовхає мене в плече й шепотить:
- Шістнадцять. Їх шістнадцять.
- Що?
- Ти лампи рахуєш. Їх шістнадцять.
- Дякую, - без особливої цікавості відвертаюся.
- Нудно.
- Ага.
- Поговори зі мною. Нудно.
- Та ні.
- Чому?
- Що ти хочеш? Я тут хотів лампи порахувати, ти не дала, намагаюся переключитися на щось, а ти з балачками лізеш.
- Тебе погано виховали, Олексію. Але я не ображаюся.
І чудово. Що вона пристала? Не люблю своїх одногрупниць. Якісь вони сірі, невиразні, неоригінальні. А ця Світлана з замашками на екстравагантність, як-то кажуть, але немає в ній нічого цікавого. Та ні, мабуть десь в глибині душі щось в ній має бути, але то не в моєму стилі шукати глибини без особливої на те потреби.
Нарешті, ще одна пара й вільний. До завтра.
На фото - я - падлюка (1) http://blog.i.ua/user/3026999/544034/
На фото - я - падлюка (2) http://blog.i.ua/user/3026999/544330/

У меня новый мальчик! Да-да! Новенький, молоденький, симпатичный такой. Вместо девочки. Девочку мою увели в другой отдел. А мне мальчика «подбросили». Сидит себе, умненький такой, понятливый. С компом на «ты», всё ловит на лету, а уж какая обаятельная у него улыбка! М-м-м!..
Надеюсь, он не сволочь. Жизнь покажет. Надеюсь, сработаемся, споёмся. В общем, пока что я довольна. А про отпуск я потом напишу. Наверное.