Встретил сероватым небом и легким ветерком, сразу возникла мысль , блин , говорили же что там сейчас зима , ну что ж делать , не обратно ж лететь, снега нет и слава богу.

[ Сама картошка собсно ]

 

Андрій Шкіль Зранку 7 січня 1979 року долину Меконгу тишу розірвали вибухи бомб і снарядів. У цей день в’єтнамська армія увійшла до Кампучії і задушила один з найбільш масштабних в історії нашого століття експериментів з побудови спільноти, альтернативи суспільству ліберального кшталту. Мається на увазі те, що звично називають “чотирма роками полпотівського жаху, кривавими експериментами червоних кхмерів над власним народом”. Хоча, також, вважається, що є підстави вважати це “пекло” раєм. Уже сам факт одноголосного несприйняття побудови червоними кхмерами нового суспільства в Кампучії є доволі цікавим. Ось визначення, котрі представники обох таборів давали полпотівському режимові: “повернення до первісно-общинного ладу… до середньовічного варварства” (”Правда”), “порівняння з гітлерівською Німеччиною напрошуються самі собою… тут експеримент є ще більш тотальним” (”New York Times”), “утопічний комунізм” (”Matin”). Засновник “проклятої” держави, товариш Пол Пот (справжнє ім`я – Салот Сар), народився в 1928 році. Уже в 1946 році він вступає до підпільної Комуністичної партії Індонезії і починає брати участь у боротьбі проти американського імперіалізму і його місцевих поплічників. В 50-х роках Пол Пот разом зі своїми найближчими спільниками, котрі згодом очолять побудову в Кампучії “тотального соціалізму” (Ієнг Сарі, Сон Сен, Кхієу Самфан), їде на навчання до Парижу. Очевидно, власне там вони зрозуміли `всю огидність буржуазного способу життя, заснованого на тотальному відчужені. Уже на початку 60-х років Пол Пот організовує в кампучійських джунглях соціалістичний партизанський рух, який одержує особливий розвиток після заколоту в 1970 році і встановлення диктатури Лон Нола. Пол Пот створює Національний єдиний фронт Камбоджі і, що цікаво, об’єднується із скинутим принцем Сіануком, представником традиційного роду кхмерських царів. Фронт звільнює цілі провінції, роблячи очевидним для всіх кхмерів разючий контраст між життям і “смердючим животінням під фактичною владою янкі”. Тому, коли 17 квітня 1975 року колони вбраних у чорну уніформу Червоних кхмерів увійшли в столичний Пномпень, ніхто не чинив їм жодного спротиву. Мешканці стали зустрічати визволителів… Однак, Пол Пот приготував горожанам сюрприз. Солдати почали виганяти їх з будинків, формувати в колони і направляти у сільську місцевість, в гори, в джунглі, на рисові плантації. “Відсьогодні, коли люди хочуть їсти, вони повинні самі здобувати собі їжу на рисових полях. Місто – джерело пороку. Тут володарюють гроші та комерція, а це справляє на людину згубний вплив. Ось чому ми повинні ліквідувати міста” – говорили червоні кхмери. Через два дні двохмільйонний Пномпень й решта кампучійських міст спорожніли. У столиці залишились лише урядові установи, посольства, кілька фабрик і одна крамниця, що працювала два рази на тиждень. Населення Пномпеню скоротилось до двадцяти тисяч, заасфальтованими вулицями буяли тропічні зарості, а поле Олімпійського стадіону перетворилось на великий город. Як висловивсь Пол Пот, побудова “небаченої в світі держави” розпочалась. Усі зв’язки із зовнішнім світом було перервано. Гроші було скасовано, а Національний банк підірвано разом із усім його вмістом. В країні було знищено всі системи зв’язку, пошту, телеграф, телефон. Закрито усі інститути і школи. Спалено усі книги. Про те, що відбувається в країні, висвітлювала єдина газета “Революція”, що виходила раз на десять днів, і котру кхмерам зачитували на політзборах. Суспільство було піддано тотальній мілітаризації. Усю повноту влади було зосереджено в руках “ангкі”, що можна приблизно перекласти як “організація” і що в дійсності означало закриту, майже окультну структуру, керівників котрої, свого роду “вищих невідомих”, ніхто не знав, але очолювана ними організація, тим не менше, досконало здійснювала керівництво революцією. Єдиною основою суспільства “тотального соціалізму” стала комуна, як висловився один із західних кореспондентів Кампучії, “егалітарний сільський кооператив без товарно-фінансових зв’язків”. Радянський агітпроп звинувачував Пол Пота в насадженні “божевільних” концепцій “оточення міста селом”, “великого стрибка”, “опори на власні сили”. Багато спільного у червоних кхмерів є і з ідеями Троцького про мілітаризацію праці. Але існує ще одна течія, котрій відповідають революційні перетворення Пол-Пота. Це… німецький “фолькіш” націонал-більшовизм Отто Штрассера і Ернста Нікіша, з їх опорою на селян і солдатів як єдино революційні класи, ненавистю до буржуазної інтелігенції, проектами відновлення землеробського феодалізму шляхом роззосередження промисловості і перенесення праці у трудові комуни. Ось що писав Нікіш в книзі “Політика німецького опору” в 1930 р., викладаючи свою програму: “f) воля до бідності; простий спосіб життя… g) заперечення гуманітарних ідеалів, виставлення акценту на ідеалах варварських, спрямованих проти західної цивілізації; h) вибір простого життя, в дисципліні та обов’язку. Створення ситуацій, котрі змусять міські маси прийняти такий спосіб життя; і) розвиток усіма засобами військової освіти; j) заперечення принципу приватної власності”. Воістину не сваріть так Гітлера, панове інтелігенти. В райхах Нікіша чи Пол Пота вам би пощастило менше… “Із восьми мільйонів кампучійців мені потрібен лише один” – любив говорити Пол Пот. Звичайно, він був антропологічний песиміст і знав, що “людина є те, що слід подолати”. Усе населення Кампучії було поділено на три частини. У найнижчу потрапили “чиновники-прислужники янкі”, інтелігенція, підприємці, їх було оголошено “ворогами нації” і вони підлягали негайному знищенню. Набоїв на них не витрачали – їх вбивали мотиками, палицями, вбивали цвяхи у скроню, закопували і спалювали живцем. Друга категорія – решта жителів районів, що перебували під контролем властей Лон Нола. Їх насильно переселяли у засновані “комуни” і примушували працювати на благо революції. Накінець, вищу категорію населення складали активні учасники революційної боротьби і жителі звільнених до 17 квітня районів. Вони повинні були скласти ядро майбутньої відродженої кампучійської нації, як висловився Пол Пот, “очищеної від іноземної скверни і ще сильнішої, ніж будівничі Ангкора”. Найбільш відданими та ідейними кхмерами були діти. Вони, не розбещені дорослими страхами та комплексами, склали таємну поліцію Пол Пота, котра нещадно розкривала і придушували будь-які прояви міщанства та буржуазності. Невідомо, чи знав Пол Пот, що свого часу у Флоренції великий Джироламо Савонарола також використовував дітей як “непорочну силу” для боротьби з лихварями – нездатні брехати хлопчаки краще за усіх визначали тих, чиє майно треба було кинути в “багаття марнославства”. Діти завжди загострено відчувають справедливість і не знають прощення для ворогів. “У нашому суспільстві ніхто не має права любити чи не любити. Думає і вирішує ангка. Вона – мозок, а ми – руки і тіло, – говорить 13-літній кхмер, -… до дітей зрадників я не знаю жалоби. Якщо ви хочете врятуватись під тарганів, ви не вбиваєте лише дорослих тарганів”. Як і решті, так і цьому експериментові з побудови великого Міста Сонця, соціалістичної Утопії не дали звершитись. Сьогодні в Камбоджі править король Сіанук, колись соратник Пол Пота, забезпечуючи безперебійну роботу філій американських банків. Китай забув цитатник Мао і проводить політику капіталістичних реформ. У В’єтнамі відкриваються вільні економічні зони. А десь у джунглях, на кордоні з Таїландом, до цього часу існують місця, вільні від впливу капіталізму. Там панують комуни, там люди ставляться одне до одного як брати, там немає грошей та інтелігентів. Там будують свій рай червоні кхмери. І, можливо, там люди уже навчились жити щасливо. Джерело: Андрій Шкіль, „Вітер Імперії”, Видавництво „Євразія”, ISBN 966-7074-01-3. Статья: http://ntz.org.ua/?p=1911

Проснулся... на часах 4:30. Рановато, все нормальные люди спят. Нет ну я тоже нормальный, просто вчера рано лёг. Забил на всё и лёг. Посмотрел на сигареты... маловато, до открытия магазина не хватит. Подумал может опять лечь поспать, ну чтобы сэкономить в смысле, сигареты. Прилёг, блин а курить то охота! Встал взял в руки покрутил и положил. Нет, надо экономить. Ладно думаю, сейчас отвлекусь. Включаю комп и точно пришлось отвлечься, но уже с психами, почему- спросите Вы, да проблема система не видит диска- выдаёт мол, у вас вирус, ну слава богу я кое в чём рублю. Сразу в биос лезу проверять настройки и точно сбита. Настраиваю и всё пошло, как по маслу. Запустил! Опять рука за сигаретой, посмотрел... мало. время 5:00. магазины закрыты.. до утра не хватит. Положил, не курю. Что делать? Прилечь? Ну да попробую. Кручусь туда сюда... Встал взял сигарету покрутил.. время 5:10 не ну до открытия хватит 3 штуки можно растянуть. Закурил посмотрел на время 5:12 рановато забычковал. Ну, чем себя отвлечь комп включен вирусов нет ну решил описать свои мучения посмотрел на время 5:15, посмотрел на сигареты две с половиной штуки.. маловато- магазины открываются в 7:00. Начал писать о своих проблемах. Ну пишу и на пачку поглядываю, а курить то хочется, а магазин пока не открывается, а сигарет то две, а до утра, в смысле до открытия магазина ещё далеко. Вот и сижу, пишу, на время смотрю и на эти две несчастных сигареты. А курить то хочется... Не выдерживаю закуриваю. На часы 5:30, а магазин закрыт... А курить то хочется. А в пачке полторы штуки.. Не выдерживаю докуриваю бычок. Смотрю на время 6:00... магазин закрыт в пачке одна, а курить то хочется. Не выдерживаю докуриваю последнюю! Сижу пишу.. Смотрю на пачку- пустая, а курить то хочется смотрю на время и о 7:00! Ура магазины открыты, я живой, бегу прибегаю в карман- деньги то дома оставил. Бегу домой ищу, в смысле деньги, ну вот на конец то нашёл... Бегу к магазину двери закрыты, продавец вышла, ну сами понимаете куда, жду..жду..ну вот на конец то открыла покупаю сигареты, тут же не отходя открываю и закуриваю! Уф отпустило! Таки выдержал испытание!                http://www.proza.ru/avtor/alex010

Да мои хорошие, таки выдержал  Это же надо так промучиться до утра ! Так вот сам себе и Вам- совет или бросить, или покупать с запасом!  Шоб такого не приключалось! Ну а теперь с Добрым Утром! Я вот тут пока ваял, про свои мучения, нашёл песню в тему, ну и её слова!

                                  ДЫМ СИГАРЕТ С МЕНТОЛОМ!

Дым сигарет с ментолом

Пьяный угар качает

В глаза ты смотришь другому

Который тебя ласкает

А я нашел другую

Хоть не люблю, но целую

А когда я ее обнимаю

Все равно о тебе вспоминаю

Губы твои как маки

Платье по моде носишь

Себя ты ему раздаришь

Меня же знать не хочешь

А я нашел другую

Хоть не люблю, но целую

А когда я ее обнимаю

Все равно о тебе вспоминаю

Завтра я буду дома

Завтра я буду пьяный

Но никогда не забуду

Как к жене прикоснулся губами

А я нашел другую

Хоть не люблю, но целую

А когда я ее обнимаю

Все равно о тебе вспоминаю

Лучше меня прости

Прости и вернись ко мне

Прости за то, что ушел с другой

Прости за то, что ушла и ты

А я нашел другую

Хоть не люблю, но целую

А когда я ее обнимаю

Все равно о тебе вспоминаю

А я нашел другую

Хоть не люблю, но целую

А когда я ее обнимаю

Все равно о тебе вспоминаю 

 

ДЛЯ   ТЬМЫ  И  ХОЛОДА  ДУШИ – ТАБУ !!!

**************************************************

 

анимационные картинки 

ПОСЫЛ  ДУШИ!

*********************************

Пускай Природа-Мать-Отец.....

***************************

******************

Продолжение  читать  здесь:

http://www.mypishem.ru/stihi/lirika-filosofskaja/dlja-tmy-i-holoda-dushi-tabu-yu.html

 

Раньше вы работали, а мы много пили и пытались учиться. А сейчас у вас семьи и дети, а мы работаем. А потом у нас будут семьи и дети, а вы...

И мы с вами теперь за тысячи километров друг от друга, ведь так нас раскидала по планете жизнь, ниточки почти порваны. Но мы вас очень ценим, любим и конечно же помним, хоть и не уверены, что когда-нибудь ещё увидим.

1. Чи пішла б жінка за чоловіком в тюрму?

2. Що б вибрала самотність чи позашлюбну дитину?

3. Якщо сімейне життя не вдалось дотримувалася узаконеного шлюбу і тягнула важке дишло подружнього возу чи шукала б іншого варіанту?

Понедельник. Утро.
Так-ак... Оделась, вышла из
дома и потащилась на работу. А завтракать кто будет?
Где моя каша?!
Ага, давай, покури еще... А вот я тебе сейчас кульбитик! Опа!

Плохо, да? Нечего курить на голодный желудок. Что происходит вообще?!

День. Ну все ясно, в субботу ей показалось, что у
нее целлюлит и с понедельника мы на диете. Блин! А меня кто-нибудь
спросил вообще?! Ну нет, я тебе не чёлка, со мной такие эксперименты не
пройдут! Включаем среднее бурление. Эээ... нет уж, красавица, засунь
свой кефирчик себе знаешь куда! Усиливаем бурление, добавляем звуковых
эффектов, готовимся к показательным кульбитам.

Вечер.
ЖРАТЬ ХОЧУ!!! ХОЧУ ЖРА-АТЬ! ДАЙТЕ ЕДЫ! Я ТРЕБУЮ ЕДУ!!! ЖРААААААТЬ!!!

Ночь. Хрен тебе, а не сон! Не заткнусь, сама дура
- я голодный. Есть хочу, понимаешь?! Мне до твоей диеты фиолетово. Я.
Хочу. Есть. Ну давай, ага, попробуй заснуть!

Вторник.
Утро.
Та-а-ак!.. Продолжаем мучить меня, да? Я опять без
каши, да? Твой капустный листик пищевод с голодухи переварил, до меня
даже не дошло ничего! Блин, ну и дура мне досталась! Всю ночь завидовал
желудку Натальи Крачковской...

День. Силы мои
на исходе, посылаю импульсы в мозг, мозг посылает эти импульсы в
задницу... из задницы еще так просто никто не возвращался. Блин, что же
делать? Кефир опять. Ну ладно, хоть кефир, и то спасибо!!!

Вечер.
Бурлю из последних сил - не обращает на меня внимания...

Ночь.
А еще вкусно, если молодую картошечку... и со сметанкой... или вот,
грибы. Очень вкусно… бурлл...

Среда. Утро.
Перепало чуть-чуть салата!.. Стал забывать вкус каши - что-то нежное,
теплое, обволакивающее...бу-урллл...

День.
Ура!! Кефирчик! Кефирчик! Еще хочу, не отнимай, ааааа! ЕЩЕ КЕФИРУ!!!

Вечер. От меня ничего не осталось - надо мной
ржут органы малого таза. Я ссохся, сжался! Еле переварил две редиски,
теряю квалификацию.

Ночь. Вот, помню, когда
мы жили у родителей, каждый вечер на ужин суп был! И салат. Мы с папиным
желудком в два голоса журчали от удовольствия...
Эх, и чего тебя
понесло в самостоятельную жизнь?!.

Четверг. Утро.
Хоть бы не курила! Прости, дорогая, это я непроизвольно - ну да ничего,
я ж пустой, так что потошнит и отпустит... А где положенный мне салат?!
ГДЕ САЛАТ?!
Беспредел...

День. Здорово,
кефир! Надо тебя помедленнее переваривать, а то сиди тут потом до
завтра один, как дурак.

Вечер. Разговаривал с
кишечником - они там тоже все в шоке, говорят, что запасы на исходе.
Нельзя же так - последнее отбирать! Ой, ой, осторожнее! Такие большие
сливы - и все мне?! Блин, все, пошел переваривать!

Ночь.
Эти сливы - все никак не доперевариваю их, замучился весь!..

Простите ребята, отправляю вам, что могу - вы уж там дальше сами с ними
разбирайтесь, вас там 8 метров, а я один...

Пятница.
Раннее утро.
Сидим в туалете, провожаем сливы.

Утро.
С ума сойти! Я получил йогурт! Может сливы вправили ей мозги?! Почаще
бы!
Вот бы на обед картошечки! С укропчиком...

Обед.
Кефир.

Вечер. Сидим в ресторане с мужиком
каким-то и нюхаем чужую еду. Ну. Давай же!
Закажи себе чего-нибудь!
Мы всю неделю не жрали... Тихо! Он ей сказал, что она сильно похудела!
Что ей надо питаться! Что она отлично выглядит! Ну?! Ай, умничка! Ай, да
мужчина!!! Есть! Проняло! Сейчас я буду жрать!!!

Поздний
вечер. Нууу.. бурлл... чтто-то во мне понамешшшл-ла... Эт-то у
нас ч-что?
Грибы...а эта... ик! Мартини... бу-бурллл...о,
водочка... уважаю... Как же хорошо, братцы! Заткнись, печень, всссе под
контролем!..

Ночь. Прощайте, грибочки!
Водочка, прощай! Картошечка!...

О, минералочка, заходи... мы
как раз на диете:)

  Согласно графику солнечной активности, рассчитанному NASA, на 2013 год приходится пик, который может весьма негативно сказаться на людях и жизни Земли.

  Сильные всплески могут даже выводить из строя спутниковую связь и вызывать сбои в электросетях. Длительность таких всплесков может достигать нескольких месяцев в будущем году. Электросети, GPS-навигация, воздушный транспорт, банковские услуги, радиосвязь – все это может оказаться недоступным по "вине" Солнца.

  Сейчас Солнце находится в тихой фазе. Однако ученые прогнозируют резкую перемену в "настроении" Солнца. Кольца огня, мощность которых равна ста водородным бомбам, могут причинить Земле невероятный экономический ущерб, в 20 раз превышающий ущерб, нанесенный ураганом "Катрина".