хочу сюди!
 

Анна

38 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 25-55 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Рэндалл Джаррелл "Потери"

То не было погибелью, ведь умирают всё.
То не было погибелью: мы умирали прежде,
в рутинных катастрофах-- и "поляны"* наши
бумаги поднимали, слали похоронки;
налоги возрастали, из-за нас, ага.
Мы погибали в чёрный день календаря
врезались в горы, миль полста отсюда,
ныряя в сеновалы, нападая на своих,
взрывались от огня своих зениток,
мы погибали будто муравьи, котята, иностранцы.
(Во время обученья в средней школе
мы гибели образчиков не знали.)

На новых самолётах, в новых экипажах мы бомбили
по целям во пустыне и на побережьях,
палили в баржи, ждали результатов наших...
В резерв уйдя, мы просыпа`лись поутру
над Англией, опять на фронте.

Без разницы, но если погибали мы,
то уж не в катастрофе, по ошибке
(хоть ошибиться было просто).
И мы читали письма, вылеты считали...
Мы девичьими именами называли
бомбардировщики, в которых города сжигали,
которые мы проходили в школе...
покуда мы не снашивались, наши трупы
ложились средь народа, что убивали мы не глядя.
Коль мы чуток тянули, те вручали нам медали;
когда мы погибали, говорили, что "ущерб наш невелик",

указывали: "Карты вот...",-- и мы сжигали города.

Нет, то не умиранье, нет, вовсе не оно.
А ночью умирающему, мне приснилось, что я мёртв,
и города мне молвили: "Зачем ты умираешь?"
Нам хорошо, когда ты есть, но почему я умер?"

перевод с английского Терджимана Кырымлы heart rose * "поляны"-- аэродромы,--прим.перев.


Losses 
 
It was not dying: everybody died.
It was not dying: we had died before
In the routine crashes-- and our fields
Called up the papers, wrote home to our folks,
And the rates rose, all because of us.
We died on the wrong page of the almanac,
Scattered on mountains fifty miles away;
Diving on haystacks, fighting with a friend,
We blazed up on the lines we never saw.
We died like aunts or pets or foreigners.
(When we left high school nothing else had died
For us to figure we had died like.)

In our new planes, with our new crews, we bombed
The ranges by the desert or the shore,
Fired at towed targets, waited for our scores--
And turned into replacements and worke up
One morning, over England, operational.

It wasn't different: but if we died
It was not an accident but a mistake
(But an easy one for anyone to make.)
We read our mail and counted up our missions--
In bombers named for girls, we burned
The cities we had learned about in school--
Till our lives wore out; our bodies lay among
The people we had killed and never seen.
When we lasted long enough they gave us medals;
When we died they said, "Our casualties were low."

The said, "Here are the maps"; we burned the cities.

It was not dying --no, not ever dying;
But the night I died I dreamed that I was dead,
And the cities said to me: "Why are you dying?
We are satisfied, if you are; but why did I die?"

Randall Jarrell

Пісня про вчора і завтра....

  • 01.10.10, 19:52

Пісня Будата Окуджави, яку варто нагадати. Тримав до виборів, але вже вибрали за нас... unsmile huh

Антон Палыч Чехов однажды заметил, что умный любит учиться, а дурак - учить. Скольких дураков в своей жизни я встретил - мне давно пора уже орден получить. Дураки обожают собираться в стаю. Впереди их главный во всей красе. В детстве я верил, что однажды встану, а дураков нету - улетели все. Ах, детские сны мои - какая ошибка, в каких облаках я по глупости витал. У природы на устах коварная улыбка... Может бить, чего-то я не рассчитал. А умный в одиночестве гуляет кругами, он ценит одиночество больше всего. И его так просто взять голыми руками, скоро их повыловят всех до одного. Когда их всех повыловят - наступит эпоха, которую не выдумать и не описать... С умным - хлопотно, с дураком - плохо. Нужно что-то среднее. Да где ж его взять? Дураком быть выгодно, да очень не хочется, умным - очень хочется, да кончится битьем... У природы на устах коварные пророчества. Но, может быть, когда-нибудь среднее найдем.


prostiteВибачте за песимізм, це напевно погода...prostite podmig

Ввечерi




У зоряній брамі
Відкритого неба
Місячне сяйво
Нас кличе до себе...

Тихо лунає
Вечірній десь спів.
Серце бажає
Любові, без слів...

Фууууух

Ну и денек. 
Утром попхали пылесос в офис. Почистили диван и углы от паутины. Помыли столы. Красивенько. Надо теперь какие-то картинки на стены придумать. А то пусто. 
Поехала на встречу с клиенткой. Протрындела с ней в кафе час. Устала. 
Потом поехала на Лукьяновку на встречу с бывшей сотрудницей. Она нам рассказала про их новый проект, связанный с пошивом и продажей костюмов для танцоров. Договорилась с ней, что она станет моим личным фитнес тренером. Ура.. 
После этого скупилась на рынке и зашла к куме. У нее отец серьезно болен. Пыталась ее поддержать, но все не могла найти правильных слов. 
Мчалась в садик забирать малого.. Приползла домой в 6.. думала, что лягу прямо на пороге.. 
Если так и дальше будет, то я исхудаю и получу язву желудка от перекусонов в кафешках.. 
Надо как-то поменьше встреч назначать.. 

Худеем
05 Я не ем после 19-00
02 Я пью чай и кофе без сахара. 

Мої друзі зі Студії старовинного танцю «Джойссанс»

Приглашают всех желающих на Открытие бального сезона.

                               4 октября в 19.00

в Красном корпусе университета

им. Тараса Шевченко

(Спортивный зал на 3-м этаже — очень просторный)

Дресс-кода нет.

Всех встретим в 18.45 также у центрального входа в университет.

Вход – бесплатно.

Открытие сезона пройдет в формате танцевальной вечеринки, с четырьмя отделениями — по числу направлений, которыми занимается студия:

1. Европейское средневековье 2. Европейское Возрождение 3. Европейское барокко 4. Украинское барокко Приходить можно в любом костюме вышеперечисленных эпох. В начале каждого отделения будут показательные танцы, а затем – массовые для всех желающих. Некоторым танцам вы сможете научиться прямо на месте. Также сразу на Открытии сезона вы сможете записаться в группы для новичков — в этом году их сразу две:  «Танцы средневековья»  и «Танцы Речи Посполитой».

Занятия в них также начнутся на следующей неделе.

Все вопросы — сюда: 067-94-107-80 (Наталья)

О студии здесь:

http://community.livejournal.com/joyssance_ua

http://www.joyssance.org.ua/

Кот Филоктимон там будет.

Про лето

  • 01.10.10, 18:17

Лето.

Вы никогда не задумывались, почему все его ждут? В любое время года - из оставшихся трех.

Хотя нет, люди ждут постоянно чего-то - то дня рождения, то нового года. Во время зимней стужи ждут первых весенних запахов, мимозы и шашлыков. Тогда, когда осень уже грязная, холодная и мокрая - первого снега, не сильного бодрящего мороза, игры в снежки, нового года с мандаринами и шампанским. Но осенью, зимой, весной ждут лета. А иногда даже ЖДУТ ЛЕТА. Примечательно, что летом, когда на градуснике +35, ждут .... тоже лета, но чтобы температура спала немного.

Почему же все так его ждут? Типичный стереотип мышления?

Летом хорошо, тепло (жарко, душно, в транспорте тесно, все потные и вонючие, пиво теплое и противное на вкус),

летом ездят отдыхать к морю (на пляже народа битком, вода грязная, медузы и мусор, окурки, несвежие креветки "с рук", сервиса ноль, но цены немыслимые),

или на природу - на дачу (трясемся в пригородном автобусе, берем лопату и горбатимся), в лес на пикник (комары, клещи, змеи),

летом весело (когда столько спирта в крови - всегда весело) и т.д.

Притягательность лета - весьма сомнительна, однако его любят и ждут. Это несколько странно, но факт.

А теперь серьезно, без брюзжания и стёба, хотя это слишком наивно и романтично получится:

Летом хорошо, тепло. Летом "отдыхательное" настроение, даже на работе. Летом как-то беззаботно, проблем нет, а есть (максимум) сложности. Подумать только - целых 92 дня лета! В любой из этих дней можно оказаться на пляже, в лесу, есть шашлыки, арбуз, купаться, нырять, пить пиво, общаться с приятными людьми. А после этого "любого" дня еще будет лето, и будут еще такие замечательные дни. Незагорелый хоть немножко человек уже в начале июля вызывает недоумение - он ни разу не был на пляже? Проливной дождь летом не злит - он способен развеселить своей внезапной необузданностью. Лето, время светлых тонких брюк и сандалий, девченки ходят одетые во что-то такое немыслимое, что тяжело отвести взгляд, и ты ничего такого не думал, но уже доедаешь ее глазами, и она не против, хотя и хмурится для виду (когда она это одевала, она хотела, чтобы ее сегодня съели миллион раз). Летом, если хочешь, можешь не спать ночь напролет (если есть с кем). Птицы, кстати, летом поют уже с половины четвертого, это они будят солнце...

"Летом" - одно из немногих слов из детства, таких теплых, желанных, ожидаемых в течение долгих осени, зимы и весны. А то, что "из детства" всю жизнь будет "самое классное, лучше просто не бывает".

Страсть окаянная!

Я пишу на МыПишем.ру!


 

СТРАСТЬ   ОКАЯННАЯ!

**********************

Сама я виновата!-

Повод подала

Тебе, когда-то….

Позвала. --...

 

 

Полностью  можно  прочесть  здесь:

 

 

http://www.mypishem.ru/stihi/lirika-lyubovnaja/strast-okajanaja.html

  

 

heart heart 

АНИМИРОВАННЫЕ ДЕВУШКИ


«АНИМИРОВАННЫЕ ДЕВУШКИ»(с)

Драконяча історія або пригоди лицарів... № 13




Отже... Хто бажає, - можете ознайомитися з ще однією "лицарською оповідкою"...  Сподіваюся, вона так само припаде Вам до вподоби, як і більшість попередніх... У будь-якому разі, дракон укотре виявляє силу волі, а лицар, - характер, котрий йому вже дістався у спадок. Час та реалії вимагають від героїв належного підходу й активної  діяльності. 

 

- Ну? - запитав дракон.
- Ну, якось сутужно, - чесно зізнався лицар, - удруге вони на одні й ті ж граблі навряд наступлять. Ось, в правилах турніру чітко вказано: "Ім'ям короля використання драконів у якості тварин для їзди найсуворіше забороняється"!
- Але ж тільки "у якості тварин для їзди", - хмикнув ящір і з натяком підморгнув партнерові.
- Але... Це якось не чесно, - навів останній аргумент лицар.
- Слухай, йдеться про офіційні змагання - здивувався дракон, - до чого тут чесність?!

За півгодини опісля 


- Сподіваюся, сер, чотири останні покоління ваших предків були вільними людьми? - гризучи яблуко біля входу до іподрому, герольд з сумнівом оглянув одяг новачка, котрий видавався дещо завеликим як для нього.
- Так.
- Хо-хо, і у сера навіть є свій герб? - єхидно поцікавився сквайр в розкішно розцяцькованій чепурній котте.
- Так.
- А як щодо свити? Ну, там - пажі, зброєносці, блазні, кухарі, лікарі?
- Ні.
       За спиною лицаря хихикнули.
- Кінь?
- В мене його немає. Я змагатимуся пішим.
       За спиною лицаря хихикнули голосніше.
- Чи приготували ви, сер, хороші обладунки? Я не кажу про максиміліанівські, але хоч щось попристойніше надітої на вас іржавої кольчуги?
- Ні, - знову відповів лицар, збентежено почервонівши.
       За його спиною вже навіть не хихикали - іржали уголос.
- Але вже, звичайно, ви припасли для турніру добрий клинок? - герольд підкреслено перестав звертати увагу на того, хто стояв перед ним, цілком зосередившись на яблучному м'якуші.
- Е-е-е. Ні.
- Ииии! Голодранець! Нуб! - заревли за спиною хором глядачі.
- Тоді, дозвольте довідатися, сер, де ж та холодна ручна зброя, якою ви збираєтеся битися? Не інакше - в ломбарді?
       Позаду лицаря вже навіть не кричали, а просто улюлюкали й каталися по землі.
- Та ні. Вона десь тут. Спить в тіні, - глитнувши, признався лицар.
       І свиснув.
       З сусідніх кущів з хрускотом з'явилася драконяча туша.
       Герольд вдавився недогризком. Радісна істерика за спиною лицаря миттєво змінилася панікою.
- Що, напарнику? Вже пора? - поцікавився ящір, оглушливо позіхнувши. Потім дракон огледівся і ударом хвоста розніс вщент колоду завтовшки в два обхвати. Так - задля розминки.
- Не ця ж зброя, - приглушеним голосом брязкнув сквайр, задкуючи за сусіднє шатро.
- Хочете посперечатися? - з шаблезубою посмішкою поцікавився дракон.
       Сквайр зойкнув і кинувся навтьоки.
       Проте, герольд виявився сміливішим:
- Але, сер нехай це... Цей. Нехай цей - ваша зброя. Але вона не холодна і не ручна!
- А ось це ви даремно, - гмикнув лицар, - По-перше, дракон, як і будь-який плазун - холоднокровний. Що ж до другого... Дракон, до ноги! Сидіти! Лежати! Слід! Ось, а ви кажете "не ручний".
- Але...
- Досі не вірите? Добре. Останній аргумент. Дракон, фас!

Годиною пізніше


- І все ж, є в цьому щось неправильне, - вимовив лицар, приторочуючи до дракона шосту скриню з призами.
- Ой я вас таки благаю, - дракон знизав лускатими плечима, - Що? Що "не правильне"?
- Ну, якось це не за правилами.
- Не за правилами? "Ім'ям короля у разі нез'явлення однієї із сторін на іподромі, іншій зараховується повна і абсолютна перемога", - по пам'яті процитував ящір, - Так що, напарник, замовкни і тягни сьому скриню.
- Припустимо, ти правий, - спроквола погодився лицар, - проте, в мене лишилося ще одне питання.
- Яке?
- Чому нам услід кричали не "чемпіони", а "читери"?
- По-перше, їм завидно, - розсудливо заявив дракон, - По-друге, ці люди нічого не розуміють у підготовці до офіційних змагань!

За оригінал оповідки хочу висловити подяку

© Red 2 the Ranger, 2010

http://groza.ru/forum/showthread.php?&t=56900


29%, 5 голосів

59%, 10 голосів

12%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.