Поле заголовку лімітує кількість знаків.
А йдеться тут про результати експертизи Венеціанської комісії направленого до неї скандального законопроекту №2450, котрий має регулювати правила здійснення громадянами свого права на мирні зібрання.
Законопроект було написано так, що народ реально міг би здійснювати це право тільки у разі згоди влади, та у такий спосіб, що владу не дуже зачіпав би.
Далі - копі-паст тексту від Інституту "Республіка"
ВЕНЕЦІАНСЬКА КОМІСІЯ: ЗАКОНОПРОЕКТУ 2450 ПОТРІБЕН ЄВРОРЕМОНТ
15 -16 жовтня 2010 року Європейська комісія «До демократії через право» (інакше – Венеціанська комісія) ухвалила спільну думку (joint opinion) щодо українського законопроекту «Про свободу мирних зібрань», більш відомого як законопроект № 2450.
Цей законопроект був поданий до Верховної Ради урядом Ю. Тимошенко і 03.06.2009 був ухвалений у першому читанні. Проект, який пройшов 1-е читання, одразу ж був розкритикований правозахисниками як такий, що порушує основоположне право громадян на мині зібрання (наприклад, проект передбачав появу в Україні «уповноважених органів місцевої влади», які на власний розсуд, без рішення суду, могли «припинити» мітинг чи демонстрацію, окрім того, проект містив масу інших моментів, неприйнятних з точки зору Європейської конвенції з прав людини та основних свобод). У грудні парламентський комітет з прав людини змінив текст проекту. Проте і варіант, який виник у результаті цієї зміни був ущент розкритикований Венеціанською комісією.
У травні 2010-го року профільний парламентський комітет знову змінив проект 2450, прибравши з нього найбільш одіозні положення. Але зробив це таємно. Українська громадськість дізналася про зміст проекту лише після його опублікування на сайті Верховної Ради 03.06.2010. У той же час парламент збирався остаточно (у 2-му читанні) ухвалити законопроект вже 17-го червня.
Українські громадські організації, відзначивши, що навіть цей, покращений проект, значно погіршує ситуацію із свободою мирних зібрань в Україні порівняно із конституційною нормою щодо свободи зібрань (ст. 39 Конституції), організували низку масових заходів, вимогами яких були:
- відкласти ухвалення проекту 2450;
- провести парламентські слухання щодо цього законопроекту, аби врахувати думку громадськості;
- спрямувати проект 2450 на експертизу Венеціанської комісії.
14 червня 2010 року відбулася всеукраїнська акція протесту проти законопроекту 2450. Кульмінацією цих протестів стала демонстрація в Києві, учасники якої заблокували приміщення комітетів Верховної Ради України.
В результаті:
- законопроект 2450 було відкладено на невизначений час;
- 24.06.2010 відбулися слухання у парламентському комітеті з прав людини щодо цього законопроекту за участю громадськості;
- 14.07.2010 голова Верховної Ради В. Литвин спрямував законопроект 2450 на експертизу Венеціанської комісії.
Близько 30-ти громадських організацій України виступили на слуханнях у профільному комітеті парламенту із спільною позицією, викладеною у резолюції цих слухань.
Ось резулятивна частина цієї резолюції:
«На нашу думку, законодавство про свободу зібрань в Україні повинне ґрунтуватися на таких засадах.
1. Відсутність повідомлення про зібрання не має бути підставою для обмеження права на зібрання і притягнення до відповідальності організаторів і учасників зібрання.
2. Метою надання повідомлення про зібрання має бути виключно надання часу владі для підготовки захисту зібрання. У випадку повідомлення влада несе відповідальність за захист зібрання.
3. Процедура повідомлення не має жодним чином ускладнюватися.
4. Пряма заборона втручання центральних та місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування у реалізацію права громадян на мирні зібрання.
5. Чітке встановлення підстав для судової заборони мирних зібрань.
6. Відсутність обмежень щодо місць проведення зібрань.
7. Встановлення кримінальної відповідальності влади і, зокрема, правоохоронців, за порушення свободи зібрань.
8. Встановлення у Кодексі адміністративного судочинства України (КАСУ) спеціальних термінів для апеляційного оскарження судових рішень про заборону мирних зібрань.
9. Зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), які б унеможливлювали практику затримання і засудження учасників мирних зібрань за свавільним бажанням співробітників міліції.
Проект про свободу зібрань можна підтримати лише тоді, якщо там будуть втілені всі вищезгадані положення, а також розроблені законопроекти про відповідні зміни до КАСУ та КУпАП.
В той же час проект 2450 за своїм духом та буквою суперечить цим засадам, не відповідає принципу верховенства права і містить норми, що насаджують в країні авторитарний режим.
Окрім того, не розроблено проектів необхідних змін до КАСУ та КУпАП.
Таким чином, ЗАКОНОПРОЕКТ № 2450 НЕОБХІДНО ВІДХИЛИТИ, і розробити пакет законопроектів щодо свободи зібрань на основі законопроекту «Про свободу мирних зібрань» (№ 7819), який внесено до Верховної Ради 2005-го року і який отримав позитивну оцінку Венеціанської комісії».
І ось, 19.10.2010, опубліковано висновок Венеціанської комісії щодо скандального законопроекту 2450. Англійською його можна прочитати тут: http://www.venice.coe.int/docs/2010/CDL-AD%282010%29033-e.pdf.
Далі ми подаємо український переклад висновку (спільної думки) Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ. Переклад наш, тому, природно, може дещо відрізнятися від перекладів, здійснених іншими особами та інституціями, в тому числі й державними. Спеціальним шрифтом ми виділили положення, які здаються нам важливими. Також нижче розміщені наші коментарі щодо висновку Венеціанської комісії.
СПІЛЬНА ДУМКА ВЕНЕЦІАНСЬКОЇ КОМІСІЇ ТА ОБСЄ/БДІПЛ
ЩОДО СВОБОДИ МИРНИХ ЗІБРАНЬ В УКРАЇНІ
ПРИЙНЯТА ВЕНЕЦІАНСЬКОЮ КОМІСІЄЮ НА 84-Й ПЛЕНАРНІЙ СЕСІЇ
15-16 ЖОВТНЯ 2010
1. Своїм листом від 14 липня 2010 року Володимир Литвин, голова Верховної Ради України звернувся з проханням до Венеціанськoi комісіi зробити спільно з ОБСЄ/БДІПЛ експертну оцінку проекту Закону “Про мирні зібрання” (CDL(2010)081).
2. Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ мали можливість оцінити попередні версії цього законопроекту. У 2006 році вони прийняли спільну думку щодо "Проекту закону про мирні збори в Україні" (CDL-AD (2006) 033), згідно якої закон був занадто детальним і потребував певної кількості поправок задля досягнення повної відповідності з відповідними стандартами. Протягом 2007 і 2008 років українська влада підготувала новий "Проект Закону України про порядок організації і проведення мирних заходів". У травні 2009 року він був представлений до парламенту, який ухвалив його в першому читанні 3 червня 2009 року. Цей варіант закону був знову відправлений до Венеціанської комісії і БДІПЛ/ОБСЄ для правової оцінки.
3. Нова спільна думка щодо цього варіанту закону була прийнята у грудні 2009 року (CDL-AD (2009) 052). На думку Венеціанської комісії та БДІПЛ/ОБСЄ, новий "Проект Закону України про порядок організації і проведення мирних заходів», намагаючись створити правову основу для реалізації права на свободу мирних зібрань, яка б відповідала міжнародним стандартам, все ж не містить чітких стандартів для прийняття офіційних рішень. Ця спільна думка рекомендувала приділити особливу увагу «Керівним принципам щодо свободи зібрань», виробленим ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанською комісією, які («Керівні принципи») всебічно охоплюють законодавство та практики з цього питання.
4.Проект Закону України "Про мирні зібрання", який тут розглядається, був підготовлений у відповідь на ці питання. Він буде оцінюватися у світлі європейських та міжнародних стандартів зі свободи мирних зібрань, а також вищезазначеного Спільного експертного висновку щодо проекту закону «Про порядок організації та проведення мирних заходів в Україні» (далі - " Спільний експертний висновок 2009 року").
5.Цей висновок був підготовлений на основі коментарів пані Фіноли Фланаган та панів Крістофера Грабенвартер і Юбера Енеля з Венеціанської комісії, і панів Девіда Гольдбергера, Майкла Гамільтона та Ніл Джарман з Консультативної групи з питань свободи зібрань ОБСЄ/БДІПЛ. Він був прийнятий Венеціанською комісією на пленарному засіданні (Венеція, 15-16 жовтня 2010).
II. Резюме
6. Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ вітають новий проект Закону України "Про мирні зібрання" (далі "Проект закону") з тієї точки зору, що в ньому враховано більшість пропозицій, висловлених у «Спільному експертному висновку 2009». До них відносяться: зміна назви, в якій згадуються тільки "мирні зібрання", визнання одночасних зібрань, контр-демонстрації і спонтанних зібрань; уточнення і розширення поняття організатора заходу, а також положень, що стосуються можливості отримання правового захисту у випадку обмеження зібрань та інших порушень права на свободу мирних зібрань. Крім того, у процедуру обмеження мирних зібрань були внесені поправки і цю процедуру віддано до відання суду. Проект закону можна розглядати як ще один крок у напрямку забезпечення свободи зібрань на належному рівні в Україні.
7. Тим не менше, філософія проекту закону, що розглядається, не відбиває достатньою мірою презумпцію на користь проведення зборів і принцип пропорційності. Він містить певну кількість недоліків, які повинні бути змінені, з тим щоб досягти повної ясності і дотримання відповідних європейських і міжнародних стандартів. У зв'язку з цим, Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ робить такі основні рекомендації:
А. надмірна диференціація типів і категорій зібрань, яка міститься у наведених у законі визначеннях, повинна бути кількісно скорочена і змінена, в той час як запровадження визначень "спонтанної демонстрації" і "контр-демонстрації" вітається;
В. право негромадян та осіб без громадянства, а також інших категорій людей, організовувати мирні зібрання повинні бути чітко сформульовані;
С. до проекту закону повинні бути включені положення про те, що влада негайно письмово підтверджує отримання повідомлення (про зібрання) у всіх випадках; у законі має бути явно зазначене положення про те, що нездатність влади своєчасно забезпечити підтвердження повідомлення є рівносильним тому, що влада визнає зібрання;
D. положення, що стосуються питань фінансування зборів мають бути уточнені, немає ніяких причин забороняти мирні зібрання через суперечливий характер їх фінансування;
Е. в принципі кожне громадське місце має бути відкрите для проведення зібрань; заборона зібрань у безпосередній близькості від об'єктів високої небезпеки повинна стосуватися лише негромадських місць (місць, заборонених для громадськості); в ідеалі проект закону повинен оперувати переліком заборонених місць для зібрань, або, як альтернатива, положеннями, які передбачають процедуру зміни переліку місць, призначених для проведення зібрань, у тому числі (зміни) з ініціативи приватних осіб;
F. проект закону має чітко визначити і обмежити дії, пов'язані з підтриманням миру і безпеки під час зібрання, до яких можуть вдатися правоохоронні органи; він має також зазначити, що посадові особи можуть застосовувати силу тільки як до останній засіб, пропорційний меті (підтримання громадського спокою) і щоб звести до мінімуму збитки та шкоду;
G. проект закону має включати чітку вимогу оперативного (швидкого) прийняття рішень як для адміністративних, так і для судових розглядів;
H. у проекті закону слід передбачити, що відсутність повідомлення не призводить до автоматичної заборони зібрань; у законодавстві має бути зазначено, що буде надано можливість організаторові зборів виправити будь-які помилки або упущення у повідомленні (про мирне зібрання) для влади.
Н. проект закону має чітко визначити відповідальність та міри покарання за недотримання закону. (Очевидно, йдеться про відповідальність як організаторів та учасників зібрань, так і представників влади та правоохоронців).
8. Важливо також, що поліпшення змісту закону та заходи щодо підвищення обізнаності та належної підготовки компетентних органів, призведуть до прогресу у його застосуванні, та допоможуть уникнути надмірно обмежувального тлумачення закону (тими, хто його застосовуватиме). Дійсно, те, яким чином закон тлумачиться і застосовується, має велике значення з точки зору його відповідності міжнародним стандартам з прав людини.
9. Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ готові продовжувати сприяти владі України в цьому питанні. Ми будемо вітати контакти з представниками Кабінету міністрів, а також ключовими укладачами законопроекту, для того, щоб досягнути повного розуміння того, як адміністративні та інші системи будуть застосовані (для виконання закону).
III. Європейські та міжнародні стандарти зі свободи мирних зібрань
10. Свобода зібрань є однією з головних підвалин демократичного суспільства й одна з основних умов його прогресу і самореалізації кожної людини.
11. Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ також посилаються на їх спільні "Керівні принципи щодо свободи зібрань", які відображають передову міжнародну практику, а також служать корисним керівництвом для запровадження національного законодавства із свободи мирних зібрань.
12. Цей висновок по суті зосереджений на формулюванні положень законопроекту. Спосіб, в якій проект закону буде здійснюватися на практиці компетентними адміністративними органами, поліцією та судовими органами, не розглянуті. Слід, однак, підкреслити, що яким чином закон тлумачиться і застосовується, має велике значення з точки зору його відповідності міжнародним стандартам з прав людини. У зв'язку з цим Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ хотіли б підкреслити, що право на мирні зібрання не слід тлумачити обмежувально і будь-які обмеження повинні бути незначними. І загалом, права повинні бути "практичними та ефективними", а не "теоретичними або ілюзорними".
IV. Аналіз
13. Цей висновок слід розглядати як наступний крок за Спільним експертним висновком 2009 року. Він буде присвячений питанням, щодо якими Комісія висловила критичні зауваження у цьому попередньому висновку.
Статті 1 і 2 - Сфера застосування та визначення
14. Стаття 1 запроваджує визначення дев'яти різних видів зібрань (демонстрації, мітингу, контр-демонстрації, походу, мирних зібрань, одночасного мирного зібрання, пікетування, релігійної ходи і спонтанних мирних зібрань), та терміну "громадянин". Є позитивним моментом, що в проекті закону запроваджено визначення "спонтанних зібрань" і "контр-демонстрації". Крім того, Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ вітають включення окремої статті, яка підкреслює позитивні зобов'язання державних органів щодо проведення спонтанних зібрань (стаття 13).
15. Однак Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ вкотре заявляють про свою стурбованість у зв'язку з надмірною диференціацією між категоріями зібрань. Цей підхід був підданий критиці тому, що він не зазначає низку загальних характеристик, притаманних всім публічним зборам і тим самим спотворює сутність свободи зібрань як основного елементу функціонування демократії, зводячи її до права організовувати певні вузько визначені типи зборів. Дійсно, деякі з термінів, що визначаються у статті 1, насправді не використовуються в інших місцях проекту закону ("демонстрація", "похід", "пікет", "релігійна хода") і, отже, їх визначення, здається, не служить ніякій конкретній меті в проекті закону. Проект закону не вказує, що всі типи мирних зібрань в принципі допускаються. У той же час стаття 2 передбачає, що проект закону "регулює суспільні відносини", які, у свою чергу, не визначені.
Далі див. продовження.
, творческих успехов 
, любви 
, благополучия 
и счастья 
. Мы Вас Любим! 
