хочу сюди!
 

Наталі

54 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 45-60 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

ПЕЙЗАЖ

Какая прелесть нынче за окном
цветёт всё но лишь не благоухает.
И на душе спокойно в основном
весны в душе только не хватает.

Горит пожар буйной красоты
и даже без тепла, а души греет.
И хоть далече нынче до весны
душа от красоты приятно млеет.                                                                                                                                                   А.Михайлов.

ПРИВЕТ ВСЕМ !! я вернулась !!!!!!

  • 25.10.10, 10:44
ну вот я вернулась .. и решила сразу ответить всем на вопрос "ну  как съездила "podmig
все было классно !!!!! кстати денни Можешь не прятаться я бить не буду .... я даже не обиделась !зря не поехал, столько много всего пропустил . dance
 и так приступаю к отчету за проведенную мной неделю . :
я сходила на футбол ( не на стадион конешно . а на школьное поле ... ) и так болела за ребят что сорвала голос .. и 2 дня не могла разговаривать ......... .поэтому мои друзья решили мне помочь вылечется .... и принесли мне теплого вина .... которым лечились и я и друзья на улице ... вследствии чего я испугала свою кошку ( МУСИЧКА ИЗВЕНИ МЕНЯ Я СЛУЧАЙНО !!!) которая до сих пор прячется от меня под батареей smutili ГАДИТ мне под КроВатью !!!!!
также интернет был лутче чем я расчитывала ,поэтому смогла заходить на почту чтобы удалять спам ( на большее интернет там неспособен) .......  Также гуляла на улице до позней ночи .поэтому впечатлений -приключений доФигА !!!!!lol bravo lol Короче все бЫло суперски ..... ........
 З.Ы . я добавила новый альбом ( самая ...осень) прошу всех друзей посмотреть и оценить !!!!!!  и я по вам соскучилась !!!!
                                        cvetok всем СПАСИБО ЗА ВНИМАНИЕ !!!cvetok

Стоит увидеть. China Stone Carving .

China Stone Carving / Резьба по камню. Китай.

Резьба по камню является традиционным занятием китайских ремесленников. Правда в наше время ремесленников уже не осталось и всевозможные поделки выпускают на фабрике. Своего рассвета резьба по камню достигла во времена правления династии Мин (1368-1644).

Для резьбы искусные китайские камнерезы использовали яшму, нефрит и близкий ему по расцветке жадеит. А кроме них еще и агат, халцедон, бирюзу, горный хрусталь, аметист, коралл и другие камни, которые еще древних мастеров привлекали разнообразием красок, твердостью и звонкостью материала. Китайского резчика отличает отношение к материалу. ,

Если на Западе камень прежде всего ценится за его ровную окраску и прозрачность, то китайских мастеров привлекает причудливость естественной расцветки камня и природная форма. Они-то и вдохновляют китайского мастера на создание самой изысканной композиции. Поэтому, выбирая кусок породы, он долго изучает его форму и направление жилок, стараясь впоследствии использовать каждое пятно и жилку.




























 

 



 

В инете метериал выложен Tosca.

 

Падре

 

Потрепанный автобус, до предела заполненный пассажирами, медленно полз по пыльной дороге под пристальным взглядом испепеляющего своими лучами полуденного солнца. Он, словно старенький мул изо дня в день везя свою поклажу, был изможден сам, и точно так же измучивал пассажиров, которые, чертыхаясь про себя, были вынуждены тянуться по дороге, извивающейся, словно хвост змеи. Автобус давно забыл о дорогах яркого Неаполя. Отправленный в захолустье, списанный временем, он, с облезшими боками, напоминал каждому входящему о реальности их жизни, о сложившейся нелегкой судьбе.           

Публика в салоне собралась разношерстная, и лишь наметанным взглядом можно было догадаться, какие жизненные истории скрываются в каждом из путников, вынужденных,  благодаря стечению обстоятельств, ехать вместе на юг страны. «Felice è colui, сhe non perde la speranza» [счастлив тот, кто не теряет надежду] - фраза, некогда украшающая одну из сторон автобуса, и служившая девизом компании, на которую он трудился, выцвела под течением времени, и едва различаемая среди надписей разбойников-мальчишек, усердно обцарапавших и обрисовавших  его бока своими незамысловатыми граффити, как ничто иное соответствовала реальному положению бытия пассажиров.

La speranza….для многих она оставалась последней из состояний души, последним настоящим чувством, уготовленным судьбой. Многие не задумывались об этом, а если и желали изменить реальность своего положения, то мысли о таком были настолько хрупкими и неуверенными, что сразу же исчезали, так и не успев превратиться в нечто настоящее и живое… Уже никто не мог изменить ту реальность, которая окружала этих людей. Но, не взирая на это, маленькая надежда все же теплилась в их душах, в душах, закрытых от посторонних глаз. Закрытых для всех, но не от него…

Он, как никто другой, мог долго и с любопытством изучать тех, кто невольно стал его попутчиком «на краткий миг». Ничто не скрывалось от его цепкого взора. Он источал уверенность, его одежда пахла чистотой и едва уловимым парфюмом. Как он оказался среди этой шумной и пестрой толпы, наполнявшей автобус, куда и зачем держал свой путь, не догадывался никто, но каким то шестым чувством все старались держаться от него как можно подальше. Мужчина посмотрел в окно - там проплывали разноцветные домики с фонтанами на центральных площадях городков. На таких остановках автобус, вдыхая порцию свежего воздуха наполненного запахом цветущих фиолетовыми цветами джакаранд, выплевывал из своих внутренностей очередную группку утомленных, но радостных путников. На одной из остановок мужчина, очнувшись от своих тайных мыслей, внезапно коснулся рукой стоящей перед ним пышной и неумолкающей всю дорогу пожилой итальянки, и тихо произнес: Hic locus est, ubi mors gaudet succurrere vitae [Вот место, где смерть охотно помогает жизни]…женщина на миг замолчала, пытаясь осмыслить произнесенное, но предпочла не ввязываться с расспросами. Она оттянула от выхода галдящих всю дорогу малышей, впитавших с кровью жгучий южный темперамент, не позволяющий ни минуту пребывать им в состоянии хотя бы видимого покоя. Мужчина вышел…

 

[ Читать дальше... ]

 

....

  • 25.10.10, 10:21
не выходит на конях  будем ехать на понях))

почему всё ТАК?

ПОЧЕМУ  разговор с собой никогда НЕ бывает последним?...

Дивовижний Тернопіль

Весь недільний день ми віддали місту, в якому вже жили кілька днів і встигли його полюбити і навіть відчували взаємність. (Про приїзд читайте тут: http://blog.i.ua/community/343/542138/ )
Як тільки збиралися сюди, я уявляв його якось по іншому, а те що я побачив і відчув тут було так само гарне, хоч і не зовісім відповідало моїм очікуванням. Коли вийшли з поїзда, то я думав "побачу" в образі міста старого діда з привітною усмішкою у вишиванці та солом"яному капелюсі, а нас зустрів хазяйновитий і ще не дуже старий чолов"яга у діловому, трохи потертому, костюмі, хоч і без краватки. Приязний, дещо заклопотаний, але добрий і хлібосільний privet .

Тернопіль розташований на р. Серет. У 1540 році польський король Сізігмунд І віддав частину незаселених земель Теребовлянського повіту краківському вельможі Янові Тарновському з наказом побудувати фортецю. Будівництво фортеці на лівому березі створеного на Сереті ставка завершилося у 1548 році. Місто отримало магдебурське право, але швидкому розквіту міста заважали постійні набіги татар. Наприкінці 16 ст поряд з замком постала Воздвиженська церква оборонного типу, яку зараз називають церквою над ставом.
У 1602-1608 роках біля міського оборонного валу зводиться інша оборонна церква - Воскресіння Христового, яка неодноразово перебудовувалася і втратила первозданний вигляд.

Найжахливіші наслідки були від захоплення Тернополя військами Ібрагіма Шишман-паші. Татари розібрали кам"яні вежі, спалили костел, зруйнували дамбу і спустили воду зі ставка. Тільки через сто років, коли Тернопіль потрапив під владу Австії і у 1773 р. став окружним містом життя в ньому активізувалося. У 1749-1779 роках будується величний костел монастиря домініканців і келії, які були зруйновані у роки Світових воєн, а відновлений вже у 1953 році. Зараз тут храм греко-католицької церкви.
У 1810-1815 роках Тернопіль не надовго входить до складу Російської імперії. У 19 ст. на місті зруйнованої фортеці зводиться палац, який нині використорується як спортивна школа.

Центральна частина міста зараз дуже гарна (ФОТО ТУТ). Ми прогулялися до вокзалу, з"їздили у торговельно розважальний комплекс Подоляна з льодовим катком і кінотеатром, що розташований на краю міста. Потім спустилися до ставка де не втерпіли перед спокусою прокататися на яхті під вітрилами. Таке задоволення коштувало 90 грн, на борт могло вміститися 6 чоловік, але ми і втрьох нормально розважилися. Дядько-капітан виявився дуже цікавим і дотепним співрозмовником. Навіть закралися сумніви чи він не одесит часом...
Одним з пунктів програми ще було купання у ставку. Пляж тут практично не облаштований нема жодного місця для переодягання та туалетів, але починається він вже не далеко за парком. Вода хоч і тепла, але брудна. Маю нагадати, що була неділя і жарка погода, то ж не дивно що більшість молоді вийшла на пляжі.
А ще ми якось випадково натрапили на піцерію "Джелато Мафія" (Сагайдачного, 6)  з абсолютно чудовою офіціанткою, яка бігала коло клієнтів мов заведена, кожному приділяла увагу, пропонувала нові страви та десерти і запрошувала приходити ще. Там дійсно смачна піца і круасаниmmmm !
Завершальним етапом у екскурсії був похід у ресторан-музей "Старий Млин". Словами це передати просто неможливо! Це постійне захоплення від зовнішнього вигляду, внутрішнього оздоблення, вигляду і змісту меню, способу подачі та смаку страв... Це треба бачити і куштувати самому!
Разом з дорогою на поїзд вийде трохи дорожче за ресторан у Києві. Втрьох ми там посиділи на 165 грн. Це був і борщ, і грибні юшки, і деруни, і бануш mmmm і 3 по 50 настоянкиtost . А ще скільки всього лишилося не спробуваним... І червоний борщ, і вареники, і пивна башта...beer2
Додому поверталися практично в єйфорії з твердими намірами приїхати сюди, і можливо ще не раз! А при можливості знайти гідну роботу і лишитися тут жити. Ми до безтями полюбили це місто! love

Зранку у понеділок, поки Аня збирала речі, ми прогулялися по міському парку, що знаходиться нижче по течії Серету, за греблею. У парку "Топільче" багато дерев"яних скульптур з народних казок, чудові мостики через затоки та канали, доглянуті алеї, маленький зоопарк та дитячі майданчики у вигляді космічних кораблів та середньовічної фортеці! Дуже гарний парк! bravo

Похмельный понедельник.

  • 25.10.10, 10:00
За окном стоит туман. Широко расставив ноги
Шёл мужик, наверно пьян и упал среди дороги.
Грязный пёс бежит как слон шумно хлюпая по лужам.
Я опять с похмелья встал, мне сейчас стаканчик нужен.
Крупный рыжий таракан лёг уснувши на окошке.
Жить сегодня хорошо, но совсем немножко.

муж - ...лицо жены


У генеральши муж - Генерал! 
- а у тебя? 

Мохнатый пес

Мохнатый пес прибился по дороге,
Слегка побитый, чуть сильней седой.
Небрежно так обнюхивая ноги,
В глаза молил забрать его с собой.

Разорван нос, хромает на две лапы,
Но взгляд глубокий душу мне пленил.
За что тебя так жизнь четверолапый?
Его по холке глядя я спросил.

А он зевнул обнюхивая ноги,
Жаль я пустой в кармане ни гроша.
И побрели с ним вместе по дороге, 
Ко мне домой, пешком и неспеша.

Я шел и думал человек скотина, 
Животное похоже избивал.
Мук страшных рисовал себе картины
...Пес будет жить его я подобрал...


SImpsonGomer