хочу сюди!
 

Оля

55 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Те, чого не можна втрачати

  • 07.11.10, 21:15
  Коли мене створювали то явно щось не налаштували, щось згібсували, чи поставили браковану деталь. Я дуже хвороблива на вигляд і насправді. В мене впалі очі, бліде обличчя, Я дуже худа.
 
  Сьогодні Я втратила ще одну свою деталь – ліву руку. Добре, що не праву, зможу ще писати. Після того, як я втратила обидві ноги і око, Я почала називати це все деталями, так легше. Писати Я люблю, та невелика кількість друзів, яка в мене залишилась каже, що розповіді в мене дуже цікаві і неординарні. Вчора мене опублікували в молодіжному журналі. Туди відправив мою статтю друг, без мого дозволу, Я спочатку дуже ображалась але згодом змирилась, і вирішила, що якщо мене опублікували то оповідка таки цікава.  
 
  Лікарі кажуть, що в мене доволі рідкісна хвороба, вони заходять раз на два тижні, а в деякі місяці навіть раз в тиждень. Щось вивчають записують, беруть кров і інші аналізи. В мене вже майже немає волосся а те що залишилося вже не можливо назвати волоссям. Всі кого Я зараз знаю,  мене ніколи не бачили. Я з ними спілкуюсь через доволі малі шпаринки свого простору. Весь інший простір займає, щось інше. Щось холодне на дотик  і неприємне на смак. В вільний час Я відпочиваю, чи сплю, набираюся сил. Кожен рух мені дається дуже важко, місяць Я втрачаю, щоб написати одну сторінку, і так не занадто великого твору. Колись, ще коли била мала, Я могла писати більше. Я писала постійно, вдома, на уроках, будь де. Правим оком, яке в мене лишилося, Я бачу тільки деякі предмети в просторі, не розрізняю кольорів, не можу дізнатися відстань до предметів. Вони постійно скачуть то ближче то далі.

 
Моя хвороба почалася коли мені було шістнадцять. В мене тоді був хлопець і Я жила нормальним життям. Ходила до школи і планувала своє навчання в інституті. Я була,  ще цнотливою. Подруги майже кожного дня нагадували мені, що хлопець довго терпіти не буде того, що Я не хочу з ним близькості . Що рано чи пізно йому набридне і Він піде від мене , назавжди. Їх слова різали моє закохане серце. Я плакала і виливала це в своїх творах. Згодом Я вже не могла ні о чім думати окрім цього. І я зламалася. ТАК Я ЗЛАМАЛАСЯ! Вже ті декілька друзів, які мене відмовляли від того, не мали ваги наді мною. Я пішла на близькість з ним без свого внутрішнього бажання, без згоди свого внутрішнього Я. Я просто зробила те, про що мені розповідали подруги, і показували фільми. Того дня Я втратила свою деталь, це були вуста.

  Мій рот назавжди закрився і Я більше не могла сказати а ні слова.

Про мову та язик

– Я ще за радянських часів у Львові помітив, що коли ти перебуваєш в українській мові, в цій стихії, то раптом думки забарвлюються якось інакше. Коли переходиш із російської на українську, з'являється відчуття новизни відтінків, мова ніби з якимось цікавим вибриком, а коли, навпаки, з української на російську, то остання спочатку здається якоюсь прісною, по-лакейському вихолощеною.

Валентин Сильвестров, найвідоміший у світі український композитор, його доробок увійшов до скарбниці музики ХХ століття разом із творами Альфреда Шнітке, Арво Пярта, Гії Канчелі, Софії Губайдуліної, Едісона Денісова. Володар премії імені Сергія Кусевицького, третій її лауреат на теренах СРСР після Шостаковіча та Прокоф’єва


85%, 40 голосів

15%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Я к тебе прибегу

  • 07.11.10, 21:07
Нелюбимая, но желанная, 
Вожделенная, сладострастная, 
Я - заноза твоя нежданная, 
Ты - судьба моя разнесчастная. 

Как аукнется, так откликнется, 
Как пошепчется, так присушится, 
Что воровано, то отнимется, 
Что не строено, то разрушится. 

Наши ночи запретом мечены, 
Все что тайное - все откроется. 
Мы с тобою грехом повенчаны, 
Что запятнано, не отмоется. 

Не отмоется, не откупится, 
Лишь затянется старой раною. 
Но, расставшись с ночною улицей, 
Я к тебе прибегу - желанная..

Твоя любовь. Твоя надежда. И ожидание того, ради которого - хоть на край света…

Українська соціал - націоналістична родина.

Питання. Які існують правила в соціал - націоналістичній родині?

Відповідь. Голова родини один: Батько або Матір. Родичі в родині творять одне ідейне тіло. В такій родині спілна і одна обрядність, правила, звичаї, свята, мова, родинна духовність. Приклад такого звичаю: коли Жінка і Чоловік ходять на мітинги разом. Родинне ідейне тіло має бути самодисципліноване і чисте. Йому необхідно постійно самовдосконалюватись. Панує між родичами в родині згідлевість, прагнення вислухати і помогти один одному. Кількість Дітей в родині залежить від здоров'я Матері. Здоровій Жінці бажано народжувати Дитину кожні 5 років. Усі важливі родинні справи, сумні чи радісні, обмірковуються на родинній раді. Діти від 12 - ти років можуть бути на родинній раді, якщо Голова родини дозволяє. Коли хто з Родичів потрапив у клопіт, приятелюючи з інородцями, він повинен правду сказати на родинній раді і прийняти до виконання родинне рішення. Інородці в родинній хаті непрохані гості яким треба допомогти виїхати з України. Усі справи, що діються в родині розглядаються як родинна таємниця.

Питання. Як в соціал - націоналістичній родині Чоловік ставится до Жінки?

Відповідь. Чоловік добросердечний до Дружини і Дітей. Чоловік вірний Дружині. Він забезпечує Жінку одягом,
прекрасами. Він спричинює в Людей шанобливе ставлення до Дружини. Він помагає Жінці в хатній праці. По можливості Чоловік разом з Жінкою готує їжу . Жінка - Господарка в хаті, Чоловік - Господар в Державі. Батько вчить Дітей шанувати Матір. Він хвилюється про здоров'я Дружини. Він не говорить Дружині прикрих слів. Він говорить в родині мовою культурною. У час неприємних ситуацій, лиха, Він не проявляє розпачу. Питання які не змогла вирішити Дружина вирішує Чоловік.

Питання. Як в соціал - націоналістичній родині Дружина ставится до Чоловіка?

Відповідь. Вона в справах з Чоловіком показує Йому любов і ніжність. Вона вірна Чоловіку. В розмові з Чоловіком Дружина відкрита і щира. Вана добре ставиться до Друзів Чоловіка. Матір привчає Дітей до щирості, чистоти, охайності, ощадності. Вона без погроз, подоброму пояснюючи завдання, і показуючи приклад, заохочує Дітей правильно виконувати родинні обов'язки. Чепурність, свіжість, лагідна мова, добра усмішка - частини таїни жіночої привабливості. В хаті де господарює Дружина чисто. На почесному місці в хаті знаходяться правдивий державний прапор України і прапор Організації "Патріот України", родинні світлини, книжки з рідним світорозумінням. Матір вчить Дітей шанувати Батька .

Питання. Які обов'язки Батька і Матері до Дітей?

Відповідь. Родичі лагідні і щирі до Дітей. Коли Діти веридують Родичи з витримкою і чітко привчають Дітей до
родинних правил. Родичі привчають Дітей до точности, акуратности, правдомовности, працовитости, патріотизму. Родичі виховують Дітей своїм прикладом і поясненням варіантів рішень питання. В гарної Дружини в хаті кожна річ знаходиться на своєму постійному місці. Тому Діти в такій родині акуратні, гарно дотримуються розкладу дня і вчасно досягають мету. Дітям бажано щоденно давати виконувати не обтяжливі родинні завдання. Дітей треба привчати завжди бути готовими до іспитів. Батьку треба щоденно, поки Дитина маленька і сама не може читати книжки, читати Дитині літературу про українських Героїв. Батько привчає Дітей до фізичної культури. Він ходить з Дітьми на стадіон дивитись спортивні змагання. Родичи вчать Дітей бути Ідеалістами в боротьбі за незалежність України. Родичи по можливості правдиво дають відповіді на всі питання Дітей. Родичі пояснюють Дітям обов'язки Чоловіка і Дружини в гармонійній родині. Родичі вчать Дітей висловлювати свою думку зрозуміло і переконливо. Коли Діти досягли 21 року Родичи препиняють тиснути на Дітей своїм досвідом. Вони стають для Дітей консультантами і в правдивих рішеннях допомогають Дітям.

Питання. Яке ставлення Дітей до Родичів?

Відповідь. Діти знають що чітке виконання родинних обов'язків веде до родинного щастя. В кімнаті у Дітей на стіні весить розклад дня: там написано коли час для науки, праці, розваг. Діти шанують Родичив. Діти спільно з Родичами долають клопоти і знаходяться на святах. Діти повинні утримувати Родичив, коли вони стали немічні .

Питання. Чи Жінка в правах зрівняна з Чоловіком?

Відповідь. В правах Жінка зрівняна з Чоловіком, в обов'язках ні. На приклад: Жінка не повинна виконувати тяжку фізичну працю. Чоловік і Жінка домовляються, хто які родинні обов'язки виконує. У виконанні родинних обов'язків, коли існує така необхідність, беруть участь і Чоловік і Жінка. Коли Жінка стає Матір'ю, то в першу чергу вона виконує свої обов'язки що до Дитини: годує, доглядає, виховує. Дитину чижі люди не доглядають. Батько допомогає Матирі доглядати Дитину. Жінка може приймати участь у вирішенні владних питань в Державі. На приклад: коли Чоловік сильно поранений або втомився в боротьбі за волю Батьківщини, Дружина, коли існує можливість, продовжує справу Чоловіка. 

Людей яким сподобалась стаття Я запрошую почитати сторінки http://patriotukr.org.ua і http://sna.in.ua .

Йозеф фон Эйхендорф "Часок"

По-над крышами средь бледных
облаков плывёт Луна;
студиоз влюблённый, бедный,
распевает у окна.

А родник шумит как прежде,
тишине наперекор;
а с горы спускает вежды
старый добрый древний бор.

Здесь и я в младые годы
ночкой тёплой почивал,
песни пел, шумя по ходу,
про амурные дела.

Уж меня с больничной койки
увезли на тихий край...
Только ты, приятель бойкий,
пой всегда, к любви взывай!

перевод с немецкого Терджимана Кырымлы heart rose


Das Stuendchen

Auf die Daecher zwischen blassen
Wolken scheint der Mond herfuer,
Ein Student dort auf der Gassen
Singt vor seiner Liebsten Tuer.

Und die Brunnen rauschen wieder
Durch die stille Einsamkeit,
Und der Wald vom Berge nieder,
Wie in alter, schoener Zeit.

So in meinen jungen Tagen
Hab ich manche Sommernacht
Auch die Laute hier geschlagen
Und manch lustges Lied erdacht.

Aber von der stillen Schwelle
Trugen sie mein Lieb zur Ruh –
Und du, froehlicher Geselle,
Singe, sing nur immer zu!

Joseph Freiherr von Eichendorff

Мій найулюбленіший анекдот

Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-слава Йсу. Дід обертається
- слава навіки!
- а шо, діду, закопали того?
- та закопав..
- та як закопали, як во він лежит.
- йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б’ють тривогу:
шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? ! !

Волшебные подошвы

  • 07.11.10, 20:33


 

Круг, интересная фигура, тема издолбанная и всеми тысячи раз прохаванная. Как говорил(и) Козьма Прудков: "Как? Ты еще не пробовал то, что все давно прожевали и выплюнули? Да, на вкус оно, конечно, мерзкое, но нельзя же отставать от сверстников..." (знаки препинания могут быть и не такими, влом искать). И вот я, в очередной раз, пытаюсь прохавать этот долбанный круг, по которому ходят миллионы людей, пытаюсь найти выход или хотя бы какое-то разнообразие. Кучу раз повторяется "прохавать", и пофигу - именно это слово здесь в яблочко, так сказать. Мне плевать, что ты хочешь развития, ты делаешь только хуже: доходя до верхней точки круга, мы опускаемся стремительно к нижней, потом кажется, что все уверенно идет вверх, достигает пика и... - опять облом - "свет не выключайте, лампочка гаснет", - намекает кэп, который всегда рядом. Как хорошо, что хоть кто-то всегда рядом, ну же, улыбнись, разве такая ироничная шутка не добавляет перца? - улыбнись хотя бы по-дурацки, оскалься по-клоунски. У меня внутри странное чувство, что это дежавю и дежаэнтаду, я переживаю свою жизнь в который раз. Твою ж мать, завидую камням и облакам, почему я не переродилась в них? Я грублю, издеваюь, своеволничаю, кривляюсь, вживаюсь в шутовскую роль, ибо - скука, постоянные нелепые детские выяснения всяких вопросов, по сути ненужных и нудных, стоят комом в горле и мозгах. Поэтому я сокращаю путь, иду по центру, вдоль, протаптываю дорожки, они ложатся красивым узором. Чудесно было бы иметь волшебные подошвы, от которых остается разноцветный след в форме пальмочек или медвежат.

Вступайте в групу плизз!

  • 07.11.10, 20:06
http://vkontakte.ru/club21296652 - в контакте вступайте в групу плиз!