Сьогодні Комуністична партія України попри заборону суду намагалася провести масовий захід, приурочений до 93-ї річниці так званої Жовтневої революції. Спочатку відбувся мітинг біля пам’ятника Леніну на Бессарабській площі, а після нього декілька сотень активістів КПУ рушило в бік Майдану Незалежності, де планувалося продовжити урочистості.

Коли колона демонстрантів наблизилася до будівлі Київської міської державної адміністрації, їй назустріч вийшло з десяток представників громадських організацій «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції» та «Опора» з транспарантами «КПSS – кат українського народу», «КПSS – заборона» та «Революція одна – Помаранчева», перегородивши шлях на Майдан. Активісти ВГО «КУПР» намагалися публічно спалити прапор Комуністичної партії України, який принесли з собою. Це мало символізувати засудження комуністичного режиму.

Зав’язалася сутичка, в ході якої невідомі молодики з червоними пов’язками на руках напали на представників ВГО «КУПР» та зламали два флагштоки з прапорами організації. Такі дії є злочинними згідно частини 2 статті 186 Кримінального кодексу України.

У сутичку швидко втрутилася міліція, яка по-своєму розв’язала конфлікт. У результаті декількох активістів ВГО «КУПР», а з ними й кілька журналістів та випадкових перехожих було затримано. Згодом їх відпустили, зобов’язавши завтра з’явитися до суду.

Нікого з боку комуністів затримано не було. Вони спокійнісінько дійшли до Майдану незалежності й продовжили відзначати своє «свято».

Щодо сьогоднішніх подій та поведінки правоохоронців виникають запитання:

1)   Чому, незважаючи на заборону суду, Комуністична партія України все-таки влаштувала масове святкування річниці Жовтневого перевороту?

2)   Чому представники правоохоронних органів не діяли згідно з рішенням суду й не втручалися в дії активістів КПУ, а натомість чинили перешкоду діям громадян, які намагалися закликати КПУ до виконання судового рішення?

3)     Чому відповідати за бійку доведеться купрівцям, а особи, що нанесли шкоду їхньому майну та загрожували здоров’ю, залишаться безкарними?

Нагадуємо, що 5 листопада Окружний адміністративний суд міста Києва заборонив проведення масових акцій 7 листопада на столичному Майдані Незалежності. Проте, як бачимо, Комуністична партія України знехтувала цією забороною.

            Всеукраїнська громадська організація «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції» влаштувала свою акцію з метою протидії невиконанню КПУ судового рішення. Ще одним завданням заходу було донести до влади й суспільства, що Жовтнева революція не є святом для українців. У нашій державі була лише одна революція – Помаранчева. ЇЇ шосту річницю ми відзначатимемо 22 листопада

Комуністичний режим, який прийшов до влади внаслідок державного перевороту 7 листопада 1917 року приніс багато зла українському народові. Мільйони українців було винищено під час громадянської війни, штучних голодоморів 1921-22, 1932-33, 1947 років, насильницької колективізації та розкуркулення селян, масових арештів та розстрілів інтелігенції у 30-х роках. Чимало кращих синів і дочок нашого народу скінчили своє життя в тюрмах і таборах.

Комуністичний режим має бути засуджений як злочинний, а діяльність комуністичної партії – заборонена. Це й було зроблено в серпні 1991 року. Проте зараз комуністи знову представлені у Верховній Раді України ще й нав’язують усім свою застарілу ідеологію.

Для українців 7 листопада мало б стати чорним днем у календарі. Події цього дня 93 роки тому започаткували ланцюжок подій, що на тривалий час загальмували розвиток нашої держави, ізолювавши її від прогресивних держав світу.

7 листопада деякі політичні сили нашої держави відзначають чергову річницю так званої Жовтневої революції. Проте для більшості українців цей день не є святом. Адже жовтневий переворот 1917 року привів до влади силу, діяльність якої була спрямована аж ніяк не на благо нашого народу. Саме її «заслугами» є штучні голодомори 1921-22, 1932-33, 1947 років, насильницька колективізація селян, масове знищення інтелігенції у 30-х роках.

Частина старшого покоління згадує радянські часи з ностальгією. Проте лише тому, що це був час їхньої юності, коли вони були сповнені сили та надій.

Насправді це був час ізоляції від цивілізованого світу, придушення свободи слова, пригнічення будь-якого інакомислення. Час, коли передові уми опинялися в кращому випадку – в еміграції, а в гіршому – в таборах, психлікарнях або навіть позбувалися життя. Час, коли усім народам багатонаціонального Радянського Союзу нав’язувалися чужі мова й культура, штучні цінності й пріоритети.

З проголошенням Україною незалежності в серпні 1991 року Комуністичну партію було заборонено. Щоправда, згодом вона знову з’явилася на політичних теренах України і навіть регулярно проходить до парламенту.

Упродовж 19 років адепти комуністичної ідеології не хочуть визнавати її поразки. Натомість вони закликають проголосити 7 листопада державним святом.

Це не може не обурювати свідомих українців. Ми наголошуємо, що Україна знала лише одну революцію – Помаранчеву, шосту річницю якої відзначатимемо 22 листопада. На відміну від жовтневого перевороту, це було вираження мирного протесту народу України проти порушення його конституційних прав. Декілька місяців кінця 2004 – початку 2005 років дали нам змогу відчути себе сильним народом, з думкою якого рахуються. Ми були згуртованими й одностайними як ніколи. Ми показали світові, що Україна – не якась колонія Росії, а прогресивна, перспективна держава.

Зараз рядки про Помаранчеву революцію викреслюють зі шкільних підручників. Нас змушують забути цю яскраву сторінку української історії. Натомість відчувається відверте потурання політичним колам, які намагаються реанімувати атрибути комуністичного режиму.

Звичайно, Майдан не виправдав усіх наших сподівань. Він привів до влади далеко не найдостойніших. Проте не варто забувати про його здобутки.

Я не засуджую сивочолих дідусів та бабусь, які святкують 7 листопада, наївно вірячи в праведність комуністичних ідеалів, що нав’язувалися їм змалечку. Я виступаю проти тих, хто намагається їх нав’язати нам, громадянам незалежної Української держави.

Саме цьому присвячена акція 7 листопада, яку проводить ВГО "Коаліція Учасників Помаранчевої революції". Ми прагнемо показати, що є інший погляд на події 7 листопада 1917 року та їх значення для України. В нашій державі цей день мав би стати Днем національного трауру, але аж ніяк не святом.

«Нет надобности преуменьшать роль, сыгранную в создании большевизма и подлинного участия в русской революции, интернациональных евреев-атеистов. Более того, главное вдохновение и движущая сила исходят от еврейских вождей. В советских учреждениях преобладание евреев более чем удивительно, И главную часть в проведении системы террора учреждённого чрезвычайной Комиссией по борьбе с контрреволюцией, была осуществлена евреями и, в некоторых случаях, еврейками. Такая же дьявольская известность была достигнута евреями в период террора, когда Венгрией правил Бэла Кун. Похоже, что Евангелию Христа и проповеди антихриста предначертано было родиться в недрах одного и того же народа, и что эта мистическая и таинственная раса была избрана для высших проявлений как божественного, так и дьявольского.... Всемирный заговор для ниспровержения культуры и переделки общества на началах остановки прогресса, завистливой злобы и немыслимого равенства продолжал непрерывно расти. Он (заговор) был главной пружиной всех подрывных движений 19-го столетия; и, наконец, сейчас эта шайка необычных личностей, подонков больших городов Европы и Америки, схватила за волосы у держит в своих руках русский народ, фактически став безраздельным хозяином громадной империи. Нет нужды преувеличивать роль этих интернациональных и большей частью безбожных евреев в создании большевизма и в проведении русской революции. Их роль несомненно очень велика, вероятно она значительно перевешивает роль всех остальных».

Из речи У.Черчилля, произнессённой в Палате Представителей 5 ноября 1919 г.