Мне нравился запах щенков, немного дымный и пыльный, после прогулки, мне
нравилось трогать рыб проплывающих под водой, опустив руку в лесной
ручей, мне нравился бархатный панцирь медведки и ее сильные лапки, когда
сжимаешь их пальцами, мне нравилось спать под звездами в траве, положив
голову на лохматый бок верного пса и слышать ровное стучание его
сердца....  Мне нравилось. Теперь, пока еще люблю запах красок, когда
ложу их на холст. И рисую все то, что нравилось когда-то.

http://photo.i.ua/user/677370/33161/5840743/

«Время порой бывает очень наполненным!»

Д.Емец

 

Пять минут – это много и мало,

Время тянется или спешит.

Это миг, если ты опоздала,

Это вечность для тех, кто молчит.

 

За минуту возможно влюбиться,

Можно скатерть заляпать в бистро,

Можно с жизнью навеки проститься,

Обворованной выйти с метро.

 

Можно песню сыграть на гитаре,

В чью-то спину всадить стилет,

Находясь в любовном пожаре,

Поцелуем скрепить обет.

 

В пять минут поругаться можно,

С остановки дойти в институт.

Только выспаться очень сложно

За какие-то пять минут...

 

Миг на свете всего дороже.

Время не повернется вспять.

Уходя, если это возможно,

Возвращайтесь… минут через пять.

Муж с женой смотрят фильм ужасов. На экране появляется УЖАС.
Жена:
- Ой, мама!
Муж:
- Теща?!! Ну да, похожа...

    Це створіння більш схоже, на збитий згусток котячої шерсті, щоправда трохи оскаженілої та зубатої.      Воно ричить і крутиться дзиґою у кутку ганяючись за своїм хвостом. Його переживання з приводу, того що він не може наздогнати свого хвоста змушує розслабитися і віддатися дикому реготу.      Його проблема здається такою мілкою і дивною, що серйозно до неї поставитися просто неможливо. Знайти її рішення  йому ніхто не допоможе. Всі сидять і намагаються пити каву з корицею, яка час от часу вилітає з рота, від дикого сміху, і потрапляє на дерев’яну підлогу. Женя одразу починає кричати за ламінат, який може здутися від вологи, і це викликає ще одну хвилю нестримуваного сміху, і ще більше кави на підлозі, і ще багровіше обличчя Жені.       Але згодом Він змиряється з долею ламінату і приєднується до нас. Надивившись вдосталь на кошеня, знайдене доречи сьогодні біля смітника, ми приймаємося зарозробку плана.

-       Так хто буде збирати гроші? Це треба буде зробити швидко без заминок, щоб все чітко!- сказав Женя. Він самий відповідальний з нас. Його очі просто ріжуть , наче ножем, коли ти зустрічаєшся з ним поглядами. В нього смугле обличчя , підкачаний торс і широкі плечі. І взагалі дівчата пісяються за ним. А ми йому потайки заздримо. І тихенько ходимо до спорт залу.

       -       Ну давайте Я….. – Це був Петя, його нерішучий голос можна було впізнати спиною.              -       Щоб тебе потім не знайшли? В тихому болоті…. Сам знаєш. - Коля. Він не дуже любив Петю, напевно тому, що вони були дуже не схожі. Коля був дуже цілеспрямований і рішучий, на відміну від Петра.

Петя розправив плечі, наче прямо зараз, скаже щось у відповідь. Але одразу збагнувши, що до голови не одної розумної відповіді не прийшло, опускає плечі і звішує голову.

        -       Та чого ти так закляк? Хочеш збирати гроші? Будеш збирати! Наступне питання. Хто займеться піротехнікою? Я написав вже список, що купити, треба тільки сходити ….і купити. З деякими пунктами можливо будуть питання але тітки на базарі з підполи Все продають. – Женя був настроєний рішуче.               -       Я візьмусь за піротехніку! –Коля бере список і уважно читає всі пункти. - Якого біса Жень, ми ж не збираємось нікого вбивати?        -       Так треба! Залишиться так і буде! А якщо не вистачить, ото буде лажа!

-         Хто буде відволікати увагу? Нам треба буде деякий час для підготовки.

      -       Я буду!  Попатякати, Я обожнюю. Задурю голову так, що часу у Вас буде вдосталь. – Сергій дійсно вмів гарно патякати. Вроду Він мав посередню, але коли відкривав рота, дівчата кидались на нього, як на древньогрецького Бога.             Всі знову відволіклись на кошеня, яке тепер намагалося, щоправда поки що невдало, залізти на стілець. Його задні лапи тряслися від напруги. А передніми Він ухватився за м’яку оббивку стільця. Таким чином наче підтягуючись, Він висить і кричить, чи то від страху, чи то від безпорадності. Змилостивився над кошеням Андрій, спочатку щоправда перевірив, чи боїться воно лоскоту, а потім все-таки підсадивши на стілець.

-       Так люди на підготовку залишилася неділя. Ми збиралися вже три рази і ще й досі не всю роботу розподілили. Давайте почнемо ще один ривок.

      -       І так. Хто купить маски? Ми ж не будемо в старих панчохах бабусі?......

 

Через неділю

         - А-а-а!!!! З ДНЕМ НА-РОД-ЖЕ-ННЯ!    З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!!!   З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!!!        Ми довго готувалися!

 

ОТ ОДИНОЧЕСТВА И СКУКИ

Вчера в честь 67 летия освобождения Киева от Немецких оккупантов прошел парад в центре города.
Сам парад я не дождался но пару за то запечатлел машины тех времен....

Если вы хотите счастья - зведите собаку,
Если вы хотите денег - заведите знакомства,
Если вы хотите спокойствия - заведите сад,
Если вы хотите приключений - заведите друзей,
Если вы хотите любви - заведите любовницу,
Если вы хотите секса - заведите еще одну,
И только тогда, когда вы уже ничего не хотите - женитесь...
(с)

Так получается что мы не всегда реально оцениваем наши возможности, и просто то что у нас есть нам кажется что всё что у нас есть, всё что нам нравится идеально, хотя по факту это возможно,далеко не так...
Единственное что может нам напомнить о том что существует реальность это когда кто то случайно задевает наше самолюбие случайно восхваляя кого то другого,но не нас становится почему то нереально обидно и чувство своей собственной незначимости гложет всё сильнее... пожалуй можно из этого всего вывести единственный вывод,совет кому как удобнее... "не стоит говорить о ком то в превосходной степени используя "пышные" слова, при вашем любимом человеке, особенно если это девушка, их самолюбие затронуть гораздо легче чем мужское, услышав как вы говорите о какой то другой какие восхваляющие слова она расстраивается,обижается и даже не может объяснить, почему? что случилось? она может даже не думать об этом но ей чертовски обидно.....просто потому что она хочет быть для вас идеальной а слыша красивые слова в адрес совершенно другого человека она чувствует что не на столь она и идеально и остались прорехи не замазанные штукатуркой...необъяснима и непотопляема женская логика вы уж простите их,девушек они не со зла закатывают истерики и "топчутся на ваших нервах" просто ничего не могут сделать со своей эмоциональностью....многие девушки "страдают" из-за того что, просто,им не хватает красивых слов в их адрес от своего любимого человека, или друзей...а ведь они этого заслуживают...по крайней мере они так думают.."