З 23 по 25 листопада на базі 114-ї Івано-Франківської бригади тактичної авіації планується проведення широкомасштабних навчань з учбово-бойовими вильотами винищувачів МІГ-29.  Головною метою навчань буде виконання планів льотної підготовки у 2010 році екіпажів винищувальної авіації. За словами заступника командира бригади з льотної підготовки підполковника Сергія Васильєва, буде виконано дві льотних зміни, під час яких  заплановано понад сорок вильотів винищувачів. За планом навчань, вильоти плануються як вдень, так і вночі. На ці навчання прибули також вісім льотчиків-винищувачів з 204-ї бригади тактичної авіації, яка дислокується у Бельбеку (Автономна Республіка Крим).  За задумом, всі вони мають відновити навички польотів у складних умовах та набути навичок польотів над іншою територією.

 Загалом військові льотчики сподіваються, що ці польоти допоможуть у значній мірі підтримати боєготовність нашої винищувальної авіації. Сьогодні на кожного льотчика 114-ї бригади тактичної авіації припадає в середньому 8 годин перебування у повітрі.  В основному, в польотах будуть брати участь досвідчені пілоти. Адже молоді лейтенанти зараз знаходяться у Миколаєві, де вже два місяці тривають курси по «становленню їх на крило». І вони виконують учбово-тренувальні польоти на літаку Л-39.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Сьогодні дуже сонячний день. Такий день коли всі тіні ладні повіситися щоб не оскверняти його чистоти. Я намагаюся дуже щільно притиснутися до дерева, щоб не повісилась моя. За такої погоди і такого настрою, Я можу чекати на нього вічно. Десь на п’ятому поверсі багатоповерхівки хтось починає  лаятись. Починають вилітати, якісь речі. Їх неквапливе падіння притягує погляд, зачаровує…. Вибіг чоловік і почав квапливо збирати їх в пакет. Зібравши речі Він кидає їх в машину і від’їжджає. А Я стою далі, Він обов’язково прийде.

Мене хтось гукає…Ні, ні . Я не піду Я чекаю на нього.            Повз мене проходить кіт і починає тертися об ногу. Він білого кольору, мабуть чийсь домашній. Я завжди хотіла кота, і тільки білого. Але мені казали, що білі коти дуже хворобливі і Я відмовилася від цієї ідеї. Кіт прямує далі, Я озираюся і помічаю за спиною парк. До мене знов хтось кричить. Ні, ні Я чекаю!           Це парк в якому ми познайомилися і де Він мені освідчився. Я тоді сказала, що  проживу своє життя тільки з ним. Доріжки в парку майже не змінилися,..дивно там здається була реставрація…Але і так добре. Вони вже мені такі рідні. Тут дуже старі дерева, Вони першими засвідчили наше кохання. Знову… Я не піду, Я чекаю!

       -  Я хочу Вам сказати, що Вона вже в комі третій день. Немає жодних сподівань їй допомогти.

-   Ні, ні …Є! Вона впала в коридорі коли їй сказали, що його літак впав. Але Він вижив Він вже їде сюди. -  Він не встигне. Тим паче ми не впевнені, що це допоможе. Ви маєте підписати папери!

-     -  Нічого Я підписувати не буду! А ось і Він…………

Среди созвездий и непОзнаных миров,

Забыв на время суету мирскую,

Освободившись от земных проблем-оков,

Душа в парении свободном торжествует.

 

Ввысь два крыла её стремительно несут,

Волненьем трепетным до боли наполняя.

С каждым полётом они крепнут и растут,

Родную душу в скорбях мира укрепляя.

 

Бывает лёгкою, как пёрышко, душа.

Рубеж пространства без труда одолевая,

Под предводительством небесного Отца

Секреты мирозданья постигает.

 

Чем выше и востОрженней полёт,

Тем беспощадней бьют земные скорби.

Желанья прошлые свои разбив об лёд,

Душа смирением Его себя исполнит.

 

В неопалимом пламени любви

Творец миров детей своих купает.

И по готовности даёт Дары свои

Тем, кто осознанно дорогу выбирает.

 

Грустит по дому Отчему душа,

В пределах времени земного пребывая.

Быть верной Его воле до конца –

Лишь одного в своём стремлении желает.

Есть предложение закупить для всей нынешней верхушки украинской власти не какие-то там голимые европейские вертолеты, а замечательный японский самолет Yokusuka MXY-7 Okha

Он очень нравился камикадзе. По крайней мере, в открытой печати я лично ни одного негативного отзыва от тех, кто летал на нем, не встречал. Замечательным его плюсом является то, что любой, единожды севший за штурвал Yokusuka MXY-7, больше не утомлял своим присутствием окружающих.

Единственное: вместо цветка сакуры (или горной сакуры, из трех лепестков - эмблема камикадзе) намалевать эмблему - окровавленную женскую грудь. Азарову должно понравиться.

Він слухав „Холодне сонце” і розмовляв українською мовою. Називав себе „металюгою”, та не носив одягу, який б на те натякав. Я називала його рицарем або ж тюльпанчиком, а він... а він мене по-різному... більш за все мені подобалось його „Ухтишка”.

Ми ніколи не були закоханими або ж друзями. Ми були співрозмовниками. Звичайно, ми фліртували один з одним, але здебільшого жартома. А жартували ми досхочу. Можна сказати ми грали в закоханість і то нам приносило втіху.

З часом не лишилось ніяких контактів чи адресатів. Лише згадка про те, що в нього день народження десь в кінці серпня (напевне 24 або ж 25) та його образ глибоко вкарбований в пам’ять приємними спогадами. SMS-ки в телефоні не проживали довго. З жалем я їх стирала, прочитавши з десяток разів, бо ж не кожен зрозуміє наші жарти, й те, що це переписка не двох  закоханих людей, а жартівлива гра нашої підсвідомості. В мене на той час була кохана людина (й досі, доречі, є), й він я впевнена, не був одиноким. Хоча, ми ніколи не розмовляли на особисті теми. Ми були певною відрадою один для одного. Коли ми спілкувались, то не відчували ніяких обов’язків, або ж незручностей. Все було наче саме так й треба.

Десь зо три місяці ми бачились й переписувались мало не щодня – а потім затихли... ще пару SMS-ок й рік мовчання. Й через довгий час дзвінок „по роботі” й годинна розмова. Далі вже більш не зустрічались і не „чулись”.

Ні, ми ніколи не були закоханими, або ж закоренілими друзями. Ми тільки грались в ті відносини. Проте він завжди змушував мене посміхатись, а я таких людей ніколи не забуду, бо ж їх в моїм житті одиниці.

Я й досі посміхаюсь згадуючи про нього, й всі пісні „Холодного сонця”, на які я підсіла завдяки йому, звучать для мене його голосом. Я неймовірно рада, що він був в моєму житті, нехай просто на мить. І я безмежно щаслива, що наші відносини не зайшли далі, й все трапилось саме так як трапилось. Немає ні жалю, ні сорому у згадках, лише приємні відчуття. В моєму житті зустрічалось безліч людей, яких я знала (й знаю) роками, проте вони не асоціюються в мене з такими позитивними й приємними емоціями, як він.

Якщо чесно, не знаю, як він відносився до того всього безглуздя, що було між нами та сподіваюсь, що так само, як і я. Думаючи про це, я згадую його посмішку (ні, навіть не так) я згадую його сміх й сама посміхаюсь від того.

Коли я запитую сама себе, яких людей ніколи не забуду, і з якими я б хтіла підтримувати зв’язки надалі, то мені вистачає пальців на руках, аби їх перерахувати. Я знала його менше року, але він зайняв „раритетне” місце „на моїй руці” й в моїй пам’яті.

Коли почала писати про нього, слова самі собою виплеснулись на одному подиху. А це, певно, дещо та й значить.

 

[Звучить „Холодне сонце” й „Ring my bells”... – він би зрозумів =)]

Пришло по мылу.... то есть не моё. :)

Как-то ко мне во двор забрел старый, устало выглядящий пес. На нем был ошейник, и пес был весьма упитанным, так что я поняла, что он не бездомный и за ним хорошо ухаживают. Пес спокойно подошел ко мне, я погладила его по голове; затем он зашел вслед за мной в дом, медленно пересек прихожую, свернулся калачиком в углу, тяжело вздохнул и уснул.

На следующий день он пришел снова, поприветствовал меня во дворе, опять зашел в дом и уснул на том же месте. Спал он примерно час.

Так продолжалось несколько дней. В конце концов мне стало интересно, и я прикрепила к его ошейнику записку следующего содержания: "Хотелось бы знать, кто хозяин этой прекрасной собаки, и знает ли он (то есть вы), что пес практически каждый день приходит ко мне вздремнуть? "

На другой день пес пришел снова, и к его ошейнику был прикреплен следующий ответ:

"Он живет в доме, где растут шестеро детей, двоим из которых не исполнилось еще и трех лет. Так что он просто пытается где-нибудь отоспаться. Можно я тоже приду к вам завтра? "

Сделайте все вовремя....

---

Стук в аську от знакомой...

 Знакомая (10:06:50 22/11/2010)
привет

 Я (10:06:58 22/11/2010)
йо

 Знакомая (10:07:22 22/11/2010)
сделай добре дело - набери меня, а то я телефон не могу найти - гиде-то засунула

 Я (10:07:32 22/11/2010)
ы


Теперь осталось отправить факс на холодильник, и послать СМС пульту от телевизора......