Все, чого ми боїмося - видається нам достатньо сильним і страшним для того, щоб відлякати халепу. Цим і пояснюється існування виключно всіх метерних слів, а в даному контексті - матерних слів на статевому підгрунті.

Прояви схильності або прогресуючої вагінофобії:

   спілкування такої людини з жінками дуже відрізняється від спілкування з чоловіками, цій людині складніше вирішити питання з жінкою ніж з чоловіком, вона не може однаково серйозно розглядати одні й ті самі питання з людьми різної статі. Наприклад, це питання по роботі тощо;

   з жінками ця людина спілкується так, ніби постійно жартує. Це можуть бути смішки не в тему, безпідставні насмішки, посмішки, жарти не в тему, тощо, що кардинально змінюється тут же при спілкуванні з чоловіком;

   ця людина ніби не чує і не помічає того, що говорить або робить жінка, і помічає те саме, якщо жінка поручить це сказати чи зробити людині чоловічої статі;

   "сюсюкання" не в тему з жінкою, або поводження так, ніби спілкується з дитиною;

   більш гостре сприйняття всього, що робить, каже, або натякає жінка у той час, коли те саме зроблене/сказане чоловіком може й не помічатися;

   відмова розуміти, сприймати жінку та всього, що її стосується. Це може проявлятися менш помітно, коли людина ніби не помічає якихось проблем та життєвих необхідностей людини жіночої статі. Людина може проявляти таку поведінку навіть непомітно для самої себе - не помічати того, що вона не розуміє, не бачить тощо 

проблем саме людей жіночої статі. Це яскраво помітно, коли така людина дуже гостро, швидко та співчутливо реагує на менш значні проблеми якщо ці проблеми людини чоловічої статі, а не жіночої;

  відношення до жінок, що нагадує відношення до іграшкових ляльок у той час, коли до людей чоловічої статі присутня справжня людяність (бо якщо до обох статей таке іграшкове ставлення це вже інша проблема);

  інколи вагінофобія присутня у прихованій формі. Тобто, може ніяк не проявлятися доти, доки такий мужчина не матиме нагоду фактично спостерігати те, що під одягом його товаришки. Бо поки вона прихована одягом - його психіка ніби не фіксує цієї різниці їхніх тіл. І тоді після хорошого спілкування, дружби, товаришування якщо настає інтим між такими людьми - все різко змінюється у гірший бік, і про стару дружбу можна забути, бо такий мужчина більше не може сприймати свою опонентку так, як раніше. Підсвідомо його ніби шокує той факт різниці їхніх тіл, що він мав нагоду спостерігати при інтимних відносинах. І з цього моменту він зациклений тільки на її тілі і не здатний більше сприймати її як раніше;

  найжорсткіша форма проявів вагінофобії - це агресія до представниць жіночої статі тільки на підставі їх статевої приналежності;

  жорстка форма прояву - коли людина скрізь виявляє свою зацикленість. Наприклад, це в неї/нього постійно на слуху, на словах. Це матірні слівця-паразити у вигляді статевих жіночих органів. Це відповідні малюнки цих органів. Графічне та словесне зациклене вираження жіночих статевих органів (про такі ж форми вираження чоловічих статевих органів тут не говориться, хоч це і розповсюджене - це інша тема);

  також жорстка форма прояву, коли людина свій страх усвідомлює як щось всезагальне, відоме всім. Така людина тастільки боїться вагін, що вважає це дуже страшним і для інших, тому вона намагається лякати цим інших. Наприклад, промовляючи відповідні слова з вираженням неймовірної ненависті, жорстокості. І очікує, що це слово є потужною вбивчою зброєю, яка обов'язково ранить опонента;

  ще одна жорстка форма - намагання звинувачувати жінок у тім, що в них є вагіни. Це може виражатися по-різному. Наприклад, часто спостерігаю намагання пристидити жінку тим, що в неї є цей орган, відповідними словами. Так, ніби жінка має соромитись того, що в неї не  таке, як у нього. Що дивно - більшість жінок ведуться на це і справді відчувають сором, коли їх так пристиджують.

  прояви більше схожі на наслідки вагінофобії - це страх і несприйняття репродуктивних якостей жінки. Страх перед вагітністю, народженням дітей, тощо. Відповідно, огида до всього, що цього стосується, тощо. Наприклад, батькові, що страждає вагінофобією, тяжко змиритися з тим, що його улюблениця-донечка є жінкою яка може завагітніти, народити, тощо. Такий батько дуже небезпечний для своєї доньки. В наші часи цього вже менше, а от раніше вагітних доньок дуже часто вибивали рідні батьки, виганяли з дому вагітними, тощо.

За час проведення антитерористичної операції кваліфіковану медичну допомогу в Дніпропетровському військовому госпіталі отримали понад 6 600 пацієнтів.

При цьому не було втрачено життя жодного військовослужбовця, повідомляє Міністерство оборони України.

— На початку АТО відчувався брак необхідної медичної апаратури, деяких препаратів. Ми їх компенсували за рахунок професіоналізму наших лікарів, — розповів начальник військового госпіталю полковник медичної служби Андрій Рильський. — Завдяки злагодженим діям і допомозі керівництва Міністерства оборони України, Генерального штабу та волонтерів наші лікарі на сьогодні повністю забезпечені всіма базовими медичними препаратами, сучасним медичним обладнанням. Відбулося переоснащення терапевтичного, реанімаційного та хірургічного відділень.

Начальника відділення анестезіології і реанімації підполковника медичної служби Ольгу Полякову вертолітники справедливо вважають членом своїх екіпажів, адже вона разом з ними здійснила близько 40 вильотів. Загалом медичний персонал відділення підіймався в небо 95 разів, здійснивши евакуацію понад 1000 поранених військовослужбовців і зберігши життя всім цим бійцям.

Свою битву за операційними столами ведуть і військові хірургічні бригади госпіталю. За весь час проведення антитерористичної операції вони здійснили понад 2600 хірургічних втручань, провівши за операційними столами більше трьох місяців свого життя.

— Кожна операція особлива. Ми широко застосовуємо досвід наших колег з усього світу, навчаємося в них, а чогось і їх вчимо. Наприклад, наш метод видалення дрібних осколків за допомогою сильного магніту вже використовують в інших військових шпиталях, — зазначив начальник хірургічного відділення капітан медичної служби Іван Кураченко.

Кожен хірург підтвердить, що успіх будь-якої операції залежить і від професіоналізму операційних сестер. Старша операційна сестра хірургічного відділення старшина медичної служби Діана Кагратаманян розповіла про особливості їхньої нелегкої роботи:

— Бувало, що наші медичні сестри три доби практично не виходили з операційного блоку. О 18:00 заходили в операційну, а о сьомій ранку виходили, приймали 50–80 поранених, хвилин тридцять відпочили — і знову до роботи.

Персонал Дніпропетровського військового госпіталю працює злагоджено і високопрофесійно, кожного дня роблячи все можливе, а інколи — й неможливе, для порятунку життя поранених учасників бойових дій.