Про співтовариство

Співтовариство "Слава Україні!" є чітко скероване на державотворчий зміст, тому прохання цього дотримуватись дописувачів. Наразі це є відкритий для всіх дописувачів ресурс, але залишаю за собою право видаляти всі матеріали, які не відповідають вказаній темі. Всі дописи повинні бути українською, а винятки можливі суто як винятки. Зміст може бути різним, якщо є головне: Україна в серці. Будьмо! Гей!
Вид:
короткий
повний

Слава Україні!

П'ять швейцарських послів в Україні її не забули

Британське почуття гумору і перші наслідки помаранчевої революції. П'ять швейцарських послів розповіли, чим їм запам'ятався Україна 
25 Травня, 2017 р.
Колишні посли Швейцарії розповіли НВ про свої враження від України
Фото: Hans / pixabay.com

Колишні посли Швейцарії розповіли НВ про свої враження від України

До 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин зі Швейцарією журнал Новое время розпитав п'ятьох колишніх послів альпійської республіки в Україні, чим вона їм запам'яталася.

Анн Боті

тимчасовий повірений у справах Швейцарії в Україні (1992-1996)


Фото: povilionis.lt
Фото: povilionis.lt


Відкриття України у 1992 році стало для мене чистим задоволенням. Всі двері були відкриті для нас, а біля входу у скромне Міністерство закордонних справ тоді сиділа лише одна чергова.

Зміни наставали швидко в усіх сферах.

В українців відмінне почуття гумору, британського типу, навіть самозневажливе. Я пам'ятаю епізод у маленькому селі недалеко від Києва, де повинна була контролювати вибори із групою спостерігачів від ОБСЄ. У цей час нас запросив на обід місцевий мер, який відразу ж завів тему: "До 1992 року у нас було все чудово, у нас було абсолютно все, що ми хотіли, ми були сильними, ми літали в космос..." Наш український водій перебив його і запитав захопленим голосом: "О, ви самі літали в космос?" Усі ми вибухнули реготом, не смішно було лише меру.

Жан-Франсуа Каммер

посол Швейцарії в Україні (2000-2004)


Фото: ambassadorsconcerts.cz
Фото: ambassadorsconcerts.cz


Моїм першим враженням від країни, яке підтверджувалося потім кожного дня, стала її різноманітність.

Проїжджаючи Львів, Одесу, Харків та Донецьк, ви легко можете собі уявити, що бачили міста, які належать різним країнам.

У листопаді 2004 року, під час так званої Помаранчевої революції, отруєний майбутній президент Ющенко регулярно зустрічався у своєму штабі із представниками країн-однодумців, у тому числі зі мною.

Ще одна історія сталася у 2002 році. Колишній президент Леонід Кучма публічно оголосив, що його офіційний намір — зробити країну повноправним членом ЄС до 2020 року. Наступного дня не дуже натхненні брюссельські чиновники Проді і Ферхойген [на той час президент Єврокомісії Романо Проді і європейський комісар з питань розширення Гюнтер Ферхойген] прокоментували слова українського президента: “Прийняти в ЄС Україну? З таким же успіхом ми могли б прийняти в ЄС Нову Зеландію".

Крістіан Феслер

посол Швейцарії в Україні (2005-2006)

 

Пропрацювавши в Україні від початку 2005 року до кінця 2006-го, я мав можливість побачити перші наслідки помаранчевої революції.

Це був період великих надій. Але подальші політичні події показали, що історія у випадку України — важкий тягар, який є перешкодою для створення сучасної демократичного та ліберальної держави.

Я щасливо одружений з українкою, ми разом виховуємо її дочку тут, у Швейцарії.

Для мене Україна була не стільки країною смішних або екстраординарних подій, скільки країною великих річок, красивих пейзажів і постійних відкриттів.

Водночас не може не шокувати глибокий контраст із похмурими індустріальними містами на сході або мертвим містом Прип'ять.

Георг Цублер

посол Швейцарії в Україні (2007-2011)


Георг Цублер (третій зліва) на відкритті Будинку матері та дитини Чернігівської виправної колонії № 44, де утримуються жінки - спільного українсько-швейцарського проекту Жінки та матері з дітьми в ув’язненні / Фото: cg.gov.ua
Георг Цублер (третій ліворуч) на відкритті Будинку матері і дитини Чернігівської виправної колонії № 44, де утримуються жінки - спільного українсько-швейцарського проекту Жінки і матері з дітьми в ув'язненні / Фото: cg.gov.ua


Коли я приїхав в Україну на початку 2007го, помаранчевій революції виповнилося два роки. Ця знаменна подія викликала безліч очікувань і надій у місцевому та європейському співтоваристві.

За роки мого перебування в Україні цей ентузіазм і віра людей у реформаторство нової влади поступово танули. Все більш інтенсивні внутрішні чвари в таборі Ющенка стали таким розчаруванням, що лише через шість років після помаранчевої революції повалений тоді кандидат у президенти зміг повернутися.

Тому роки, проведені в Україні, залишаться у моїй пам'яті чимось на зразок емоційних американських гірок: від надії на сталий розвиток демократії і ліберальних цінностей до зростаючого розчарування щодо внутрішньої політики влади й укорінених економічних інтересів певних еліт, які створюють все більш серйозні перешкоди для реформ в Україні.

Крістіан Шененбергер

посол Швейцарії в Україні (2011-2015)


Фото: прес-служба ГПУ
Фото: прес-служба ГПУ


У роки мого перебування Україна пережила визначальний момент своєї історії. Восени 2013го президент Янукович зупинив процес асоціації з ЄС. Це викликало великий протестний рух.

За кілька місяців до цього дипломати, які працюють в Україні, як і я сам, не вірили, що такий розвиток подій можливий. Уряд неухильно створював апарат безпеки і, здавалося, тримав жорсткий контроль над усіма державними структурами. Народ, розчарований у владі після помаранчевої революції, здавався пасивним, майже байдужим. Більшість дипломатів готувалася до років стагнації. Але почався Євромайдан.

У підсумку президент Янукович втратив владу, Росія незаконно анексувала Крим, почалася війна на сході України. У цій ситуації роль Швейцарії як голови ОБСЄ полягала в тому, щоб найкращим чином використовувати цю організацію для зменшення насильства і страждань.

Звісно, неможливо точно оцінити вплив проведеної роботи на ситуацію. Але, дивлячись на війну у Сирії, можна припустити, що конфлікт в Україні і навколо неї міг мати значно гірший розвиток, якби не активна присутність ОБСЄ та інших міжнародних гравців.

Незабаром після заняття моєї нової посади у посольстві Швейцарії я висунув кілька простих принципів, яким повинні були слідувати мої співробітники. Я сказав їм: "Дійте за інструкцією, дійте без інструкції або проти інструкції, але дійте на благо посольства".

Минуло близько двох років, і я не згадував про ці принципи довгий час. Але, судячи з усього, вони залишалися в пам'яті моїх співробітників. Одного разу до мене підійшов літній джентльмен і сказав, що він щойно пішов проти інструкції, але на благо посольства. Йому, мабуть, нелегко було це зробити. Для мене це був знак сердечної довіри.

Повний текст матеріалу читайте в новому номері журналу Новое время - №19 від 26 травня.


Українські прикордонники відзначають професійне свято

Українські прикордонники відзначають професійне свято
Сьогоднi, 18:14
З нагоди професійного свята у Держприкордонслужбі відбулися урочистості
Фото: dpsu.gov.ua

З нагоди професійного свята у Держприкордонслужбі відбулися урочистості

Сьогодні, 28 травня, своє професійне свято відзначають українські прикордонники.

Як передає ТСН, сьогодні з нагоди свята речник Державної прикордонної служби Олег Слободян на своїй сторінці у Facebook опублікував відеокліп на пісню Кордон, яку написав Віктор Винник.

Разом з Винником пісню заспівали Василь Вірастюк та Олександр Усик.

"В основі відеороботи – відтворення реальних історій, які розповіли прикордонники. Зокрема, бій під Красною Талівкою; оборона блокпосту "Балу" під Дебальцеве; захоплення терористів в районі с. Дякове. Мета проекту – подякувати за службу військовим-прикордонникам, тим які зараз стоять на рубежі і боронять Україну і тим хто поклав своє життя за цілісність нашої країни. Сьогодні ми з сумом і з гордістю згадуємо про 67 наших співслужбовців, яких вже не має поряд", - написав Слободян.

До привітань також долучилися президент Петро Порошенко та прем'єр-міністр Володимир Гройсман. 

У свою чергу, прес-служба Держприкордонслужби у Facebook зауважила, що з нагоди професійного свята у відомстві відбулися урочистості.

Зазначається, що у цей день керівництвом і персоналом Адміністрації Держприкордонслужби та ветеранами до пам'ятника Захисникам кордонів Вітчизни усіх поколінь були покладені квіти на честь воїнів-прикордонників.

http://nv.ua/ukr/ukraine/events/ukrajinski-prikordonniki-vidznachajut-profesijne-svjato-1222432.html

Санкції України проти Рефії є послідовні



Санкції України проти Росії.
Що спільного у «Яндекса» й Орбакайте

20 Травень 2017

У забороні російських інтернет-компаній обивателі бачать цензуру, забуваючи про те, що це бізнес.

Заборона «Яндекса» і «ВКонтакте» мало чим відрізняються від заборони Крістіні Орбакайте виступати в Україні.

Орбакайте було під силу зібрати в чотирьох українських містах-мільйонниках концертні зали. Двічі на рік. Харків, Одеса, Київ і Дніпро сумарно могли забезпечити російській співачці вісім виступів. З урахуванням того, що середній гонорар виконавиці її рівня коливається в районі 15 тисяч доларів, то річні втрати від заборони – це 120 тисяч доларів. Множимо на три – саме на три роки їй заборонений в'їзд в Україну – і отримуємо 360 тисяч американських доларів. Саме стільки Крістіна Орбакайте втратила через один концерт в анексованому Криму.

Санкції інструментальні – вони виконують роль батога. Недотримання українських законів загрожує для фізичної та юридичної особи втратою українського ринку. Ємність якого досить велика, щоб вихід з нього ніс відчутні фінансові втрати. І в цьому сенсі немає різниці між виконавцем популярних шлягерів і великою інтернет-компанією.

Соцмережі і пошуковики – це не благодійність, а бізнес

Соцмережі, антивіруси і пошуковики – це не благодійність, а бізнес. Той самий російський бізнес, який мало чим відрізняється від заводу або авіакомпанії. Він точно так само націлений на отримання прибутку, як і будь-який інший гравець на ринку. І український ринок для всіх цих компаній був цінний своїми розмірами і капіталоємністю.

Будь-які розмови про те, що «заборона б'є по користувачах», нічим не відрізняються від скарг на заборону прямого авіасполучення з РФ. Адже прямі рейси з Росією стали жертвою не українського волюнтаризму. Вони стали неможливі через те, що російські авіакомпанії порушували український повітряний простір, здійснюючи рейси в аеропорт Сімферополя.

Заборона «ВКонтакте», «Яндекса» або лабораторії Касперського – це не стільки заборона доступу до їхніх продуктів, скільки скорочення їхнього потенційного прибутку. Сучасний світ має чимало можливостей обходити блокування – і досвід сусідньої Росії тому підтвердження. Але нові санкції унеможливлюють роботу юридичних осіб на території України.

Будь-яка війна – це вихід із зони комфорту

Хтось скаже, що ця заборона побічно б'є і по українській стороні. Так, можливо. Російські авіакомпанії теж замовляли в українських аеропортів обслуговування літаків. А Крістіна Орбакайте знімала номери в українських готелях та їла в українських ресторанах. Але це принципово нічого не змінює.

Тому що будь-яка оборона – це витрати. Армія коштує грошей – як і зброя. І якщо ви думаєте, що в сучасних війнах битви йдуть тільки на полі бою – ви помиляєтеся.

Я багато чув про те, що нові санкції змусять українських користувачів перелаштувати звичний побут. Можу за них щиро порадіти. Тому що будь-яка війна – це вихід із зони комфорту. І якщо все, чим вам доводиться жертвувати, – це цифрова продукція країни-агресора, то ви надзвичайно щаслива людина. Багатьом так не пощастило. Запитайте у переселенців.

Павло Казарін – оглядач Крим.Реалії
https://www.radiosvoboda.org/a/28499321.html


Важлива зустріч, а ще важливіше - які будить її результати

Меркель прийме Порошенка 20 травня у палаці Мезеберг
15 травня президент України Петро Порошенко заявляв, що планує провести "дуже тривалі і змістовні переговори" з канцлером Німеччини Ангелою Меркель.
Зустріч двох лідерів пройде в палаці Мезеберг
Зустріч двох лідерів пройде в палаці Мезеберг 
Фото: EPA

Президент України Петро Порошенко і федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель у суботу, 20 травня, проведуть переговори в межах одноденного візиту Порошенка до Німеччини на запрошення канцлера. Про це повідомляє прес-служба глави української держави.

Переговори лідерів двох держав пройдуть у резиденції Федерального уряду ФРН – замку Мезеберг.

Бароковий палац Мезеберг XVIII століття розташований у місті Гранзе за 70 км на північ від Берліна.

Прес-служба канцлера уточнює, що зустріч розпочнеться о 13.00 за місцевим часом (14.00 за київським).

15 травня Порошенко заявляв, що планує провести з Меркель "дуже тривалі і змістовні переговори".

Президент України хоче порушити питання про продовження санкцій не на шість місяців, а на рік, щоб "мотивувати Росію виконати Мінські угоди і припинити агресію".

18 травня перший заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко повідомив, щонайближчим часом Порошенко також проведе зустріч із президентом Франції Еммануелем Макроном.

30 січня Порошенко перебував з офіційним візитом у Німеччині, але був змушений його перервати через загострення ситуації в Авдіївці Донецької області.

Відбулась трансляція першого півфіналу Євробачення-2017

Відбулась трансляція першого півфіналу Євробачення-2017
Відбулась трансляція першого півфіналу Євробачення-2017
Опубліковано: 10 травня

У Києві відбувся перший півфінал пісенного конкурсу Євробачення-2017 на головній арені у Міжнародному виставковому центрі. Шоу транслювалося в прямому ефірі на телеканалі UA:Перший.

В мережі також можна було подивитися трансляцію у форматі HD на сайті Eurovision.ua для українських глядачів, та на сайті Eurovision.tv для користувачів з Європи та майже з усього світу.

Також українські організатори вирішили повторити вдалий минулорічний експеримент зі Стокгольмом, коли одночасно з концертною програмою відбувалась трансляція з коментаторської кабінки на офіційному youtube-каналі UA:Перший.

У першому півфіналі 9 травня виступили представники таких країн: Чорногорії, Фінляндії, Грузії, Португалії, Бельгії, Швеції, Албанії, Азербайджану, Австралії, Кіпру, Словенії, Вірменії, Молдови, Чеської Республіки, Латвії, Ісландії, Греції та Польщі.

Незважаючи на те, що у півфіналах виступають тільки по 18 країн, шоу транслюють всі 42 країни-учасниці Євробачення-2017, а також  Косово і Казахстан (усього 44 країни). До речі, у день фіналу Євробачення-2017 до трансляції пісенного конкурсу приєднаються США та Китай.

Також у Міжнародному виставковому центрі організовано 37 коментаторських позицій. Це надало можливість коментаторам із 27 різних країн працювати наживо під час першого шоу Євробачення-2017. Вся коментаторська команда Євробачення-2017 налічує більше 120 осіб. Пісенний конкурс коментували в усіх країнах, де відбувалась пряма трансляція півфіналу, навіть якщо коментатори не знаходяться в Києві, організатори конкурсу максимально створили умови, щоб дистанційно було можливо висвітлювати Євробачення.

Трансляцію на офіційній сторінці Facebook – Євробачення в Україні, подивилися більше 79 000 користувачів. Відео за лаштунками Євробачення з кабінки українських коментаторів конкурсу на офіційному YouTube-каналі UA:Перший набрало 78 878 переглядів.

Нагадаємо, другий півфінал пісенного конкурсу Євробачення-2017 відбудеться 11 травня, гранд фінал пісенного конкурсу – 13  травня на головній арені у Міжнародному виставковому центрі.

 Найсвіжіші новини, найцікавіші подробиці та ексклюзивні прямі трансляції подій Євробачення-2017 читайте на Eurovision.ua.

7 мільйонів телеглядачів охопила трансляція трьох шоу Євробачення
7 мільйонів телеглядачів охопила трансляція трьох шоу Євробачення
Опубліковано: 18 травня

 Із 7 до 13 травня увага всієї Європи була прикута до подій Євробачення-2017. Два півфінали та фінал пісенного конкурсу в Україні транслював мовник-організатор – телеканал UA:Перший, а в інших країнах-учасницях – телекомпанії, які є членами Європейської мовної спілки. Також Євробачення вдруге транслювалося у Сполучених Штатах Америки.

Як мінімум одне шоу хоч на одну секунду в середньому дивилося 7 103 364 телеглядачів у віковій категорії 4+. У прямому ефірі всі три шоу хоча б одну секунду дивилося 3 487 716 людей. Повністю подивилися всі три події в середньому 1 081 474 телеглядача. 

Якщо розглядати кожне шоу окремо, перший півфінал пісенного конкурсу 9 травня на телеканалі UA:Перший в середньому подивилося 877 398 глядачів. Загалом хоча б одну секунду цього шоу подивилося 3 211 303 телеглядачів. Другий півфінал Євробачення 11 травня на UA:Перший в середньому подивилося 721 216 людей, а увімкнули це шоу хоча б на короткий час загалом 3 015 768 людей.

Фінальне шоу Євробачення-2017 біля екранів телевізорів зібрало у середньому 1 491 833 глядачів. Загальне охоплення аудиторії телеканалу UA:Перший під час фіналу становило 4 059 740 людей.

Крім цього, мовник-організатор Євробачення-2017 транслював усі шоу пісенного конкурсу на офіційному сайті телеканалу UA:Перший. Зокрема у користувачів була можливість дивитися шоу Євробачення як в рамках програмної сітки UA:Перший, так і в окремому плеєрі без реклами та в якості HD. Ефір на сайті під час першого півфіналу зібрав 51 392 унікальних глядача, а під час другого – 51 052 унікальних глядача, фінал подивилися 121 547 унікальних глядачів. У якості HD на сайті UA:Перший перший півфінал подивилося 8 499 унікальних глядачів, другий – 8 221 унікальний глядач, аудиторія фінального шоу склала 13 242 унікальних глядача. 

На офіційному сайті Євробачення-2017 Eurovision.ua трансляцію першого півфіналу подивилося 8 800 глядачів, другого – 8 900, та фіналу – 14 000 глядачів. На офіційній Facebook-сторінці перший півфінал Євробачення-2017 подивилося 75 576 користувачів із загальним охопленням 226 817 осіб, другий півфінал нараховує 21 300 переглядів із загальним охопленням аудиторії 69 414 осіб. Фінал пісенного конкурсу у соціальній мережі Facebook на офіційній сторінці Євробачення в Україні подивилося 128 141 користувач, а загальне охоплення склало 533 250 осіб.

 https://eurovision.ua/2017/news/245

Сьогодні відбудеться другий півфінал Євробачення

Сьогодні відбудеться другий півфінал Євробачення 11.05.2017 10:06 7603

У четвер, 11 травня, відбудеться другий півфінал Євробачення-2017. Шоу розпочнеться о 22:00 і транслюватиметься у прямому ефірі.

Про це повідомляється на сайті "Еurovision.ua"

Під час другого шоу Євробачення-2017 на сцені МВЦ виступатимуть представники 18 країн: Австрії, Білорусі, Болгарії, Хорватії, Данії, Естонії, Македонії, Угорщини, Ірландії, Ізраїлю, Литви, Мальти, Нідерландів, Норвегії, Румунії, Сан-Марино, Сербії та Швейцарії. 

Артисти виходитимуть на сцену у такому порядку:

1. Сербія, Тияна Богичевич - In Too Deep;

2. Австрія, Натан Трент - Running on air;

3. Македонія, Яна Бурческа - Dance alone;

4. Мальта, Клаудія Фаніелло – Breathlessly;

5. Румунія, Ілінка і Алекс Флоря - Yodel it!;

6. Нідерланди, гурт OG3NE - Lights and shadows;

7. Угорщина, Йоци Папай - Origo;

8. Данія, Аня Ніссен - Where I Am;

9. Ірландія, Брендан Мюррей - Dying To Try;

10. Сан-Марино, Валентина Монетта і Джиммі Вілсон - Spirit of the night;

11. Хорватія, Жак Худек - My friend;

12. Норвегія, JOWST - Grab The Moment;

13. Швейцарія, группа Timebelle – Apollo;

14. Білорусь, гурт Naviband - "Гісторыя майго жыцця";

15. Болгарія, Крістіан Костов - Beautiful mess;

16. Литва, гурт Fusedmarc - Rain of revolution;

17. Естонія, Койт Тооме і Лаура – Verona;

18. Ізраїль, IMRI - Spirit of the night.

У рамках пре-шоу другого півфіналу Євробачення-2017 на головній арені цьогорічного конкурсу виступлять артисти українського музичного колективу G-ART, які виконають власні аранжування відомих хітів у неповторному та свіжому звучанні незвичайного поєднання музичних інструментів – цимбал, гітари, акордеону, синтезатора, труби та ударних. 

Гостями другого шоу Євробачення-2017 стануть і учасники відомого українського танцювального колективу APACHE CREW.

Наприкінці другого півфіналу ведучі Євробачення Володимир Остапчук, Олександр Скічко та Тімур Мірошниченко оголосять результати глядацького голосування в сумі з оцінками від національних журі країн-учасниць, і стануть відомі імена ще 10 конкурсантів, які проходять до фіналу Євробачення.

Подивитися шоу у прямому ефірі можна на Eurovision.ua, сайті телеканалу UA:Перший, Eurovision.tv, а також на екранах офіційної фан-зони на Хрещатику – Eurovision Village та у EuroClub.

https://www.ukrinform.ua/rubric-yevrobachennia2017/2225374-sogodni-vidbudetsa-drugij-pivfinal-evrobacenna.html

Землетрусу не було, але жертви від нього є


Найвеселіше в цій дурнуватій ситуації, що святкують перемогу, а країни, яка перемогла у тій війні - СРСР,  вже не існує! 



10 фактів про Україну в Другій Світовій або уроки для нащадків

1)Для українців війна розпочалась в березні 1938р., коли внаслідок Мюнхенської змови, дружні Німеччині угорські війська збройно захопили новопроголошену Карпатську Україну, що перед тим була в складі Чехо-Словаччини. В боях було втрачено 430 убитими та більше 400 пораненими бійців Карпатської України. Сукупні ж втрати січовиків, за різними даним, склали від 2 до 6,5 тисяч чоловік. Це пояснюється тим, що більшість з них загинула не в зіткненнях з регулярними угорськими частинами, а в результаті зачисток і розстрілів полонених. Угорське населення почало полювати за групами січовиків і вбивати їх на місці без суду і слідства. Січовиків, які були передані полякам, теж розстрілювали на місці.

2)У вересневій кампанії 1939 р. вже 112 тис. українців вступили у двобій з Вермахтом у складі Війська Польського, 7 834 жовнірів української національності загинули у боях з Вермахтом під польськими прапорами, а 16 тис. отримали поранення у вересневій кампанії.

3)В Україні Червона армія широко практикувала так званий достроковий призов юнаків 16 17 років, яких без підготовки та часто погано озброєних відразу кидали в бій, в результаті чого вони масово гинули.

4)Загалом у другій світовій війні загинув кожен п ятий українець. Серед військовослужбовців призову на літо 1941 року уціліли тільки 3% з загальної кількості.

5)Загальні демографічні втрати України - включно з убитими, жертвами концтаборів, депортованими та евакуйованими - становлять не менше 14 млн. чоловік. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони чоловік.

6)Під час евакуації з України на Схід було забрано близько тисячі найкращих промислових підприємств України, які після війни не повернули в рідні міста. Підприємства, за створення яких український народ заплатив власною кров ю (в буквальному розумінні цього слова), упродовж 1930-х рр. стали основою створення військово-промислового комплексу в східній частині СРСР у повоєнні роки.

7)В 1941 р. радянська влада при відступі залишала випалену землю . При евакуації в Запоріжжі висадила в повітря Дніпрогес. Про це не знало ні цивільне населення, ні навіть поблизу розташовані військові частини, значна частина яких була потоплена водяним валом Дніпрогесу. В Дніпропетровську було підірвано хлібокомбінат разом із робітниками. В Одесі, при відступі Червоної армії, затопили приморські квартали разом з жителями, а поранених червоноармійців скинули в море разом із санітарними машинами. З Харкова вивезли сотні представників інтелігенції, щоб їх спалити в закритому будинку. В Умані живими замурували людей у льоху. Таких прикладів багато. І все це робили не нацисти, а комуністи при відступі.

8)Кореспондент газети Saturday Evening Post , відвідавши в 1945 p. Україну, з жахом написав: Те, що дехто намагається зобразити як російську славу , було, насамперед, українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі .

9)Друга світова війна повністю змінила етнічне обличчя українського суспільства. З України зникли такі впливові раніше національні меншини, як німці (виселили на схід СРСР або виїхали на Захід в Німеччину.), кримські татари, що впродовж віків були важливим фактором історії причорноморського регіону, в 1944 році вони були депортовані з Криму в Середню Азію, із майже 3 млн. українських євреїв війну пережили 800 тис. осіб (згодом 140 тис. з них виїхало до Польщі), із 2,5 млн. поляків до 1950 р. залишилося менше 400 тис. Натомість, кількість росіян із довоєнних 4 млн. зросла за перше повоєнне десятиліття до 7 млн. осіб.

10)Українці воювали проти Німеччини і в складі інших армій та військових частин, зокрема, багато з них служило в американській й канадській армії (в останній їх нараховувалося 40 тис.). Вони воювали і в французькому Русі опору. Тисячі українців служило у польській армії генерала Владислава Андерса і приймали участь у військових діях на британській стороні у Єгипті, Лівії й Італії. Також західні українці становили 2% складу польської дивізії ім. Тадеуша Костюшки та 70% чехословацької бригади генерала Людвіга Свободи.

Ще одною падлюкою в Україні менше стало!



Не збирався нічого писати про смерть Бориса Олійника, що несподівано символічно передувала 1-му травня, якого зневажав і зневажаю не дивлячись на деякі непогані поезії, але ось прослухав репортаж однієї кореспондентки по радіо, який розпочинався словами: "Вітаю всіх слухачів Українського радіо..." Далі йшов похвальний спіч щодо Бориса Олійника, але мене цілком втішило її привітання. Хто зростав в часи "радянського терористичного раю" знає, що за таке цілком слушне привітання цю журналістку б жорстоко покарали, бо ж вона фактично "вітає всіх зі смертю відомого діяча". Борис Олійник був абсолютна комуністична курва і коли героїв-оунівців позбавляли звання Героя України, то робили їм честь, щоб не були у компанії анти-героїв України, яким був до остатку Борис Олійник: "Я комуніст і цим усе сказав".
Якщо я неправий, то прошу мене переконати і перелічити справи на користь України, які вчинив Борис Олійник після проголошення Незалежності України і перебуваючи на чолі Українського фонду культури. Ще одною падлюкою в Україні менше стало!

Собор на крові

победобесие




Собор на крові



Розповідь про історичні передумови національно-визвольного руху пояснює чому за версальськими підсумками першої Світової війни саме Німеччина стає головним політичним партнером Українських патріотичних сил. Йдеться про формування зорганізованої структури національно-визвольного руху і Євгена Коновальця як першого очільника УВО та ОУН. Одна з головних сюжетних ліній - створення Гітлером міфу про Велику Україну та її визволення як формальне виправдання фашистських агресивних намірів. Гітлер намагається в такий спосіб відвернути увагу Європи від своїх справжніх планів реваншу на Заході. Спроби ОУН використати блеф Гітлера задля інтересів української державності.



Героїчна Україна була і буде!

Суд Київщини майже через 100 років реабілітував холодноярських отаманів

Апеляційний суд Київської області реабілітував холодноярських отаманів, які боролися за незалежність України та загинули під час спроби звільнення з Лук’янівської в’язниці. Про це в соцмережі написав президент Історичного клубу “Холодний Яр” Роман Коваль.

Історик виклав ухвалу суду, яку підписав головуючий суддя Микола Авраменко, датовану 18 жовтням 2016 року.

sud-holodnoyarski-otamani

“Щойно з Апеляційного суду Київської області зателефонував член Історичного клубу “Холодний Яр” Микола Тихонов і повідомив, що сьогодні, 18 жовтня 2016 р., у судовому засіданні реабілітовано холодноярських отаманів, їхніх козаків і товаришів”, – написав Роман Коваль.

“Судове засідання у справі про реабілітацію Холодноярських отаманів закінчилося встановленням історичної справедливості.

Засудженні герої Холодного Яру: Завгородній (Загородній) Іларіон Захарович, Голик Мефодій Фокич, Гупало Деонісій (Денис) Мусійович, Компанієць Тимофій Архипович, Добровольський Олексій Трохимович, Ткаченко Василь Федотович, Дробатковський Юрій Володимирович, Здобуда (Здобудь-Воля, він же Блоха) Костянтин Якович, Яковенко Григорій Федорович, Ляшенко Іван Миколайович, Мушкет Леонід Павлович (насправді його прізвища немає в рішенні суду – “Н”) – визнані реабілітованими.

Нагадаємо, справа № 1136/1923 розглядається в суді за позовом прокуратури (до генерального прокурора Юрій Луценко надійшло звернення громадян з приводу реабілітації холодноярських повстанців), сторона прокуратури висловлює свою позицію в тому ключі, що це були герої України, а не злочинці, і треба б суду відновити історичну справедливість”, – зазначає Національний центр правозахисту.

Ларіон Загородній, головний отаман Холодного Яру в 1922 р.

Ларіон Загородній, головний отаман Холодного Яру в 1922 р.

Із заявою до суду про реабілітацію холодноярців у порядку ст. 7 закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій” звертався прокурор Київської області Дмитро Чібісов.

Як зазначає Коваль, спираючись на ст. 2 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”, яка визнає [комуно-російський] тоталітарний режим 1917 – 1991 років в Україні злочинним, таким, що “здійснював політику державного терору”, колегія суддів визнала, що засуджені отамани й козаки “чинили супротив цьому режимові, в тому числі й шляхом збройного протистояння”.

Колегія суддів визнала, що “зазначені особи були фактично засуджені за боротьбу за незалежність України, яка проявилась в участі й керівництві озброєними загонами УНР”. Через це колегія суддів ухвалила рішення про “необхідність визнання необґрунтованості їх засудження із подальшою їх реабілітацією”.

“Ухвала оскарженню не підлягає”, – йдеться в повідомленні.

“Радість від рішення колегії суддів затьмарена тим, що судді чомусь забули реабілітувати інженера-винахідника Леоніда Мушкета, засудженого у тій же справі на 10 років. Може, його вже реабілітовано?.. Спробую з’ясувати”, – додав історик.

холодноярець Денис Гупало

холодноярець Денис Гупало

Як повідомляє “Укрінформ” , Коваль ще в 1997 році “дістав можливість – усупереч закону – ознайомитися зі справами на нереабілітованих отаманів, відтоді й почав боротьбу за їхню реабілітацію”.

“Писав і генеральним прокурорам, і головам ВР України, прем’єр-міністрам, президентам… І ні від кого не дістав відповіді, взагалі ніякої відповіді. Не раз звертався і до депутатів Верховної Ради з проханням прийняти новий закон про реабілітацію жертв політичних репресій, бо ж досі діє закон СССР, згідно з яким всі, хто зі зброєю в руках боровся проти радянської влади, є бандитом і реабілітації не підлягає. Але за 25 років незалежної України ніхто цього не зробив”, – написав Росвн Коваль.

sud-holodnoyarski-otamani-uhvala

За словами активіста Юрія Ботнара, до цієї історичної перемоги української патріотичної громади, крім Історичного клубу “Холодний Яр”, причетні Український інститут національної пам’яті та Черкаська обласна рада, за зверненням якої, власне, зрушився процес офіційної реабілітації.

Історична довідка
Холодноярська Респyбліка проіснували з 1919 по 1922 роки на землях у Чигиринському повіті Київської губернії (нині Чигиринському районі Черкаської області).
2 лютого 1923 року козаків-холодноярців, які боролися за незалежність України проти радянської окупації, засудили до розстрілу. 9 лютого 1923 року о 8:30 у Лук’янівській в’язниці м. Києва засуджені підняли повстання, захопили 14 рушниць із набоями та іншу зброю. Майже чотири години серед Києва точився бій, під час якого повстанці загинули

http://novynarnia.com/2016/10/18/sud-kiyivshhini-mayzhe-cherez-100-rokiv-reabilituvav-holodnoyarskih-otamaniv/?aid=13P92Y.wghot