"Кожен народ має право на збройне повстання, якщо влада чинить
узурпаторські, злочинні дії проти власного народу та вчиняється до
репресій серед цивільного населення, використовує поліційні чи армійські
підрозділи проти власного народу!"

Збитки кожного сягнули 10 тисяч гривень.

Замість обіцяного державою навчання в найкращих університетах Європи, найталановитіші студенти України дістали збитки приблизно в 10 тисяч гривень на марне оформлення документів. У Міносвіти та вітчизняних вишах визнавати не те, що своєї провини, а навіть наявності проблеми ледве чи хочуть, ідеться в сюжеті ТСН.

Цього року держава вдруге мала б оплатити 180 найкращим студентам навчання за кордоном, аби ті потім повернулися до України та працювали на її користь. Молоді люди, що пройшли відбір, повірили обіцянкам чиновників і заходилися витрачатися за оформлення віз і документів.

Однак обіцяних грошей студенти так і не отримали. Їхні спеціальні карткові рахунки порожні, а європейські вузи задарма навчати нікого не збираються. І попереджають, що в разі несплати своєчасно всієї необхідної суми, на українські місця знайдуться інші охочі. Відтак молоді співвітчизники відверто шкодують, що довірилися державі та зв'язалися з її програмою замість шукати щастя в здобутті стипендії від Євросоюзу.

"На цей момент особисто я витратив уже більше тисячі євро. Ці гроші в мене пішли на оплату першого семестру навчання в Австрії, резервування гуртожитку, оформлення документів, проїзд до Києва і назад", - розповів херсонський студент Костянтин Барабанов.

Міністр освіти Дмитро Табачник запевнив, що про такі проблеми чує вперше. За його статистикою, усе гаразд – студенти їдуть за кордон. Хоча із загальної вартості програми, 45 млн гривень, на вересень виділили менше половини. Урядовець вважає, що під його гарантії виші повинні були сплатити свої гроші.

"Університети навіть з коштів спецрахунку заплатили, і міністерство гарантує поверненя. Тому що на виконання цієї програми у бюджеті було передбачено на жовтень-листопад. Тобто ми одержимо кошти в жовтні-листопаді", - пояснив Табачник.

У вишах теж бадьоро рапортують: їхні спудеї на навчання за кордон виїздять і гроші з бюджету їм почали виплачувати. Хоча визнають, що студентам та закордонним університетам їх іще не перерахували, бо довго розбиралися з нюансами карткових рахунків та інших питаннях бухгалтерії.

Відео тут: http://tsn.ua/groshi/ukrayina-zirvala-zakordonne-navchannya-svoyih-naytalanovitishih-studentiv.html

19 Форум видавців у Львові відбудеться 12-16 вересня 2012



http://bookforum.ua/

Традиційно видавництво «Навчальна книга – Богдан» запрошує усіх завітати на львівський Форум видавців з 14 по 18 вересня.

Відвідайте  презентації видавництва, ознайомтеся з  навчальними, художніми та дитячими книжковими новинками!

[ Читати далі ]

Дмитро Снєгирьов

Повстанський рух на Луганщині 1921-1923 рр.
Провокативні методи та спецзагони ВЧК

У березні 1921 року V Всеукраїнський з'їзд Рад, організований більшовиками, ухвалив рішення щодо посилення боротьби з "бандитизмом", тобто, проти всіх своїх політичних супротивників, оголосивши це "государственной задачей первостепенной важности".
У лютому 1921 року тодішній головнокомандувач всіма Збройними силами Російської республіки Л. Каменєв у доповіді В. Леніну (про стан боротьби з бандитизмом) змушений був визнати, що "банди на території правобережної України мають характер місцевих організацій, які користуються підтримкою та співчуттям населення. Сила банд коливається від 100-250 бійців і має загальну чисельність близько 2500 бійців". У липні 1921 року в офіційній доповідній записці того ж Каменєва згадується 18 повстанських загонів лише в Донбасі, які об'єднували близько 1500 кіннотників та мали 19 кулеметів.
На момент цих подій повітові надзвичайні комісії (далі - ЧК) в Україні були ліквідовані через відсутність відповідної кількості працівників. Їхнє місце зайняли так звані політбюро, які входили на автономних правах до міліції. Повітові ЧК були збережені тільки в небагатьох особливо важливих центрах Донбасу, наприклад, у Маріуполі. Керівництво таких комісій було завжди відоме працівникам, яких скеровували з досить високих посад в апараті "губчека". Про це красномовно свідчать шифровки, які органи ВЧК надавали своїм низовим каральним структурам: "Як встановлено, контрреволюційні організації та угруповання добре обізнані про те, що ВЧК даного часу вимушене на, так би мовити, деяку пасивність. Про те, що таке становище тимчасове, знає кожен з нас... Переконані, що ілюзії наших ворогів, які припускають думку про капітуляцію радянської влади, швидко розвіються, а веселі усмішки на їхніх обличчях зміняться на гримасу жаху і дикого тваринного страху перед лицем всеперемагаючої стратегії комунізму".
Не розраховуючи на місцеві кадри, з Росії, для безпосереднього керівництва оперативною діяльністю органів держполітуправління у Правобережній Україні був призначений російський більшовик В. Євдокимов. Сотні чекістів із різних губерній Росії були відряджені в Україну. Серед них – відповідальний працівник Брянської ЧК Д. Мєдвєдєв, який був призначений головою Старобєльскої ЧК.
Разом з посиленням каральної системи та безжального терору , V Всеукраїнський з'їзд проголосив амністію всім "бандитам", які бажають припинити боротьбу. Амністія діяла до 15 червня, а потім її дію продовжили ще на місяць. Згідно з офіційними даними, амністією скористалося приблизно 10000 повстанців, що свідчить про масштаб повстанського руху на Правобережній Україні. З-поміж тих, хто зголосився скласти зброю, були керівники штабу Махно-Звєрєв, Полєно, Вдовіченко. Проти останнього чекісти використали брудний та відверто провакативний метод. Важко пораненого, його скерував Махно на лікування до Новоспасовки. Там, у непритомному стані Вдовіченка захопили в полон. Піддавши страшним тортурам та моральному тиску, чекісти примусили його підписати заяву про перехід до більшовиків та звернення до повстанців щодо припинення збройної боротьби.
Подібні методи нащадки чекістів використовуватимуть у боротьбі проти повстанців на Західній Україні у 40-50-х роках.
Частина повстанців під загрозою розстрілу перейшли на сторону влади. ЧК тоді вирішило використати їх, аби деморалізувати повстанців із середини: одних відправили до повстанців, інших – розстріляли їхні ж колишні бойові побратими. Ця поразкова пропаганда поєднувалась з жорстокими репресіями проти поранених повстанців та їхніх родин. У випадку, коли знаходили пораненого повстанця, карали не тільки його, а й родину, в якій він переховувався.
Провокації, терор та розстріли заручників стали нормою роботи чекістів. Основним моментом у боротьбі проти повстанців було просунення чекістів та завербованих колишніх повстанців до діючих загонів з метою ліквідації керівництва та морального занепаду усередені загону.
У липні 1921 року Мєдвєдєв, який вже тоді був начальником Старобєльської ЧК, отримав інформацію про наявність у районі великого повстанського загону у кількасот шабель. Загін вів себе доволі пасивно, діяв, здебільшого, з метою захопленя провізії. Це свідчило про те, що загін не мав міцного керівництва. Мєдвєдєв, уникаючи прямого зіткнення із загоном, вирішив деморалізувати загін зсередини шляхом просунення туди завербованої ним людини, колишнього штабс-капітана царської армії на псевдо Басня. Спираючись на колишніх пере вербованих повстанців, які діяли у загоні, чекістам за чотири доби вдалось ліквідувати керівників загону, а самих повстанців, кількістю 350 шабель, переконати в необхідності добровільно перейти до Совєтів.
Приблизно за такою ж схемою чекісти ліквідували загін Огнєва. Цей загін мав характерну деталь: після кожної операції його учасники розходились по домівках та лісах, очікуючи наказів командира. Цим і скористався Мєдвєдєв. Загін, у складі близько сотні багнетів, застали зненацька біля хутора Сємікозова у момент їхнього збору. Місце і дату Мєдвєдєв знав заздалегідь, позаяк за допомогою колишніх перевербованих повстанців сам їх і вказав.
Але найбільш характерною та показовою операцією чекістів, з використанням псевдоповстанських загонів, стала операція з ліквідації повстанського командира Івана Блохи, загін якого базувався у селі Бараніковка Біловодського району. Невелике формування чисельністю близько 50 шабель відрізнялось високою активністю та провело менш ніж за місяць десяток успішних операцій. Про перебіг подій під час проведення чекістсько-військової операції збереглись мемуарні свідчення учасника тих подій, командира 14-го стрілецького полку 2-ї Донської дивізії.
22 червня 1921 року чекісти захопили у полон одного повстанця із загону Блохи. Під час допиту повстанець розповів, що штаб загону разом з командиром Іваном Блохою переховується в очереті біля села Бараніковка.
Та, не знаючи місцевості і проходів, військові самостійно не наважились на проведення операції з ліквідації повстанського штабу. У цей час на допомогу військовим прибув окремий загін ВЧК зі Старобєльська. З огляду на те, що загін ВЧК не був відомий мешканцям села Бараніковка, які підтримували та співчували повстанцям, вирішили видати чекістів за повстанський загін, поширивши з-поміж мешканців села інформацію щодо роззброєння та захоплення у полон частини ЧА новоприбулим псевдоповстанським загоном, чекісти вирішили таким чином витягнути з очерету повстанців.
"24-25 червня загін ВЧК, видавши себе за бандитів, з'явився у селі Бараніковка та після короткого бою заарештував на очах у місцевого населення загін контррозвідників мого полку, чим викликав велику радість місцевого населення. Відразу ж командиру загону псевдобандитів на контррозвідників пішли скарги місцевого населення. В одного селянина взяли бика, в іншого – коней, у третього – барана та корову. Скаржились на те, що комуністи їх зовсім пограбували відібравши останній хліб. Вони стали бити заарештованих, плювати їм в обличчя, кидати каміння, вигукуючи "Вот вам, сволочи-комунисты разверстка", – писав у своїй доповідній командир ЧА. Яскрава картина "народної любові"" до червоних визволителів та їхня поведінка стосовно місцевого населення.
Після суду мешканців села над полоненими червоноармійцями старший загону ВЧК, який видавав себе та своїх людей за повстанців, роздягнув червоноармійців, провів їх селом, аби мешканці переконались, що діють справжні повстанці і закрили їх у хліву, випустивши заарештованого полоненого повстанця. Запевнивши його, що в селі діє невідомий йому повстанський відділ, чекісти дали повстанцеві команду привести до них на перемовини щодо спільних дій отамана Блоху разом із повстанським штабом.
Переконаний в "істинності" повстанців, Іван Блоха разом зі своїми 20 оплічниками прийшов у приміщення виконкому, де знаходився штаб ВЧК, і відрекомендувався місцевим командиром повстанських військ. Ввечері того ж дня мав відбутися суд над полоненими червоноармійцями. В той час, коли для штабу Блохи подали коней для того, щоб їхати на псевдосуд, Івана Блоху вбив командир загону ВЧК, а псевдоповстанці розправились з керівниками повстанського штабу. Двом повстанцям вдалось утекти. Все це побачили мешканці села, які зрозуміли свою помилку, але вдіяти вже нічого не могли.
"Після ліквідації штабу Блохи контррозвідники мого полку були звільнені з-під варти, після чого разом з загоном ВЧК були розстріляні кілька десятків мешканців села, які проявили себе як люди, які співчувають повстанцям. 26 червня контррозвідники повернулися до свого полку. Начальник загону ВЧК вручив подяку мені, товаришу Баклушинському та всім червоноармійцям, які брали участь у проведенні операції", – зазначив у своїй доповідній командир полку.
Методи, які застосовували чекісти у боротьбі проти повстанців на Луганщині у 20-х роках, вони перенесли і в Карпатські гори, використовуючи вже в боротьбі з загонами УПА у 40-50-х роках.
28 листопада 1921 року колегія Донгубчека нагородила голову Старобєльского ЧК Мєдвєдєва золотим годинником "за умелую и усиленную борьбу с бандитизмом в Старобельском уезде". Це була перша нагорода на довгому кривавому чекістському шляху Д. Мєдвєдєва. Через 20 років Мєдвєдєв у лісах Рівненщини знову використовував той досвід провакацій та створення псевдозагонів, який він здобув на Луганщині, але вже у боротьбі з загонами УПА.
Могила отамана Блохи, незважаючи на 80-річне комуністичне панування, доглядається мешканцями села Бараніковка. Людська пам'ять міцно закарбувала імена своїх героїв.
http://www.galinfo.com.ua/news/117056.html

Коментар: не хотів як то кажуть "тиснути на психіку", тому витримав паузу, але для мене підступність ліквідації повстанців не так вражає, як ось ці рядки "...після чого разом з загоном ВЧК були розстріляні кілька десятків мешканців села, які проявили себе як люди, які співчувають повстанцям".
Коли вбивають навіть вже полонених - це огидно, але то є знищення людей, які взяли зброю до рук і чинили активний спротив, проте коли підступом дізнаються просто про світоглядні симпатії чи антипатії і за те розстрілюють мирних людей - це вже не просто підлість, а злочин проти людяності!  Коли вбивають не за дію, а за слово - це найжахливіше, що може бути.
І я ставлю поряд і тих повстанців проти тиранії, хто загинув зі зброєю в руках, і тих, хто просто їх підтримував як міг, за що і був покараний - всі вони є ГЕРОЇ !!!

Результати голосування, яке я випадково збив

Головна подія осені, а саме Міжнародний мультикультурний фестиваль "ГогольFest" 2012 - відбудеться! Цього разу в якості «дому» для ГогольФесту обраний покинутий завод металоконструкцій на Видубичах, який на 9 днів (з 21 по 29 вересня 2012 року) перетвориться на центр культурного життя Києва. Традиційно Гоголь переставить широкій публіці всю різноманітність альтернативного мистецтва: живопис, театр, музика, кіно, а так само багато різноманітних вікторин та розваг, серед яких театральні вистави, барвисті перформанси, арт проекти.

Офіційний сайт фестивалю: "ГогольFest" 2012

Проффессоро-зеківське самоуправство триває, вчора 05.09.12 р. включив єдиний канал який дивлюсь і виявилось що я на нього вже не підписаний, зеки все покращити й тут встигли 

ПОВЕРНІТЬ ОКУПАНТИ ТВІ В БАЗОВИЙ ПЕРЕЛІК КАНАЛІВ !!!

Як мене ці відморозки даунбаські дістали, всіх адекватних людей прошу 8 вересня прийти на Михайліську площу о 12.00 годині.

Добратись можна так: з станції метро "Хрещатик" пройти до центрального відділення пошти там де глобус на майдані з вигравіюваними відстанями до різних міст, а далі піднятись в гору по вулиці Михайлівській до Михайлівської площі десь 500 метрів пройтись потрібно.

http://www.dem-alliance.org/news/akcija-na-zahist-kanalu-tvi.html

http://vk.com/event42555660

Сьогодні 06.09.12р. вже читаю інформацію в ЗМІ що ТВІ звинувачують в завищенні рейтингів, таке враження що ПРасти всю Україну вважають даунами як на Данбасі, ну які нормальні люди (не лохторат ПРастой) можуть повірити в маячню донецької мафії про ТВІ, Тимошенко, Покращення, Мову ... ???

Фільм Михайла Іллєнка "ТойЩоПройшовКрізьВогонь" вийшов на екрани і багатьох вже встиг вразити своєю якістю - якісний сценарій, чудова операторська і режисерська робота, гра акторів, звук і спецефекти. Якби не було вказано, що фільм відзнято виключно українською знімальною групою і виготовлено в Україні, то ніхто б і не подумав, що в нашій країні є такі технічні можливості. 
Пояснити про що цей фільм, на зйомки якого пішло 5 років, одним словом неможливо, тому пропоную звернутися до розгорнутої інформації з офіційного прес-релізу:


"Сюжет фільму засновано на справжніх подіях. Прототипом головного героя фільму став Іван Даценко – уродженець села Чернечий Яр на Полтавщині. У роки війни він здійснив понад 200 бойових вильотів, за бойові заслуги йому було присуджено звання Героя Радянського Союзу та вручено «Золоту зірку» за №1733. У 1944 році його літак було збито, а сам льотчик, за офіційними даними, донині вважається зниклим безвісті.

 За неофіційною ж версією, Іван Даценко потрапив до німецького полону, але згодом втік. Однак коли він перетнув лінію фронту і з’явився у свою частину, то відразу був заарештований як зрадник і відправлений до Сибіру. На одному з етапів Іван знову втік, а далі його сліди губляться.

 Навряд чи сьогодні ми б пам'ятали про Івана Даценка, героя, який розділив долю багатьох невинно засуджених в той час. Але в 1967 році, під час проведення всесвітньої виставки в Монреалі радянська делегація, у складі якої був відомий танцівник Махмуд Есамбаєв, відвідала індіанську резервацію. Радянські гості були вражені тим, що вождь племені раптом заговорив із ними українською! Згодом Махмуд Есамбаєв не раз стверджував, що вождь племені на ім'я Пронизуючий Вогонь і Герой Радянського Союзу льотчик Іван Даценко – одна і та сама людина. 

Другого дихання ця історія набула в 2002 році, коли популярна телепрограма «Жди мене» запросила до студії племінницю Івана Даценка – полтавку Ольгу Рубан. Ольга Василівна показала дві фотографії: на одній з них її дядько в день нагородження медаллю «Золота Зірка», а на іншій – вождь племені ірокезів в бойовому розфарбуванні, амулетах, з орлиним пір'ям на голові. Неймовірно, але експертиза підтвердила: людина на обох фотографіях – одна й та сама!"

http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/anna-radio/a55198

      Фільм режисера Михайла Іллєнка «Тойхтопройшовкрізьвогонь» представлятиме Україну на премії «Оскар» у номінації «Кращий фільм іноземною мовою». Як повідомляє голова українського оскарівського комітету Олег Фіалко, члени комітету обрали фільм шляхом таємного голосування.

http://glavcom.ua/news/91030.html

«Если бы по радио не передавали, что это речь Гитлера, то можно было бы утверждать, что это говорит коммунист. Ох, хорошая речь. Как у настоящего коммуниста. Судя по последнему выступлению, Гитлеру можно дать партбилет. Он выступает, как коммунист». Это одно из высказываний простого гражданина УССР, датированное 1939 годом, найденное историком Вл. Гриневичем в архивах КГБ. Граждане, представляющие класс номенклатуры, были на много осторожнее в оценках, так как тов. Сталин санкции на такие высказывания не давал, а сам при случае гневно клеймил фашистское отребье как пособников капиталистов  и изредка лишь делал намеки, что Германия и Шикельгрубер, в частности, несмотря ни на что,  нам не враги.

« Конечно, мы далеки от того, чтобы восторгаться фашистским режимом в Германии. Но дело здесь не в фашизме, хотя бы потому, что фашизм, например, в Италии не помешал СССР установить наилучшие отношения с этой страной», Сталин, ХVII съезд, 26.01.34.  Радек, более откровенно: «Не существует причин, препятствующих тому, чтобы фашистская Германия и Советская Россия нашли взаимопонимание, ведь Советский Союз и фашистская Италия являются хорошими друзьями», Известия, 15.07.37.

Гитлер придерживался примерно такой же риторики с той лишь разницей, что не скрывал симпатий и лично к тов. Сталину, как к старшему товарищу, и к его методам государственного управленя. «Только три великих государственных деятеля есть во всем мире: Сталин, я и Муссолини. Муссолини — слабейший. Сталин и я — единственные, кто видят будущее. Таким образом, через несколько недель я протяну Сталину руку на общей германо-русской границе и вместе с ним предприму раздел мира.», Гитлер, 22.08.39. "У меня есть книга о Сталине. Следует сказать это – колоссальная личность, подлинный аскет, который железным кулаком подчинил себе эту гигантскую страну.», Гитлер, август 1942 г.

На деле все обстоит еще лучше, чем на словах. Приход к власти Гитлера оказался для страны Советов просто таки подарком судьбы, так как поднять гибнущую экономику и придать ощутимый импульс индустриализации без помощи развитых стран с их технологиями, станками и машинами было просто невозможно, и только Германия (фашистская)  пошла таки на поставки в СССР столь необходимой техники. Сталин, правда, в долгу не остался и бесперебойно снабжал Вермахт сырьем и продовольствием вплоть до 22 июня 41го. («Я никогда не допущу ослабления Германии» - Cталин, сентябрь 1939г). Этой же датой ограничивается и тесное сотрудничество армий двух государств, что выразилось не только в совместных парадах, но так же в обмене опытом стратегических и тактических наработок. Особенно немцев интересовало лагерное дело. Тот уровень организации своих концлагерей, которого им удалось достичь стал возможен исключительно благодаря многочисленным командировкам в СССР немецких специалистов и доброй воле советских вертухаев, раскрывших перед ними все тайны своей работы.

Да и не удивительно все это – программы ВКП(б) и НСРПГ практически аналогичны с той лишь разницей, что Гитлер немецкие социал-националисты считали своими немцев, а врагами всех, кто к этой нации не принадлежит, а российские коммунисты своими признавали пролетариев, а всех остальных держали за врагов.
Ниже приводятся цитаты сопоставимые из программ ВКП(б), 1935г (  ) и НСДАП, 1920г, в скобках номер пункта. ( ).
1.Пролетарии всех стран соединяйтесь!  -  Мы требуем объединения всех немцев на основе права самоопределения народов в Великую Германию  (1).
Если Гитлер имел целью под соусом объединения своих (немцев) порабощение всей Европы, то большевики на весь мир губу раскатали, стремясь объединить пролетариев.
2.В вопросе о том, кто является носителем воли нации к отделению, ВКП стоит на исторически-классовой точке зрения, считаясь с тем, на какой ступени ее исторического развития стоит данная нация: на пути от средневековья к буржуазной демократии или от буржуазной демократии к советской или пролетарской демократии и т. п.  -  Мы требуем жизненного пространства: территорий и земель (колоний), необходимых для пропитания германского народа и для расселения избыточного германского населения (3)
Поскольку к « высшей» форме демократии, пролетарской, подошла лишь РСФСР, то иные народы были обречены обеспечивать «жизненное пространство»
3.Советская конституция не останавливается перед отнятием у эксплуататоров политических прав.  -  Гражданином Германии может быть только тот, кто принадлежит к германской нации. (4)
Другими словами, если ты «не наш», то никаких  прав не имеешь.
4.Наша Советская конституция отразила это (руководящую роль), сохраняя некоторые преимущества за промышленным пролетариатом сравнительно с более распыленными мелкобуржуазными массами в деревне.  -  Гражданином Германии может быть только тот, кто принадлежит к германской нации. (4) Право избирать и быть избранным должно принадлежать исключительно гражданам Германии.(6).
Дискриминация в правах – неотъемлемое свойство обеих идеологий.
5.Постепенное вовлечение всего трудящегося населения поголовно в работу по управлению государством. -  Мы боремся против разлагающей парламентской практики занятия должностей только в зависимости от партийной принадлежности без учета характера и способностей. (6)
Любая кухарка может управлять государством – главное способность понять идеи ВКП(б) (НСРПГ?)
6.В области распределения задача Советской власти в настоящее время состоит в том, чтобы неуклонно продолжать замену торговли планомерным, организованным в общегосударственном масштабе распределением продуктов.  - Мы требуем, чтобы государство обязалось в первую очередь заботиться о возможностях для работы и жизни граждан Германии. Если невозможно прокормить все население государства, то лица чуждых наций (не граждане государства) должны быть высланы из страны. (7). Мы требуем, чтобы все лица негерманской расы, которые иммигрировали в Германию после 2 августа 1914 года, немедленно покинули рейх.(8).
Если Гитлер честно предупреди, что в случае чего на  чуждые элементы хлеба не хватит, то его коллега, Сталин, показал эффективность советского распределение продуктов сразу на практике. Особенно яркий пример 32-33гг.
7. Только потому, что Советская власть есть власть трудящихся, она смогла до конца и во всех областях жизни впервые в мире провести это равноправие вплоть до полного уничтожения последних следов неравенства женщины в области брачного и вообще семейного права. -  Все граждане государства должны обладать равными правами и обязанностями(9)
Германия только собирается, а Советская власть уже все успела, хотя и с несколько иными акцентами. Женщины-сварщицы, укладчицы шпал и дорожные рабочие – несомненное доcтижение.
8. Поголовная мобилизация всего трудоспособного населения Советской властью, при участии профессиональных союзов, для выполнения известных общественных работ, должна быть применяема несравненно шире и систематичнее, чем это делалось до сих пор. -  Первейшей обязанностью каждого гражданина Германии будет выполнение работы, умственной или физической. Деятельность каждого гражданина не должна расходиться с интересами общества в целом, должна протекать в рамках общества и, следовательно, быть направлена для общей пользы. (10)
Человек должен стать безотказной деталью государственной машины – необходимое условие существования тоталитарного режима. Не можешь - поможем, не хочешь - заставим.
9. лишение политических прав и какие бы то ни было ограничения свободы необходимы исключительно в качестве временных мер борьбы с попытками эксплуататоров отстоять или восстановить свои привилегии -  Мы требуем объявления безжалостной войны тем, чья деятельность вредит общим интересам. Преступления против нации, совершенные ростовщиками, спекулянтами и т.д. должны наказываться смертной казнью, несмотря на расу и убеждения. Мы требуем уничтожения нетрудовых доходов и процентного рабства. (11)
Для лучшего понимание программы ВКП(б) – цитата из вождя: «Чем большее число представителей реакционной буржуазии и реакционного духовенства удастся нам расстрелять, тем лучше.» (В.Ленин)
10.Неуклонно продолжать и довести до конца начатую и в главном и основном уже законченную экспроприацию буржуазии, превращение средств производства и обращения в собственность Советской республики -  Мы требуем национализации промышленных трестов, участия рабочих и служащих в прибылях крупных коммерческих предприятий. (13,14) Мы требуем создания здорового среднего сословия и его сохранения, немедленного изъятия из частной собственности крупных магазинов и сдачи их в наем по дешевым ценам мелким производителям (16)
Cовпадение в мыслях родственных душ, того и гляди в резонанс войдут.
11.Советская власть, осуществив полную отмену частной собственности на землю, перешла уже к проведению в жизнь целого ряда мер, направленных к организации крупного социалистического земледелия. Организация государственного засева всех, чьих бы то ни было, незасеянных земель - Мы требуем проведения земельной реформы в соответствии с интересами германской нации, принятия закона о безвозмездной конфискации земли для общественных нужд, аннулирования процентов по закладным, запрещение спекуляций землей. (17).
Вот бывает в странах так победившего социализма, а потом  колбаса с магазинов пропадает.
12.Создав единый народный суд взамен бесконечного ряда прежних судов различного устройства со множеством инстанций, Советская власть упростила устройство суда, сделав его абсолютно доступным для населения. Советская власть поручила выбираемым советами судьям осуществлять волю пролетариата. - Мы требуем замены римского права, служащего интересам материалистического мирового порядка, немецким народным правом. (19)
Иными словами: нормальное правосудие заменяется на такое, которое обслуживает идеологию
13.Открытие широкого доступа в аудитории высшей школы для всех желающих учиться, и в первую очередь для рабочих; Полное осуществление принципов единой трудовой школы, проводящей тесную связь обучения с общественно-производительным трудом, подготовляющей всесторонне развитых членов коммунистического общества. Развитие самой широкой пропаганды коммунистических идей и использование для этой цели аппарата и средств государственной власти -  Чтобы обеспечить каждому способному и старательному немцу возможность получить высшее образование и занять руководящее положение, государство должно заботиться о всестороннем широком развитии всей нашей системы народного образования. Программы всех учебных заведений должны быть приведены в соответствие с требованиями практической жизни. С самого начала развития сознания ребенка школа должна целенаправленно обучать учащихся пониманию идеи государства. (20)
Спасибо товарищу Гитлеру ,ой, Сталину за наше счастливое детство.
14.разрешить труд подростков от 14 до 16 лет, ограничив их рабочий день 4 часами; окончательно снять с работ малолетних и провести дальнейшее сокращение рабочего дня для подростков. -  Государство должно направить все усилия на оздоровление нации: обеспечить защиту материнства и детства, запретить детский труд, улучшить физическое состояние населения путем введения обязательных игр и физических упражнений, поддержки клубов, занимающихся физическим развитием молодежи. (21)
Трогательная забота о подрастающем поколении лишь с разницей в методах: где физические упражнения, а где труд по 4 часа. Хотя цель одна – получить боеспособного солдата.
15.Красная армия, как орудие пролетарской диктатуры, должна по необходимости иметь открыто классовый характер, т. е. формироваться исключительно из пролетариата и близких ему полупролетарских слоев крестьянства.- Мы требуем ликвидации наемного войска и создания народной армии. (22)
Всеобщая воинская повинность – основа милитаристских тоталитарных режимов.
16.Пролетарская демократия на место формального провозглашения прав и свобод ставит их фактическое предоставление прежде всего и больше всего именно пролетариату и крестьянству. Для этого Советская власть экспроприирует у буржуазии помещения, типографии, склады бумаги и пр., предоставляя их в полное распоряжение трудящихся и их организаций - Мы требуем открытой политической борьбы против заведомой политической лжи и ее распространения в прессе. С целью создания германской национальной прессы мы требуем, чтобы: все редакторы и издатели германских газет были бы гражданами Германии  Мы требуем объявления непримиримой борьбы с литературными и культурными течениями, оказывающих разлагающее влияние на наш народ, а также запрещения всех мероприятий направленных на это. (23)
Затруднительно сходу понять связь коммунистических свобод со складами бумаги, но, благо, гитлеровская программа проливает свет на это. Все очень просто: цензура и еще раз цензура
17.Партия стремится к полному разрушению связи между эксплуататорскими классами и организацией религиозной пропаганды, содействуя фактическому освобождению трудящихся масс от религиозных предрассудков -  Мы требуем свободы всем религиозным вероисповеданиям в государстве до тех пор, пока они не представляют угрозы для него и не выступают против морали и чувств германской расы. (24)
Оба режима постулируют контроль над церковью. Гитлер, правда, не догадался подменить библию своей партийной программой.
18.Советская власть уничтожает отрицательные стороны парламентаризма, особенно разделение законодательной и исполнительной властей -  Для осуществления всего этого мы требуем: создания сильной централизованной имперской власти. (25)
Действительно, для императора парламент – что для козы – баян.
Таким образом, лишь 5 пунктов программы Гитлера не нашли отражения в программе ВКП(б), но отнюдь не оттого, что они были чужды верным ленинцам.

П.2.Об отмене Версальского договора. Еще Ленин называл Этот договор «неслыханным грабительским миром», условия которого были продиктованы «беззащитной Германии» «разбойниками с ножом в руках». В дальнейшем страна Советов делала все возможное (где тайно, где явно), что бы как можно быстрее возобновить военный потенциал Германии.

П.5.О проживании иностранцев в Германии. Советский Союз наладил такой контроль за иностранцами на своей территории без всяких программ, какой Гитлер даже вообразить не мог.

П12.О конфискации прибылей, полученных во время военных действий. Поскольку никаких прибылей ни в мирное, ни в военное время быть не могло, то и конфисковывать  было нечего, разве что самих граждан.

П15.О значительном увеличении пенсионного обеспечения стариков. Советские пенсионеры также были обеспечены почетом по полной программе.

П.18.О безжалостной войне с преступностью. В СССР такая война тоже велась, и где она была безжалостнее, особенно по отношению к инакомыслию, еще большой вопрос.