Продовжую освітлювати Акцію «П'ятнадцять слів прокохання», яке проводить видавництво «Навчальна книга – Богдан» на своїй сторінці Фейсбук.

Здавалось би, який стосунок це має до сайту i.ua та товариства «Ми любимо тебе, Україно!»

А от і не так! Саме сьогодні юзер сайту i.ua  Скіф1989 переміг у другому дні акції віршованим освідченням на 15 слів:

Ядуже вдячний долі
за здійснення бажання:
емоції на волі -
в них крила від кохання.

І чоловічий примірник книги «Улюблені вірші про кохання» тепер прямим ходом піде до нього додому для приємного читання довгими зимовими вечорами

Тому щиро вітаю його з перемогою і хочу повідомити, що Акція "П'ятнадцять слів про кохання" триває і сьогодні в акції беруть участь

«Улюблені афоризми для розуму і серця»

                            

Приєднуйтеся до Акції і не проминіть свій шанс отримати у дарунок книгу!

Умови залишаються тими ж самими: освідчення має мати 15 слів і кожен учасник Акції повинен перепостити на свою ФБ-сторінку оголошення про Акцію!

http://www.facebook.com/bohdanbooks

Вітаю усіх користувачів сайту i.ua та учасників товариства «Ми любимо тебе, Україно!»

Для мене несподіваною радістю стало те, що чимало юзерів приєдналися до обговорення мого оголошення щодо Акції «П'ятнадцятьслів про кохання», яке проводить видавництво «Навчальна книга – Богдан» на своїй сторінці Фейсбук.

Надто вразило мене, що Народ почав складати колективне освідчення в коханні. І навіть склав його, застосуваши всі творчі зусилля свого колективного мозку. Можливо, воно звучить трохи кострубато і російською мовою, але, погодьтеся,  колективна творчість має свою привабливість. Тому хочу відзначити у цій роботі користувачів Мари_НКа, CKB, LuckyCat , які гуртом склали досить оригінальний текст:

люблю усатые глаза
и рот обвитый пухлыми губами
и Ваш площадный лоб
мне не даёт уснуть ночами

Звичайно, текст далекий від досконалості й не відповідає зазначеним в Акції вимогам. Адже, по-перше, освідчуватися потрібно українською мовою, а по-друге, Акція відбувається на сайті ФБ. Проте ось такий інтерес до творчості, а надто, освідчень, завжди надихає, бо несе неабиякі перспективи для українського красного письменства.

Ще серед тих, хто склав віршоване освідчення українською мовою є  юзер Put-nick. Він написав невелику римівку такого змісту:

Сонце сяе ярко
Я люблю доярку
Трактор орє за селом
Будє щастя повний дом

Ясно, вона теж не надто досконала і містить 14 слів замість 15, але потяг до творчості юзера Put-nickа теж надихає на те, що попрацювавши над стилем та подачею, юзеру таки пощастить досягти літературних вершин і зрештою отримати у приз книгу. Для цього потрібно лише опублікувати свій витвір на сторінці видавництва «Навчальна книга – Богдан» на ФБ і виконати умови Акції, які там і зазаначено.

http://www.facebook.com/bohdanbooks?bookmark_t=page 

Хочу наголосити, що Акція триває. І сьогодні її другий день.

Сьогодні ж в дарунок пропонується книга «Улюблені вірші про кохання» (чоловічий примірник).

                            

Отож просимо хутчій братися за перо і писати освідчення, але чітко пам’ятаючи, що: освідчення має мати 15 слів і кожен учасник Акції повинен перепостити на свою ФБ-сторінку оголошення про Акцію!

Отже, ЛЮДИ, спобуйте свої творчі сили нехай щастить кожному учаснику!

Люди!
 Унікальний конкурс проводить видавництво "Богдан" на своїй сторінці Фейсбук!

Кожного дня Ви лайкаєте і перепощуєте на свою стіну у ФБ книгу, що бере участь у акції! Пишете під постом 15 слів освідчення в коханні  і автор найкращого освідчення отримує у подарунок запропоновану книгу!

Кожного дня інша книга!

Бігом приєднуйтеся і не гайте час! Кожен день нова книга!


Конкурс діє до 14 02.13


Сьогодні це - "Улюблені вірші про кохання!!



Умови конкурсу на сторінці видавництва на ФБ

http://www.facebook.com/bohdanbooks

Проблема всіх громадянських війн у тому, що вони найбільш жорстокі, як це не дивно, але так засвідчує історичний досвід. Жахливих епізодів часів 1918 -1919 років в Україні було безліч, але найбільшого звучання набув саме подвиг під Крутами жменьки хлопчаків, яких десь було коло 30-ти, а вже потім їх подвиг ототожнили з загальною чисельністю всіх загиблих під Крутами.
В чому полягав подвиг цього малого гурту молоденьких безвусих юнаків?
Головною причиною загибелі хлопчаків, які попали в полон, було їх затятість у своїх ідеалах Української Держави! Вони могли приспокійно залишитись в живих, якби в полоні збрехали і сказали, що їх примусово привезли і погрозами погнали битись, що всі вони готові влитись до частин армії Муравйова - їх би залишили живими, тому що такою була масова практика, яку яскраво засвідчив Шолохов у романі "Тихий Дон", де головний герой то з білими проти червоних, а потім легко став з червоними проти білих.
У тому і весь знаковий ДУХОВНИЙ ЧИН героїзму юнаків під Крутами - вони НЕ ЗРАДИЛИ ! Вони не зрадили своїх ідеалів, чим стали тотожні першим християнам-мученикам, які мужньо приймали смерть, бо не зрікались віри в Христа. З жертовних мук одних постала велика сила Християнства, а з жертви юнаків під Крутами постала наша Українська Держава!
Автор нижче наведеного матеріалу якраз цього і не розуміє, тому видумує причину жорстокої смерті юнаків, як і причину їх полону бачить у тому, що хлопчаки заблукали, хоча насправді вони пішли в атаку, свідомо в наступ на ворога! Сили були явно нерівні, що і обумовило трагічну кінцівку: полон і смерть.

Бій під Крутами: про міфи і про правду

Бій під Крутами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва.
29 січня 1918 року біля станції Крути на Чернігівщині, між Ніжином і Бахмачем, за 120 км від Києва, відбувся бій, який як мало яка подія, досі зазнає чимало спекуляцій.
Мої думки з цього приводу засновані переважно на спогадах учасників бою (Ігор Лоський, Іван Шарий та інші), генерала О. Удовиченка, який приймав звіт після бою тощо. “Дані” ж людей, які були далеко від місця подій якраз і внесли плутанину (наприклад шановний історик Д. Дорошенко та безліч інших). Сприяли тому ж галицькі студенти 1930-х років, які міфологізували подію, творячи з неї новий міф (хоча само по собі це може й не погано). Так ось, розберемося з міфами (і з правдою):
Міф перший. “Триста безвусих, недосвідчених і неозброєних студентів”
Учасників бою з української сторони було близько 600 осіб. Цей факт є доведеним на основі військових звітів. Точніше: “1-а імені гетьмана Богдана Хмельницького Юнацька Військова школа”, яка складалася з 4-х сотень (по 150 юнаків), 18 кулеметів та 20 старшин, тобто загалом один курінь (батальйон). Це й була основна частина оборонців Крут. Крім юнаків, які вже перебували на станції Крути о 4 годині ранку 27 січня 1918 року до них приєдналася Студентська сотня помічного куреня Січових Стрільців в числі 115-130 людей. Правда сам курінь ще не був сформований. Це була його перша сотня, що складалася з київських студентів, а 4-та чота (бл. 30 осіб) сотні складалася із школярів, навіть підлітків 14-16 років. Студенти пройшли 7-денний вишкіл і вміли стріляти, а юнаки школи, або “юнкери” вже мали достатній військовий досвід у боях з більшовиками. А. Гончаренко та деякі інші пройшли фронти Першої світової війни.
Комендантом оборони Бахмача і командиром куреня юнацької школи було призначено сотника Аверкія Гончаренка, який пройшов Першу світову війну. Тому не відповідає дійсності міф №2, що боєм керував сотник Омельченко, який опісля помер від поранення в бою. Натомість, загальне керівництво здійснював сотник Аверкій Гончаренко.
Показово, що на з’єднання з наступаючими більшовиками, тобто з тилу проти своїх, з Ніжина виступив український полк ім. Шевченка. І взагалі через непродуману політику Центральної Ради (тодішньої “верховної ради”) у військових та інших питаннях, українська армія була фактично розпущена. Залишилось тільки декілька боєздатних добровільних формувань (полк Січових Стрільців, Гайдамацький кіш Слобідської України, та ж Юнацька школа ім. Хмельницького тощо).
3-м міфом є мовляв “різанина”, в якій більшовики добивали беззбройних українських “дітей”. “Брехня як шапка”. Отже, яким був перебіг бою?
Ворог, який переважав українців майже у десять разів, очолений відомим Муравйовим, ішов як на парад, але наштовхнувся на сильний опір юнаків. Бій тривав цілий день в снігу за 20-градусного морозу. Завданням 600 українців було протриматися день. Увечері під загрозою оточення більшовиками та вже згаданим “українським” полком ім. Шевченка з Ніжина, що виступив на з’єднання з наступаючими більшовиками, вирішено відступити з бою на станцію. Організований відступ відбувався холоднокровно уже в темряві. Вояки сіли у потяг на станції і рушили у напрямі Києва, де з’єдналися з Чорними гайдамаками Симона Петлюри і взяли участь у придушенні більшовицького заколоту на заводі “Арсенал”.
То кого ж розстріляли/закололи багнетами на станції?
Після бою під час перегляду в студентській сотні не виявилося цілої чоти чисельністю 35 людей. Виявилося, що вони відступаючи, очевидно для скорочення дороги, пішли на світло станції Крути і натрапили на більшовиків, що якраз надійшли. 28-ро студентів було закатовано, їх не розстрілювали, а кололи багнетами (може, щоб не створювати шуму стріляниною), 7 поранених доставили до Харкова, звідки їм вдалося втекти. Серед них, наприклад, був Ігор Лоський, син міністра. Іншому сину міністра, студенту Володимиру Шульгину, не поталанило –  він загинув. Саме цих 28 загиблих і було поховано на Аскольдовій могилі в березні 1918 року, вже після визволення Києва від більшовиків.
Міф №4 – “зрада офіцерів”.
Не відповідає дійсності і звинувачення у зраді старшин (офіцерів), які мовляв “сиділи у вагоні і пиячили, а потім сіли в поїзд і втекли”, не давши всім евакуюватися. Насправді ж із 20-ти старшин загинуло 10, а один помер у шпиталі (сотник Омельченко). Сотник Лощенко навіть виготовив саморобну гармату, яка на дрезині переміщалась вздовж колії, обстрілюючи більшовиків.
Міф №5 – “поразка”.
Постає питання: якщо вояки виконали наказ, і навіть перевиконали його, затримавши ворога замість одного дня на кілька днів, то чого тоді поразка? До того ж втрати більшовиків були більшими.
Отже, втрати української сягали: близько 250 юнаків, одна чета студентів (28 осіб) і 10 старшин, тобто близько 300 осіб із 600 учасників бою – половина.
Втрати більшовиків були значно більшими, що очевидно й викликало лють Муравйова при розправі з полоненими. Інша половина, ті хто не загинули, взяли участь у придушенні більшовицького повстання на заводі “Арсенал” у Києві і у всіх визвольних змаганнях. А окремі учасники бою пізніше опинились на еміграції. Це сотник Модест Семирозум, юнаки Чорпіта, Заквалинський, полковник Лощенко та інші. А сам А. Гончаренко, хоч і наддніпрянець, був сотником у Дивізії “Галичина” під час Другої світової…
Ворога було затримано, виграно дорогоцінний час на переговорах у Бресті, придушено більшовицьке повстання в Києві, вчасно евакуйовано державні установи перед наступом більшовиків.
Це дозволяє нам характеризувати бій під Крутами як перемогу українців.

Андрій Ребрик

Більше є тут: http://spavedfront.io.ua/s105209/doli_geroev_krut

Вони не зрадили - вони співали гімн України. Хоч це, можливо, й частина легенди. На сайті http://kruty.org.ua/ зібрані спогади очевидців, учасників бою і більше чи менше причетних. Багато вартісної інформації.

Ці росіяни непередбачувані. Вони уморили своїх селян голодом. Вони затопили  на й  родючі землі, щоб зробити електростанції. Вони забруднили урожайні райони відходами від ядерної промисловості. У них невелика щільність населення, але і при цьому вони ухитрилися загидити свою країну настільки, що тепер вимушені купувати зерно. Я думав, що помру від старості. Але коли Росія, що годувала усю Європу хлібом, стала закуповувати зерно, я зрозумів, що помру від сміху. Сталін захопив аграрну країну і перетворив її на сировинний придаток і ядерний смітник. Тільки Ленін міг би вивести росіян з того болота, куди він сам їх завів. Але Леніна вони успішно отруїли. Через пару поколінь вони ще деградують і не зможуть самостійно навіть добувати корисні копалини. Народ вимиратиме, а диктатори і їх слуги житимуть, купуючи у нас предмети розкоші і продаючи сусіднім країнам концесії; для російських лідерів це найвигідніший бізнес.

Так що якщо ми можемо запобігти їх військовій агресії, то в інтересах Великобританії, та і інших Західно-європейских країн, зберігати СРСР як можна довше: це вигідна сировинна база і хороший ринок збуту морально-застарілій продукції. Вони знищують у себе кібернетику і генетику - тим краще для нас, ми продаватимемо їм насіння і електронні пристрої. Крім того, за символічну плату в Росію можна буде збувати ядерні відходи. Досить зупинити радянську експансію, і вони знищать себе самі без яких би то не було активних дій з нашого боку...

У. Черчилль

Хотів викласти цей лінк, http://zhurnal.lib.ru/k/kuznecow_d_j/winston.shtml ,який зберіг раніше, але там тепер така ситуація.

Уважаемые пользователи!

Мы приносим свои извинения, но доступ к запрашиваемому ресурсу ограничен.

Возможные причины ограничения доступа:
Сетевой адрес, позволяющий идентифицировать сайт в сети «Интернет», включен в Единый Реестр доменных имен, указателей страниц сайтов сети «Интернет» и сетевых адресов, позволяющих идентифицировать сайты в сети «Интернет», содержащие информацию, распространение которой в Российской Федерации запрещено.

Проверить наличие сетевого адреса в Едином реестре можно в разделе «Просмотр реестра» на сайте www.zapret-info.gov.ru

Доступ ограничен по решению суда или по иным основаниям, установленным законодательством Российской Федерации.



Перейти на главную страницу сайта «Ростелеком»

Даю цей,  http://www.proza.ru/2012/07/20/1469 оригінал  тексту можна знайти в Британській енциклопедії.

Я бывал в Украине, - самой что ни на есть западной, более того - и с председателем ОУН Цеповичем встречался, и в музее бандеровского подполья был, в Львовской области. "Москаля на нож" - да, безусловно, говорят. И ещё как. И ещё много чего говорят. Лично мне говорили, потому что и я - безусловный москаль, из Москвы. И будут говорить. И не только украинцы, все, кто испытал советскую оккупацию, - нас, мягко говоря, не любят.

Но - такой вопрос: а куда деваться? как они могут воспринимать нас - иначе? С 91-го года на вопрос "русские - это то же самое, что советские"? - всё упорнее, всё громче из России звучит ответ: ДАААААА!!!! Попробуйте представить, как видит нашу страну - иностранец? Вот хотя бы западный украинец, карпатский гуцул, у которого прадедушка был подданным Австрии, дедушка - Польши, а ему самому объясняют. что он - русский, говорящий на нелепом нелитературном диалекте? Тот, у кого половина родни - расстреляна, пропала в концлагерях - потому, что у дедушки был хутор в горах и пять коров?

Чтобы удобнее было увидеть РФ глазами иноземца, давайте - представим себе аллегорическую картинку. Вот - приезжаем мы, русско-советские люди, которых дедушки воевали против фашизма, в город Берлин. Идём по улице Геринга, переходим на улицу Геббельса, вот переулок Гестапо, а потом - на какую-нибудь центральную Фашистенплац, где стоит огромный чёрный мавзолей Фюрера. По дороге видим - бюст Гитлера, потом гранитный Гитлер, потом чугунный Гитлер, потом памятник героической охране Бухенвальда, первым национал-социалистам, смелым солдатам СС. На каждом втором доме - или свастика, или орёл со свастикой. Заходим в книжный магазин: там две трети книг - о том, как велик, гениален, честен и смел был Гитлер, о победах бесстрашного Вермахта и о том, что несмотря ни на что Германия - это великая нация, а Австрия и Бельгия - исконные германские земли, временно отторгнутые агентами ЦРУ. Да и Крым - это тоже, в общем, древняя Готия. И - немцы: нет, никого не пытают и не воюют ни с кем, концлагеря - маленькие и только для своих. Просто каждый немец убеждён, что Третий Рейх - это "тоже наша история", что нельзя забывать прошлое, что надо чтить дедушек - героев СС, что гестапо боролось с врагами Фатерлянда, и иначе нельзя было, такое уж время суровое. Что Гитлер сделал много хорошего - и для своего народа, и для соседних. Что "зато тогда нас (немцев) все боялись". И тд.
А теперь - сами смотрите: вот идёт украинец по Москве. Чьи имена носят улицы ? Кому памятники стоят. В книжном магазине с каждой второй обложки - торчат бандитские усы гения Джугашлвили. А если он на 9 мая приедет?

Они, иноземцы, правы - актуально. Потому что Западная Украина советчину вычистила дотла - там ни одного ленинского истукана нет, до самого Житормира, ни одного красного пентакля. Латвия и Эстония упразднили советский период - юридически, на уровне Конституций. Литва легитимным президентом объявила полевого командира, который в 1940-х в лесах против большевиков воевал. А вот Россия - единственная страна, которая до сих пор сладострастно купается в советской грязи, где до сих пор бережно сохраняются все уродливые символы рабовладельческого режима. В последние годы новосоветизм - уже официальная идеология, и доценты-историки, например, всерьёз боятся что-нибудь несоветское сказать даже в кругу друзей - потому что за это увольняют.

Почему иноземцы, обязаны заглядывать нам в глаза, проникать в душу, стараться угадать в нас нечто иное, несоветское - когда мы сами этого 25 лет не делаем, и явно не собираемся. Они обязаны понять, простить и примириться - а, собственно, с какой стати?

С Уважением, Кирилл Серебренитский )

Евгений Щербань был одним из пяти учредителей корпорации "Индустриальный союз Донбасса" (ИСД), которая владела сотнями предприятий, незаконно приватизированными в 90-х годах. Кроме Евгения Щербаня, собственниками корпорации ИСД были Александр Момот, Ахат Брагин и Ринат Ахметов. Пятым теневым совладельцем корпорации ИСД был тогда молодой политик Виктор Янукович, который сейчас является президентом Украины. Евгений Щербань был безоговорочным лидером этой группы, народным депутатом и лидером Либеральной партии Украины. Но в течение короткого времени были убиты три владельца корпорации ИСД. Евгений Щербань и Александр Момот были застрелены в Донецке, а Ахат Брагин - взорван на донецком стадионе. После этого вся собственность корпорации ИСД, которая оценивается в миллиарды долларов США, перешла Виктору Януковичу и Ринату Ахметову. После трагического убийства Евгения Щербаня губернатором Донецкой области также смог стать Виктор Янукович. Руководители банды, которая убила Евгения Щербаня, были сразу же ликвидированы в Донецкой исправительной колонии, за которой наблюдали в то время прокуроры Кузьмин и Пшонка.

22 січня - День Соборності України

Я не люблю тих, хто багато критикує, тому що і сам з таких, але заборонив собі обговорювати все нездале в інших, тому що задаю спочатку запитання: "А сам що, дуже багато зробив? Чим кращий?  Отож бо - Богдане Бо!"
І не люблю бути дурнем, коли мене до того змушують: сам захочу - буду, а не захочу - не буду. В даному випадку - не хочу! І не змусите!
Це все я до того, що думав написати якусь дуже розумну річ з нагоди 22 січня - Дня Соборності України і... І прочитав заради цікавості промову нашого Гаранта - Віктора Януковича і... І вкотре переконався: сказано так, що краще важче придумати!
Пригадалось, що на 20-річчя Дня Незалежності України також були гарні промови від Януковича, які я пропонував всім уважно прочитати, але не помітив належної реакції громади, бо: " Як то? Щоб я та щось від Януковича! Та най я буду останнім мурлом, якщо хоч слово Януковича сприйму!"
От я і пропоную знову уважно вчитатись в слова цієї промови Президента України Віктора Януковича і визначитись для себе: чи ви проти всього сказаного тут - чи просто...

Виступ Президента на урочистостях з нагоди Дня Соборності та Свободи України

Дорогі співвітчизники!
Сердечно вітаю вас з Днем Соборності та Свободи України - важливим та знаковим святом для нашої держави!
94 роки тому, у буремні часи світової кризи початку минулого століття, Акт Злуки проголосив об’єднання двох українських республік, народжених на уламках імперій.
Це був надзвичайно важливий момент української історії. Єднання українських земель, творення власної держави для українців стало реальністю. Єдність і сьогодні, без перебільшення, - це головна умова нашої сили та незалежності.
Тоді, на початку ХХ сторіччя, значення і ціну цього твердження український народ перевірив на власному досвіді. Внутрішні суперечки, ворожнеча, безвідповідальність та численні труднощі того часу не дозволили завершити розпочате. Але те лишилося у минулому. Переконаний, всі ми добре вивчили уроки. І сьогодні робитимемо все, щоб не повторювати вчорашніх трагічних помилок.
У кожного народу своя доля. Народ України пройшов безліч випробувань, але відстояв цінності соборності і свободи. Ми не схилили голови, не втратили творчої життєвої енергії. Тому зараз Україна впевнено прямує у майбутнє.
Соборність і свобода були і залишаються наріжними каменями нашої національної ідеї. Це важливі складові становлення сучасної України.
Соборність і свобода - це цінності, які впроваджує в життя наш народ протягом усієї своєї історії. Це надійний фундамент, на якому будуються міць і велич українського суспільства. І ми гідно приймаємо виклики сучасної складної епохи. Тому що це - наша спільна відповідальність перед нащадками за збереження і зміцнення вільної та єдиної України.
Ми можемо мати різні точки зору. Нас можуть розділяти сотні кілометрів. Але ми усі - єдиний український народ. Наші сьогоднішні дії визначаються не тільки минулим. Сильними стають тільки ті народи, які вірять у свою перспективу. Наше завдання - забезпечити реальну економічну та політичну незалежність, зміцнювати демократію та верховенство права, ствердитись як молода, сильна сучасна держава - в Європі та у світі.
Я з радістю відзначаю зростання патріотичних настроїв українського суспільства, прагнення будувати нову країну, забезпечити нову якість життя. Але залишається і багато зневірених - тих, хто робить свій вибір на користь пошуку кращої долі в інших країнах. Прикро те, що ця тенденція поширена серед молоді.
У сучасному глобалізованому світі у кожної людини дійсно є можливість самостійно обирати країну проживання, навчання, роботи. За таких умов держави, що можуть забезпечити людині свободу та широкі можливості, стають центрами світового тяжіння. Вони отримують нові можливості для випереджального розвитку. Саме такою країною маємо стати і ми.
Я бачу основне завдання політики модернізації в тому, щоб створити в Україні справедливу та ефективну соціальну систему, привабливе і сприятливе середовище для життя, розвитку власного бізнесу і самореалізації кожної особистості. Ми бачимо, як четвертий рік поспіль світ змінюється під впливом кризи. Це не просто економічний спад. Це криза усталених світоглядів, криза довіри між народами. І світ буде змінюватись.
Я впевнений, що ми не загубимося в цих трансформаціях. Україна докладає всіх зусиль, щоб бути активним та ефективним гравцем світової економічної системи. Ми зберігаємо репутацію надійного партнера. Саме тому попри всі труднощі ми продовжуємо рухатись шляхом реформ усіх сфер суспільного життя.
В Україні закладаються основи для економічного зростання, політичного та гуманітарного розвитку на сучасних засадах. Значна частина наших реформ стосується економічної сфери. Насамперед, це створення сприятливого бізнес-клімату, активна політика заміщення імпорту, посилення енергозбереження, зміцнення енергетичної безпеки. Це підтримка розвитку реального сектору економіки, підприємництва, інновацій, виробничого та технологічного оновлення. Це захист наших інтересів на традиційних зовнішніх ринках та вихід на нові. Ми будуємо економічну модель, яка забезпечить імунітет країни від будь-яких зовнішніх економічних криз.
Однак творити сучасну націю і сильну державу - це не лише економічні кроки. Необхідно і надалі зміцнювати нашу систему безпеки, оборони, охорони закону. Необхідно будувати ефективну зовнішню політику. Розвиток цих сфер теж знаходиться у фокусі постійної уваги. Сильна економіка, спрямована на покращення життя кожного громадянина, дієва система національної безпеки, прагматизм у зовнішній політиці - так виглядає формула наших перетворень.
У своєму розвитку Україна пройшла важливі історичні віхи. Від прагнення до здобуття національної незалежності, утвердження суверенної держави, становлення сучасної економіки, соціальної системи. Ми поставили перед собою завдання входження до сім’ї європейських народів. Європейський вибір - це вибір демократичних цінностей, економічної свободи, високих соціальних стандартів.
Водночас запорукою стабільності і процвітання є добрі та братерські відносини з нашими сусідами, передбачувана та послідовна політика співпраці з нашими стратегічними партнерами. І я переконаний, що в цьому році ми станемо на крок ближче до поставленої мети. Водночас, ми будемо торувати власний шлях, послідовно відстоюючи свої інтереси.
Ми наполегливо реалізуємо нову гуманітарну політику. Її мета - це забезпечення взаємоповаги в українському суспільстві, збереження культурної багатоманітності, вихід на новий рівень суспільного розвитку і безпеки України як єдиної спільноти ХХІ століття. Наш поступ як соборної нації неможливий без політичного примирення.
Вибори до Верховної Ради України показали: всі без виключення парламентські політичні сили відстоюють проведення реформ, модернізацію країни, досягнення високих стандартів життя. Це створює передумови для політичного консенсусу та відкриває перспективи швидкого та успішного реформування нашої держави. Справа лише у тому, чи зможуть у відповідальний момент наші політики переступити через власні амбіції задля нашої спільної справи - побудови заможної, сильної України.
Нас об’єднують демократичні цінності: свобода слова, думки, вибору. Водночас, наголошую, що суспільство очікує від політиків не обіцянок та гасел. Не биття в гучні, але пусті барабани. Україні, її народу потрібні практичні кроки в напрямку покращення законодавства, подолання корупції, покарання правового свавілля.
Можна багато мріяти про сучасну державу. Але без додержання законності, забезпечення виконавської дисципліни, безвідмовної роботи адміністративних процедур, сучасних кадрів - ця мрія буде недосяжною. В Україні триває реформування судової, правоохоронної та адміністративної систем. Ми виходимо на розуміння необхідності цілеспрямованих і консолідованих рішень на рівні Конституції. Я впевнений, що такі рішення матимуть глибинне значення для всього суспільства. І саме тому конституційна реформа із справи для вузького кола політиків перетворюється на спільний проект української громадськості. Саме в цьому я бачу значення створеної Конституційної Асамблеї.
Закликаю усіх відкласти політичні суперечності. Не шукати конфліктів, а спрямувати зусилля на пошук спільного бачення перспектив України. А це - реформи та оновлення України задля покращення життя людей. Кожен з нас прагне до кращого. Ми всі хочемо бути прикладом для своїх дітей. Долаючи сучасні негаразди, ми шукаємо та знаходимо злагоду, ставимо завдання і досягаємо їх заради спільного блага, заради нашої України. Саме у цьому і полягає сенс свята Соборності.
Зі святом вас, дорогі співвітчизники! Добра і щастя кожній родині, кожному з вас!
Вітаю зі святом!

http://www.president.gov.ua/news/26653.html

Додаток-рефлексія: Як мене дістало оте "совкове", коли "Жеваго не читал, но осуждаю" Десь таке враження від спілкування в Неті, де читають два-три рядки і вже все зрозуміли.
Також мене цікавить феномен, коли люди вишукують всіляке сміття навіть у чомусь доброму, бо їм не подобається все виключно тому, що своїх опонентів потрібно завжди ганити. Чисто леніньско-сталінська ідейна програма на рівні підсвідомості: всі погані, хто не як ми.
А якби Янукович просто як Лукашеноко перейшов на російську, поміняв символіку, начхахав на всі українські святині і покладав квіти тільки Леніну і Невідомому солдату ВОВ - це для всіх наших патріотів було б значно приємніше? Так виходить! І це погано, що так виходить!
Тому люди! Закликаю! Цінуйте і підтримуйте що є добре!

Натрапив на цікаві факти, що стосуються Росії, у тому числі міграції, тому вирішив навздогін нещодавньому своєму "Иммиграция в Украину" (http://blog.i.ua/community/662/1152519/) зробити невеличкий додаток. Треба ж орієнтуватись, що може нас очикувати.

- Принято решение о том, что Москва вдвое увеличит количество трудовых мигрантов. Источник: начальник отдела международного и межрегионального трудового обмена департамента труда и занятости Андрей Кубышкин
- Квота для мигрантов в розничной торговле увеличена на 25% Источник: Премьер-министр РФ Дмитрий Медведев
-  Министерство труда и социальной защиты утвердило на 2013 год квоту на приглашения для трудовых мигрантов. 1 225 907 гастарбайтеров привлекут работодатели в 2013 году. Источник: Министерство труда и социальной защиты

• Каждое второе преступление (раскрытое) в Москве совершатся мигрантами. Источник: Мэр Москвы Сергей Собянин

• - 80% убийств в столице совершается иностранными мигрантами. Источник: начальник ГУМВД Москвы Анатолий Якунин

• - Ставропольский край. Нефтекумск: 88% преступлений совершают приезжие с кавказских республик. Источник: полиция Нефтекумска

• - Мигранты занимают 7% рабочих мест РФ. 77% иностранных мигрантов прибывают в Россию из стран СНГ. В России находятся не менее 9,5 млн. иностранцев, из них не менее 3,5 млн. нелегально. Источник: глава Федеральной миграционной службы Константин Ромодановский

• - Треть рабочих мест в Москве занимают мигранты. Источник: заместитель мэра столицы по экономическим вопросам Андрей Шаронов

• - 71% процент граждан России считает, что рост числе преступлений связан с наплывом мигрантов и считают нужным ограничить их количество. Источник: Левада-Центр
• - Власти Москвы разрешили строительство мечетей в каждом округе столицы. Источник: Председатель Совета муфтиев России Равиль Гайнутдин
• - В московских роддомах в 30% случаев рожают мигранты. Источник: директор Института демографических исследований, Игорь Белобородов
• - Самые разыскиваемые наркодиллеры РФ 2012 года: 12 азербайджанцев, 4 афганца (2-ое уже успели купить российское гражданство), 9 таджиков (1 с российским гражданством), 3 киргиза, 1 грузин, 1 казах. Источник:ФСКН   
•   http://via-midgard.info/news/in_russia/vozrozhdenie-rossii-po-putinski-za-takie-itogi.htm; - там ще є багато цікавого.                                                 
  

Порівняно з Москвою в Україні не так складно, але навіть декілька маленьких штрихів свідчать, що проблема вже окреслилася:
-В целом в прошлом году иностранные граждане совершили только в Киеве 130 преступлений против украинцев А украинцы против иностранцев – 26 преступлений. 12.07.2007, начальник ЦОС ГУ МВД в Киеве Владимир Полищук.

-Представники інших країн, мігранти скоїли 357 правопорушень проти українських громадян; в той же час злочинів проти іноземців  зафіксовано всього 95 (2011р, 9міс).

Набридли вже всі ці нападки на Тимошенко... Вона сидить, а герої-антитимошенківці відсиджуються... Різниця очевидна...