Під час зусрічі донеччанам будуть презентовані дві нові книги, видані музеєм "Смолоскип": О. Тихий "На перехресті думок" (педагогічні твори, друковані вперше) та "Воїн Армії Безсмертних" (про Василя Макуха) - за матеріалами експедицій музею: документи КДБ та спогади рідних і побратимів.

Зусріч відбудеться за адресою: Донецьк, вул. Північна, 19. Початок о 13 годині.

Запрошуєються всі небайдужі.

Давосский форум в этом году получился какой-то неинтересный. Наш президент хорошо перед этим поел дома и, видимо, поэтому решил на пинчуковский банкет уже не оставаться.  В итоге Украина осталось неувікнута,и вообще скучно там что-то было. Но кое-что все же произошло. Был подписан контракт с Shell. по разработке газовых месторождений на Юзовской площади в Харьковской и Донецкой областях.  Несмотря на то, что недоброжелатели намекают на огромное количество лыжных инструкторов,снующих по Давосу, следует к этому событию все-таки отнестись серьезно.Во-первых, точно известно, что Каськива в Давос не взяли, во- вторых,последствия такого контракта могут быть значительны.

Как всегда, у нас обсуждение начинается, когда дело уже сделано, но лучше уж поздно, чем никогда.

В условиях открытого тупого шантажа со стороны России для Украины наращивание своей газодобычи – первоочередная задача, важнейший элемент укрепления своей безопасности. Благодаря добыче сланцевого газа США не только покрыли объемы внутреннего потребления, но и впервые в своей истории приступило к экспорту газа. Страны Европы начали интенсивное изучение вопросов целесообразности добычи этого вида сырья на своих территориях.Альтернативы сланцевому газу, особенно для Украины, не просматриваются. Однако есть проблемы, связанные с экологией.

 

Гидроразрыв начал использоваться с 1947 года. Сейчас эта технология используется во всех добывающих углеводороды странах с целью повышения отдачи скважин. Очень коротко, с максимальным упрощением- смысл процесса.

Месторождения нефти и газа всегда приурочены к  толщам осадочных пород,представляющих собой слоеный пирог, образованный породами (слоями) с разными физическими свойствами. Углеводороды содержатся в породах, характеризующихся относительно высокой пористостью, проницаемостью  и неоднородностью, которые называются  коллекторами. Жидкости и газы могут там, в ловушках, сохраняться сотни миллионов лет, если покрывающий слой сложен плотными непроницаемыми породами. Действием горного давления нефть и газ выжимаются вверх. Если коллектор выходит на поверхность, то нефть или газ будут самопроизвольно сочиться на поверхность (в атмосферу). Если скважиной вскрыть коллектор, то эти субстанции будут заполнять скважину. При хорошей проницаемости , высоком давлении и удачно пробуренной скважине даже насоса бывает не нужно – нефть самостоятельно изливается (тем более газ). Но если проницаемость мала, т е поры в коллекторе изолированы друг от друга, то углеводороды не могут мигрировать под действием давления, и скважина, вскрывшая такой коллектор, не будет обладать достаточной продуктивностью. Проницаемость коллектора можно повысить, если соединить поры, содержащие углеводороды, искусственными трещинами. Для этого через скважину в коллектор под очень высоким давление нагнетается жидкость, которая проникая по естественным существующим трещинам и порам расширяет и удлиняет их, а так же продуцирует  новые.Длина трещин в зависимости от условий может составлять от первых метров до многих десятков метров. Это и есть гидроразныв. Чтобы вновь образованные трещины не сомкнулись после снятия давления, их заполняют наполнителем (как правило это песок), для чего опять таки через ту же скважину нагнетают песчаную взвесь. Все, процесс закончен.                                                                             Неприятности могут быть связаны:

 1. С локальным нарушением целостности и механических свойств отдельных горизонтов разреза, что якобы может спровоцировать землетрясение. Теоретически можно себе нафантазировать такие обстоятельства, когда в принципе такое могло бы произойти, но практически вносимые изменения настолько незначительны, что ими можно пренебречь. В этом плане на много более опасны шахты и каръеры.

2.Реальные риски связаны с токсичностью применяемых жидкостей, поэтому на этом вопросе стоит остановиться несколько подробнее.

В качестве жидкостей разрыва применяются растворы и эмульсии на водной, углеводородной и кислотной основе. Все они в разной степени токсичны. Сейчас не известны ни конкретный состав эксплуатационных жидкостей, ни объемы в которых они могут быть применены,поэтому рассуждать можно лишь о принципиальной возможности попадания пластовых жидкостей, загрязненных токсичными веществами в приповерхностные слои. При абсолютной технологической дисциплине и ситуации, не выходящей за рамки штатной, такое возможно лишь в случае активирования в процессе гидроразрыва близлежащих зон разломов, по которым может происходить подъем пластовых жидкостей вверх.  Подобные инциденты можно было бы предотвратить, если бы можно было откартировать все тектонически ослабленные зоны, и на основе этих карт провести выбор безопасных точек бурения.  Однако, к сожалению, на сегодняшний день уровень развития геофизической и геологической наук позволяет лишь минимизировать этот риск.Количественная оценка возможного ущерба окружающей среде по этой позиции вряд ли возможна. Можно лишь предполагать, что он не должен быть слишком велик исходя из опыта применения ГРП в других странах. 

Наибольшую опасность проникновение токсичных веществ так или иначе связанных с жидкостью разрыва, как всегда, создают люди. Это всевозможные нарушения в технологии работ.

Наиболее опасным, пожалуй, здесь является разрушение покрывающих пород,которые должны оставаться непроницаемыми, но вследствие неправильно выбранного давления, жидкости и объема закачки образование трещин может не ограничиться коллектором и перейти на покрышку, в результате чего газ (так же как и нефть или любая пластовая жидкость) будет выжата за пределы коллектора, и дальнейшие пути его миграции будут абсолютно непредсказуемы. Опять-таки нет никакой возможности оценить количественно потенциальные утечки и таким образом подтвердить особую опасность этого проекта для экологии. Размышляя над этой проблемой необходимо помнить, что при бурении скважин даже без последующего гидроразрыва широко используются буровые жидкости, да и ГРП применялся при интенсификации эксплуатационных нефтяных скважин не только в далекой Тюмени, но и в Украине и пока никто по этому поводу особого шума не поднимал. Возможно, это и правильно, так как несомненно существуют значительно более мощные и опасные промышленные источники загрязнения окружающей среды.

Добыча традиционного газа из ловушек требует бурения сравнительно небольшого количества скважин. Чтобы извлекать поровый газ из сланцев, песчаников или любых других пород требуется бурение по плотной сети, количество скважин резко возрастает, соответственно возрастает количество используемых буровых растворов  и нагрузка на природу.Конкретные параметры сети и количество планируемых скважин сейчас неизвестны,но определенное беспокойство это уже вызывает. В Западной Сибири, где стиль работы можно считать близким к украинской действительности, массового применения ГРП нет, но случаи появления в приповерхностных водах углеводородов фиксировались.

3. Часть жидкости разрыва после завершения процесса разрыва откачивается назад на поверхность и сохраняется в специальном резервуаре на буровой площадке. Честно говоря, это уже страшно.  В условиях, когда самая верхняя часть разреза представлена образованиями с повышенной проницаемостью,необходима тщательная герметизация этих резервуаров. Достаточно будет появиться небольшой трещине, и тысячи кубов жидкости отнюдь не полезной для здоровья немедленно дренируют по направлению к водоносным горизонтам и гидросистеме – ручьям и рекам.

Что будет, если река Сев. Донец, снабжающая водой весь Донбасс окажется отравленной, понимают все, но, похоже, некоторых это не очень-то волнует.

Безмерно жаль и тот небольшой клочок леса, что, к несчастью, располагается на территории Юзовского участка. Если предположить, что предстоящее бурение будет проходить приблизительно с такой же густотой, как и в США, то только под буровые площадки будет уничтожено 10тыс гектаров леса, плюс еще нужно будет ко всем этим тысячам скважин проложить дороги, по которым могли бы курсировать большегрузные автомобили.

После этого показать детям, что в жизни существуют, кроме асфальта и бетонных коробок, еще шелест листьев и пение птиц жителям городов Донецкой области будет уже негде.

Там, где появляется человек со своими механизмами, выжить дикой природе, как правило, не удается.  Это не теоретическое предположение, а практическое наблюдение. Когда я приехал молодым специалистом в один из поселков Якутии, там уже функционировали две разведочные шахты, располагавшиеся на притоках той речки, в долине которой стоял поселок.Около 15 буровых бригад разбуривали рудоносную зону в бассейне этой речки.Коллеги, начинавшие работы на этом участке, рассказывали, что еще 5 лет назад,до начала разведки, можно было утром с крыльца наловить рыбы на завтрак. Трудно было в это поверить, так как я наблюдал уже абсолютно безрыбную речку на всем ее 40-километровом протяжении, хотя внешне вода выглядела совершенно чистой и прозрачной. Через 8 лет разведка была закончена, месторождение сдано в ГКЗ,наша организация переориентирована на другое полезное ископаемое и стала работать в других местах. Через некоторое время рыба вернулась и опять стала реальностью рыбалка в пределах поселка.

4.Минеральные ресурсы ограничены. Сейчас на обогащение идут хвосты и отвалы, которые в недавнем прошлом складировались как безнадежная некондиция. То же самое и с газом. Сланцевый газ,безусловно, на много сложнее и дороже в добыче, но пришло уже то время, когда необходимость разработки этих месторождения стала реальностью. Это объективный процесс. Технические, технологические проблемы при этом для каждой страны одни и те же.  Они решаются и будут полностью решены. Но Украина отличается от других стран абсолютно специфическими условиями, делающими реализацию проекта добычисланцевого газа особо опасным.  Источник опасности не в технике, не в технологии, не особенностях геологического строения, а в том, что страной управляют не государственные деятели, а государственные преступники. Если в других странах существуют независимые контрольные органы , следящие за соблюдением норм, в том числе экологических, если люди там защищены конституцией и каждый имеет надежду защитить свои права, то у нас ничего этого нет. Везде бизнес стремится минимизировать расходы и побольше урвать, везде в тоже время общество и государство удерживает в разумных рамках этот баланс интересов бизнеса и общества, и только у нас нет других законов, кроме стремления олигархов к обогащению.Сейчас неизвестно доподлинно, кто стоит за фирмой СПК Геосервис,выступающей третьим инвестором в проекте Юзовский, но многие эксперты считают, что непосредственное отношение к ней имеет Семья. Это означает только одно: скважины будут работать невзирая ни на что – пусть даже повымрут не только рыбы, звери, но и электорат. Если в США компания Halliburton  несмотря на судебный запрет умудрилась 2 года водить общественность за нос и применять вкачестве жидкости разрыва дизтопливо, то принц-стоматолог закачает хоть цианистый калий, если ему понадобится. И яд кураре не станет проблемой, еслискважина бабки будет качать.

Что будет, если полить собаку валерьянкой и натравить на кота? Я даже представить себе эту картину боялся. До тех пор, пока не увидел очередное сенсационное заявление Николая Азарова. Наш премьер не устает радовать – почти три года у руля, а каждый день совершает потрясающе открытия. На неделе он вдруг осознал, что дальше так жить нельзя. И дорогое правительство неожиданно объявило борьбу с лишними расходами. В общем, пчелы против меда, кот, валерьянка и собака – в одном флаконе.

Оказывается, Украине нужно ужесточить контроль за расходами местных бюджетов. Экономить, не переплачивать за энергоносители, честно платить зарплаты и не тратиться на глупости. А все сверхплановые поступления отправлять на социальные расходы. Сразу видно умного человека, который всей душой за народ переживает. Правда, не видно этих самых сверхплановых поступлений. Что совершенно не удивляет, кстати. После «экономических реформ» Николая Яновича и его команды экономика находится в легком нокауте. Какое там развитие – в другую сторону плывем.

Хотя, здравое зерно в словах премьера имеет место. Тратить средства нужно разумного и на сомнительных тендерах не переплачивать. И если мы не можем вдруг увеличить доходы, нужно сокращать расходы. По одежке протягивать ножки – это очевидно даже не экономисту. Но такое пристальное внимание Азарова именно к местным бюджетам удивляет. Как в свое время говорили – перестройку начни с себя. И именно с главной казны страны можно начать наведение порядка. Так сказать – личным примером продемонстрировать готовность экономить.

Оппозиция, кстати, поддержит Николая Яновича в этой нелегкой борьбе за разумные траты. И уже есть первый (или стопервый) очень толковый совет – сократить расходы на Межигорье. А если еще на казенные дачи прекратить из народного кармана ежегодно по 50 миллионов выбрасывать – будет не только бюджету легче, но и честнее. Почему бедные должны постоянно платить за богатых, за их землю, коммунальные услуги и такое прочее?

Верховная Рада – тоже интересное место. Если один депутат стоит людям порядка двух тысяч в день – тут есть о чем задуматься. При том, что на работу многих нардепов не заманишь – две тысячи в день это уже перебор. Столько получает в провинции участковый врач, только за месяц. Врач, мне кажется, пользы приносит гораздо больше. Хорошо бы Николаю Яновичу как-то выделить время и просветить своих подчиненных, донести до них, что в стране кризис. Режим экономии. И под народное затягивание поясов выделять пару сотен миллионов на очередной ремонт Феофании – грех.

Впрочем, аппетиты парламента на фоне главной нашей статьи расходов – мелочевка. Шеф Николая Азарова обходится бюджету куда дороже. Содержание президента, его многочисленных резиденций с охраной, обслугой и егерями, покупки вертолетов и самолетов – вот это удары по бюджету. Насколько я помню – там два миллиона в день уходит. Вот бы где сэкономить?Содержать такую махину для обеспечения одного чиновника и говорить гражданам об экономии – верх цинизма. Но как премьер до президента донесет тезис о необходимости сократить расходы – пока непонятно. Есть даже подозрение, что вообще не рискнет Николай Янович эту тему поднимать. А ограничится грозными выпадами в адрес местных бюджетов.

Да, кстати, об экономии совсем напоследок. Тут Счетная палата проверила таки – как средства на подготовку к Евро 2012 осваивали. Ну, мы догадывались, что процесс был лихой и веселый, но истинные масштабы впечатлили даже пессимистов. Родная, подконтрольная власти, лояльная счетная палата заявляет о том, что «непрозрачно, неэффективно и бесконтрольно» потратили… 18,8 миллиардов! Да если эти деньги сложить в кучу, то получится маленький террикон. Вот эти денежки бы в казну вернуть. И если при этом принципиально урезать расходы на армию чиновников и дорогого президента – не придется местные бюджеты выжимать досуха. И кризис куда-то уйдет. И договориться, как предлагал недавно сам Азаров, будет легче – на сытый-то желудок. А пока в анкетах, в графе «иждивенцы», сограждане уверенно указывают не только должности чиновников, но и знакомые фамилии.

http://donetskie.com/novosti/2013/02/02/ne-skigliti-a-ekonomit

Продовжую освітлювати Акцію «П'ятнадцять слів прокохання», яке проводить видавництво «Навчальна книга – Богдан» на своїй сторінці Фейсбук.

Здавалось би, який стосунок це має до сайту i.ua та товариства «Ми любимо тебе, Україно!»

А от і не так! Саме сьогодні юзер сайту i.ua  Скіф1989 переміг у другому дні акції віршованим освідченням на 15 слів:

Ядуже вдячний долі
за здійснення бажання:
емоції на волі -
в них крила від кохання.

І чоловічий примірник книги «Улюблені вірші про кохання» тепер прямим ходом піде до нього додому для приємного читання довгими зимовими вечорами

Тому щиро вітаю його з перемогою і хочу повідомити, що Акція "П'ятнадцять слів про кохання" триває і сьогодні в акції беруть участь

«Улюблені афоризми для розуму і серця»

                            

Приєднуйтеся до Акції і не проминіть свій шанс отримати у дарунок книгу!

Умови залишаються тими ж самими: освідчення має мати 15 слів і кожен учасник Акції повинен перепостити на свою ФБ-сторінку оголошення про Акцію!

http://www.facebook.com/bohdanbooks

Вітаю усіх користувачів сайту i.ua та учасників товариства «Ми любимо тебе, Україно!»

Для мене несподіваною радістю стало те, що чимало юзерів приєдналися до обговорення мого оголошення щодо Акції «П'ятнадцятьслів про кохання», яке проводить видавництво «Навчальна книга – Богдан» на своїй сторінці Фейсбук.

Надто вразило мене, що Народ почав складати колективне освідчення в коханні. І навіть склав його, застосуваши всі творчі зусилля свого колективного мозку. Можливо, воно звучить трохи кострубато і російською мовою, але, погодьтеся,  колективна творчість має свою привабливість. Тому хочу відзначити у цій роботі користувачів Мари_НКа, CKB, LuckyCat , які гуртом склали досить оригінальний текст:

люблю усатые глаза
и рот обвитый пухлыми губами
и Ваш площадный лоб
мне не даёт уснуть ночами

Звичайно, текст далекий від досконалості й не відповідає зазначеним в Акції вимогам. Адже, по-перше, освідчуватися потрібно українською мовою, а по-друге, Акція відбувається на сайті ФБ. Проте ось такий інтерес до творчості, а надто, освідчень, завжди надихає, бо несе неабиякі перспективи для українського красного письменства.

Ще серед тих, хто склав віршоване освідчення українською мовою є  юзер Put-nick. Він написав невелику римівку такого змісту:

Сонце сяе ярко
Я люблю доярку
Трактор орє за селом
Будє щастя повний дом

Ясно, вона теж не надто досконала і містить 14 слів замість 15, але потяг до творчості юзера Put-nickа теж надихає на те, що попрацювавши над стилем та подачею, юзеру таки пощастить досягти літературних вершин і зрештою отримати у приз книгу. Для цього потрібно лише опублікувати свій витвір на сторінці видавництва «Навчальна книга – Богдан» на ФБ і виконати умови Акції, які там і зазаначено.

http://www.facebook.com/bohdanbooks?bookmark_t=page 

Хочу наголосити, що Акція триває. І сьогодні її другий день.

Сьогодні ж в дарунок пропонується книга «Улюблені вірші про кохання» (чоловічий примірник).

                            

Отож просимо хутчій братися за перо і писати освідчення, але чітко пам’ятаючи, що: освідчення має мати 15 слів і кожен учасник Акції повинен перепостити на свою ФБ-сторінку оголошення про Акцію!

Отже, ЛЮДИ, спобуйте свої творчі сили нехай щастить кожному учаснику!

Люди!
 Унікальний конкурс проводить видавництво "Богдан" на своїй сторінці Фейсбук!

Кожного дня Ви лайкаєте і перепощуєте на свою стіну у ФБ книгу, що бере участь у акції! Пишете під постом 15 слів освідчення в коханні  і автор найкращого освідчення отримує у подарунок запропоновану книгу!

Кожного дня інша книга!

Бігом приєднуйтеся і не гайте час! Кожен день нова книга!


Конкурс діє до 14 02.13


Сьогодні це - "Улюблені вірші про кохання!!



Умови конкурсу на сторінці видавництва на ФБ

http://www.facebook.com/bohdanbooks

Проблема всіх громадянських війн у тому, що вони найбільш жорстокі, як це не дивно, але так засвідчує історичний досвід. Жахливих епізодів часів 1918 -1919 років в Україні було безліч, але найбільшого звучання набув саме подвиг під Крутами жменьки хлопчаків, яких десь було коло 30-ти, а вже потім їх подвиг ототожнили з загальною чисельністю всіх загиблих під Крутами.
В чому полягав подвиг цього малого гурту молоденьких безвусих юнаків?
Головною причиною загибелі хлопчаків, які попали в полон, було їх затятість у своїх ідеалах Української Держави! Вони могли приспокійно залишитись в живих, якби в полоні збрехали і сказали, що їх примусово привезли і погрозами погнали битись, що всі вони готові влитись до частин армії Муравйова - їх би залишили живими, тому що такою була масова практика, яку яскраво засвідчив Шолохов у романі "Тихий Дон", де головний герой то з білими проти червоних, а потім легко став з червоними проти білих.
У тому і весь знаковий ДУХОВНИЙ ЧИН героїзму юнаків під Крутами - вони НЕ ЗРАДИЛИ ! Вони не зрадили своїх ідеалів, чим стали тотожні першим християнам-мученикам, які мужньо приймали смерть, бо не зрікались віри в Христа. З жертовних мук одних постала велика сила Християнства, а з жертви юнаків під Крутами постала наша Українська Держава!
Автор нижче наведеного матеріалу якраз цього і не розуміє, тому видумує причину жорстокої смерті юнаків, як і причину їх полону бачить у тому, що хлопчаки заблукали, хоча насправді вони пішли в атаку, свідомо в наступ на ворога! Сили були явно нерівні, що і обумовило трагічну кінцівку: полон і смерть.

Бій під Крутами: про міфи і про правду

Бій під Крутами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва.
29 січня 1918 року біля станції Крути на Чернігівщині, між Ніжином і Бахмачем, за 120 км від Києва, відбувся бій, який як мало яка подія, досі зазнає чимало спекуляцій.
Мої думки з цього приводу засновані переважно на спогадах учасників бою (Ігор Лоський, Іван Шарий та інші), генерала О. Удовиченка, який приймав звіт після бою тощо. “Дані” ж людей, які були далеко від місця подій якраз і внесли плутанину (наприклад шановний історик Д. Дорошенко та безліч інших). Сприяли тому ж галицькі студенти 1930-х років, які міфологізували подію, творячи з неї новий міф (хоча само по собі це може й не погано). Так ось, розберемося з міфами (і з правдою):
Міф перший. “Триста безвусих, недосвідчених і неозброєних студентів”
Учасників бою з української сторони було близько 600 осіб. Цей факт є доведеним на основі військових звітів. Точніше: “1-а імені гетьмана Богдана Хмельницького Юнацька Військова школа”, яка складалася з 4-х сотень (по 150 юнаків), 18 кулеметів та 20 старшин, тобто загалом один курінь (батальйон). Це й була основна частина оборонців Крут. Крім юнаків, які вже перебували на станції Крути о 4 годині ранку 27 січня 1918 року до них приєдналася Студентська сотня помічного куреня Січових Стрільців в числі 115-130 людей. Правда сам курінь ще не був сформований. Це була його перша сотня, що складалася з київських студентів, а 4-та чота (бл. 30 осіб) сотні складалася із школярів, навіть підлітків 14-16 років. Студенти пройшли 7-денний вишкіл і вміли стріляти, а юнаки школи, або “юнкери” вже мали достатній військовий досвід у боях з більшовиками. А. Гончаренко та деякі інші пройшли фронти Першої світової війни.
Комендантом оборони Бахмача і командиром куреня юнацької школи було призначено сотника Аверкія Гончаренка, який пройшов Першу світову війну. Тому не відповідає дійсності міф №2, що боєм керував сотник Омельченко, який опісля помер від поранення в бою. Натомість, загальне керівництво здійснював сотник Аверкій Гончаренко.
Показово, що на з’єднання з наступаючими більшовиками, тобто з тилу проти своїх, з Ніжина виступив український полк ім. Шевченка. І взагалі через непродуману політику Центральної Ради (тодішньої “верховної ради”) у військових та інших питаннях, українська армія була фактично розпущена. Залишилось тільки декілька боєздатних добровільних формувань (полк Січових Стрільців, Гайдамацький кіш Слобідської України, та ж Юнацька школа ім. Хмельницького тощо).
3-м міфом є мовляв “різанина”, в якій більшовики добивали беззбройних українських “дітей”. “Брехня як шапка”. Отже, яким був перебіг бою?
Ворог, який переважав українців майже у десять разів, очолений відомим Муравйовим, ішов як на парад, але наштовхнувся на сильний опір юнаків. Бій тривав цілий день в снігу за 20-градусного морозу. Завданням 600 українців було протриматися день. Увечері під загрозою оточення більшовиками та вже згаданим “українським” полком ім. Шевченка з Ніжина, що виступив на з’єднання з наступаючими більшовиками, вирішено відступити з бою на станцію. Організований відступ відбувався холоднокровно уже в темряві. Вояки сіли у потяг на станції і рушили у напрямі Києва, де з’єдналися з Чорними гайдамаками Симона Петлюри і взяли участь у придушенні більшовицького заколоту на заводі “Арсенал”.
То кого ж розстріляли/закололи багнетами на станції?
Після бою під час перегляду в студентській сотні не виявилося цілої чоти чисельністю 35 людей. Виявилося, що вони відступаючи, очевидно для скорочення дороги, пішли на світло станції Крути і натрапили на більшовиків, що якраз надійшли. 28-ро студентів було закатовано, їх не розстрілювали, а кололи багнетами (може, щоб не створювати шуму стріляниною), 7 поранених доставили до Харкова, звідки їм вдалося втекти. Серед них, наприклад, був Ігор Лоський, син міністра. Іншому сину міністра, студенту Володимиру Шульгину, не поталанило –  він загинув. Саме цих 28 загиблих і було поховано на Аскольдовій могилі в березні 1918 року, вже після визволення Києва від більшовиків.
Міф №4 – “зрада офіцерів”.
Не відповідає дійсності і звинувачення у зраді старшин (офіцерів), які мовляв “сиділи у вагоні і пиячили, а потім сіли в поїзд і втекли”, не давши всім евакуюватися. Насправді ж із 20-ти старшин загинуло 10, а один помер у шпиталі (сотник Омельченко). Сотник Лощенко навіть виготовив саморобну гармату, яка на дрезині переміщалась вздовж колії, обстрілюючи більшовиків.
Міф №5 – “поразка”.
Постає питання: якщо вояки виконали наказ, і навіть перевиконали його, затримавши ворога замість одного дня на кілька днів, то чого тоді поразка? До того ж втрати більшовиків були більшими.
Отже, втрати української сягали: близько 250 юнаків, одна чета студентів (28 осіб) і 10 старшин, тобто близько 300 осіб із 600 учасників бою – половина.
Втрати більшовиків були значно більшими, що очевидно й викликало лють Муравйова при розправі з полоненими. Інша половина, ті хто не загинули, взяли участь у придушенні більшовицького повстання на заводі “Арсенал” у Києві і у всіх визвольних змаганнях. А окремі учасники бою пізніше опинились на еміграції. Це сотник Модест Семирозум, юнаки Чорпіта, Заквалинський, полковник Лощенко та інші. А сам А. Гончаренко, хоч і наддніпрянець, був сотником у Дивізії “Галичина” під час Другої світової…
Ворога було затримано, виграно дорогоцінний час на переговорах у Бресті, придушено більшовицьке повстання в Києві, вчасно евакуйовано державні установи перед наступом більшовиків.
Це дозволяє нам характеризувати бій під Крутами як перемогу українців.

Андрій Ребрик

Більше є тут: http://spavedfront.io.ua/s105209/doli_geroev_krut

Вони не зрадили - вони співали гімн України. Хоч це, можливо, й частина легенди. На сайті http://kruty.org.ua/ зібрані спогади очевидців, учасників бою і більше чи менше причетних. Багато вартісної інформації.

Ці росіяни непередбачувані. Вони уморили своїх селян голодом. Вони затопили  на й  родючі землі, щоб зробити електростанції. Вони забруднили урожайні райони відходами від ядерної промисловості. У них невелика щільність населення, але і при цьому вони ухитрилися загидити свою країну настільки, що тепер вимушені купувати зерно. Я думав, що помру від старості. Але коли Росія, що годувала усю Європу хлібом, стала закуповувати зерно, я зрозумів, що помру від сміху. Сталін захопив аграрну країну і перетворив її на сировинний придаток і ядерний смітник. Тільки Ленін міг би вивести росіян з того болота, куди він сам їх завів. Але Леніна вони успішно отруїли. Через пару поколінь вони ще деградують і не зможуть самостійно навіть добувати корисні копалини. Народ вимиратиме, а диктатори і їх слуги житимуть, купуючи у нас предмети розкоші і продаючи сусіднім країнам концесії; для російських лідерів це найвигідніший бізнес.

Так що якщо ми можемо запобігти їх військовій агресії, то в інтересах Великобританії, та і інших Західно-європейских країн, зберігати СРСР як можна довше: це вигідна сировинна база і хороший ринок збуту морально-застарілій продукції. Вони знищують у себе кібернетику і генетику - тим краще для нас, ми продаватимемо їм насіння і електронні пристрої. Крім того, за символічну плату в Росію можна буде збувати ядерні відходи. Досить зупинити радянську експансію, і вони знищать себе самі без яких би то не було активних дій з нашого боку...

У. Черчилль

Хотів викласти цей лінк, http://zhurnal.lib.ru/k/kuznecow_d_j/winston.shtml ,який зберіг раніше, але там тепер така ситуація.

Уважаемые пользователи!

Мы приносим свои извинения, но доступ к запрашиваемому ресурсу ограничен.

Возможные причины ограничения доступа:
Сетевой адрес, позволяющий идентифицировать сайт в сети «Интернет», включен в Единый Реестр доменных имен, указателей страниц сайтов сети «Интернет» и сетевых адресов, позволяющих идентифицировать сайты в сети «Интернет», содержащие информацию, распространение которой в Российской Федерации запрещено.

Проверить наличие сетевого адреса в Едином реестре можно в разделе «Просмотр реестра» на сайте www.zapret-info.gov.ru

Доступ ограничен по решению суда или по иным основаниям, установленным законодательством Российской Федерации.



Перейти на главную страницу сайта «Ростелеком»

Даю цей,  http://www.proza.ru/2012/07/20/1469 оригінал  тексту можна знайти в Британській енциклопедії.