Силовики запевнили: за ґрати хлопці потрапили аж ніяк не за Януковича, а через хуліганство – від «псування» стін до закинутої у вікно гуртожитку димової гранати. Навіть якщо не ставити під сумнів цю інформацію, на поверхні залишається факт: одного із сумчан, Володимира Никоненка, звинуватили виключно у «президентській» справі. За «нанесення на стіни зображення людини з червоною крапкою в області чола, яким викликали у оточуючих негативні асоціації», хлопець дістав покарання – «однин рік обмеження волі». Тобто рік виправної колонії. Тиждень.ua поспілкувався із засудженим за «непристойний малюнок» за ч. 2 статті 296 («хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом»).

«Давайте штраф»

Як міліції вдалося вийти на активістів, Володимир не знає. Припускає, що змусити «заговорити» могли одного з них. Він із розумінням ставиться до цього. «Не знаю, чесно, тож казати не буду… Але ж хлопців били. Одного навіть ще під час обшуку в нього вдома, – розповідає активіст. – Тоді забрали комп'ютер, плеєр, диски».

Володимира правоохоронці «запросили» до себе останнім. «Коли я йшов до них, був певен, що мені «світить» адміністративна відповідальність. Я зав'язав краватку та спокійно пішов до відділку, – згадує хлопець. – Адже знав, що це трафарети та й годі. Думав, прийду, скажу: «Так, це я. Давайте штраф».

У відділку міліції Володимира Никоненка відразу відвели до «головного». «Ну що ти? – запитав той. – Я ж бачу, ти нормальний пацан, вдягнений нормально. Нащо тобі це потрібно? Ти знаєш, що порушено кримінальну справу? Що ти можеш «поїхати» звідси?»

Цього Володимир не знав: «Я подумав, що він бреше. Вже потім мені показали, що це справді кримінальна справа».

Міліціонерів після несподіваного близького знайомства хлопець поділяє на два типи. Першим, каже, просто на все начхати. Другі, припускає він, «ображені на життя». «Агресивні, – пояснює він. – Там достатньо таких».

Читайте також: За прояви невдоволення Януковичем українців штрафують, арештовують і змушують емігрувати

У суді Володимир опинився вперше у житті. «Мені немає з чим порівнювати, – зізнається він. – Але прокурор бачив нас уже за ґратами... Йому байдуже було на наших матерів».

Водночас суд прокурора «переміг». Приміром, активіста, якому прокурор вимагав дати 1,8 року, суд зрештою засудив до двох років ув’язнення. «Тобто навіть ще збільшили», – знизує плечима Володимир.

Лише трафарети

Трафарети з Януковичем аж ніяк не єдиний малюнок хлопця. «Ми, звісно, малювали й інші графіті, – усміхається він. – Наприклад, «Спорт, здоров'я, нація», та й акції організовували, покликані пропагувати здоровий спосіб життя». Однак саме трафарети з Януковичем – єдиний епізод сумської справи, до якого причетний Володимир.

«Лише трафарети, – наголошує сам засуджений. – І кримінальна відповідальність за них. Рік колонії. В мене добрі характеристики з місця роботи та з місця навчання. Я ніколи раніше не був судимий, і навіть родичі не були судимі, служив у прикордонних військах, там перевіряють біографії близьких».

Близькі, до речі, підтримують хлопця. Насамперед друзі. «А батьки відреагували… як батьки, – констатує він. – Тато ще нічого, він солідарний зі мною. А мати… Вона жінка. Непокоїться дуже».

Вирок, винесений Володимирові 14 січня, має набрати чинності наприкінці місяця. Зараз він під підпискою про невиїзд та має законні 15 днів для подання апеляції. «У вівторок вона буде подана», – запевняє активіст.

«Чому я не люблю президента? – перепитує він. – А хто його любить?». Сміючись, додає: «Мені здається, сумські судді не дарма визнали портрет гаранта української конституції «непристойним зображенням».

Но в этот раз что-то было не так. Хотя бы потому, что Шустер иногда проявлял профессионализм, а не прогибательство. И это – насторожило и заставило смотреть передачу до конца, чтобы выяснить: а в чем интрига-то?
Хотя поначалу интриги не наблюдалось. Лена Б, что давно переросла свою соратницу пани Б, по крайней мере в умении красноречиво изливать желчь и ложь с гневным лицом, чтобы те, кто совсем далек от истории и политики, ей поверили, взялась за Донцова и других философов начала 20 века,  которых не читала, но которых всегда раскритикует.
А тут раз, свободовец-то попался умненький! Лена Б его и подлецом, и фашистом обзывает, а он ей раз и – исторический факт, подтверждающий, что ложь Лены Б уже даже не ложь, а так - сплетня, которую мерзкие соседки могут пустить против дамочки, что втрое их моложе да еще и красавица.
Да вот Лена Б не останавливалась. Как понесло красавицу, что опустилась до прямых угроз: родители, не пускайте детей на акции, а то потом будут они в морге! Она, называя себя матерью, даже не поняла, что, пугая киевлян, вызвала желание совершенно противоположное, желающее пригласить в морг ее. На осмотр тела ее ребенка.

Но Леночка Б, что так рьяно защищала дам по партии от снежинок, так и не осознала, что она, как мать, первой должна была стать на защиту той же Геращенко, которой Леночкин соратник по партии чуть не выдавил ребенка. Ау, Леночка, где извинения для Геращенко? Где клеймо для почетного ректора Налоговой академии и требование, чтобы он положил партийный билет на стол? Или Лена Б, как мамочка, ведет себя только по отношению к своим партийцам, а остальные люди, это - так, быдло, и их можно бить, спускать с лестницы, а беременным – давить на живот? Вот какая порядочная Лена Б – выступила за чистоту расы. Своей. Пээровской.

А когда Соболев озвучил, сколько людей покалечили эти порядочные индивиды из ПР, что сегодня с гневными лицами требуют извинений за Горину, которую кто-то после акции (судя по всему) по голове стукнул, то эти порядочные уткнулись в тряпочку и – предпочли сменить тему: извинения, это они для себя требуют, а вот сами – ни-ни. Извиняться, это же не по понятиям!

Удивило и другое: видео Гориной в больнице и ее выражение лица. А оно было точь-в-точь как у Януковича после того, как он упал от яйца. И сразу возник вопрос: а не один ли и тот же режиссер делал постановку и не один ли и тот же актер учил держать мину? Уж больно много схожестей. Сравните:



Что же до самой телепередачи, то свою задачу, которую можно озаглавить кодовым названием «Операция - Провокация», она – выполнила. Один Ляшко чего стоил, облив грязью каждого и размазав Яценюка, как масло по хлебу. Яценюк, как и Кличко, конечно, поводов для провокаций создали много, пустив сквозь себя потенциальных тушек. Но, тем не менее, они все же заставили регионалов дрогнуть. А это – уже хорошо.
Но тушкованность парламента сейчас очень нужна Партии регионов. О чем, кстати, Владимир Олейник (который сам тушка, поскольку сбежал из БЮТ, как последняя крыса), не забыл напомнить в студии, красноречиво расписывая желание тушек пристроить свои ягодицы именно вПР. И даже (не без сарказма) подлил вазелина для лучшего употребления тех самых тушек.
А тушки держались стойко. Это же какую храбрость нужно иметь, чтобы, зная, что народ тушек предпочитает в жареном виде, добровольно этой тушкой стать? И рассказы о служении Родине, народу тут не помогут. Сколько бы бывший директор военного предприятия ни пытался вышибить слезу из граждан, он их уже не купит. Зато, как тушка, он дал понять, что свою цену - знает.
И все бы во время эфира ничего. Вот только открытые провокации относительно оппозиции(пусть даже такой не очень кристально чистой) вызывали омерзение. Ляшку бы давно пора понять, что если уж он хочет орудовать вилами, то должен показать реальный пример, да за свой поступок попасть туда, куда следует, а не заниматься провокациями, требуя с тушки заявление о сложении мандата, которое может состояться, если мандат сложит и Яценюк.

Вообще-то, Яценюку в последнее время очень даже перепадает на орехи. Да и Кличко регионалы – не жалуют. Вот поехал Виталий на похороны в США, а Ефремов, как самый порядочный и доброжелательный человек, на всю страну сообщил, что Кличко в Америке инструкции берет.
Так что передача Шустер LIFE состоялась как всегда: с провокациями, оскорблениями и чистой ложью, звучавшей из уст представителей самой честной Партии Рецидивистов и раскольников, задача которых – грабить страну да поливать всех грязью, пугая за выход на протесты - моргом.

Р.S. Во время передачи все хотелось понять: а в чем интрига? И только когда Савик, что уже давно лежит под властью как матрац, остепенил Лену Б, сказав, что он же не директор аптеки, и заметил, что если она будет так плохо себя вести, то в следующий раз он пригласит меньше представителей от ПР, стало понятно: грядут перемены…

Лина ТЫХА,

«К и з»

 Одночасно не вийде

Були вчора у Верховній Раді. Так, регіонали перейшли на Банкову, замість того, щоб штурмувати трибуну під куполом на Грушевського 5. Це – слабкість саме провладної більшості, незважаючи на контроль над силовими структурами та усім держапаратом.

Ми вважали, що оточення Януковича буде відкрито замінювати неприйняті закони декретами президента та уряду. Але вони на це не наважуються. Замість цього вони пішли на сумнівні збори на Банковій, навіть не в Український дім в умовах відкритості.

Навпаки, НЕ ПУСТИЛИ на Банкову опозиційних депутатів та журналістів – і перетворили збори на «пленарне засідання», яке цим самим перетворилося на фарс. Адже не можна перевірити кількість присутніх. Але кількість відсутніх доволі легко перевіряється. Тобто, маючи усю повноту силової влади – вони пішли на фарс ВЛАСНОГО пленарного засідання. Це – не вияв сили.

Перший вияв слабкості – це нерішучість абсолютної фальсифікації на виборах в жовтні

Другий вияв слабкості – це бутафорське пленарне засідання при неможливості зберегти пристойний вигляд

Третій вияв слабкості – це істерика щодо сніжка, який не долетів до голови регіоналки Горіної, але спричинив їй «черепно-мозгову травму».

Останнє – саме цікаве: черепно-мозгову травму отримала парламентська більшість та навіть влада Януковича у цілому. Саме сніжки, що жбурнули у бік регіоналів нагадали, що за сніжками полетять «тяжкі тупі предмети», не чекаючи, поки «сніжок» до них долетить. Ніжні тіла регіоналів не відчувають докорів совісті – вони і слова такого не знають. Але торкання «сніжка» відчує кожний, кого це стосується.

Не поважати «сніжок» не можна з фізіологічних причин.

Нагадаємо ще раз:

Збройної підтримки у режиму немає. Є готовність бити беззбройних інтелігентних «терпіл». Але при першому серйозному зіткненні – збройна охорона не буде захищати владу, ризикуючи власним життям.

Тому слабкість режиму компенсується нерішучістю опозиції та пасивністю киян, які чекають креативних кроків від опозиції.

Але є максима: час мирних мітингів з 9.00 до 14.00 закінчився. Адже влада відучила опозицію та населення створювати наметові містечка. Добре – а опорні пункти з охороною проти «приватних» бандитів – можна створити, чи ще ні?

Давайте згадаємо: у 2004 році регіонали не боялися скликати з’їзд у Сереодонецьку та навіть вести мову про поділ території України. Але опозиція не наважується переступати за червоні прапорці легітимності.

Страшно – але доведеться.

В рамках «легітимності» диктатуру вже не перемогти. Потрібно плигати у холодну воду нелегітимного ходу подій. Все одно правова система зруйнована.

Але перед наступом на ворога потрібно розібратися з «тушками» цього та попередніх скликань. Тобто – перші «сніжки» - тушкам! Мабуть, недостатньо били пики Табаловим, якщо Немилостивий та інші вважають, що їх пики вціліють.

Але істерична реакція на сніжки виявила – ЧОГО саме бояться тушки та їх спільники з провладної «більшості», яка не є більшістю.

Мирних засобів привести у порядок судову систему після парламенту НЕМАЄ. Це треба чітко знати і про це чітко сказати суспільству. Судді повинні боятися народу та опозиції більше, ніж президента.

Один з лідерів «Батьківщини» сказав мені вчора, що їх засмучує саме непідтримка опозиції з боку суспільства. І вони можуть у разі відкритого виступу виглядати як безпомічні декабристи 14 грудня 1825 року на Сенатській площі в Петербурзі.

Отже констатуємо: опозицію та суспільство стримують

-  непевність опозиції у підтримці народу

- непевність народу у рішучості опозиції

- реальний страх опозиції та народу перед збройною силою диктатури.

Але влада ТЕЖ боїться народу (сніжки!) та опозиції – тому вимушена робити вигляд, що грає по правилам і час від часу вимушена пересмикувати, грати крапленими картами. Це теж не від великого розуму та великої сили.

Як бачимо, кожна з ТРЬОХ сторін боїться інших.

Є ще велика проблема: лідери опозиції відчувають себе належними до правлячого класу і дуже бояться втратити свій стан правлячої еліти. Бо відчувають себе випадковими гостями на чужому святі життя. Відсутність дорогої одежини та взуття, дорогих аксесуарів навіть для лідерів опозиції – ознака «несолідності» людської особистості.

Тому вперто висувають у депутати покидьків («своїх»!) у депутати, якщо у цього покидька  - ознаки «успішної» людини. ЦЬОГО на Заході якраз немає.

Як можна в костюмі від Бріоні битися на вулиці?

Як можна взагалі битися на вулиці – якщо все одно цим скористаються лише люди в костюмах від Бріоні?

Вже на стадії опозиційного існування потрібно зараз відділити політику від бізнесу. У владу бізнесмени йти не повинні! Навіть від опозиції, і передусім від опозиції. Велика різниця станів стримує народний протест проти диктатури.

На все це треба тверезо дивитися і не заплющувати очі.

А почати потрібно саме зі «сніжок». Чим закінчимо – час покаже.

В ГУЛАГу зрадників, стукачів вбивали. В мирний час товчуть пику.

Так що тут дилема: або сніжки від опозиції, або костюми від Бріоні. Третього не дано.     

С. Овчаренко

SiT