Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Рейдеры закрылись в церкви и пьянствовали

  • 26.04.13, 22:54

Какая церковь, такие и методы! 

Лиц 20 в церковь зашли под видом строителей. Выбросили из храма священника и прихожан. Это просто бандиты. Заблокировались внутри на несколько дней. В церкви пьянствовали и курили . Вчера, когда был митинг, один из них взобрался на колокольню и в окно всем нам внизу показал свои половые органы"


Он считает, что ситуацию спровоцировало руководство райгосадминистрации.

"А на него влияли сверху. У нас в Кировограде под патронатом губернатора строятся пять московских храмов и ни одного украинского. "Нагибают" весь кировоградский бизнес. Это просто банда оккупантов. Какой бы там ни был Кучма, он строил поровну московские и украинские храмы . Пытался людей не ругать, как добрый отец. А тут мало того, что украинским ничего не дают на строительство, да еще и в наглую забирают", - отметил Игорь Борисович.

Юридическое противостояние по этому делу продолжается с ноября 2012 года. Тогда вышло распоряжение облгосадминистрации о переходе прихожан из Киевского патриархата под протекторат Московского.

"Власть взяла на себя несвойственные ей функции. О том, в какой церкви хотят молиться прихожане Новоархангельска показали сами, когда пришли в Свято-Владимирский храм, но их оттуда вытолкали неизвестные рейдеры. Сейчас храм опечатан, туда никто не заходит, так что сказать, какие предметы культа пропали нельзя. Вскоре должна состояться встреча с губернатором. Лучшим выходом из ситуации на данном этапе, будет спокойная возможность отслужить в этом храме Пасхальные праздники. А потом уже в судах выяснять правомерность перевода общины под протекторат московского патриархата. Очередное заседание суда в этом деле предстоит уже 17 мая в Кировограде", - сказал Епископ Кировоградский и Голованевский Марк.

Любовь КАРНАРУК

Проти терористів ?

  • 24.04.13, 21:52
На Волині пройшли тренування силових структур, починаючи з СБУ до пожежників, в яких задача стояла така - приблизно силами батальйону обороняти від терористів будівлю райвиконкому... Дивні якісь терористи - штурмують владну будівлю, де обороняється цілий батальйон бійців... Скільки ж тих терористів тоді ? По армійськім правилам - не менше трьох батальйонів... Тобто близько півтори тисячі чоловік... 
Запитання ? Схоже, що ні, бо і тупому ясно...

У Відні відкрили пам’ятник українським козакам

  • 24.04.13, 21:06
У парку поряд української католицької церкви у 19-му районі Відня відкрито пам’ятник українським козакам, які брали участь в обороні австрійської столиці 330 років тому. Про це повідомили в КМДА.
Відкриття приурочене до Днів Києва у Відні, які проходять у столиці Австрійської Республіки з 22 до 24 квітня.

Монумент встановлено за кошти мецената – українського бізнесмена, який проживає та працює в Австрії, за особистої підтримки мера Відня Міхаеля Хойпля. Авторами пам’ятника стали вітчизняні скульптори Володимир та Олексій Чепелики.
На урочистостях з нагоди відкриття бронзового монумента були присутні голова КМДА Олександр Попов та члени делегації з Києва, мер Відня та австрійська громадськість.
«Ми пишаємося нашою спільною історією і бережемо традиції дружби, що склалася між нашими народами. Мені особливо приємно бути тут сьогодні разом із бургомістром Відня, за особистого сприяння якого вдалося встановити цей чудовий монумент», – сказав Попов.

У свою чергу Міхаель Хойпль наголосив: «Це місце стало наріжним каменем нашого спільного минулого. Ми пам’ятаємо і шануємо його, але водночас орієнтуємося на майбутнє. Переконаний, у Києва та Відня є чудові перспективи спільного розвитку та взаємовигідної співпраці».

Держите деньги в долларах и поближе к себе

  • 24.04.13, 16:01
 

В связи с тем, что в первом чтении принят проект Закона о внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно совершенствования процедуры по финансовым векселям (N2845), украинцам стоит задуматься о том, что это означает и чем может грозить собственному карману

 Напомним, данный проект узаконил аферу: 50 млрд грн внутреннего госдолга будет выдано в виде векселей.
«Рекомендация людям: бегите в банк и забирайте деньги! Следующие удары будут нанесены по вашим депозитам и обмену валют, на который введут налог, потому что голодное государство будет рыскать, как шакал, в поисках денег везде», — советует бизнес-философ, политический психоаналитик Геннадий Балашов.

 Он утверждает, что государство будет стараться увеличить налоги, для чего у нас и появилась налоговая полиция. «Бездушный госаппарат становится всё более опасным для каждого гражданина Украины. Потому что работают беспринципно, нагло и на собственный карман, зарабатывая на горе и потерях простых людей», — утверждает Балашов.

 «Держите деньги в долларах и поближе к себе. Самое интересное ещё впереди», — предупреждает эксперт.

 И подводит жирную черту: «Государство — ваш личный враг №1».

БАЛАШОВ ГЕННАДИЙ

«слушают соловья. а вас.... – ...ать будут»

  • 24.04.13, 13:09
Арифметика – наука простая. Даже когда считаешь гривны в кошельке, столько-то плюс столько, дает точную сумму. И если ее не хватает на что-либо необходимое, бессмысленно от досады колотить портмоне. Разве что, если есть шанс, поискать недостающее количество за подкладкой. А если такого шанса нет, приходится думать, как раздобыть прибавку, использовав иные источники. Может быть, даже прийти к выводу: «это необходимое» в создавшейся ситуации можно только отнять. Упаси Бог, я – не о воровстве и не о грабеже на уголовно-бытовом уровне. Исключительно – об обретении необходимой для страны возможности избавиться от азаровского Кабмина. В нынешнюю пятницу это попытались сделать в парламенте. Количественно – не получилось. А каковы качественные результаты, как расценивать голосование с этой точки зрения? И – шире, что было бы, если б хватило голосов? Ну, и конечно, более важно: есть ли польза от заседания, посвященного этому вопросу? Попробуемте поразмыслить.

Начать, все же, придется с арифметики, только непременно – с попыткой рассмотреть не только голые цифры, а то, что стоит за ними. Прорежимные медиа утверждают: «оппозиция провалила голосование за отставку правительства». Озвучиваются подозрения, что сделано это нарочно, по сговору с властью. И тут же, даже вне рассуждений, кто «провалил», заголовки трубят: «Верховная Рада выразила доверие Кабинету министров».
Вот, с последнего утверждения и начнем. Против отставки (то есть, если смотреть беспристрастно, это означает ни что иное, как за доверие существующему Кабмину) голосовал 91 народный депутат. Из конституционного количества 445. Ну, ладно, отминусовав так называемые проблемные округа, где до сих пор нет результата из-за фальсификации, и приняв во внимание, что на пятничное заседание зарегистрировалось где-то около 370-380 человек. Все равно: поддержку азаровскому правительству недвусмысленно высказало меньше сотни нардепов. Какой это процент, а? И корректно ли в подобном случае считать, что Верховная Рада, какой бы она ни была по политическому составу, дала правительству «добро»? И насколько уверенно может чувствовать себя министерский кабинет с таким, прилюдно продемонстрированным одобрением своих действий и планов высшим законодательным органом? Ведь похоже на то, что если бы на голосование было вынесено постановление с противоположным ударением, например, «О выражении доверия правительству» — цифра поддержки была бы ровно такой же…
Перед голосованием, в процессе дебатов, Инна Богословская, призывая к плодотворному сотрудничеству ветвей власти, произнесла достаточно страстно: «парламентское большинство готово подставить плечо правительству». Извините за невольную игру слов, но действительно – подставили. Если плечо, то какое-то полуампутированное. Потому как численный состав фракции Партии регионов – 208 членов. И 40 из них официально числились отсутствующими на столь знаковом голосовании. (Об отсутствующих из оппозиционных фракций поговорим чуть ниже).
По поводу этого достаточно массового регионального прогула можно предположить несколько причин. Одна – классическая: «правильные пацаны», приобретя мандат, как не намеревались, так и не собираются протирать штаны в зале заседаний. Несмотря на озвучиваемые Ефремовым гарантии наведения во вверенном ему подразделении порядка в плане «индивидуального присутствия и голосования». Кстати, целый ряд источников в Инете сообщал еще в среду, что вечером назначено «строгое» совещание фракции ПР, именно по вопросу нехватки голосов, в среду как раз около 40 нардепов партии власти «не голосовали за ключевые вопросы, которые были согласованы на уровне администрации президента».
Но кажется, что в ситуации с отсутствием большинства у большинства (?), в частности, при голосовании за доверие Кабмину, просматривается еще одна составляющая. Можно предположить, что дело не только в том, что «тузы» не считают нужным участвовать в работе парламента просто потому, что не царское это дело. Отсутствие – эдакая «итальянская забастовка»: кое-кто из партии власти еще не решается открыто выступить против невыгодного многим жадного всевластия Семьи; того же азаровского правительства, отгребающего куски бюджета и прочее «в одни руки» — но уже предпочитает занять выжидательную позицию, и если подставлять, то отнюдь не плечо.
Еше один знаковый момент. «Были времена, ах, было времечко, где ж вы, кудри, мягкие как лен…». В предыдущем созыве, да что там, по расчетам – и в нынешнем, до длительного, непреклонного блокирования заседаний оппозицией с целью добиться индивидуального голосования – разве бы могло взволновать партию власти присутствие-отсутствие своих «штыков» во время голосования? Им об этом было и подумать-то смешно. Хоть 50 «посаженных на кнопки» и одна механическая рука Чечетова – и полный шоколад, на табло – любая серьезная цифра. Значит, приходится признать, что начатая с первой сессии (и продолжающаяся) борьба оппозиционных фракций против пресловутого кнопкодавства – все же не пиар-акция, не «хулиганская выходка», а рычаг, который позволил поставить под угрозу парламентскую составляющую режима?
Кому-нибудь может показаться, что я пытаюсь подсластить пилюлю, которая так или иначе, но заключается в конкретике: нынешняя пятница Верховной Рады не отправила Кабмин в отставку. Нет. Просто – привожу факты, на основании их – высказываю некоторые предположения, а выводы каждый должен делать сам.
Не отправила. Не выразила недоверия. Для принятия постановления необходимо минимум 226 голосов. За постановление – проголосовало 190. И здесь – тоже начнем с арифметики, бесстрастных цифр. Среди 190 – 88 от «Батьківщини»; 35 – от УДАРа; 36 (полный состав фракции) дала «Свобода». К оппозиции присоединились в данном случае 21 коммунист; 10 внефракционных депутатов.
Как ни крути, две крупнейшие оппозиционные фракции недодали каждая – по семь голосов от своего количества. Прежде, чем выразить справедливую претензию, стоит, ради справедливости, отметить, что с оппозиционными голосами электронная система «Рада» иной раз в последнее время выкидывает пока нерасследованные фокусы. Вот, в сегодняшних не голосовавших за постановление, числится член «Батьківщини» Денис Дзензерский. А именно Дзензерский, неучтенный «Радой» в голосовании за отмену Пенсионной реформы в среду, написал официальное заявление о том, что голосовал, и не понимает, каким образом «Рада» сумела это не отобразить.
Нет-нет, не ищу оправдания оппозиционерам. Не исключено, что и на этот раз один-два голоса «слизнули», применив техническую фальсификацию. Но не 14 же?! Дисциплина, она, знаете ли, не только на фракцию регионалов должна распространяться… В пятницу оппозиционный нардеп Владимир Арьев написал в Фейсбуке: «будем принимать решение относительно пребывания во фракции депутатов, которые отсутствовали без уважительной причины». И подобный подход – единственно возможный. Уверенность в том, что если человек не лежит в этот день под ножом хирурга или с кем-то из его близких не случилось беды, то он будет делом поддерживать решение фракции – нужна прежде всего оппозиции.
Поведение коммунистов было предсказуемо, но на этот раз – не без оригинального поворота сюжета. На публику. Когда выступали от фракций, Симоненко подержал интригу, взяв слово последним. Если отбросить привычную, пустую риторику о том, что «бело-голубые и оранжевые» равны по вредоносности, то среди шелухи вычленилось зерно. Лидер «красных» бескомпромиссно раскритиковал Азарова, заявив, что его правительство «усиливает деструктивные процессы»; «протестное настроение достигло наивысшей точки». И, наконец: «КПУ будет голосовать за выражение недоверия». Зрители – затаили дыхание…
И что же? Комми продемонстрировали «очко». Да не подумает никто, что я выразилась вульгарно. Цифра 21, в понимании картежной игры. Это при том, что фракция КПУ в составе 33 членов, нужно отдать им должное, всегда голосует полностью и синхронно. Да, Симоненко и вправду пытался заработать очко, по принципу «и невинность соблюсти, и капитал приобрести». Договорная игра с режимом: вы нам позволите (на словах) продемонстрировать «трудящимся», что коммунисты-симоненковцы против и вправду антинародного правительства, а мы уж – поостережемся, не додадим голосов, которые, чем черт не шутит, могут быть опасными. Грязновато, как всегда у отечественных «красных». Но, знаете, и здесь можно заметить знаковые, причем, не худшие тенденции. Коммунисты в Раде-7 не так безоговорочно исполняют распоряжения партии власти, с ними приходится торговаться. Это раз. И два – коль посчитал Симоненко нужным хоть каким кандибобером позиционировать КПУ в качестве «народных защитников», то и он чует, что потенциальные перевыборы властных структур досрочно – вполне реальны.
10 внефракционных «за». При 18 официально отсутствующих, из, никого не хочу обидеть, но «Вороньей слободки» (трудно разобраться, сколько в парламенте этих самых «вне». Кто-то выходит из фракций, так что, попадает туда? А те, кого лишили мандата по суду, но они вроде бы все равно числятся внефракционными на сайте Рады?) Словом, кажется, таких — около 30. Возможно, их достаточно массовое отсутствие при голосовании по поводу доверия Кабмину чем-то похоже на предполагаемые мотивы прогула 40 регионалов: ЕЩЕ не против, но УЖЕ – не за. Кстати, когда в начале сегодняшних заметок позволила себе образ: поискать недостающее количество «за подкладкой кошелька», то имела ввиду работу именно с внефракционными. Парламентские методы, по результатам завершившейся пленарной недели, почти исчерпаны. Но пока Рада-7 существует, подобные попутчики, в хорошем смысле определения, могут еще понадобиться при достаточно знаковых голосованиях.
Но – не по поводу выражения недоверия азаровскому Кабмину. Не потому, что сегодня, так сказать, проехали, и по закону на этой сессии второй раз вопрос поднимать нельзя. А потому – что в плане реальной отставки и ехать-то было некуда. Опять – немного арифметики. Если к 190 прибавить 14 «испарившихся» оппозиционеров, приплюсовать 12 коммунистов, «ослушавшихся» Симоненко, гневно клеймящего правительство – то все равно выходит 216, а не 226. Ну, конечно, если бы к ним еще потенциальных 20 внефракционных, то по минимуму, но в самый раз. И опять – нет. Поскольку если бы все внефракционные были так «распропагандированы», то комми получили бы приказ – голосов не давать.
Так что, оппозиция сознательно шла на проигрыш? Вопрос, что считать на данном этапе проигрышем, а что – тактическим, но выигрышем. «Отставить» правительство в одночасье было и вправду практически невозможно. А если бы и да, то что дальше – при существующих структурах режима? Янукович, обрыдавшись в Межигорье от раскаяния, вынес бы кандидатуру премьера и состав Кабмина – не из той же своей шоблы? И Рада, находящаяся в патовом положении, смогла бы результативно противостоять ничего не стоящей смене фейсов и ФИО?
Скорей всего, режим должен быть отрешен от власти не «в розницу, а оптом». Но для этого отрешения, кардинального изменения, смены курса движения страны – нужна наглядная агитация в лучшем смысле слова. И в нынешнюю пятницу – она была. Гласно.
Заголовок заметок — из старого советского анекдота. В приемной парткома жмется дрожащая фигура. Кто-то из заседающих выходит, «а ты чего здесь делаешь?» — «так… претензии ко мне… говорили – слушать будут» — «слушают – соловья. А тебя здесь (употреблен грубый глагол – В.А.) – иметь будут».
Так оно и выглядело по отношению к нашему славному правительству. Наконец-то. Впервые за три года янучарства, Кабмин, не представивший вопреки требованиям закона, программу действий, вынужден был пройти всю процедуру, и режим не смог избавить его от этого. Правительство выглядело бледненько, и его не столько «слушали», сколько… Причем – не по «сокращенной прграмме», нажать на кнопочки, как настаивал накануне Ефремов – а по полной. Начиная от планового «часа правительства», где отдувался министр агропромышленной сферы Присяжнюк. И, почесывая спину под расстегнутым пиджаком, не мог ответить на вопросы по сути внефракционного депутата Ивахива (кстати, именно конкретика, отстаивание интересов округа), ни оппозиционерки Кужель, которая наступала с цифрами и фактами.
По главной теме дня – вопросе «об ответственности правительства» (опять-таки, впервые за янучарство, не посмели не вынести этот вопрос от оппозиции), докладывал Яценюк. Нравится он кому или нет – говорил без излишне декларативных «геть» и «ганьба». Цифры и факты, о том, как на фоне заявления от Азарова о преодолении «кризы» и «пакращенни», по данным Госкомстатистики рост ВВП – 0%, что есть стагнацией; рост цен на так называемый «продуктовый набор» за год – на 61%. Минус – 6% роста промышленности. Гибель золотовалютного резерва, возрастание внешнего долга, закрытие промпредприятий. Были озвучены и конкретные предложения законопроектов, которые пакетно готовы у оппозиции по большинству направлений, и то, «где взять деньги» хоть на первое время, если за последние 3 года расходы на содержание госструктур поднялись на 30 миллиардов гривен.
Азаров, в свою очередь, уткнувшись в бумаги, в стиле, над которым уже грешно смеяться («Адин, КОМА, 36 процентив»), шептал, что «нам удалось спасти ситуацию». И что они 18 раз поднимали зарплату бюджетникам, и 34 раза – размер пенсий.
Некие цифры – и в одном, и в другом выступлении. Кому верить, если профессия гражданина не предполагает времени на скрупулезный анализ? А верить – себе. Примерить все на личную повседневную жизнь: свои доходы, ущемления, или, напротив, поддержку со стороны власти. На тарифы, цены, дороги, больницы, школы и т.п. в своем городе, поселке, селе. Не в лицах политиков – дело. В тенденции развития страны.
То, что было озвучено в пятницу, стало достоянием всех, кто имел возможность подробно узнать и сравнить с реально происходящим, коснувшимся каждого. Материал для размышлений, выводов, действий. Но… Прорежимные СМИ и наемные политологи лгут и будут лгать, вырывать из контекста, переносить акценты. Там в Раде оппозиция раздала нардепам брошюрки с изложением падения страны при этой власти, и конкретными предложениями иного пути. Мы, граждане – не нардепы. Оппозиция, слабО сделать и распространить внятные, сжатые, конкретные листовки с фактажом – но в каждый дом?
Ведь когда в начале этих заметок упоминалось: если не хватает «суммы в ограниченном кошельке» для приобретения нужного, может, единственный выход – отнять? Власть отнять. А сделать это можно только с помощью граждан. Если они рассмотрят, почему нужно отнять власть у «этих», и что может быть взамен азаровского бормотания.

Виктория АНДРЕЕВА,

«ОРД»

Польща поспішає скористатися зрадливістю режиму Януковича?

  • 23.04.13, 16:38

<span class=' bold ' >С.О. Польща спішить скористатися зрадливістю режиму Януковича? </span>

Щодо антиукраїнських настроїв в Польщі:історична істина як будь-яка істина проста. складним буває лише шлях до неї. Зараз керівництво Польщі Коморовського-Туска зрадило путіноїдам своїх очільників - колишнього президента Польщі Леха Качинського та інших керіників Польської держави. Польська громадськість тисне на Коморовського та Туска, вимагаючи правду про смоленську трагедію - та кому вигідна така трагедія.

Але щоб відволікти увагу від смоленської трагедії і одночасно підіграти Януковичу та Путіну - польські політики почали роздмухувати польсько-українські протиріччя - сіючи ворожнечу між українцями та поляками. Нас зараз не так цікавлять подробиці взаємних образ та навіть втрат під час Другої Світової війни - головне, щоб пройти наступний шлях взаємного вибачення та примирення між двома народами. Спільна історія яких була досить складною. Але від того виграла радянська Росія. Ми не хочемо навіть переповідати - хто що сказав та зробив у недружньому сенсі.

Хто би щось не говорив - Українська Повстанська Армія була найкращою за всю історію України. Ми визнаємо, що Армія Крайова була патріотичною силою Польщі і вона має своїх героїв. Наша Українська Повстанська Армія - була патріотчною силою України - і воювала та мала союзи, виходячи з інтересів України. Та мала своїх героїв. Ми не маємо претензій до Польщі та її Армії Крайової, Польща не повинна мати претензії до України та до її патріотичної армії.

Таке роздмухування польсько-українських відносин ми вбачаємо у намаганні не допомогти українцям проти режиму Януковича та проти путінської Росії - а скористатися тимчасовою слабкістю Української держави та тим, що на чолі України - зрадницьке керівництво, дії якого нагадують дії ліквідаційної комісії по Українській державі.

Це - небезпечно не тільки для України, але і для самої Польщі. Багато, хто в самій Польщі це розуміє.

 Нагадаємо з цього приводу, що до слабкої держави зі зрадницьким керівництвом мають претензії усі сусіди кожного разу, як тільки з цього можна скористатися. Тепер і Туреччина, і Румунія і сама Росія мають претензії до українського керівництва. Користуючись тим, що режиму Януковича до українських національних інтересів немає ніякого діла.

Українське суспільство повинне формувати власну зовнішню політику так само, як і внутрішню. Адже Україні загрожує втрата незалежності. Яку підготувало безголове кримінальне кервництво Межигір'я.

Поступки з іншими державами мають бути лише взаємними, інакше це зрада.  

SiT
Станіслав Овчаренко    

Антикорупційна рада України ВИМАГАЄ перевірити

  • 22.04.13, 20:52
декларацію Януковича  lol
Державні  органи мають перевірити наскільки правдивими є цифри в декларації президента України, заявляють в громадській організації Антикорупційна рада України. Там стверджують, що доходи Януковича викликають серйозне занепокоєння. Так дохід президента України перевищує дохід президента Америки Барака Обами майже в 4 рази. Водночас зарплата українського президента – навпаки – в 4 рази нижча. Наскільки можна вірити президентській декларації, і чому президент України має статки вищі, ніж керівники економічно розвинених держав?
 
У 2012 році президент України Віктор Янукович задекларував 774 тисячі 877 гривень зарплати, 4 мільйони 62 тисячі 437 гривень банківських відсотків та 15 мільйонів 551 тисячу гонорару за написання книги. Тобто загалом його дохід за рік становив 20 мільйонів 388 тисяч 314 гривень, що приблизно в 4 рази більше ніж дохід президента США Барака Обами та його дружини Мішель.

Головне, що чесно
 
Порівнювати статки президентів різних країн некоректно, впевнений заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов. У депутата не виникає запитання, чому доходи президента України в рази більші, ніж у президентів країн із набагато вищим рівнем життя. Головне, говорить регіонал, що Янукович задекларував свої гроші чесно. Питання ж могли б виникнути, якби президент щось приховав.
 
"Дай Бог кожному стільки виділяти на благодійність. Я щось не бачу, щоб ті політки стільки віддавали, як Віктор Федорович. І ті, хто рветься до влади в Україні, – а вони люди небідні"
Михайло Чечетов
«Ви не з того боку до питання підходите. Ви починаєте з сусідкою мірятеся. Чому вона у черевиках на високих підборах, а вам чоловік таких не купує. Вам не пощастило, у вас нема такого чоловіка і таких зовнішніх даних, як у неї. Це якраз в ментальності українців – коли в сусіда хата згоріла, то це добре. Головне в тому, що ці кошти чесно задекларовані. І що він показав, скільки дав на благодійність. Дай Бог кожному стільки виділяти на благодійність. Я щось не бачу, щоб ті політики стільки віддавали, як Віктор Федорович. І ті, хто рветься до влади в Україні, – а вони люди небідні. Давайте краще тут порівняємо!», – пропонує Чечетов.
 
Благодійні внески родини американського президента у 2012 році склали близько 150 тисяч доларів. Задекларована ж Віктором Януковичем сума на благодійність майже в шість разів вища (7 мільйонів 432 тисяч 400 гривень).

Фіктивні цифри в декларації?
 
Наскільки правдивими є цифри в декларації президента України, мають перевірити відповідні органи. Але доходи Януковича викликають серйозне занепокоєння, говорить голова Антикорупційної ради України Богдан Якимюк. Зокрема, він запитує, яким чином виплачувався гонорар у 16 мільйонів гривень за публікацію книжок президента друкарнею «Новий світ», яка навіть пункту «видавництво книжок» у своєму статуті не має. Для порівняння: майже в 4 рази менше гонорар за ще ненаписану книжку у 2009 році отримав президент США Барак Обама.
 
"Не можу собі уявити, що якийсь орган, виявивши якусь проблему чи невідповідність декларації гаранта Конституції, зміг би це оприлюднити назагал"
Богдан Якимюк
«Це свідчить про те, що це є певною фіктивною справою. Ми закликаємо правоохоронні органи приділити належну увагу моніторингу декларацій вищих посадових осіб держави. І такий незалежний контроль мав би здійснюватися в Україні  відповідними органами, але очевидно, що це може не відбутися, бо всі держоргани залежні від президента. Не можу собі уявити, що якийсь орган, виявивши якусь проблему чи невідповідність декларації гаранта Конституції, зміг би це оприлюднити назагал і проінформувати про це суспільство. Це не видається реальним», каже Богдан Якимюк.

Президент Обама заробляє приблизно в 10 разів більше середньорічного доходу по США, а от зарплата Віктора Януковича перевищує середньомісячну зарплату українця в понад 20 разів. Президент України отримує 64 з половиною тисячі гривень в місяць, в той час як середньостатистичний українець – близько 3 тисяч.
 
Якщо говорити про доходи українців, то вони залежать не лише від економічної ситуації в країні та світі, говорить голова Комітету економістів України Андрій Новак. А ще й від фінансової культури чиновників.
 
Зарплата, видатки на утримання і матеріальна допомога
 
«Фінансова культура в цивілізованих країнах не дозволяє великої різниці між найнижчим рівнем доходів громадян своєї країни і найвищим. Особливо це стосується держбюджету і утримання чиновників усіх рівнів. В цивілізованих країнах навіть на законодавчому рівні є певні обмеження стосовно різниці, яка може бути між мінімальною і максимальною зарплатою. Дуже строго регламентовані додаткові чиновницькі пільги. На жаль, в Україні такої практики, такої культури, яка називається фінансовою, немає ні на законодавчому рівні, ні на рівні свідомості чиновників», – зазначає Новак.
 
Окрім того, що українські чиновники не обмежені в рівні своїх зарплат чи виплат на «професійну діяльність» законодавчо, вони ще й отримують різного роду матеріальну допомогу, говорить фахівець.

Раніше ЗМІ з посиланням на «Вісник Державних закупівель» повідомляли, що утримання президента в 2012 році обійшлося Україні в 635 мільйонів гривень, тобто 2 мільйони гривень в день. Водночас, згідно з декларацією, президент не має власного автомобіля, однак його дружина має Honda Odyssey 2009 року випуску та Toyota Sienna 2011 року.
 
А от за перельоти Віктора Януковича в рамках робочих поїздок Державне управління справами заплатить у 2013 році 23,5 мільйони гривень. А літак, куплений, правда, вже кілька років тому, обійшовся українському бюджету майже в 90 мільйонів доларів.

ukrainian.voanews

Росія стає напівколонією Китаю

  • 21.04.13, 15:55
У вересні 2009 року у Росії ухвалили «Програму співробітництва між регіонами Далекого Сходу і Східного Сибіру РФ та Північного Сходу КНР (2009–2018 роки)», яка вражає своїм колоніальним характером. Практично всі заплановані проекти мають бути реалізовані на теренах Росії і пов’язані з видобутком сировини, тоді як переробні й індустріальні потужності створюватимуть у Китаї. Паро це пише Віктор Шатров у статі для «Українського тижня».

Завдяки згаданому документові тільки за офіційними угодами від 2009 року китайці отримали в оренду понад 500 тис. га землі в прикордонних районах російського Далекого Сходу. Зокрема, провінція Хейлунцзян (Північно-Східний Китай) уклала із владою РФ оборудку, згідно з якою дістала право використовувати частину земель для овочівництва, вирощування зерна, розведення худоби й подальшої переробки сільськогосподарської продукції. Загалом у найближчі 5–10 років заплановано реалізувати 158 проектів. Для їх здійснення Китай готовий залучити понад 10 тис. одиниць сільськогосподарської техніки і понад 50 тис. спеціалістів. Окрім цього, Росія віддала в оренду КНР 1 млн га лісу під вирубку. Скільки землі в регіоні мають неофіційно вихідці з Піднебесної, можна тільки здогадуватися.

Китайці вже давно почали за безцінь скуповувати російські ділянки сільськогосподарського призначення, обходячи офіційну заборону на їх продаж іноземцям й використовуючи для цього юридичних осіб через створення спільних підприємств із часткою закордонного капіталу. На практиці ці землі зазнають нещадної експлуатації та обробки величезною масою хімікатів, унаслідок чого продукція, вирощена на них, виявляється небезпечною для здоров’я. А ґрунти поступово виснажуються і стають неродючими.

Активно проникає китайський капітал і на російський ринок енергетичних ресурсів. Так, банки з Піднебесної надали «Роснефти» $6 млрд для купівлі «Юганскнефтегаза», основного дочірнього підприємства ЮКОСу. У 2005 році Китай дістав частку в проекті «Сахалин-3», а потім за $3,5 млрд придбали «Удмуртнефть». Одна з їхніх компаній (CNPC) здобула 49% у спільному з «Роснефтью» підприємстві «Восток-Энерджи», яке вже виграло аукціони щодо розробки двох нафтогазових родовищ в Іркутській області.

В економічному плані Росія є для Китаю джерелом дешевої сировини й ринком збуту готових товарів. Вона великими партіями експортує йому за низькими цінами електроенергію, газ і нафту. Нерівноправний товарообмін із КНР робить РФ фактично її напівколонією. Щороку обсяги взаємної торгівлі стрімко зростають. Коли у 2002-му товарообіг Москви з Пекіном становив $20 млрд, то у 2012-му він сягнув $87,5 млрд. Піднебесна посіла перше місце серед торговельних партнерів РФ, випередивши Нідерланди ($82,7 млрд) та Німеччину ($73,9 млрд). Утім, частка інвестицій КНР у Росію – це лише 0,9% від загального показника, а на Далекому Сході ще менше – 0,7%. Це свідчить про те, що китайці розглядають свою північну сусідку лише як сировинний придаток і ринок збуту дешевих товарів.

tyzhden.ua


Українські татуювання. Вам подобається?





Вам подобаються татуювання на українську тематику?

59%, 23 голоси

38%, 15 голосів

3%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.