Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Украинский дистрибьютор сигарет обеспечивает оружием армию РФ

  • 12.01.16, 21:31
  и спонсирует ФСБФото:


Антимонопольный комитет Украины (Юрий Терентьев) работает на оккупанта.


Как пишет Денис Бигус, один из самых известных в Украине на сегодня журналистов-расследователей, наибольший дистрибьютор сигарет в Украине — компания «Мегаполис Украина» — входит в группу компаний «Меркурий» российского олигарха Игоря Кесаева. Также бизнесмен является одним из владельцев российского производителя оружия — завода имени В. А. Дегтярева.

Об этом говорится в сюжете Надежды Бурдей:


По государственному заказу Министерства обороны России на этом заводе с начала года изготавливают новую линейку военной формы «Ратник». Именно в этой форме во время аннексии в Крыму заявились «вежливые человечки», из-за чего и получили название «зеленые». А еще на заводе изготавливают пулеметы, гранатометы, снайперские комплексы, зенитные ракеты, противотанковое вооружение и другое оружие.

Компания «Мегаполис Украина» продает почти 100% сигарет в Украине. В 2012 году эта фирма получила от курильщиков более 27 млрд грн. В том же году управление статистики оценило весь рынок табачных изделий Украины лишь в 26,5 млрд грн.

Табачные изделия «Мегаполис» закупает у крупнейших компаний в Украине — «В.А.Т.-Прилуки», ОАО «Джей Ти Интернешнл Украина» , ЗАО «Империал Тобакко Продакшн Украина» и ЧАО «Филип Моррис Украина». Эти компании вместе охватывают 96% рынка табака.

Журналисты программы «Наші гроші» попытались приобрести сигареты у производителей, но они направляют в представительство «Мегаполиса» в Украине.

Согласно украинскому законодательству, «монопольным признается положение хозяйствующего субъекта, доля которого на рынке определенного товара превышает 35%». Однако Антимонопольный комитет Украины не принял решение о признании положения компании монопольным.

Более того, с начала 2010 года «Мегаполис» скупал украинских дистрибьюторов: «Подилля-Тютюн», «ВЕСТ-ТОБАККО-ГРУПП», «ИСТ ТОБАКО ГРУПП» и еще более десяти других компаний. Впрочем, полный перечень фирм, которые поглотил «Мегаполис» — с официального разрешения Антимонопольного комитета — сам комитет предоставить отказался.

 Другой журналист-расследователей  Сергей Высоцкий пишет:

Сегодня в 5 утра, в рамках кампании по очищению Украины от оккупационного бизнеса, сотни активистов из десятка волонтерских, ветеранских и общественных организаций заблокировали работу складов компании «Мегаполис-Украина» в Киеве, Львове, Луцке, Ровно, Ковеле и Тернополе.

Об этой дивной компании мы с Ігор Лапін и Андрій Левуснеоднократно писали и более полугода добивались ее устранения с рынка через антимонопольные и санкционные процедуры.

Компания «Мегаполис — Украина» была учреждена российской компанией «Мегаполис» и Семьей Януковича. Во времена прошлой власти стала монополистом по дистрибуции сигарет в Украине. По нашим данным поделили компанию 50 на 50.

На что шла половина Януковича понятно всем. Многие успели побывать в «Межигорье» и покормить осиротевших страусов. А вот на что и кому шла и продолжает идти российская доля прибыли — это интересней. Идет она непосредственно в карман хозяину компании «Мегаполис» российскому олигарху и «форбсу» Игорю Кесаеву.

Что интересного можно было бы сказать об Игоре Кесаеве? Многое. Но мне, как украинскому гражданину, более всего интересны два факта его обширной биографии.

Первый факт. Он является главой благотворительного фонда «Монолит». Даже в уставных документах этого фонда говорится о том, что основной задачей благотворителей является «поддержка экономических, медицинских, социальных и культурных потребностей остронуждающихся сотрудников ФСБ России, в том числе уволенных в запас и членов их семей». Вот так!

В общем понятно, что раз уж ФСБ отдало Кесаеву право на монопольную торговлю табаком, значит Кесаев просто вынужден экономически поддерживать остронуждающихся в третьей вилле на Лазурном берегу сотрудников ФСБ. Но, хочу спросить, почему за счет всех моих курящих украинских друзей? Можно как-то исключить Украину из этой пищевой цепи? И если серьезно — ежу понятно, что, если человек спонсирует ветеранские организации ФСБ, он же будет спонсировать и ее спецоперации, и ее разведсеть в Украине.

Второй факт. Господин Кесаев является владельцем российского завода имени Дегтярева. Помимо особо важных для остронуждающихся в культурном досуге сотрудников ФСБ мопедов завод этот изготавливает стрелковое оружие, боезаряды для ПЗРК и ПТРК, в том числе для ПТРК «Корнет-э». Наберите в Гугле «корнет донбас» и посмотрите сколько наших пацанов погибло от продукции завода товарища Кесаева. Завода, который профинансировали сами украинские граждане через «Мегаполис-Украина».

И самое позорное, что после бегства Януковича и начала войны статус компании не поменялся. С украинской стороны в ее акционерный капитал вошел один из региональных смотрящих Семьи Борис Кауфман. В свое время он был подрядчиком братьев Клименко в Одесской области. Обширные связи Кауфмана и приобретенный при Януковиче капитал позволяют ему «решать вопросы» во многих кабинетах, в том числе и прикрывать своих московских друзей, таких как Кесаев. Агрессия Россия против Украины не мешает Кауфману постоянно мотаться в Москву. Любит человек Третьяковку, что поделаешь.

Поэтому, переходя к резолютивной части, хочется сказать: Кесаева и «Мегаполиса» в Украине не будет. Не будет и все. Полгода мы шли по процедуре, писали письма и обращения в разные инстанции, в АМКУ, подошли даже к тому, что АМКУ готовился предъявить «Мегаполису» реальные обвинения и разделить его. Однако все начало буксовать. По понятным причинам. Поэтому, пока активисты блокируют компанию, мы с Ігор Лапін и Андрій Левус проведем политические консультации и постараемся чтобы вопрос очищения Украины от ФСБэшного бизнеса вернулся в процедурное поле.

Акция пока будет носить предупредительный характер. И я надеюсь, что общественный запрос на борьбу с экономической оккупацией будет удовлетворен.

Фото Сергея Высоцкого.

«Енергоатом» купив у спонсорів ДНР софт за 93 мільйони

  • 12.01.16, 17:03

ДП «НАЕК «Енергоатом» 29 грудня за результатами тендеру замовило ТОВ «Сітронікс Телеком Солюшнс Україна» ліцензії на програмне забезпечення Microsoft на 93,22 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

Придбали безстрокові ліцензії на 17 програм Microsoft.

Всупереч вимогам Мінекономрозвитку, замовник не оприлюднив ціни на окремі товари.

Угода діятиме у 2016-2017 роках.

Платежі здійснюватимуть щорічно за програмою корпоративного ліцензування Enterprise Agreement. Опція Software Assurance передбачає цілодобову технічну підтримку та оновлення до останніх версій без збільшення вартості з розрахунку на один комп’ютер.

Крім переможця, у торгах брали участь ТОВ «БМС Консалтінг» і ТОВ «Софтлайн Груп Україна».

Усі три учасники є авторизованими партнерами Microsoft.

Київська компанія «Сітронікс телеком солюшнс Україна» заснована російським АТ «Енвіжн Груп», керує нею Тарас Козак.

«Енвіжн Груп» на 50% належить російській корпорації «Система» російського бізнесмена Володимира Євтушенкова, приятеля Віктора Януковича, члена його мисливського клубу «Кедр», що був зареєстрований на території резиденції «Межигір’я». Також у російських ЗМІ Євтушенкова називали спонсором терористів ДНР.

Ще 25% «Енвіжн груп» має акціонер «Ростелекома» Костянтин Малофєєв, якого в Росії називають «другом друзів Путіна».

За даними «Insider», у компанії Малофєєва «Маршал капітал» працювали два колишні лідери терористичного угрупування «ДНР». Олександр Бородай був піар-консультантом, а Ігор Гіркін працював у службі безпеки.

Нагадаємо, у січні 2015 року «Енергоатом» замовив фірмі «БМС Консалтінг» ліцензій на 16,86 млн грн. Згодом угоду розірвали через невиконання держпідприємством зобов’язань щодо сплати.

Ждите ответа

  • 11.01.16, 23:27

Фото:

Руководство ГПУ и СБУ «заминает» нападение на журналистов. Не выйдет.

В самый канун Нового года — 31 декабря 2015-го — было закрыто дело о нападении сотрудников СБУ на журналистов программы журналистских расследований «Схемы». Чисто «совковый» подход: «замутить» закрытие у/д («провадження») в канун больших праздников, чтобы таким образом а) погасить вероятный резонанс в обществе и журналистской среде от столь наглого произвола «правоохранителей», б) улучшить статистику «расследованным» «производством».

Напомним, о чем идет речь.

2 октября 2015 года на съемочную группу программы «Схемы» Радіо Свобода напали сотрудники киевского главка СБУ. Неадекватную реакцию и преступное поведение сотрудников столичного «околотка» Службы безопасности вызвала работа съемочной группы программы «Схемы». Которая хотела показать налогоплательщикам — гражданам Украины — на каких автомобилях сотрудники СБУ приезжают на службу. Журналисты не только отсняли целый «гараж» престижных иномарок сотрудников СБУ, но еще и пытались выяснить у владельцев дорогих авто, как на скромную зарплату офицера СБУ можно приобрести чудеса автопрома.(Подробнее об этом — в публикации Секретный автопарк СБУ: Расследование, которое пытались снять с эфира).

Профессиональный интерес журналистов был наказан силовым задержанием журналистов, изъятием у них съемочной аппаратуры, импровизированным допросом в стенах киевского главка СБУ и требованием признать себя виновными в шпионаже — все в худших традициях ВЧК-ОГПУ-НКВД-МГБ-КГБ. Этот чистый идиотизм, помноженный на преступную инициативность работников СБУ, верно подвел владельцев крутых тачек под ст.117 УК Украины — препятствование профессиональной деятельности журналистов. Предусматривающую для виновных, в том числе, и лишение свободы.

Главный «герой» сюжета — пожалуй, работник СБУ Иван Порада, соучастник нападения на съемочную группу:

сам И. Порада (справа)

Автомобиль Ивана Порады — Тойота Хайлендер

«Обиженный» журналистом Иван Порада отбирает у незаконно задержанного телеоператора видеокамеру

Этот скандал быстро стал резонансным; уже через несколько часов лично председатель СБУ, генерал-полковник Василий Грицак лично пообещал журналистам «независимое расследование» ЧП и «наказание виновных», то же самое сделал и Президент Украины Петр Порошенко. Полиция МВД Украины тут же зарегистрировала производство (это у Геращенко-Авакова умеют, много ума не надо), которое — по подследственности — было передано в Военную прокуратуру ГПУ. Возглавляет оную, как известно, генерал (-майор) СБУ Анатолий Матиос, известный согражданам также как «Толик-Тепловизор».

Три месяца понадобилсь военным прокурорам, чтобы «в результате всестороннего, полного и объективного расследования» (© Ренат Кузьмин) прийти к выводу, что ничего криминального в действиях сотрудников СБУ в отношении журналистов выявлено не было. А на нет и суда нет.

То есть, по мнению военных прокуроров, любого журналиста, который поинтересуется у сотрудника СБУ (ГПУ, МВД), откуда у него коррупционные доходы, можно смело хватать на улице, волочь в застенки, угрожать расправой, требовать себя оговорить, применять к нему меры физического воздействия, отбирать имущество, в том числе казенное, и т.д. Что ж, вывод с далеко идущими последствиями. Вывод, которым наверняка воспользуются другие СБУшники, прокуроры, полицейские и прочие люди в погонах, которым не понравятся вопросы журналистов, да и сами журналисты.

А теперь серьезно — об очевидном.

Очевидно, что закрытие уголовного дела о нападении на журналистов — очередное в долгом ряду уголовных преступлений, совершаемых против украинских журналистов с молчаливого одобрения высших украинских властей. Эти преступления в подавляющем своем большинстве — не раскрываются. Следствие по ним — фальсифицируется. Виновные — не несут никаких наказаний. Единственное исключение из правил в этом ряду — осуждение генерала «наружки» Алексея Пукача за убийство журналиста Георгия Гонгадзе. Да и то осуждены только исполнители, а заказчиков ГПУ и СБУ старательно обходят стороной — и при Л. Кучме, и при В. Ющенко, и при В. Януковиче, и тем более — при П. Порошенко.

Очевидно так же, что закрытие уголовного дела о нападении на журналистов — договоренность между двумя генералами СБУ — председателем СБУ Василием Грицаком и Анатолием Матиосом. Оба — ставленники Петра Порошенко и лично преданные ему люди. Если бы А. Матиос был принципиален — В. Грицак никак не смог бы повлиять на коллегу. Если бы В. Грицак был принципиален по отношению к преступникам — А. Матиос не брал бы грех на душу с закрытием уголовного производства, так как лично ему покрывать залетевшее дурачье из киевского главка — удар по репутации.

Впрочем, для Анатолия Матиоса, который любит публично корчить из себя патриота Украины, покрывательство преступников из СБУ — давно привычное дело. Еще в 2005-2006 гг., возглавляя надзор за соблюдением законности сотрудниками УБОП и СБУ в прокуратуре г. Киева, этот «законник» цинично «футболил» заявления журналистов о незаконной слежке за ними «наружки» СБУ.

Эта история наглядно иллюстрирует, что нравы руководящей верхушки СБУ и ГПУ мало изменились и после победы Революции Достоинства. За красивыми, правильными, патриотичными словами — все та же корпоративная преступная спайка, презрение законов государства, цинично-презрительное отношение к согражданам. Генералы Грицак и Матиос только в теории знают, что значит отвечать за сказанное слово и данное обещание. Отсюда — и изъяны авторитета.

Ну, хорошо. Дело закрыли. Подчиненные В. Грицака выведены из-под удара. Скандал замяли. У Грицака появились лично ему преданные офицеры, которых он не дал «в обиду». Теперь парней можно посылать хоть в огонь, хоть в воду — они обязаны. Умно?

Нет. Это чисто советская «логика» и «совковый» подход. Коррупционер, бьющий журналистов, никогда не будет патриотом Украины, а значит — достойным, надежным офицером спецслужбы. «Крысой», падкой до денег и «ништяков», перевербованным на компромате — очень вероятно. Ни в одной цивилизованной стране мира руководство не покрывает коррумпированных офицеров спецслужб, бьющих журналистов. Это нонсенс. К тому же «доброта» А. Матиоса и В. Грицака к молодым кадрам СБУ, гоняющим на авто престижных марок ценой от 30 до 100 тыс. долларов США — за наш счет, счет сограждан. Именно эта, забуревшая от безнаказанности и «левых» денег «молодежь» будет решать наши судьбы уже сегодня.

Если под киевский главк ежедневно съезжаются десятки авто дорогих моделей, и вопрос журналиста «откуда деньги?» вызывает животную ненависть у работников СБУ, то налицо искаженное представление о действительности у этих сотрудников «конторы». Где были все эти «чекисты», включая генерала Василия Грицака, когда ОПГ «Люкс» на пару с Януковичем гробила страну?

Где были все эти смелые «чекисты» на крутых тачках, когда 1 декабря на Банковой избили за 20 минут 68 журналистов (и преступление до сих пор не раскрыто)? Если бы не провальная кадровая политика в СБУ, не отбор на службу генетического мусора по кланово-родственным признакам — разве враг забрал бы Крым и Донбасс? А кто из ныне здравствующих генералов-полковников-подполковников давал рекомендации на службу в СБУ всем тем предателям из Крымского, Донецкого, Луганского, Киевского и прочих главков, которые при нападении России предали присягу и перешли на сторону врага?

Тоже виноваты журналисты?

И наверняка именно такая, уродливая кадровая политика силовых ведомств Украины привела к тому, что сын нынешнего председателя СБУ — Олег Васильевич Грицак, будучи прокурорским работником, в дни ЕвроМайдана поддерживал в суде Оболонского района г. Киева обвинение против избитых и задержанных «беркутом» «автомайдановцев» Разумеется, все эти «обвинения» были сфабрикованы.

Это не помешало сыну главы СБУ В. Грицака после Революции Достоинства не только не попасть под люстрацию, но и пойти на повышение — в 25 лет стать заместителем прокурора прокуратуры Шевченсковского района г. Киева. Типичная карьера для номенклатурного дитяти, чей отец стал генералом СБУ в 30 лет, благодаря умению ладить с любым начальством.

Но! — интересное дело — Ф.И.О. Олега Васильевича Грицака отсутствует в рейтинговых списках внешнего профтестирования прокурорских работников киевских местных прокуратур. В списках люстрированных прокурорских работников О.В. Грицак так же отсутствует.

Декларация о доходах сына врио главы СБУ содержит информацию о том, что в 2014 году прокурорский работник Олег Грицак заработал 190 тыс грн, а его супруга — 172,7 тыс грн (зарплата — 23 тыс грн, еще 149 тыс грн ей принесла продажа имущества). Несмотря на скромные официальные доходы и молодой возраст, в собственности О. Грицака — земельный участок площадью 1000 м2 и квартира на 94,9 «квадратов».

Еще две квартиры записаны на его жену — 49,5 м2 и 84,3 м2 соответственно. В автопарке Грицака-младшего — внедорожник Land Rover Discovery 2010 г. в. (стоимость этой модели б/у составляет около $45 тыс.) и моторная лодка Buster 2010 года (новая стоит на рынке около $65 тыс., а подержаная версия в комплектации Грицака-младшего оценивается минимум в $20 тыс.). Для прокурора 25 лет отроду — неплохой результат, хотя и необъяснимый официальными доходами «службовця».

Возвращаясь к временам Януковича. Может, генерал Василий Грицак публично обращался к украинскому народу о преступлениях преступной клики Януковича, когда режим уже сдавал Украину Путину? Нет, молчал генерал Василий Грицак, не «отсвечивал». Молчали все — 30 тысяч, до единого! — офицеры СБУ, зная о преступлениях власти и часто участвуя в них. Молчал и полу-прокурор, полу-эсбеушник Анатолий Матиос. Да что там молчал — работал на хлебном месте — замом руководителя Главного контрольного управления Администрации президента Виктора Януковича. А теперь этот «правдоискатель» и «законник» распоряжается судьбами военнослужащих, в том числе и участников АТО. А вот теперь — уже и журналистов.

Еще, еще и еще раз: каждый десятый сотрудник СБУ оказался предателем — где публичные выводы из развала СБУ? Где публичное покаяние перед народом Украины? Где новый кадровый подход к сотрудникам? Чем занята служба внутренней безопасности, если при зарплате в 4-10 тыс гривен в месяц эта шобла умудряются ездить на авто, цена которых достигает сотни тысяч долларов?..

Мы уже писали: Гнилые конторы, прогнившие кадры. Но придется повторять это вновь и вновь. Потому что за кадровое гнилье в СБУ и ГПУ, «защитнички», сегодня кровью харкает вся Украина.

Возвращаясь к закрытию дела.

Журналистское сообщество Украины быстро взрослеет и крепнет. Запугать журналиста, закрыть ему рот и даже убить — становится все труднее. Да и глупо. Солидарность журналистского сообщества растет. Журналисты научились не только выживать, защищаться, но и мстить: расчетливо, методично. И без срока давности. Стирая в пыль репутацию прогнивших насквозь чиновников.

Продолжение следует. Ждите ответа.

http://argumentua.com/stati/zhdite-otveta

Відео про красу України з висоти

Автори відео “Україна. Як побачили її ми” за допомогою безпілотників показали історичні, архітектурні та природні пам’ятки України.


Новости Крымнаша. Выпуск #421 за 07.01.2016

  • 07.01.16, 20:41
«Скрип зубов слышен через стенку»
1. По следам Coca-Cola. Какие мировые бренды работают в Крыму: Volkswagen, Audi, Mercedes, Hyundai, Peugeot, Adidas, польские Rezerved и CROPP, турецкий LC Waikiki и другие http://ru.krymr.com/content/article/27472561.html

2. Все, что разрушилось, стоит уже почти год огороженным, и ничего не делается https://twitter.com/FuckingYalta/status/684816527007313921 (фото ялтинской Набережной). На следующем фото свежепостроенный киоск. Чтоб вы понимали, комплекс правее собираются сносить, так как портит вид https://twitter.com/FuckingYalta/status/684817601982296065 (фото). Люди в кафе сидят при свечках https://twitter.com/InstaYalta/status/684811505288757248 (фото).
3. “Мы должны понимать, что это временное явление. Это же не может продолжаться вечно?” — так говорят россияне, гуляющие в потемках на Набережной Ялты, обсуждая отсутствие света, отопления и шум генераторов https://twitter.com/Crimea_inUA/status/685091210676039680 (фото).
4. Крым — это, когда сказал, что не было света 3 часа, а тебе ответили: “Хорошо живёте”.
5. В Феодосии к проблемам со светом добавилось отсутствие водоснабжения. На одной из улиц воды нет уже четвёртый день, а водоканал ушёл на Рождественские выходные. Люди просят хотя бы водовозку. До оккупации мы о таком не могли и мечтать https://twitter.com/KrimRt/status/685032754375831552 (скрин).
6. У некоторых ялтинцев чаша терпения уже переполнилась, о чём они сообщают Гоблину. Отсутствие света они ещё могут пережить, но ведь нет и отопления – холод и сырость терпеть отказываются https://twitter.com/KrimRt/status/684984051527249920 (скрин). Из Массандры пишут, что с газом совсем беда https://twitter.com/KrimRt/status/685156992814452736 (скрин).
7. В Керчи отключат все предприятия и магазины от электроснабжения. А где же энергомост? http://kafanews.com/novosti/113205/v-kerchi-predpriyatiya-i-magaziny-otklyuchat-ot-tsentralnogo-energosnabsheniya_2016-01-07 . В городе из-за использования свечей стало больше пожаров. А без свечей плохо видно электричество с Кубани http://kerch.fm/2016/01/07/v-kerchi-iz-za-ispolzovaniya-svechey-stalo-bolshe-pozharov.html (прим. Пожарники говорят, что по всему Крыму участились случаи возгорания частных домов. Причина — генераторы. Но всем плевать. Геническ же спасаем и терпим). У жителей Керчи скоро начнётся нервный тик: “В некоторых районах нет воды, мобильная связь отвратительна, улицы от снега не очищают, дворники в дефиците, центр грязный, а “чиновники” рапортуют, что всё хорошо и под контролем” https://twitter.com/KrimRt/status/685130706134040576 (скрин).
8. Меня удивляют мои земляки своей безграничной тупостью. Взорвали ядерную бомбу у себя дома и теперь дико возмущены высоким уровнем радиации!
9. График 2 через 2 означает, что в наличии максимум 40% от номинальной потребляемой мощности, т.е. порядка 450 мВт на весь Крым. Этот график символизирует то, что никакого энергомоста нет и не предвидится. Вся надежа на Солнце и дрова.
10. Половина посёлка Ленино с 13:00 без электричества — взорвался трансформатор.
11. Крымские электросети продолжают ломаться без украинской электроэнергии. Сегодня около двух десятков населённых пунктов с утра оказались обесточенными http://15minut.org/article/krymskie-elektroseti-lomayutsya-bez-ukrainskoj-elektroenergii-2016-01-07-18-27-12 . К вечеру количество городов и посёлков без света увеличилось http://news.allcrimea.net/news/2016/1/7/obestochennyh-naselennyh-punktov-v-krymu-uzhe-bolshe-20-51822/ . Отмечу, что в статьях перечислены населённые пункты, которые оказались без света ИЗ-ЗА АВАРИЙ на ЛЭП. Графики тоже никто не отменял.
12. Гоблин заявил, что режим ЧС в Крыму продлится МИНИМУМ до мая. Но ведь говорили, что… Хотя кто там помнит))) http://ru.krymr.com/content/article/27474122.html . Заседания штаба ЧС в прямом эфире транслировать больше не будут, а то “хохлы” слушают и ржут https://www.facebook.com/aksenov.rk/posts/536338213206309
13. В Крыму снова без вести пропал крымский татарин Аблязимов Эрнест Яшарович, 1971 года рождения http://qha.com.ua/ru/proisshestviya/v-krimu-snova-raziskivayut-propavshego-krimskogo-tatarina-foto/153400/ (фото).
14. На Рождество крымчане помолились за Украину. Кафедральный собор УПЦ КП в Симферополе находится под угрозой уничтожения http://qha.com.ua/ru/obschestvo/na-rojdestvo-krimchane-pomolilis-za-ukrainu-foto/153398/
15. С Рождеством, Украина! Крым рядом c тобой! (прим. Поздравительных сообщений было очень много).
16. Рождественский святой дождь омывает крымскую землю от скверны. Во имя Иисуса Христа, враг, изыди с моей земли!
17. Веселого Рiздва, смачної кутi, любе кримське ханство-атаманство! Щасливого Рiздва, Україна!
18. Сколько там Brent, 34 уже? Хорошо наколядовали, братья-бандеровцы, одобряю. С Рождеством всех!
19. Что для украинца шутка — то для россиянина статья. СССР вернулся в Крым. Раньше все боялись гавкнуть. Теперь боятся лайкать и репостить.
20. Бабушки в очереди: “- А в Украине то уже всем полгода половину пенсий платят. — Да, а некоторым уже не платят совсем”. Они неизлечимы.
21. Севастопольские моржи проводили уходящий год заплывами с триколорами и, естественно, с флагом СССР, в который они так стремились http://sevnews.info/rus/view-news/Kak-sevastopolskie-morzhi-provozhali-uhodyashij-i-vstrechali-Novyj-god/23755 (фото).
22. — А правда, что в Крыму нашли огромные залежи нового элемента? — Ты про терпениум?
23. Дейч (типа крутой чинуша-бизнесмен) “добровольно” передал свой санаторий в собственность раши. Крымских воров грабят московские воры.
24. Мой семилетний ребёнок сказал: “Папа, если россия и дальше будет расползаться по всему миру, везде будут на русском говорить? И куда люди будут ездить отдыхать?”
25. “В Севастополе впервые за 30 лет полностью меняют троллейбусные провода” – пишут крымские пропагандисты. Все чаще в комментариях трезвые люди! http://sevastopol.su/news.php?id=83477 (почитайте).
26. Ватники хвалятся наличием рублей с видами Крыма. Странные люди, не понимают, что пока на рублях Крыма не было, он был в два раза дороже! Самое удивительное, что курс рубля не смогла удержать даже дружба тигра Амура и козла Тимура.
27. Спросил у местного менялы, почем могу купить доллары? Он сказал – по 78! 78, Карл! И это без торгов на МБ, которые начнутся с 11 января.
28. россия успела поссориться с банановыми республиками? Почему бананы по 130 руб (43 грн)? (прим. В Севастополе уже и по 167 (54 грн) продают).
29. На улице два дня не был. Так хорошо не видеть людей.
30. Патриоты к Новому году подновили жовто-блакитні кольори в симферопольском парке. Орки так и не смогли их затереть https://twitter.com/NUkrainia/status/685110067734147073 (фото).
P.S. Веерные отключения терроризируют весь район. Количество желающих потерпеть стремительно уменьшается, скрип зубов слышен через стенку.

КРЫМский бандеровец @CrimeaUA1

Степан Бандера гідно відсвяткує 1 січня 2016 року

Думаю мало хто звернув увагу на те, що з 1 січня 2016 року Україна стає фактично вільною державою, позбавленою московського багатовікового колоніального ярма невільництва. І саме на 1 січня припадає відзначення дня народження видатного українського політичного діяча Степана Бандери.
Зрозуміло, що таке співпадіння є випадковим, бо ніхто про то спеціально не думав звести до купки все це, але є ще Боже Проведіння, яке все поставило саме так: підло вбитий московськими катами Герой України Степан Бандера отримає на свій 107-й день народження найкращий і найдорожчий подарунок - насправді Незалежну Європейську Україну!
Отже всі муки і жертви були не даремно! Ми перемогли! Слава Україні! Героям слава! Україна понад усе! Герої не вмирають! Вітаю всіх включно і себе!



Наводжу одну з останніх промов Степана Бандери, де він промовляючи про свого провідника Євгена Коновальця фактично викладає своє світоглядне бачення боротьби як особисте призначення і як символ віри в Україну, український народ, в неодмінну нашу перемогу у майбутньому.
Далі наводжу уривок з праці "ХТО ТАКІ БАНДЕРІВЦІ ТА ЗА ЩО ВОНИ БОРЮТЬСЯ" провідного ідеолога Організації Українських Націоналістів та Української Повстаньської Армі, колишнього офіцера Червоної армії і уродженця з Полтави, що є дуже промовисто на данний час, - Петра Федуна на псевдо "Полтава", де сказано багато того, що актуальним є і в наш час: за що вони воювали тоді, а ми - зараз.



Степан БАНДЕРА

НАД МОГИЛОЮ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ

Промова виголошена 25 травня 1958 року над могилою сл. пам. полк. Євгена Коновальця в Роттердамі, Голляндія.

Двадцять років – це звичайно невеликий відтинок часу в житті народів. Звичайно – але не це двадцятиріччя, яке лягло між теперішністю і трагічним травнем 1938 року. До нього не можна прикладати звичайної міри часу. Воно виповнене такими подіями історичного значення, що своєю вагою може рівнятися з цілими сторіччями інших епох. І всесвітня історія запише цей період назрівання, ходу і наслідків Другої світової війни, як один з важливіших. А вже в історії українського народу й української землі це двадцятиріччя закарбувалося такими подіями і процесами, далекосяглими перемінами і трагічними потрясеннями, що їх було б досить на долю багатьох поколінь.
Цей власний багатий і важкий зміст того порівняно недовгого часу творить неначе призму, через яку можемо бачити події і постаті у далекій перспективі, не в сучасних, а історичних пропорціях. Чимало справ і проблем, які двадцять років тому полонили увагу народів, сьогодні виглядають дрібними і маловажними. Скільки відійшло у безслідне забуття постатей, що в той час стояли в центрі публічної уваги? Але ця перспектива часу, багата на великі події і зміни, не тільки зменшує і нівелює картини. Вона теж відслонює і ставить на ввесь зріст такі постаті і справи, які здобули собі тривале значення і вплив у житті народів.
І ось стоїмо над могилою такого небуденного мужа, полковника Євгена Коновальця. Двадцять літ проминуло, як у цій чужинній землі, далеко від батьківщини, поховано тіло одного з найбільших синів України. Та всі бурхливі події, що бурунами котилися через Землі України і не лишили незаторкненого навіть цієї, здавалося б затишної голляндської країни, не змогли затопити, ні присипати пилом забуття пам’яті про Євгена Коновальця. Вони немов підняли її на височінь, неначе очистили довкола неї виднокруг, так що вона виступає ще мону-ментальнішою, ще світлішою на тлі нашої епохи.
Коли замислимося над питанням: чому це так, чому той час не прислонив тінню цієї постаті, приходимо до переконання, що це діється завдяки величі і вартості життєвого чину полковника Коновальця, завершеного Його смертю борця.
Євген Коновалець, комендант Корпусу Січових Стрільців – це одна з найбільших, найсвітліших постатей у період будування і збройної оборони Української Держави 1917-20 років. Після знищення Української Держави і захоплення Земель України ворожою військовою навалою. Він стає основоположником, організатором і провідником націоналістичного, визвольного руху, оформленого найперше в Українській Військовій Організації, а згодом в Організації Українських Націоналістів, що продовжує Національно-визвольну боротьбу за державну самостійність України революційними методами.
Змістом усього життя славної пам’яті Євгена Коновальця було повне самопосвяти і послідовне змагання за волю свого народу, за здійснення на українській землі, в українській державі християнських засад, загальнолюдських і національних ідеалів – волі, правди і справедливости. Невмирущість великої ідеї увіковічнює й опромінює пам’ять покійного Полковника, бо Він зробив дуже багато для закріплення і перемоги цієї ідеї.
Організація Українських Націоналістів і ввесь національно-визвольний рух встоялися в боротьбі з большевицькою Москвою й іншими наїзниками на Україну, закріпили й поширили свої впливи в українському народі через те, що вірно й послідовно йдуть шляхом Євгена Коновальця.
Він навчив нас, як треба служити великій ідеї цілим життям. Визнаючи свої національні ідеали, згідні з вічними Божими законами, та відкидаючи все незгідне з ними, що накидає нам ворог, зокрема протихристиянський большевизм, український народ мусить вести за це боротьбу за всяких обставин, а не тільки у пригожій ситуації. Змагання за волю і правду, за Бога і за Батьківщину мусить бути головним змістом життя поневоленого народу, а не тільки засобом, дорогою до кращого життя в майбутньому, оскільки є вигляди на недалеке осягнення цієї мети. Україна, з уваги на своє геополітичне розташування, може тільки власними силами, власним змаганням здобути й втримати свою незалежність. При цьому вона виконуватиме важливу місію ширшого значення і для інших народів, здійснюючи та захищаючи універсальне гасло: «воля народам, воля людині!»
Большевицька Москва добре оцінила незаступимість полковника Коновальця, як Провідника українських національно-визвольних змагань, українського націоналістичного руху. Вбиваючи Провідника, ворог сподівався не тільки обезголовити цей рух, але цілком його знищити. Та знищити Організацію Українських Націоналістів, спинити її боротьбу не вдалося большевикам навіть убивством її Вождя. Джерело її живучости і сили лежить у всьому народі і з нього приходить постійне відновлення і скріплення національно-визвольної боротьби та її дійових чинників.
Та передусім самому покійному Провідникові завдячуємо тим, що навіть після Його трагічного загину ОУН не збилася зі свого шляху і віднайшла свою самостійницьку пробоєвість у дальшому важливому і важкому періоді своєї діяльности. Полковник Коновалець, як керманич революційної боротьби проти окупантів Українських Земель, зокрема проти большевицької Москви, був так само висунений на ворожі знищувальні дії, як борці підпілля, і завжди це враховував у своїй праці. Особисто неустрашимий, він турбувався найбільше долею визвольного руху, якщо б Його не стало в живих. Для того Він намагався якнайбільше своїх ідей, напрямних і засад визвольної дії прищепити цілій Організації, всім її кадрам. Майбутнього розвитку світових подій і в зв’язку з ними умовин дальшої визвольної боротьби не можна з певністю передбачити на далеку мету і через те годі визначити відповідні конкретні пляни дії. Але те, що лише в тому напрямі можна було зробити, те полковник Коновалець зробив, щоб приготовити ОУН до правильної дії і боротьби в різних можливих ситуаціях.
Коли в 1941 році розгорілася між двома загарбницькими, тоталітарними імперіялізмами війна на українській землі та за її посідання, тоді ОУН, пам’ятаючи висновки Євгена Коновальця з ходу подій в 1917-1918 рр., дала почин і дійові рамки для активного виступу української нації на історичній арені. Проголошенням віднови Української Держави в червні 1941 року та будівництвом самостійного державного життя засвідчено, що український народ в жадній ситуації не зрікається своїх прав господаря на власній землі і тільки пошанування цих суверенних прав України іншими народами і державами може бути платформою приязні з ними.
Коли гітлеризм недвозначно виявив свої загарбницькі пляни і колоніальні методи супроти України, тоді ОУН, не зважаючи на трагічність двофронтової боротьби, перейшла до широких збройних діл, організуючи Українську Повстанську Армію.
Широка збройно-політична боротьба проти гітлерівського знищування України та проти поновленої большевицької займанщини, яку розгорнула ОУН-УПА в Другій світовій війні та в перші повоєнні роки, становить найвище піднесення українських визвольних змагань після 1917-20 років. Організаційно-політичні основи і напрямні для того дав Організатор і Провідник націоналістичного руху полк. Коновалець.
Найбільш непригожі зовнішні обставини не дали змоги підняти повстання проти большевизму і здобути державну незалежність України. Міжнародне становище допомогло Москві кинути змобілізовані у війні армії на придушення визвольної боротьби України та інших народів уярмлених большевизмом. Та ОУН-УПА не склала зброї і не припинила продовжувати боротьбу, йдучи слідами славної пам’яті полковника Коновальця. Як Він і інші провідники самостійницьких змагань з Головним Отаманом Симоном Петлюрою у проводі, після заливу України ворожими окупаціями розпочали боротьбу революційно-підпільними методами, так знову ОУН-УПА під проводом Романа Шухевича-Чупринки перейшла з повстанської тактики на підпільну.
Визвольна боротьба триває далі. Її незламність – це найповніша запорука прийдешньої перемоги. Тепер цілий український народ захоплений націоналістичною ідеологією самостійности України та послідовної боротьби з безбожницьким і протинароднім большевизмом. Націоналістичний рух став всенароднім визвольним рухом. А в парі з закоріненням його ідей в народі живе і все більше поширюється пам’ять про його великого Провідника й Основоположника Євгена Коновальця. Даремні всі большевицькі намагання осквернити й вирвати з душі народу цю велику славу, так само, як не вдається ворогові знищити віри в Бога та інших національних святощів.
Сьогодні, як і раніше, можемо ствердити, що ворогові Бога, України і всього свободолюбного людства не вдалося знищити ОУН і українського визвольного руху вбивством його Основника й Провідника. Але одночасно усвідомлюємо собі, що це величезна незаступима втрата, якої впродовж двадцяти літ понині не можемо переболіти. Розвиток і боротьба ОУН були б пішли ще багато краще і дальше, якщо б її далі очолював і нею кермував полковник Коновалець. Ворожа бомба вирвала Його з визвольного змагання якраз напередодні того періоду, в якому самостійницький фронт найбільше потребував Його, досвідченого й незаступимого політичного і військового керманича. Його героїчна смерть борця на найвищій і найважливішій стійці скріпила ще більше діючу силу націоналістичної ідеї, віру і завзяття українських націоналістів. Але втрати Його ніщо не вирівняє.
Коли стоїмо над могилою Того, хто був у нашому спільному змаганні Перший, Найбільший, Єдиний, – то жаль і біль проймають наші серця з такою ж невтишною гостротою, як тоді, двадцять років тому, коли вперше, в різних обставинах і не одночасно, але з однаковою грозою поразила нас страшна вістка про загин Полковника. І час, який проминув від тієї пори та проніс понад нами стільки великих і важких, героїчних і трагічних подій, – не в силі заглушити цього жалю.
А проте і цей жаль-біль не переходить у нас в одчай. Бо кріпить нас наша віра. Невичерпне джерело сили наших душ – християнська віра в Бога, в Його справедливість і безмежну доброту, віра в безсмертність людської душі – дає нам певність, що наш невіджалуваний Провідник приймає участь у новому, вищому й незнищимому житті. З цієї самої віри черпаємо переконання про нерозривний зв’язок Його й інших поляглих борців за волю з нашими дальшими визвольними змаганнями. Цей зв’язок полягає не тільки на їхньому вкладі у визвольну справу за життя, але продовжується далі в інший, містичний спосіб. Розділені кордоном смерти, але з’єднані зв’язком віри, ідеї і любови – живі та померлі можуть собі взаємно помагати перед Богом і через Бога.
У двадцяті роковини смерти Євгена Коновальця прибули до міста Його загину сотні синів і дочок українського народу, щоб на могилі цього Великого Українського Патріота, Борця і Провідника скласти вінки та вшанувати Його світлу пам’ять. Прибулі – це немов делегація від цілої нації, яка зберігає пам’ять про свого Великого Сина в найбільшій пошані. Наші поминки, молитви і вінки висловлюють найщиріші почуття всіх вірних дітей України, а зокрема всіх активних борців і страдників за цю ідею, для якої жив і за яку поліг полковник Коновалець. Хоч тільки мала частина українських патріотів має змогу спільно вшанувати двадцяту річницю Його смерти, а багато навіть не знає цієї дати, одначе всі віддають найкращий поклін Його пам’яті вірністю Його ідеї. І кожний з нас добре завершить вшанування Його пам’яті, коли до молитви за вічне щастя Його душі додасть обітницю над Його могилою: іти Його слідами, все життя працювати щиро для добра України і боротися до загину за її волю. Щоб перемога великої ідеї і правди навіки закріпила пам’ять і славу їх Великого Борця-Подвижника Євгена Коновальця.