У Тернополі створили Громадську раду при прокуратурі, що долучиться до процесу очищення лав прокурорів.

Про створення цього органа повідомив Генеральний прокурор України Юрій Луценко під час представлення нового прокурора Тернопільщини В’ячеслава Перча.

Зокрема він сказав, що задля аналізу на чесність прокурорів Генпрокуратура ввела так звану «декларацію доброчесності», завдяки якій громадяни зможуть оцінити кожного служителя Феміди.

«Якщо у громадських організацій будуть факти порушень, які підписант у даній декларації заперечував, то завдяки спеціальній кнопці на сайті тернополяни зможуть поскаржитися і надати протилежні факти. Хто максимально допоможе люструвати прокуратуру – той і матиме честь увійти до громадської ради при прокуратурі області», — зазначив Генопрокурор.

Високопосадовець також виявив впевненість, що до процесу формування органа впливу громадянського суспільства на дотримання прав людини, слід залучити голову Тернопільської обласної адміністрації та обласної ради. На його думку, це має бути установа, яка складається із 10–15 членів.

До роботи Громадської ради при прокуратурі Ю. Луценко особисто запросив відомого тернополянина, члена Громадської спілки «Рада бізнесу Тернопілля» Віталія Сороколіта, котрий дев’ять років у судах протистояв податковому та прокурорському свавіллю на Тернопільщині, доводить корумпованість місцевих прокурорів, залежність їх від влади.

2016 року Україна урочисто відзначила 25-річний ювілей  Незалежності. Та чи здобула наша держава справжню незалежність за цей час, чи отримала самостійність і чи є вільною країною?

24 серпня 1991 року  Верховна Рада України прийняла історичний документ «Акт проголошення незалежності України», на основі якого країна офіційно здобула свій суверенітет. Також 1 грудня 1991 року був проведений всеукраїнський референдум щодо підтвердження «Акту проголошення незалежності». Референдум  був потрібен, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників соборності України. 90,32 % українців проголосували за незалежність! Зрештою незалежність України була визнана провідними країнами світу та світовою спільнотою.

На даний час, з юридичної точки зору, Україна є незалежною країною! Про це свідчить і українська Конституція, і окреслені кордони, і символи державності – гімн, прапор, а також інституції влади. Однак Україна має ще багато негараздів, які не дають їй вільно розвиватися, багато речей, від яких як держава залежить, наприклад, від агресивної політики Росії, чи позиції ЄС, США тощо. Крім того, в українському суспільстві немає однозначної єдності з цього питання. Власне, починаючи з осені 2013 року, події, що відбуваються в нашій країні (Майдан, анексія Криму, бойові дії на Донбасі), яскраво демонструють ці проблеми. Для того, щоб отримати цілковиту самостійність та бути справді незалежною і самостійною, Україна має подолати багато перешкод і розв’язати безліч проблем!

Найпершим питанням, що окреслює незалежність мають бути чіткі маркування кордонів, які визначають межі державної території, – суходолу, води, надр, повітряного простору. Саме ці межі визначають розповсюдження державного суверенітету. Якби станом на 2014 рік Україна мала чітко визначені межі кордонів, то російська армія не могла б вільно перейти кордон, анексувати Крим та захопити Донбас і Луганськ. Напевно, кордон потрібно чітко зазначити. Саме тому зараз, в час глибокої небезпеки, українці відчули, щоб отримати незалежність треба позначити державний кордон.

Крім того, кордони всіх незалежних держав охороняє сучасно оснащена армія. І якби Україна у 2014 році мала професійне військо, вона б могла захистити свої суверенні кордони. Ми знаємо, що впродовж 25 років самостійності нашої держави українську армію грабували, роззброювали, деморалізували. І відбувалося це не без участі представників сусідньої держави, які обіймали високі посади у вітчизняному міністерстві оборони.

Також однією з ознак державності є інформаційний простір певної території. І в цьому також Україна до сьогодні не набула остаточної самостійності. Безліч ЗМІ (і друкованих, і радіо-,  і теле-комунікативних) виходять в світ російською мовою – тобто мовою окупанта! І зміст цих російськомовних ЗМІ далеко не патріотичний і не породжує думки щодо самостійності.

Вищенаведені чинники вказують, що Україна за 25 років здобула лише часткову незалежність, і щоб здобути цілковиту самостійність нашій державні потрібно ще боротися і боротися!

 Крім того, не потрібно залишати поза увагою й пережитки радянського минулого в українському суспільстві, що гальмують процеси, які ведуть до цілковитої незалежності. Соціалізм залишив глибокий слід у свідомості пересічних українців. Людям важко пристосуватися до нового ладу, який, з одного боку, руйнує упорядковане життя, а з іншого – не дає нічого натомість! 

Та й до влади прийшли політики, що відверто демонстрували прихильність Кремлю, які укладали, так звані,  «газові угоди», за якими Україна платила за газ втричі більше, ніж Європа, продавали українські заводи, землі, дозволяли російським підданим будувати на наших теренах власний бізнес.

В державних установах залишилося багато адміністративних кадрів з минулого часу. І не треба скидати з рахунку те, що за радянського часу між Україною і Росією відбувалася тісна співпраця в економічній та промисловій сфері. А старі економічні зв’язки не так легко розірвати. Адже не секрет, що навіть сьогодні деякі оборонні заводи виконують замовлення з Росії (і це при тому, що в Україні відбувається війна з росіянами!).

Крім того, державний кордон – це політична і економічні межі, які окреслюють державний устрій тієї чи іншої країни! Тобто економіка країни має бути розвиненою і забезпечувати громадян усім необхідним, захищати права кожного громадянина країни, має бути судова інфраструктура, що слідкує за правовими нормами в суспільстві.

Однак, за 25 років незалежності в Україні все-таки сформувалися сили, які проголошують національні ідеї, які обстоюють власну ідентичність. І ці процеси відбуваються не тільки, так би мовити, на поверхневому рівні – вишиванки, рушники, шаровари, – а люди, які декларують європейські цінності: розвиток українського суспільства на засадах демократичного устрою, свободу слова, розуміння кожним громадянином своєї державності та національності.
У 2013 році відбулася Революція гідності, яка підтвердила, що в Україні з’явилося нове покоління, покоління, яке не пам’ятає «соціалістичного раю», яке здатне боронити національні ідеї, захищати свій суверенітет. В Україні з’явилася нова спільнота, яка може при небезпеці швидко об’єднатися і миттєво діяти. Адже Путін і всі проросійські сили не могли навіть сподіватися, що українці почнуть захищати свою Батьківщину, коли росіяни порушать кордон України.

Першими захищати суверенітет України пішли добровольці, згодом долучилися до них військові й, зрештою, весь народ піднявся на боротьбу з російською агресією. Якщо чоловік не поповнював ряди військовиків, він допомагає захисникам. З’явився грандіозний волонтерський рух, навіть діти, немічні та літні люди згуртувалися для оборони України.

За два роки армія України змінилася, волонтери долучилися до модернізації зброї, розроблення нової форми, постачання провіанту, ліків та засобів першої необхідності.

Російська агресія показала українцям, що вони вже не радянські люди, що вони українці! Тому майже безболісно відбувається декомунізація у вітчизняному суспільстві. Ніхто не переймається забороною Комуністичної партії, не плаче за пам’ятниками Леніну і Сталіну, не тримаються за старі назви перейменованих вулиць.

Українці живуть іншим, вони хочуть, щоб українська влада була чесною, щоб політики не зажерливими, щоб їхні податки, які вони сплачують у державну казну, не розкрадалися чиновниками, щоб кожен з них мав гідну роботу, щоб праця кожного українця була достойно оплачена, щоб кожен українець міг дати ґрунтовну освіту дітям, виховати їх в достатку  та щирими українцями. Адже одна із головних європейських цінностей, на які націлилось українське суспільство, – поставити людину на перше місце, забезпечувати її потреби, піклуватися про неї, захищати її інтереси, і, основне, – не людина має працювати на державу, а держава на неї!

Як показує сьогоднішній час, процес становлення незалежності в Україні триває і, передусім, він триває в зміні свідомості українця, у відчутті своєї національної гідності, у відчутті власної ідентичності! Тож за 25 років в нашій державі таки відбулися зміни! Українці не хочуть повертатися до минулого, вони націлені в майбутнє! Україна виборює свою незалежність, здобуває свою свободу!

Відкриття нового завжди стаються несподівано. Особисто я тривалий час досліджував тему так званої «Волинської трагедії» і вже не раз зарікався знову щось писати про ті події, тому що чітко визначився з першопричинами, які ніколи не належали українцям. В тому моя перша і основна теза: якби місцеві українці справді мали намір винищити польське населення на Волині, то вони б не чекали аж по 1943-й рік, а все б зробили ще у 41-му. Можливостей вистачало, але мова йде про інше. Зовсім несподівано я відкрив для себе інше бачення теми від мого, бо я особисто трактував всю Західну Україну як окрему державну формацію, що була тимчасово окупована Польщею у 1921-1939 роках 20 століття. Прийнятий 22 липня 2016 року Сеймом Польщі закон про «геноцид поляків під час Волинської різні українськими націоналістами» чітко означив, що всі землі Західної України, зокрема і Волині, ними вважаються складовою частиною польської держави ІІ Речі Посполитої. Без жодних ознак автономії чи ще якоїсь суверенної ідентичності! Тобто існувала єдина і неділима Польща «од можа до неможа». І це мене вразило неймовірно! Чому? Тому що своїм рішенням Сейм Польщі визнав те, що панівна титульна нація поляків зазнала «злочинного геноциду» від дій іншої етнічної меншини в їх же державі! Вам не вважається це абсурдним? Де в тому розум? Про гонор поляків я взагалі мовчу...
Звідси постає головне запитання: «А чого тоді вимагають поляки від сучасної України?» Наголошую: сучасної України!!! Вибачень? Перепрошую, але за що ми повинні вибачатись? Згідно постанови Сейму одні громадяни Польщі побили інших громадян Польщі. Це їх внутрішній державний безлад, якому вже понад 70 років і яку-таку причетність ми маємо до того аж зараз? Хтось може одразу зауважити, що подібну позицію декларує Російська Федерація стосовно сучасних подій на Донбасі в Україні. Спростовую цей закид тим, що існуюча тоді поряд з Польщею так звана Українська радянська соціалістична республіка (УРСР) не те, щоб підтримувала, а навпаки крайнє вороже ставилась до всіх течій і прошарків українських націоналістів, які тільки існували в Речі Посполитій. Що там казати про інших, коли своїх рідних комуністів з КПЗУ майже всіх було репресовано за притаманний і їм ухил до націоналізму в часи «тоталітарного воз’єднання» двох Україн у 1939 р. Тому як кажуть в Одесі: то є дві великі різниці. Наразі маємо: тоді на Волині жили українці і ми зараз також українці – це єдина ланка взаємозв’язку поміж подіями. Більше – жодної!
Повторюю, що ситуація настільки абсурдна, що немає слів для висвітлення її суті, яка повністю відсутня. Яким чином вирішувати цей політичний нонсенс і вийти на якийсь сенс та консенсус? Що нам потрібно для цього зробити? Яку відповідь має надати Україна? Важко навіть уявити. Звернутись до класичного «Прощаємо і просимо прощення»? Можна, звичайно, але так само можна отримати у відповідь гнівне: «А чого Україна втручається у внутрішні справи Польщі?!» І в цьому буде більше здорового глузду, аніж в першому документі поляків, де вони на державному рівні хочуть відзначати свій «національний геноцид», а Україна за це їм не знати що повинна. Та нічого ми тут не повинні!
Одним словом: зарозумілі поляки посадили самі себе у величезну політичну баюру і най самі з неї вибираються. Україну вони таким демаршем на перейменування в Києві проспекту Московського на проспект Степана Бандери – не налякали. Українці не раз доводили і колись, і зараз, що вони нація не з лякливих. Кого і чому визнавати або ні своїми національними героями українці розберуться без вказівок з Варшави чи Москви. В таких випадках цитують фразу відомого кіногероя з фільму «Термінатор-2»: Hasta la vista, baby.


Богдан Гордасевич
м. Львів
18.09.2016

Не можу не втриматись без післямови: за «Волинську різню» в Польщі пам’ятають аж занадто, а що сотні тисяч етнічних українців воювало у Війську польському і чимало загинуло, захищаючи цю державу під час жорстокої агресії Німеччини у 1939-му році – на те пам’яті у сучасних поляків нема, а варто було б її мати. Але не лякайтесь: примушувати не будемо.

1.      В базу сайта “Миротворец” внесли всех членов “избирательных комиссий” Крыма за участие в преступлении против Украины https://twitter.com/kattyfun1/status/777824416126345216 (скрин сообщения). Также Украина передаст международным партнерам список причастных к “выборам” в Крыму для включения в санкционные списки http://ru.krymr.com/a/news/28000466.html

2.      Гоблин разочаровался в крымчанах. Явка со всеми накрутками составила 40,32% в Севастополе и 42,37% по Крыму. На последних выборах в Верховную Раду, в которых принимали участие жители Крыма и Севастополя, итоговая явка была 49,45% в Крыму и 49,65% в Севастополе — БЕЗ МАСШТАБНЫХ НАКРУТОК И ЗАПУГИВАНИЙ http://fresh.org.ua/novosti/123024/krymchane-na-vyborakh-ne-opravdali-nadeshd-aksenova_2016-09-19

3.      Члены “избирательных комиссий” говорят, что явка на “выборах” была меньше на 20-25%, чем во времена Партии регионов. При этом после 15 часов данные о не явившихся ежечасно передавали “властям”. Те принимали соответствующие меры принуждения к голосованию.

4.      Ватник вчера написал: “Судя по тому, как шли люди, если явку нарисуют больше 20-25%, то это будет курам на смех” https://twitter.com/KrimRt/status/777820078234562561 (скрин).

5.      По информации родственников полицайки, стало известно, что до мусоров довели негласную информацию — по Крыму проголосовало только 30% избирателей.

6.      Из 30 опрошенных сотрудников только 3 ходили на “выборы” — им лично звонили представители оккупантов, пришлось идти.

7.      Явка по моему району на 19:00 была около 50% (официально), потому что после 15:00 не явившихся чуть ли не пинками пригоняли на участки. Прессовали не по-детски: за каждого проголосовавшего крымского татарина “главе администрации” отзванивался его “заместитель” Решитов.

8.      Со всеми их принуждениями голосовать бюджетников, вбросами и каруселями в Крыму они не смогли сделать явку больше 50%. Жалкие оккупантишки.

9.      Услышал диалог двух пенсионерок: “ — Ты на выборы ходила? — Нет, они нас обманули. Когда в россию вступали, столько всего обещали, а мы всё нищаем. — Согласна, но в Украине ещё хуже. Посмотри, что там творится. — Ты знаешь, я уже начинаю сомневаться, что нам по телевизору правду говорят”. После чего обе тяжело вздохнули…

10. Интересуюсь у ваты, за кого голосовала: “Оно мне надо? Муж уже В Украине, бизнес продали, уезжаем из дурдома”. Во крысы!

11. ЯдРо опять победило? Отлично))) Именно они тянут россию в ад.

12. Севастополь. Опросил друзей, знакомых, родню — всего человек 20-30. На “выборы” ходили двое. Один голосовал за “зеленых”, второй за “Справедливую россию”. А победило ЕдРо.

13. Знакомая вата вчера ближе к вечеру пошла голосовать. Вернулась в шоке — на участке пусто, бюллетеней мизер в корзине. Горюет, чувствует себя лохушкой.

14. Немного юмора. В Кремле отказались считать явку на выборы низкой: “Не низкая, а президентообразная”, — заявили в ведомстве.

15. “Выборы” прошли, оккупанты не заклеили в пятницу и субботу ни одного билборда. Какой день тишины, какой закон? Наплевать! http://ru.krymr.com/a/news/27998799.html (прочтите статью на эту тему “В Керчи и Севастополе в день российских выборов продолжалась агитация”).

16. ЛДПР Жириновского на третьем месте? Партия клоуна и фриков занимает третье место в стране клоуна и фриков.

17. Со стороны россия выглядит тонущим Титаником. Даже хорошо, что либералы не будут виноваты в её развале. Украина на этом фоне выглядит маленькой лодочкой, которой надо отгрести подальше, чтобы не утянуло на дно.

18. Уточки из тёплых домиков обеспечили себе и своему альфа-селезню ещё много-много сочной зелени.

К другим темам:

19. В Крыму вчера вечером полицаи задержали активиста Алексея Шестаковича. Формальным поводом стала запись в ВКонтакте от 2010 года!!! http://ru.krymr.com/a/news/27998775.html (здесь подробности). Шестаковича уже задерживали во время попытки провести пикет в поддержку крымских политзаключенных 2 июля 2016 года http://ru.krymr.com/a/news/27835594.html (видео от 2 июля).

20. Крымчанина задержали в Ялте за украинские номера, нужна помощь адвокатов! Сейчас мужчина находится в Ялтинском городском “суде” оккупантов. Ему грозит штраф и АРЕСТ! http://ru.krymr.com/a/news/28000554.html (здесь подробней).

21. Никитский сад уволил сотрудника за отказ принять “гражданство” оккупанта. За проукраинскую позицию уволены ещё несколько человек. Прочтите историю полностью http://crimeahrg.org/v-kryimu-uvolili-molodogo-uchenogo-posle-ego-otkaza-ot-rossiyskogo-grazhdanstva/

22. Дагестанцы приехали в Крым виноград убирать. Целыми семействами.

23. Прочтите обсуждение крымчан про катастрофу в медицине и нищенские зарплаты. До некоторых дошло, что крымчан замещают россиянами https://twitter.com/KrimRt/status/777785068341387264 (скрин).

24. Путлерюгенд: в Ялте прошел военно-спортивный турнир “Будь готов — 2016”, на котором юных крымчан одели в камуфляж и учили, как правильно умирать за шубохранилища и золотых уточек http://www.3654.ru/news/1371730 (фото).

25. Послевыборье. Оккупанты окончательно решили снести торговый центр “Еда” на набережной Ялты http://fresh.org.ua/novosti/123043/edu-v-yalte-razberut-ekskavatorami_2016-09-19 (фото).

26. На россии банковская система, перешла в режим “Минус банк в день”. Скоро в Крыму рай наступит: “ЦБР отозвал лицензии у трех банков (Росинтербанк, Финпромбанк и РКБ), два — из первой сотни” http://ru.reuters.com/article/businessNews/idRUKCN11P0IY

27. В Ялтинском зоопарке “Сказка” родилась зебра, которую Зубков назвал Думой. Тем временем раха продолжит нагибать Зубкова http://ru.krymr.com/a/news/28000641.html

28. У нас есть и стабильные успехи: 1,7 тонны украинских и польских сыров и колбас оккупанты арестовали и уничтожили http://ru.krymr.com/a/news/28000382.html

29. Атмосфера после “выборов”: В Феодосии проведут выставку “Смертная казнь: за и против” в рамках проекта “Власть и общество” http://news.allcrimea.net/news/2016/9/19/v-feodosii-provedut-vystavku-smertnaya-kazn-za-i-protiv-66194/ . А в россии путин решил создать МГБ (Министерство госбезопасности). Речь идет о фактическом возвращении ФСБ функций Комитета госбезопасности СССР http://kommersant.ru/doc/3093174

P.S. Выборы прошли, пришло время чёрных воронков.

КРЫМский бандеровец @CrimeaUA1