щодо захоплення фінансової документації державної установи працівниками прокуратури, УБЕЗу та «Беркуту» у Полтаві

4 березня 2010 року, близько 11.00 години, до приміщення Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі увірвалися працівники прокуратури Октябрського району м. Полтави, Управління по боротьбі з економічною злочинністю та спецпідрозділу «Беркут».

Нашвидкуруч зачитавши постанову про обшук, вони виставили за межі приміщень усіх працівників цієї держустанови, а це – два чоловіка та шість жінок.

На протязі обшуку, який тривав майже два робочі дні працівники правоохоронних структур вилучили близько 600 кредитних справ та системний блок головного бухгалтера Фонду. При цьому у кримінальній справі, яка була порушена ще 23 червня 2009 року по факту (нібито) нецільового використання бюджетних коштів зазначається спірними всього 8 (вісім) кредитних справ. Обвинувачення конкретним особам й досі не висунуто, що є порушенням вимог Кримінально-процесуального кодексу з боку працівників прокуратури. Спір по цій справі розглядається у Харківському апеляційному суді. Наступне засідання суду має відбутися 30 березня цього року.

Як пояснили працівники прокуратури, ці дії відбуваються в рамках порушеної кримінальної справи проти посадових осіб Фонду прокуратурою Октябрського району м. Полтави на підстави акту перевірки Контрольно-ревізійного управління у Полтавській області.

Слідство по цій кримінальній справі прокуратурою Полтавської області передавалося з однієї в іншу прокуратуру – з прокуратури Октябрського району до прокуратури Київського району м. Полтави. Протягом проведення слідства прокуратурою Київського району також не було висунуто жодних звинувачень конкретним посадовим особам Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

Кримінальну справу було повернуто до прокуратури Октябрського району м. Полтави. І, як зазначили працівники прокуратури, які проводили обшук у Фонді, прокурор і слідчий Київського району м. Полтави звільнені з посад прокурором Полтавської області за невиконання доручення заступника прокурора області по вищезгаданій кримінальній справі.

Є зрозумілим той факт, що працівники обласного КРУ і прокуратури не можуть довести своєї правоти. І тому намагаються тиском зірвати судовий процес у Харкові.

Враховуючи вищевикладене, я приходжу до висновку, що прокурор Полтавської області Віктор Войцишен та ряд інших чиновників виконують замовлення сторонніх осіб, наближених до одного з колишніх кандидатів у Президенти України, який використовував обласний підрозділ ГоловКРУ та інших силових структур задля своєї перемоги на теренах Полтавщини, що підтверджують результати виборів у нашій області – перше місце.

Звертаюся до Президента України Віктора Януковича, Генерального прокурора України Олександра Медведька та народних депутатів України з проханням припинити незаконні дії силових структур по відношенню до одного з кращих фондів України.

Архів новин на цю тему:
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267695497.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267698962.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267707303.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267728135.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267774949.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267781028.html

Короткі новини з місця події публікуються тут: http://twitter.com/tarastokar

"Майдан".

Громадська організація "Разом" закликає всіх свідомих українців вшанувати 9 березня 196-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка покладанням квітів до його пам’ятника, або просто коло портретів нашого національного Пророка. Вшануйте кожен, як велить того своя душевна потреба, а 10 березня запаліть ввечері свічу пам’яті на вшанування 149-ї річниці смерті Тараса Шевченка.

При всій значній кількості різноманітних друкованих матеріалів про видатного українця Тараса Григоровича Шевченка, його особистість і до цього часу полишається непізнаною в усій своїй повноті. Загадка феномену Шевченка залишається нерозгаданою! [ далі ]

Сьогодні, 9 березня, прогресивна спільнота святкує День народження Тараса Шевченка.
Т.Г. Шевченко не тільки геніальний поет й маляр України, він глашатай українського народу.
Ідеї Тараса Шевченка ще й сьогодні живуть і зворушують серця багатьох людей.

Хочу поділитися із загалом приємною звісткою, що у Тернопільському видавництві «Навчальна книга – Богдан» саме цими днями вийшов друком «Кобзар»



Дизайнер палітурки Світлана Бялас

Новий «Кобзар» містить всі поетичні твори видатного поета й доповнені коментарі до творів.

Так вже повелося, що націям потрібен провідник, виразник національної ідеї, втілення її культурних цінностей. Українці таким собі обрали Шевченка. Його "Кобзар" став не просто книгою, а символом непоборності українства, антологією боротьби за Незалежність. А з приходом цієї самої Незалежності саме з Тараса Григоровича так гарно писалась ікона: біографія з необхідними акцентами, місця поклоніння, тиждень вшанування, майже рік вивчення його творів у школах.  

Хоча ікона - це вже презумпція непогрішності, знак святості. А чи був Шевченко святим? Він був людиною. Про це не варто забувати.

Я глибоко поважаю геній Шевченка і визнаю його непересічну роль у творінні українського духовного стержня, але не приймаю ідолопоклонництва, схематизації його життєвого і творчого шляху, прочитання творів лише у "потрібному" контексті, піднесення над сонмом інших видатних українців.

А як Ви вважаєте? Потрібно ідеологізувати постать Кобзара?

     

 

Мыли шановни. Дорогие и прекрасные. Поздравляем ВАС с прекрасной порой. С ВЕСНОЙ ВАС. ЛЮБВИ. Счастья. Благополучия. ИСПОЛНЕНИЯ САМЫХ СОКРОВЕННЫХ ЖЕЛАНИЙ.

ПАМ’ЯТАЙ

Коли Україна за право життя З катами боролась, жила і вмирала, І ждала, хотіла лише співчуття, Європа мовчала. Коли Україна криваві жнива Зібравши для ката, сама умирала І з голоду навіть згубила слова, Європа мовчала. Коли Україна життя прокляла І ціла могилою стала, Як сльози котились і в демона зла, Європа мовчала.

Олександр Олесь, 22.08.1931 рік

Сумно, але  правда, і здається...мало що змінилося...нажаль

Задумався я якось про шляхи, якими можна рухати Україну(наївно думати, що вона здатна без нашої допомоги рухатися, - без образ) Потрібні ідея, стратегія, план. І ось про одну з цих ідей я хочу розповісти, а ще на додаток оцінити(дуже поверхово) інші.
Цю ідею я називаю культурною революцією(з Китаєм тільки аналогії не проводьте, я не це маю на увазі).
Тепер, навіть ще до самої суті розглянемо важливий момент: ця революція може бути згори, а може бути знизу.
Не знаю щодо тих, хто буде читати цю нотатку, але я особисто не відчуваю себе "згори". Спеціально, для тих у кого це словосполучення викликає якісь аналогії, пояснюю: якщо людині щось дуже не подобається, а вона ніяк не може на це вплинути, то це майже теж саме, що бути імпотентом, тільки громадянським, політичним.
Ось я визначився зі своїм положенням(ну і з вашим - ви ж не "суддя" і не "слуга народний", сподіваюся?), тепер давайте подумаємо над тим, які перепони та перешкоди ми зустрінемо на шляху до нашої перемоги. Почнемо з малого і візьмемо як піддослідну групу студентів(еліта ж нації, її майбутнє)
Мале - розмови в бібліотеці Могилянської академії(типу вільна, українська, тралі-валі, бла-бла)
Чи є тут якийсь тиск згори? Ні! Вороги у вигляді злої адміністрації? Ні! Що ж ми маємо? В бібліотеці неможливо навчатися. ВЗАГАЛІ.
Ось так я і починаю розуміти, що без мене особисто ніх..я(вибачте) не зміниться. Ось всі ті знання та гонор, що мають студенти не дають їм вирішити цю проблеми, чи хіба її усвідомити. Ось тут і захована проблема: українці в багатьох речах не бачать нічого поганого. Твердження типу: у нас все погано - це просто аксіома та одна з старих українських звичок жалітися. Це просто звична модель спілкування, яка не вимагає якоїсь дії.

Так як культурну революцію потрібно робити згори?(бібліотекар забере читацький)
Знизу?(почати агітацію проти явища, та засуджувати подібні дії - роздати, наприклад, агітки)
Чи просто підходити і давати по мармизі, якій ти вже зробив три рази зауваження?(це ніби знизу - піднятися, взяти владу та застосувати санкції)

Як ви вважаєте, краще?

                           



© Mike911

Написано вскоре после "оранжевой" революции. Мне почему-то кажется, что второй раз будет уже не так.

Душно стало всем народам
От предчувствия дождя.
По небес высоким сводам
Гром да молния идя,
 
Принесли смятенье в души,
В мысли, в разумы людей.
А без ветра паром душит,
Ждут все бурь, все ждут дождей!

Кто боится их и прячет
В погреба свое добро,
Кто смеется, кто-то плачет,
Кто за меч, кто за перо...

Смотрим в небо с ожиданьем,
Все готово для борьбы,
Воспаленное сознанье
Рубит сосны на гробы.

Но проходят мимо тучи,
Ветер мачты древ не гнет,
Это, люди, вас научит:
Знайте, время не идет!

                           



© Mike911

Я знаю, що 8 березня - день народження Клари Цеткін, котра так дотепно зробила його Всесвітнім жіночим днем.

Та попри те, вітаю всіх вас, дівчата, з цим святом весни!

Зичу здоров’я, щастя, радості, багатства, ну, і таких любих і вкрай потрібних нам, дівчатам, марничок, як пахучих парфумів, різнокольорових помад та розмаїтих косметичних засобів...

ну, й всього іншого, що собі кожна з нас забажає!!!

  Колись я почув від правлячого президента України Кучми слова, що національна ідея не спрацювала і з того наші біди, то коментар був один: це на тобі, убожество, жодна ідея не спрацювала: ні комуністична, ні соціалістична, ні тим більше – націоналістична! Бо для кожного нормального патріота України було ясно, що національна ідея попереднього періоду спрацювала! Спрацювала у своєму абсолютному об’ємі! Що головним було для нас, українців, раніше? Щоб постала Самостійна Соборна Українська Держава  - це було національною ідеєю багатьох поколінь для українських патріотів і це сталося  24 серпня 1991 року!

  Якою є українська національна ідея від того видатного часу? Ясно теж цілком однозначно: національною ідеєю відтепер є РОЗБУДОВА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ!

  Так і тільки так! На теперішньому етапі для України національна ідея полягає в одному: у реальному процесі розбудови української державності! Що для цього потрібно в першу чергу? Однозначно найголовнішим є громадянська єдність. Єдність і ще раз – єдність! Мобілізація інтересів основної кількості громадян України довкола ідеї побудови міцної суверенної світової держави. Мобілізація більшості українських громадян без уваги на їх національну приналежність. Тобто маємо національну ідею при відсутності нації-гегемона, яка її впроваджує? Так! На моє тверде переконання, в сучасному світі у функції держави не повинно входити питання національної політики взагалі, подібно до релігійного відокремлення всіх взаємозобов’язень. Обов’язок держави є міграційна і трудова політика, але ніяк не національна. Комусь дивно? Для когось обурливо? А я вважаю, що надання найменшої національної преференції одному породжує негативне ставлення у всіх інших націй і народностей, а це роз’єднує і послаблює громадську спільноту.

   Ставимо питання: що потрібно українцям? Чи українцям потрібно, щоб вони законодавчо були виділені в окрему вищу національну касту в Україні, чи їм потрібна економічно сильна, стабільна державність? Ясно що вибирати треба або одне, або друге. Я обираю сильну і стабільну державу,  а тому твердо переконаний у тому, що в Україні ні українській, ні жодній іншій нації не повинно надаватись будь-якої державної підтримки або щось інше, окрім загального законодавчого захисту, чинного в міжнародних обширах всього світу.

  Обов’язкове знання української мови для всіх громадян України не є і не може бути темою національного приниження, бо на території України це є мова міжнаціонального спілкування, як в кожній суверенній державі світу нею є мова домінуючого етносу. Вводити законодавчо в Україні мовою міжнаціонального спілкування російську як другу офіційну є просто абсурдом і прямим шляхом до деструкції всього державного управління. А ще більше: прямим шляхом до розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Повторюю і наголошую: всі національні та мовні питання мають вирішуватись тільки на рівні місцевих громад без втручання вищих державних інстанцій, якщо рішення місцевих громад не виходять за межі їх повноважень. Хочуть ввести у себе на місці дві чи три, чи пятимовність  тощо – прошу, але все виключно власним коштом місцевої громади. Все. Крапка. Тема вичерпана.

  Стосовно української нації, як автохтонної, то для неї головним є припинення багатовікової дискримінації з боку різних окупаційних режимів – це найголовніше! Відтепер є всі умови для самовідродження української нації навіть без режиму державного стимулювання щодо того. Обійдемось! Єдність України нам важливіша!

  Відтепер головною національною ідеєю для України у ХХІ столітті є жити в Україні як повноцінний законослухняний громадянин держави і наполегливо працювати на свій особистий добробут і, відповідно, - державний, через сплату податків і творення національного прибутку. Ну а якщо є в тому емоційна потреба: бути щирим патріотом України, не залежно від національності. Все. Заможна Україна – найкраща країна! Це і є наша національна ідея  на теперішній час.

Богдан Гордасевич
м. Львів
      
 Додаток до теми з думок і висновків під час обговорення цієї доповіді.

1. Головним є, щоб всі, хто працює на державних посадах отримує платню з держбюджету України, досконало володіли українською мовою і вживали її під час виконання державних обов’язків. А ще вся документація має вестися виключно українською мовою без винятків, щоб не виникало колізій різного тлумачення і плутанини в діловодстві та законодавстві.
2. Знання мови іншого народу вказує на повагу до нього з боку мовця, навіть якщо він володіє мовою недосконало. Коли кажуть, що хочуть краще пояснити свою думку, то повірте – це краще зробити мовою слухача, якому серце підкаже все, що не стало зрозуміло розумом.
3. Також загальновідомо, що знання мов є одним з показників інтелекту людини. Тому коли я чую, що людина понад 10 років прожила в Україні або взагалі народилась і жила постійно тут, але не володіє українською мовою, то для мене автоматично це стає ознакою духовної та інтелектуальної убогості особи, особливо якщо це якийсь «купка в ямі», тобто носій наукового звання, політолог чи ще якийсь гуманітарій з елітної спільноти. Своє спілкування з такою особою я намагаюсь звести мінімально в часі, чому дуже допомагає кнопка виключення теле- і радіопередач. Це не означає, що я не реагую подібним чином на різні бздури українською мовою, але принаймні тут є більша часова затримка. А, наприклад, я ще нічого не знаю про діяльність нового російського посла в Україні п. Зурабова, але те, що він вивчив українську мову в мене особисто викликає наперед вже повагу до нього і однозначний респект.
4. В української нації органічно нема від природи бажання домінувати і звеличуватись над іншими народами, про що свідчить вся наша історія і багатовікове мирне співжиття з багатьма національностями. Для українців головне є: ви нас і  наше не чіпайте!
Це добре видно з вірша-звернення до братів-слов’ян http://blog.i.ua/community/1925/395879/
5. Нарешті, питання розвитку української національної духовності. Я категорично проти того, щоб якийсь маловідомий чинуша-держслужбовець визначав, що є духовним і потрібним українцям, а що – ні, і відповідно, на що він дасть державні (тобто наші з вами!) гроші чи не дасть. Тобто я проти прямої фінансової державної діяльності чи якоїсь підтримки в цьому питанні, а за якнайширшу участь громадськості. Хочеш розвивати українську культуру і духовність – давай сам своїми грошима стимулюй цей процес! Купуй українські газети, книги, музику, фільми, етновироби ну і все інше.