Не буду переповідати те, що і без мене відомо про події у Львові 9 травня.
Мене більше цікавить суто моральна і психологічна картина подій, тому що я розумію обурення львів*ян, яким хтось вирішив порядкувати у власному місті.
Мені, як людині, що народилась і 25 рокі прожила у м. Донецьку, а наступні вже 25 років живу у  м. Львові, не один раз доводилось спростовувати закиди фобій. Я не один раз казав-доводив, що і у Львові, і у Донецьку ви можете спокійно говорити будь-якою мовою з умовою, що ви вічлива і порядна в поводженні людина, але якщо ти поводишся як нагле мурло, то отримаєш сповна по пиці не залежно від мови і національності як в Донецьку, так і у Львові.
Тому для мене є психічною патологією, коли люди з Криму чи інших регіонів їдуть відзначати 9 травня як День перемоги до Львова. Поясніть: що це за така Мекка для відзначення цього свята? Є міста-герої Одеса, Севастополь, Керч, Київ, як є Савур-могила і Сапун-гора, Букринський плацдарм - чому ці місця не в шані, а виключно Львів! Тільки там та перемога набуває значення? Цікаво чому?
Якщо брати до уваги здоровий глузд, то так званий "Прапор перемоги" після мандрівки областями України мав би зайти на 9 травня до Берліна і там бути розгорнутим у всій своїй красі. Але як видно ультрапатріотам "Русского блока" Берлін був явно не по-зубам і взагалі німці знову друзі, не те що вредниє хохли-бандеровци, а тому вони вирішили замінити Берлін на Львів і поперли сюди "водружать знамя победьі" І що з того вийшло? Як кажуть у Львові: "Дурдом "Веселка", а ось його пацієнти...
Також думаю не тільки мене дивує намагання певних верств нашого суспільства в наказовому порядку визначати героїв та обов*язок щодо їх пошани. Герої тим і герої, що їх шанують і поважають душею особисто, а не примусом. Як це має виглядати: хтось врятував людину від небезпеки і в подяку видано указ, щоб цей врятований щодня приходив і дякував своєму рятівникові та привселюно його вихваляв до кінця його чи свого життя... Тут явно якась аномалія психічна, вона і проявилась у Львові 9 травня.
Нарешті, ми бачемо, як "дружня Росія", за гроші якої відбулись всі подібні акції-провокації, в черговий раз... не те, щоб підсунула свиню, а зробила конкретне западло президенту України Віктору Януковичи, бо це в його країні громадяни чубляться і нагнітається соціальна ворожнеча, що навряд чи йому довподоби.
Взагалі якій людині довподоби, коли його роблять перед світом дурнем і свої, і чужі. Одні підсувають Закон, що явно порушує Конституцію, а інші - підсовують провокаторів для суспільного напруження.  Хіба що Віктор Янукович великий шанувальник Мазоха - о тоді йому явно є причина прибути на святе місце поклоніння до Львова! Я навіть підозрюю, що і всі горе-туристи "дев*ятитравники" їхали до Львова виключно як шанувальники і послідовники їх гуру Захер-Мазоха, а не задля якогось дурного Дня перемоги... І Львів їх не розчарував: прийняв як належить гостинно і задовольнив усі забаганки: "Мордобій замовляли? Як ні? Та ви не переживайте - все уже оплачено! Розслабтесь та отримуйте згідно прейскуранту..."
Що буде далі? Те що і було до цього: одні будуть брехати і займатись коньюктурними балачками, а нормальні люди... До речі, такі існують і серед регіоналів, бо саме від одного з них я почув найрозумнішу думку по темі, а саме: "Не в тому справа чи підпише, чі не підпише президент закон про червоний прапор як обов*язковий атрибут, а в тому, щоб свято було як свято, тому нехай місцева влада визначає які прапори вивішувати - їм на місцях краще знати кому і що вшановувати." Я згідний повністю з цією думкою. Сподіваюсь, що далі так і буде.
Доречно зауважити, що всі ці вихідні дні з 7 по 9 травня відзначався День міста Львова і  тому була сила-силенна туристів, які були нормальними гостями і я впевнений, що  вони отримали масу позитивних емоцій від відвідин до славного королівського міста Львова.

З повідомлень у пресі можна зрозуміти тільки одне - билися і стріляли. Що билися - це вже не новина. Новиною є те, що стріляли. Хто, на вашу думку, міг бути організатором сьогоднішньої стрілянини? Хто у ній найбільше зацікавлений? Давайте обговоримо цю тему.

"Радость наша не от того, что мы видим вокруг, а от Того, Кто живет в нас."

Я бажаю усим моїм друзям, а особливо не друзям одним словом усім на нашому порталі, критично не вистачає пісні І. Тальков "Этот мир" з альбому "Этот мир" Не забудьте її знайти, увімкнути й прослухать!

До рубрики "Усі щасливі, однакові" гості, і виключно з України:

Грандіозні події, які відбуваються в нашому житті, не минають для нас безслідно. Тож і в моєму житті відбулося дещо подібне. На ту мить в моєму житті не відбувалося нічого хорошого. Я вставав уранці, дивився у вікно і бачив ще один сірий день. Ця монотоність мене вбивала. Усілякі спроби знайти "істину в вині" закінчувалися плачевно. Але якось я зустрів свого старого приятеля, який мав дуже радісний вигляд. Наприкінці нашої розмови він запросив меневідвідати зібрання однієї християнської церкви. Я не сприйняв його всерйоз і пішов на зібрання лише тому, що пообіцяв йому. З того часу я регулярно почав відвідувати ці зібрання і намагався розібратися що й до чого. Я став молитися й читати Біблію і в одну прекрасну мить зрозумів, що мене Дехто любить і сприймає таким, як я є, Комуся я потрібен і Хтось має для меня дещо чудесне. Той "Дехто" - Ісус Христос. Ставши християнином, я побачив багато чудес Божих в своєму житті. Бог наповнив мене Своєю любов'ю, дав мені талант писати пісні, і я, будучи музикантом, вирішив використовувати цей талант.

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/angrischenko/miracles/index.htm

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/angrischenko/index.htm

Я просто залишу це тут

У зв’язку із тим, що всілякі ворохобні сили намагаються звести наклеп на УНА-УНСО (їм це потрібно для задоволення власного бажання – руйнування нашої держави) УНА-УНСО заявляє:

9 травня 2011 року абсолютна більшість членства УНА-УНСО не прийматиме участі у жодних дійствах та заходах у всіх населених пунктах України за винятком м. Львів. Позаяк у цей час традиційно прийматиме участь у оздоровчих заходах серед лісових масивів нашої Вітчизни, спрямованих на зміцнення її обороноздатності та покращення генетичного фонду нації.

УНА-УНСО.

"Десять заповідей УНП" на рівні із брошурою «Самостійна Україна» стали найвидатнішим твором і спадком Миколи Міхновського, що без сумніву спричинив потужний вплив на становлення, розвиток та формування українського націоналізму. Розроблені вони були особисто Міхновським у 1904 році як своєрідний партійний «кодекс честі» для членів УНП та бажаючих вступити у партію.

Ось ці заповіді (подано в оригіналі):

    1. Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей.
    2. Усі люди — твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди — се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.
    3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.
    4. Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.
    5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників — і добре буде цілому твоєму народові й тобі.
    6. Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.
    7. Не зробися ренегатом-відступником.
    8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.
    9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.
    10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.