Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Прапороносці

  • 28.05.11, 20:13
 

Якось важко собі уявити, як колись юний зек Вітя ще на зоні мріяв стати зразковим комсомольцем. А потім – вірним ленінце-сталінцем. Сьогодні скромний борець за радянське минуле мешкає на 140 заповідних гектарах і розбудовує палац у Межигір’ї, який уже більший за хороми Саддама Хусейна у місті Басра. Цікаво, а наступного 9 травня буде майоріти червоний серпасто-молоткастий на даху президентської резиденції?

Вони виявилися повними клоунами. Ні, навіть не клоунами. Бо клоуни веселять і мають до цього талант. А ці – просто насміхаються над людьми, не усвідомлюючи свого маразму. Тусовка міліонерів, яка пиляє бюджет, щоб стати мільярдерами, як Рінат, виявилася банальною «ячейкою» неосталіністів за своїм змістом і формою. Партія регіонів – бригада крупного капіталу, який чесними трудами був нажитий у мирні 90-і, собі вибудувала капіталізм, а решті мешканців Донбасу склепала локальну «совєцьку Білорусь на териконах». Обчистили, як монгольська орда, і витоптали донбаський край і посунули на Дніпро. І тепер ця схиблена на радянщині, VIP-братва вже з Києва хоче повторити свій експеримент у масштабах країни. Електорату – совок, а собі – ананаси і рябчики. А якщо комусь щось не подобається, то завжди можна прикритися радянським прапором і так строго запитати: «Тєчьо, пабєданєнравітса?!».

[ Читати далі ]

Пару слів про молодь

  • 28.05.11, 02:58
 

Часто в приватних дискусіях, та й на форумі, піднімається тема "нового покоління". Аргументів, узагальнено, всього два - "треба щоб молодь рулила, бо вони всі розумашки" і "молодь не треба пускати до руля, бо нинішня молодь нічого не хоче знати і вміти, а тільки тусити". Маючи сумний досвід спілкування із сучасними мОлодіжжю та пОдростками, я швидше схиляюся до другої думки. А будучи технарем і бачачи, як інформаційні технології змінюють соціум на Заході, часто хочу приходу у владні кабінети когось молодшого за наших динозаврів, які можуть відрізнити хіба що туза від валета під час партії в преферанс, а на монітор досі кажуть "телевізор", про інтернет же чули в кращому випадку як про якусь щоденну газету.

[ Читати далі ]

Рашке на всю ряшку

  • 28.05.11, 02:41
 

Росія – це наше все, точніше, на всю нашу голову. 

Щоб легше відбиватись від любові та ненависті цього сусіда, потрібно його проаналізувати, дати йому декілька визначень, декілька ролей, в які він грає свідомо-підсвідомо з нами. 

Перше, це роль «чокнутого сусіда». Оптимальна лінія поведінки з таким «чокнутим сусідом» - повний ігнор! Хай собі напружено спостерігає, як ви справляєте свої природні потреби, як ви потім підтираєтесь – вам не шкода, ви щедрі і благородні. Ви навіть не будете зашпакльовувати його любиму шпаринку в своєму ватер-клозеті. Ви ж бо знаєте, що від кожного вашого «пуку» в нього по всьому тілу прокочується хвиля тепла та збуждення. Тільки відчуваючи вашу фізіологію, він починає відчувати і власне життя. Він прокидається від своєї сплячки та починає з задоволенням похрустувати кожною своєю кісточкою. Хіба нам шкода так дешево для себе принести таке дороге задоволення для свого сусіди? Та ні, користуйся нашою добротою, любий сусіде! Ми любимо тебе, любий сусіде, особливо тоді, коли це нам нічого не вартує, хохляцька щедрість, знаєте. 

[ Читати далі ]

Письма пенсионера

  • 28.05.11, 02:23
 

Дорогой Виктор Федорович! 

Пишет Вам рядовой, далеко не персональный, украинский пенсионер. 

С самого начала появления Вас в политике Украины, не перестаю я восхищаться Вами. Ведь по всем жизненным канонам, по всем кодексам строителей всех коммунизмов на Земле, извините Виктор Федорович, не должны Вы были так высоко взлететь. Ну не видел я за свою, увы, уже немаленькую жизнь парящую высоко в небесах чугунную болванку. А тут, на тебе! 

Когда Вы стали президентом, поначалу я даже расстроился. Ну, необычно все как-то, сравнений никаких на ум не приходило. А теперь горжусь неимоверно. Наверное во всем мире нет такого крутого парня - президента как в Украине. Завидуйте америкосы со своей жалкой «американской мечтой». 

[ Читати далі ]

Размышлизмы о красном флаге

  • 28.05.11, 02:17
 

Умеющий уши да услышит. То что происходит сейчас, не дает повода для оптимизма. После подписания президентом закона о красном флаге кажется, что мы идем куда-то не туда. 

Приближается 22 июня. Ряд политиков «Русского мира» типа Симоненко и даже Зюганов и Затулин засобирались во Львов. Что-то праздновать. Попробовал понять что именно. И вот что получилось. 

Великая отечественная война к настоящему времени полностью проиграна. Не надо быть историком, чтобы это увидеть . Страны, освобожденные Советской Армией от «коричневой чумы», объединились со странами которых спасли от «красной чумы» американские и английские войска. Это объединение к настоящему времени надежно защищено от «красных» общей армией (НАТО), общими границами с надежным контролем от проникновения « красной» идеологии (Шенгенская зона, Евросоюз). 

И в центре этого объединения находится поверженная и разграбленная в 1945 г. Германия, которая к сегодняшнему дню одна из самых развитых стран мира. Настолько развита, что даже первые руководители страны, почему-то считающей себя «победителем», предпочитают ездить на автомобилях производства Германии. Да и лечится, и отдыхать едут туда-же. Подальше от своего красного победоносного чуда. 

[ Читати далі ]

Яйце, що змінило Україну

Тоді це яйце стало героєм - що-ж зараз має стати героєм, аби українці нарешті скинули антинародну тиранію януковича-азарова?

Замітки нашого співтовариства на пускають на головну blog.i.ua

Цензура триває?

94%, 17 голосів

6%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Леонід Терехович - КОЛЬОРИ СВІТОГЛЯДУ

КОЛЬОРИ СВІТОГЛЯДУ

Червоний прапор майорить вгорі,
здійнявшись гордо на високій вежі…
На ньому – кров… То кров людська горить!
То пломеніють сполохи пожежі!
Вогонь і кров – немає їм кінця.
Вогонь і кров – без міри та без ліку.
Невже цей прапор справді до лиця
та до вподоби збуреному віку?
Невже й надалі будемо нести
жорстокий символ смерті та руїни?
О ні, червоний прапоре, не ти
символізуєш славу України!
І мимоволі серце защемить…
Куди б мене не закидала доля,
в синівськім серці бережу щомить
жовтогарячу золотавість поля
та неба українського блакить…
Земля і небо. Жовте і блакитне.
Кого ж лякають чисті кольори,
в яких національна єдність квітне
крізь прапори далекої пори?
Уже настійно кличе майбуття
звільняти душі, догмами покуті,
й червоний сором нашого життя
знебарвлювати щирістю покути!
Лиш об однім і мрію, і молю,
щоб жить щасливим та проміж щасливих
під чистим небом, при квітучих нивах
без поклоніння крові і вогню!


12.12.1989р.

Коментарі зайві, як і стосовно того, що через 22 роки таке комуно-криваве ретроградство розповзлось по Україні.

«Майданівець» Тарас Токар звільнений з роботи

Фахівця з інформаційно-технічного забезпечення Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Тараса Токаря звільнено з роботи. Підстава – скорочення посади з 23 травня.

Тарас Токар працював у фонді з дня його заснування, тобто з 1998 року. «Непотрібним» він став у розпал переслідування органами прокуратури його батька Віктора Токаря.

Як відомо, Т.Токар є активістом ВГО Альянс «Майдан», помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (на громадських засадах), журналістом та активістом двох революцій в Україні.

Своє звільнення та переслідування батька Тарас Токар пов’язує виключно зі своєю громадянською позицією.

"Припиніть репресії проти Віктора Токаря!".