Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Білим по жовто-блакитному.. (оновлено)

20.44 23.08.2011

Ось новини по темі http://focus.ua/politics/197724/

Радує, що блогери вчасно відгукнулись на цю подію своїми замітками..

Я ж писав про те, що є факти, які вимагають судового підтвердження перед тим, як про них кричати на весь світ..
В даному випадку писати, що конкретні особи належать до організованого злочинного угрупування, бо так ніби хтось сказав, - НАКЛЕП..

І я вірю, що колись хто і розпочне нарешті позиватись з "нашим" ФОКУСОМ за поширення неправдивої інформації.. 
А це було вранці http://focus.ua/politics/197713/

Якщо затримує СБУ, то факт чого не-будь не потребує судового підтвердження..

Лише затримали хлопців, а вже пишуть про організоване злочинне угрупування
ніби й доводити нічого, ніби злочин вже було скоєно і саме ними.

Повертаємось в 30-ті тихою сапою.

Аватар до Дня Незалежності



Запущено сервіс для створення патріотичних аватарок для соцмереж. Тепер, щоб створити красиву патріотичну аву треба тільки зайти за адресою (http://vidsich.org.ua/avatar/) завантажити своє фото і вибрати із списку картинку, яку хочете накласти і все, аватарка готова до повторного завантаження на акаунт.

Тож прояви солідарність і до Дня Незалежності прикрась свою аву українською символікою!

А також, якщо маєш гарні картинки (і хочеш, щоб вони з’явилися на сайті) можете їх відправляти на пошту ( a.ilkiv.ye [равлик] gmail.com )

Адреса сервісу: http://vidsich.org.ua/avatar/

"Майдан".

Погортав свої записи...

  • 22.08.11, 03:08
Як ви всі знаєте, на порталі i.ua проводиться конкурс (в тому числі конкурс віршів) "Україна - це МИ", присвячений 20-тиріччю Незалежності України. Ну, я був набрався хоробрості, та й вирішив взяти участь в тому конкурсі. Надіслав туди свої вірші. Ну, та не про те мова. Порився я по своїх шухлядах, погортав старі і дуже старі записи. Дещо з того, що розкопав, хочу показати тут шановному товариству. Тема одна - все про нас, про Україну. Отже, почну з от такого вірша:

Дніпро, Славуто, як ти обмілів!
Де щезла сила, грізна, нездоланна?
Колись не шепотів ти, а ревів,
Народжуючи велич ураганну!
Сьогодні бетонований, убогий
Сховав круті пороги під водою,
І звідти чути тільки жаль і стогін
За силою стрімкою, молодою.
Потік бридкий чужинських нечистот
Залив святу козацьку домовину...
Як схожий ти, Дніпро, на цей народ,
І на свою колиску – Україну!

А ось цей вірш колись був у "Самвидаві", і був дуже несхвально прийнятий. Та ще раз ризикну:

Трава горіла, вітер очманілий
Котив над полем жадібність вогню,
А темна хмара сонечко закрила,
А чорний попіл падав на стерню.
Вогонь лизав надгробки вапнякові,
Хрести козацькі, цвинтар на горі.
Прадавній степ, здобутий морем крові,
Немов людина корчився, горів.
То не орда зайшла повоювати,
Не злий ландскнехт з сокирою в руці -
То йшов хохол, байдужий, мудруватий,
Недопалки метав на праотців!
Я бачив більше - яму на кургані,
Розкидані кістки і черепи.
То скарб шукали жадібностаранні.
Та хто вони? Про те мовчать степи.
Я бачив клуб, розгромлений жлобами,
Розорену лікарню у селі,
Бруд і сміття, навалене горбами.
Невже туди прокрались москалі?
Ні, це зробив не п'яний росіянин.
То може негр? Та точно, що не він.
І жадібний, підступний євреянин
Не завітав туди на хелувін.
Хто ж заблював фортецю старовинну,
Ще й написав на стінах мовчазних:
"Тут был Иван" і "Ай лав ю, Ирина"?
Хто? Мовчимо, хоч знаємо про них:
"То був хохол, байдужий наче ідол,
Плював на совість, вічне не жалів,
І все кивав на москалів і жида,
Що винні в бідах нашої землі!"

Ну, якщо вже продовжувати цю тему, то ось ще один вірш:

Невже ми, дійсно, хрещені сармати,
А наша мати – баба кам’яна?
Бо прагнемо жиріти, розкрадати,
Служити накопиченню майна,
Бо навіть поминати наших мертвих
Не вміємо в сльозах і молитвах,
А, як сармати, носимо пожертви
Своїй жадобі жерти на гробах.
Огидні наші Проводи в пияцтві,
І цвинтарі, де наче ресторан,
Святі свята в блюзнірстві і паяцтві
Парторгів, нині зведених у сан.
Невже пророки наші без’язикі?
Хай оголосять заповіт про гнів
Від Того, хто в нас бачить лиш велике,
І любить в нас не блазнів, а синів!

Ще один вірш, і теж не зовсім про приємне:

За Дністром не поле, а самі могили,
Від дощів далеких обрій почорнів.
В боротьбі за волю, Батьківщино мила,
Скільки там загинуло лицарських синів?
Їхні поховання не знайти у травах,
І мовчать фортеці тих страшних віків,
Та на вежах – тіні від гаків іржавих,
На яких вбивали наших земляків.

За Дністром не поле, а самі могили.
Та для тих, хто каже, що чужі вони,
„Славний лицар Байда, князь орлинокрилий!”-
Плачуть літописці з виру давнини.
Тут він помолився і пішов на Сирет,
Заповівши дітям на віки віків:
„Доки Бог у серці – ми не купа сиріт,
А велике плем’я вільних козаків!”

За Дністром сьогодні є страшна дорога:
Заповіт забувши, плюнувши в гроби,
Ті, хто там блукають, не шукають Бога –
З турками гендлюють, блазні і раби.
Їм услід сміється злодій хитроокий,
І плюється навіть злидень-бусурман:
„Та невже їх предок той залізний сокіл,
Що його боявся славний Сулейман?”
А вони бажають більше нахапати,
Труситься, пульсує жадібна рука...
І не йдуть до вежі на шляху в Галату,
Щоб згадати подвиг князя-козака.
Там його розп'ято, там його убито,
На гаку іржавому, князя козаків...
А онуки наче свині від корита,
Наче гурт жебрацький з їхніх смітників!

За  Дністром не поле, а самі могили...

Ну і останні на сьогодні вірші (продовження буде):

Печаль одна, та пори року - різні.
За вікнами, де вчора дощ дзвенів,
Лежать поля у чорно-білій тризні,
І сад  завмер у кварцовому сні.
Печаль зими чи схожа на осінню?
В ній є повільність змерзлої ріки:
Налазять хмари, важкокрилі  тіні –
А вчора йшли голодні хижаки.
Та що мені до їхніх перетворень?
Дощ чи сніги спадають їм до ніг –
Я все одно самотній, битий ворон
Десь на хресті. І що мені цей сніг?
Моя печаль що влітку, що весною
Не визнає замирених октав:
„Чи зайвий я? Чи плаче хтось за мною?
Де так заснув, що півжиття проспав?
Моя земля чому терпляча, мирна
До ворогів, чужинців і приблуд,
І невблаганна, заздрісна, настирна
Коли синів затоптує у бруд?
Та я хіба святий від того блуду?
Чи не міняв натхнення на майно?”
Я вічно у печалі самосуду,
Яка б пора не билась у вікно.
Бо над сумлінням – хворий сон Вітчизни,
Підсилений байдужістю синів.
Там біль один у іпостасях різних,
Хоч сніг іде, хоч дощ загомонів.

    + + + + + + + +

Над обрієм здіймається імла,
Клуби кудлаті котяться до моря.
Іде війна. То спалюють тіла –
За містом задимився крематорій.
Війна іде, невидима, страшна,
Де убивають ні, не ятаганом,
Не кулею у чорних полинах,
А безробіттям, здирством і дурманом.
На голку садять молодість і цвіт,
Живцем кидають старість до могили,
І розтирають з брехобрудим пилом
Тих, хто не зрадив Божий Заповіт.

І знову ми безпомічні, слабкі,
Роз’єднані інтригами вражини.
І знову розплодили байстрюків –
Безправних емігрантів у чужини.
А враже каже, що нова доба
Нам подарує море благодаті...
Війна іде. Чадить страшна труба.
Летять над світом хмари кострубаті.
Згасає день, чи це чиясь свіча?
Чи є нам порятунок від кошмару?
Невже наш вибір – доля втікача,
Чи димом крематоріїв за хмари?

Мінус один диктатор.. (оновлено)

10.50 22.08.2011 Повідомлення було НІБИ хибним, і диктатор поки в плюсі.. ПОКИ..

Ось нарешті довгоочікувана подія - Муамар Каддафі арештований..

http://focus.ua/incident/197571/

Не знаю чи був у нього такий гвинтокрил, як у Януковича, але кінець приходить усьому..

І не покінчив він життя самогубством, і не вмер за батьківщину зі зброєю у руках..

Бо усі диктатори і кандидати у диктатори БОЯГУЗИ..

У них „прорвало” завісу. Коли „прорветься” совість ?

  • 21.08.11, 12:18

РОЗДУМИ НАД МОГИЛАМИ НЕВІДОМИМ СІЧОВИКАМ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ

            Вчора, 20 серпня, разом з іншими побувала на Верецькому перевалі, щоб віддати шану (це найбільше , що я можу зробити) захисникам Карпатської України, яких  там урочисто перепоховали за християнськими традиціями. Не хочу вдаватися  в пафосні  тиради. Вони зайві. Бо і причин для пафосу не має .

          Сім маленьких ям. Сім маленьких гробів під державними прапорами України з тлінними останками убієнних . Багато священиків. Війський оркестр, солдати в парадному, почесна варта . Люди в святковому, багато хто в вишиванках. Політики з прапорами. Урядники з промовами. Все як і повинно, як і мало б бути завжди, там де справа стосується  вшанування захисників Вітчизни.

          Але..... Чомусь, незрозуміло чому,закарпатські державні мужі вирішили, що ці семеро покатованих і розстріляних захисників карпатського краю не достойні їхньої, „державних мужів” уваги. Можливо через те, що подія була недостатньо проанонсована, а може тому, що „не велено зверху (як не як, а вертикаль влади!). Не було і місцевих урядників з Волівця.Можливо, з тієї ж причини, а може тому, що байдуже, або просто „сіно не складене”, не багато було й людей із сусідніх сіл, батьки і діди яких пам’ятали криваві події на Верецькому перевалі і донесли їх до нас, щоб ми засвоїли цей гіркий урок історії. Було дуже мало представників  інтелігенції краю, котрі „страшно” люблять, пишаються історією свого краю, досліджують її. Мабуть були зайняті переведенням паперу, пишучи  чергове „прошеніє”президенту і київським урядникам. Бог їм усім суддя. 

         А от, що прикро вразило, то це те, що поки проходили жалобна церемонія і похорон,безперервноювервицею біля нас проходили угорські туристи, яких звезли на „якесь” свято. Не знаю, що розказували екскурсоводи групам угорських діточок, котрі проходили повз встановлені труни з останками січовиків, але дорослі, сивочолі туристи, які, можливо, приїхали на місця ”бойової слави”, робили вигляд, ніби  не помічають цих трун. Усі дітки в одинакових маєчках,на яких написано „ Пан'європейський пікнік 20- річчя”.Чому угорці вирішили, щосвяткувати 20 – річчя відкриття угорсько-австрійського кордону, що стало символом прориву „залізної завіси”, потрібно саме на Верецькому перевалі та ще й 20 серпня, якщо саме свято відзначають в Угорщині 17 серпня? Та і де той кордон з Австрією а де Верецький перевал, „прорив” на який ми мали нагоду споглядати? Видно організатори таких турів дуже хочуть, щоб і нам і їм було „приємно”. Але і їм Бог суддя. Час все розставить на свої місця. Все і всіх. І вже розставляє. І стосовно віднайдення угорцями „другої батьківщини” (Де починається Закарпаття http://www.ut.net.ua/History/6583) і стосовно того, яка роль Угорщини і Польщі у  історичних подія 1938-39 років (http://youtu.be/YbqNjaPzMuA http://youtu.be/uQX_4bd1Eiw, http://youtu.be/KsX5yOLUkTE ).

Весь Рунет смеётся над Путиным!

После того, как председатель правительства РФ Владимир Путин посетил Фанагорию - одну из древнегреческих колоний - в Рунете развернулось широкое обсуждение этого события. Причём это обсуждение весьма насыщено иронией и сарказмом. Причина насмешек над главой правительства РФ заключается в том, как СМИ подали посещение Путиным Фанагории.

Так, СМИ сообщили, что главный российский министр нырнул в море, чтобы осмотреть подводную часть Фанагории, и при этом он сразу же обнаружил два осколка древних амфор. Блоггеры, комментируя эту информацию, интересуются у прессы, держит ли она российское население за дураков. Дело в том, что амфоры, 15 веков пролежавшие на морском дне, не так-то просто найти - они должны были покрыться ракушками и песком.

Одни блоггеры, иронизируя над Путиным, сочиняют стишки, начинающиеся со слов "Маленький мальчик играл в водолаза", другие переживают за украинцев, поскольку президент Виктор Янукович на дне моря пока что ничего не нашёл. Третьи вспоминают сцену рыбалки из культового фильма "Бриллиантовая рука" и фразу персонажа Анатолия Папанова, уверяющего, что "клёв будет таким, что клиент забудет обо всём на свете".

А Львів довів свій солоспів

Галичани проголосили незалежну Україну ще 20 жовтня 1918 року

19.08.2011

Львів – Фольклорним фестивалем «Етновир» в п’ятницю у Львові розпочались численні заходи з нагоди святкування 20-ї річниці незалежності України. Численні мистецькі, наукові, культурні заходи відбуватимуться протягом цілого тижня. Серед наукових заходів привертає увагу виставка, яку відкрили в Державному архіві Львівської області. На виставці в  Державному архіві Львівської області представлені архівні матеріали від жовтня 1918 року і до 1991-го, які розповідають про боротьбу українців Західної України за незалежність і власну державу. В експозиції – відозви, рішення, рапорти військових комісарів австрійському уряду, накази жандармерії, присяги УГА та УПА, публікації у друкованих виданнях.У роки панування різних влад, чи то австро-угорської, чи польської, чи німецької, в Галичині виходило багато україномовних газет, які були досить впливовими.

Одним із найцікавіших і найважливіших, на думку істориків, документів, представлених в експозиції, є публікація в газеті «Діло» від 20 жовтня 1918 року акту проголошення Української держави на території «українських етнографічних земель Австро-Угорщини», тобто на території Галичини на схід від річки Сян, Лемківщини, північно-західної Буковини та Закарпаття. «Ся українська національна територія уконституовується отсим як українська держава. Постановляється поробити приготовні заходи, щоби се рішення перевести в життя», мовиться в документі.   Про акт проголошення Української держави мало хто знає – науковець   Працівник Львівського обласного архіву Олег Бондар зауважує, що про акт проголошення Української держави мало хто знає і згадує. «Вже у 1918 році українська община говорила про саме проголошення. Навіть ще не було 1 листопада, про яке ми говоримо як про зрив. Із тих документів, які у нас є, можна дізнатись історію встановлення держави від самого початку», каже науковець. У жовтні 1918 року у Львові тривали сутички між українцями і поляками. Австро-Угорська імперія почала розпадатися. Тому українці і поляки активно діяли задля власних держав. На засіданні міської ради була проголошена приналежність Львова до Польщі. Поляки та українці виходили на мітинги, організовували численні акції і кожен відстоював власні ідеї і власну державу.   Польська преса ігнорувала українські заходи, а українська – польські. Хоча на сторінках тодішніх часописів друкували чимало пропагандистських публікацій.   На виставці представлені також відозви і публікації пізніших часів, ОУН і УПА, в яких людей закликають боротися за незалежність держави Україна.

Электоральный вес регионов.

Андрей Самброс.

Популярность парламентских выборов с годами в Украине изменилась – с заоблачных 75% активности в первом туре выборов народных депутатов в 1994 году до 58% на выборах 2007 года.

Главная причина – это абсолютно непонятный механизм голосования, когда украинцу приходится выбирать лишь название партии и несколько ее первых лиц, за которых, собственно, он и должен был голосовать. Если учесть при этом, что на выборах президента Украины 2010 года явка составила 70%, вс становиться на свои места. Люди голосуют за личностей, им не свойственно поддерживать безликие брэнды.

Но парламентские выборы 2012 года, по моему глубокому убеждению, будут пользоваться спросом среди электората. Во-первых, потому, что сейчас начинается радикализация украинского электората. Попросту говоря «руки чешутся», а почесать их можно с толком только об один предмет – избирательный бюллетень. Во-вторых, смешанные парламентские выборы должны возродить избирательную активность 1988/2002 года, а именно – 67-70%. Основываясь на этом примерном показателе, который мы берем из прошлого, мы можем строить дальнейшие выводы.

Украина поделена на 225 избирательных округов по принципу численности населения (с примерно равными демографическими показателями). Каждый из этих округов должен поставить в здание находящееся в Киеве на улице Грушевского ровно по одному народному депутату. Вторая половина депутатов будет избираться по закрытым, пока что, партийным спискам во всеукраинском избирательном округе, с чем мы их сердечно поздравляем. Каждый регион может дать разное количество баллов в избирательную копилку, наша задача понять: «who is who?» на этом диком поле электоральных сражений.

Метод таков: берем общую численность населения, возраст которого превышает 18 лет по региону, умножаем на средний, за несколько предыдущих выборов, показатель активности. После этого делим количество потенциальных избирателей в регионе на количество всех потенциальных избирателей в Украине, а полученное процентное соотношение переводим в «человеко-депутатов» (1% электората = 2.25 «человеко-депутата»).

Начнем, для примера, с юга Украины. Крым никогда большой политической активностью, по сравнению с другими регионами Украины, не страдал. Явка избирателей, оглядываясь в прошлое, будет приблизительно 62-65%. Учитывая показатели количества населения, можно сказать, что в Крыму (вместе с Севастополем) наберется приблизительно 1 млн. 200 тыс. избирателей. Таким образом, электоральная мощь Крыма приблизительно составляет: 5.02% (т.е. одиннадцать целых и неделимых народных избранников).

Вот данные по каждому региону:

Если всё перенести на карту Украины, то получится следующее:

Зеленым цветом условно обозначена западная часть Украины. Она представлена десятью областями, которым по силам определить судьбу 72-х народных избранников.

Центр и север Украины окрашен в бежевый цвет. Этот регион, составленный из 6-ти областей, благодаря столице Украины, сможет избрать 52 депутатов.

Юг Украины – оранжевый, и ему по силам целый 41 народный депутат, это при том, что в его состав входят всего 5 областей.

Но самый интересный – восточный регион, закрашенный синим цветом. В его состав входят всего 4 области – рекордсмены электоральных вливания. Не смотря на то, что политическая активность на востоке Украины традиционно меньше, чем на западе, индустриальный центр Украины обеспечит вхождение 60-ти депутатов в парламент.

Таким образом, если говорить о политической регионализации электората, следует заметить, что ни один из регионов, не смотря на свою мощь, при современных правилах игры не сможет определить более чем 72-х народных депутата по пропорциональной схеме. Конечно политические регионы (деление на 4-ре сектора) были избранны выборочно, не сколько для засвидетельствования электоральной силы одних и слабости других регионов, а сколько для наглядной демонстрации соотношения сил:

Советы партиям:   Для чего нужны эти показатели? Для расчета бюджетов, которые будут распределяться в партиях. Они необходимы для того, чтобы понимать насколько необходимо тратить ресурсы и время на территории с которых невозможно получить никаких политических дивидендов. Насколько необходимо было, скажем, «Сильной Украине» (до начала слияния этой партии с более крупной корпорацией – Партией регионов) тратить ресурсы на развитие ячеек в Западной Украине (содержание штабов в каждой области с кучей бюрократических должностей), когда они могли сосредоточить свои ресурсы в Днепропетровской, Запорожской, Николаевской, Херсонской и, возможно, Харьковской области чтобы получить максимальный результат?

Эти показатели важны для партий, которые не находятся на первой или второй позиции в опросах общественного мнения. Они бессмысленны для Партии регионов, которая сейчас может позволить себе вбрасывать огромные ресурсы на развитие компаний по всей Украине, эти показатели бессмысленны для БЮТ, которая сейчас будет выстраивать свою работу, как и всегда, на основе нарративов о её лидере.

Эти показатели нужны для новых «оппозиционеров», да и просто для новых политических движений. Какая стратегия деятельности «Фронта перемен» на будущих выборах? Собирать деньги с мажоритаршиков и бизнесменов, которым потом предлагать место в проходной части закрытого списка – это прошлый век… Необходима концентрация ресурсов там, где они могут что-то сделать и на что-то повлиять, необходима постоянная активная деятельность штабов только в тех регионах, которые пока что не имеют своих всесильных политических покровителей.

Здесь, как ни странно, смекалку проявила ВО «Свобода»: концентрируя все свои ресурсы в западных областях Украины (и оставляя, скажем, восточные ячейки своей организации на самофинансировании без значительных вливаний из партийного бюджета), они смогли добиться позитивного результата, который, при совпадении целого ряда факторов от ВО «Свобода» не зависящих, может конвертироваться в преодоление нового 4% избирательного барьера.

НРУ, «Народная самооборона», «Наша Украина», «Единый центр» и многие другие партии, которые потеряли былую мощь или ещё не успели её обрести, должны руководствоваться подходом региональной концентрации ресурсов. Только так сейчас возможно оторвать лакомый кусочек электорального пирога. Ведь для того, чтобы сражаться с тяжеловесами, с самого начала нужно стать тяжеловесом. Это сделать очень сложно, особенно на политическом поле, где финансово-экономические ресурсы уже давно захвачены и распределены.

Одна Донецкая область стоит 4-ре Херсонских (в электоральном смысле). Но где новой политической силе будет легче отхватить кусок избирательного пирога: в Херсоне или Донецке, в Кировограде или во Львове, в Черновцах или Киеве? Думаю, ответ очевиден. А для того, чтобы обеспечить себе электоральные вливания в маленьких областях и в украинской глубинке, перебив тем самым вялый PR от ПР и нарративы о Юлии Тимошенко, необходимо лишь поднимать эти регионы, инвестировать в них. Только так можно заполучит большой кусок электората, и войти независимой фракцией в парламент. Дай Бог, это произойдет на парламентских выборах в 2016/17 году.

Таким образом, баланс идеологической составляющей, правильное региональное распределения ресурсов и концентрация на «незанятых территориях» – являются единственными способами конструктивного развития новых политических движений в Украине.

Советы избирателям   Вы должны знать сколько народных депутатов по закрытым партийным спискам избрала Ваша область и Ваш регион. После выборов только от избирателей зависит выполнят ли избранные власти свои предвыборные обещания или нет. Знакомство с мажоритарщиками и контроль над ними (если таковой вообще возможен в нашей стране) – это хорошо, но каждая область Украины и каждый гражданин Украины в действительности имеют все основания выдвигать претензии тем партиям, за которых они голосовали по пропорциональной схеме.

Спам письмами, регламентированный законом Украины «Про звернення громадян» – это первый шаг в борьбе за свои права. Все они должны начинаться словами: «Мы жители … области, на последних выборах определили судьбу … депутатов, а это значит, что Вы должны нам…». Самое  важное то, что действительно они, эти «человеко - депутаты» ДОЛЖНЫ И ОБЯЗАНЫ нам.  В случае, когда политики не выполняют своих обещаний, граждане Украины имею человеческое право на акции протеста и неповиновение воле власть имущих и органов, которые они контролируют.

Только посредством такой игры в письма и акциям протеста можно добиться своего. Современные «демократические» общества Запада построены на крови революций и акциях неповиновения властям. Только тот, кто борется за лучшую жизнь, может надеяться на то, что рано или поздно он её получит. Электоральный вес регионов, их сила и осознание этой силы может стать основой для построения действительного гражданского общества в Украине: общества патриотов, которые, невзирая на место жительства, имеют собственное гражданское достоинство.

Партія регіонів може повторити долю СДПУ(О) - експерт.

Будь-яка партія не може існувати лише на адміністративних засадах.

Про це Gazeta.ua сказав директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко, коментуючи заяву прем'єра Миколи Азарова про те, що до Партії регіонів можуть приєднатися і інші політичні сили.

   Експерт нагадав, що це далеко не перша спроба зібрати усю владу під один партійний прапор. "Свого часу це намагалися зробити, створюючи НДП та СДПУ(О), але досвід першої та другої свідчить, що лише на адміністративних важелях партія, як політичний організм не може існувати. Коли немає якихось програмно-ідеологічних засад, то рано чи пізно різні групи інтересів даної політичної сили починають розходитися, особливо в разі невдач влади або електоральних невдач", - пояснив експерт

За його словами, такий проект може мати певні позитиви в короткотерміновій перспективі.

"Однак це (адмінресурс-ред.) не є міцною засадою для створення та функціонування партії", - додав політолог.

"Зв'язок партії із владою, коли партія є влада ставить в залежність політичну перспективу цієї політичної сили від результатів дій влади. Не може Партія регіонів дистанціюватися від непопулярного президента чи непопулярного уряду....І якщо в нас залишаться демократичні вибори, то ймовірний варіант, що партія піде разом із відходом від влади", - резюмував Юрій Якименко.

На цьому тижні прем'єр Микола Азаров та лідер партії "Сильна Україна" Сергій Тігіпко оголосили про початок об'єднавчого процесу. Як прогнозує прем'єр, цей процес може завершитися через 2 місяці. Він також заявив, що Партія регіонів відкрита для переговорів з іншими політичними силами стосовно приєднання до ПР.
Gazeta.ua

У Януковича снова подумывают повысить тарифы на "коммуналку".

При любом исходе газовых переговоров с Россией, отопительный сезон в Украине начнется вовремя.

Об этом на брифинге заявила заместитель главы Администрации Президента Ирина Акимова, сообщает РБК-Украина. "Можно сказать с уверенностью, при любом исходе "газовых переговоров" отопительный сезон начнется вовремя, потому что к нему готовятся. Эта тема рассматривалась и на Кабинете министров, она рассматривается на местном уровне. Люди не замерзнут. Все, что необходимо будет сделано, правительство будет предпринимать все необходимые усилия в этом вопросе", - подчеркнула И.Акимова. Читайте на Цензор.НЕТ: Кабмин утвердил единые подходы формирования тарифов на "коммуналку"  В то же время, она отметила, что повышение цен на коммунальные услуги не исключается, поскольку при процессах инфляции, "а это происходит в любойстране", корректировка делается всегда при формировании цены на товары и услуги. "Сейчас правительством и Президентом делается все для того, чтобы, во-первых, сделать обоснованным расчет самого коммунального тарифа, убрать из него составляющею, которую можно назвать составляющей безответственности", - сказала Акимова.