Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Цікава інформація ( якщо не брехня )

  • 31.05.12, 22:59
С осени отдел миграционной и визовой политики ЕС ужесточит правила  получения шенгенской визы для граждан Украины. Нововведения коснутся  людей, которые будут подавать заявку на шенгенскую визу впервые.

Суть нововведения заключается в том, что теперь, кроме справок, выписок и копий банковских счетов также придется пройти IQ-тест.

 Информацию подтвердила пресс-атташе визового центра в Киеве Марина  Многократная: «С 1 сентября гражданам Украины, при подаче заявки и  полного пакета документов на шенгенскую визу, придется сдавать IQ-тест.  Это обусловлено тем, что многие граждане с низким уровнем интеллекта  нарушают визовый кодекс и остаются в ЕС дольше предусмотренного срока, а также по статистике у них больше проблем с законом и склонности к  совершению преступлений».

По словам пресс-атташе, въезд в страны шенгенской зоны будет запрещен  для людей с IQ ниже 70. От 70 до 130 виза будет выдаваться в обычном  режиме, а для умников с уровнем IQ больше 130 будет выдаваться
мультивиза на один год.

В неформальной беседе один из европейских консулов сообщил, что таким  образом ЕС пытается внедрить санкции против избирателей действующей  власти. «Человек с уровнем интеллекта выше среднего не мог проголосовать за президента, который не знает элементарной грамматики и не может  понять разницу между словами безопасный и опасный», - говорит дипломат.

Министерство иностранных дел Украины пока никак не отреагировало на нововведение европейских коллег.
http://uainfo.censor.net.ua/news/15846-chtoby-poluchit-shengenskuyu-vizu-nuzhno-budet-proyti-iq-test.html

Шукай себе в списку Юлі

Юрій Винничук
        
У попередній моїй статті йшлося про вибори на Львівщині, куди зібралася висуватися київська журналістка Тетяна Чорновіл, наївно націлившись обійти місцевого магната. А ось Андрій Шкіль, який уже перемагав у цьому окрузі, навіть сидячи за ґратами, вирішив сховатися за списками. Є така тиха підозра, що місце програшного кандидата було куплено заздалегідь. І в цьому полягав мій крик душі

«Наш атвєт Чемберлену» не забарився. Олексій Шалайський на сайті «Наші гроші» вмить розродився блогом під вишукано дотепною назвою «Юрій Винничук. Тварина. Амінь».
Починає свою репліку він з відвертої брехні у стилі тов. Ґеббельса. Спритно підтасувавши фразу «Сутенер наказав – дівка лягає», яка стосувалася Львівщини, зробив недвозначний висновок: «Чоловік на прізвище Юрій Винничук написав у журналі «Український тиждень»... що журналістка Тетяна Чорновіл – курва».
Чесно кажучи, я навіть про Цибулька нічого подіб­­ного не писав. А Тетяну вважаю прекрасною журналісткою. Але ось друга брехня: «Чорновіл вибрана КОДом як основний кандидат по Городоцькому виборчому окрузі на Львівщині».
Легко переконатися, що це не так. Тетяна впала на Львівщину як сніг на голову і заявила, що йде від опозиції. Але тамтешньому КОДу так і не була представлена.
Депутат Львівської облради від «Нашої України» Олександр Старовойт заявляє: «Ніхто їй не забороняє висуватися в депутати чи проводити агітацію, але називати себе кандидатом від КОДу як мінімум некоректно. Керівники усіх політичних сил, які були присутні на засіданні КОДу, сказали, що ніхто кандидатури Тетяни Чорновіл не подавав. Ніхто з нею перемовин не вів».
Тоді Тетяна змінила версію і стала посилатися на якийсь таємничий список, котрий нібито уклала Юля. Але – от лихо – ніхто того списку не бачив. Однак, погодьтеся, це дуже дотепно: список Юлі! Щось як код да Вінчі. Хто стоїть за цією спритною аферою, незабаром дізнаємося.
А тим часом Тетяна вже на окрузі. Зустрічається з виборцями. Щоправда, зустрічі ті вселяють дуже мало оптимізму. На першій було 8 осіб, на другій – 14!!! Тобто кинули жінку на розтерзання без жодної організаційної підтримки.
Та Шалайський лише брехнею не обмежився, а вважає, що мій «текст можна було би продати братам Дубневичам, які балотуватимуться по цьому ж округу». Тут уже, вибачайте, клініка. Але все стає на свої місця, коли знаєш, на кого працює мій опонент. Тому дискусія зайва.
Здавалося б, чого стільки просторікувати про якийсь там поодинокий випадок? Але, перебуваючи днями в Києві, я довідався, що нахабний продаж округів під слабких кандидатів від опозиції, переважно київських «парашутистів», які не мають жодного стосунку до них, – це вже не якийсь поодинокий випадок, а ціла лавина. Таке відбувається по всій Україні, а проводирі опозиції потрапили в заручники до корупціонерів, які не зацікавлені вигравати вибори.
Влада змогла накопати компромат на добру половину опозиціонерів та їхніх родичів, усі вони тепер у неї на гачку, тому й здають округи деколи і без особливих фінансових вливань, а самі – у списки, у списки... Якщо парламент ще й зніме з депутатів недоторканність, то перед нами у всій красі вишикується опозиційний штрафбат.
Ось нещодавно Печерський райсуд виправдав депутата Київради від фракції «БЮТ-Батьківщина» Владислава Ярцева, якого спіймали на хабарі в розмірі 50 тис. грн. Можна не сумніватися, як зраділа родина. Особливо керівник опозиційної парламентської фракції Андрій Кожемякін. Адже Ярцев – це не просто якийсь там депутат, а зять борця за демократію.
А втім, виправдали. Виправдали, маючи таку чудову нагоду продемонструвати всьому світові справжнє обличчя опозиції і розтрубити на весь Євросоюз: ось де партія хабарників і брехунів!
Що ж їм завадило? Адже зазвичай, коли ловлять на хабарі, то усе обставляють так, аби грало. Тут не пройде варіант, що хабар прийняв посередник або що пакет з грошима підкинули у смітник. Хабарник мусив прийняти гроші в руки. Однак виправдали.
Добре знаючи статистику, що в Україні виносять лише 0,2% виправдувальних вироків, залишається лише потішитися за родича. Хоча ми знаємо ще одне: виправдувальний вирок не вічний. До справи можна ще не раз повернутися, а це вже в традиціях влади. А відтак постають сумніви: наскільки ефективною буде подальша діяльність в опозиції Андрія Кожемякіна?
І так можна рухатися від суб’єкта до суб’єкта. Вочевидь, на опозицію чекає тотальний погром, унаслідок якого вона опиниться на тих самих позиціях, що й тепер. А все матиме цілком пристойний вигляд і буде навіть видимість чесної боротьби. Європа й Америка тільки руками розведуть, бо не буде чим крити. А народ, чого доброго, й не помітить, як його обвели навколо пальця.
Народ щиро вірить, що опозиція зацікавлена, аби Юля вийшла з тюрми. Та, гадаю, її проводирі бачать це хіба у страшному сні. Усім вигідно, коли потенційні вожді сидять. Тоді й «список Юлі» запрацює на повну потужність.
За такої ситуації, якщо опозиція завоює бодай 150 мандатів, то буде велика перемога. З чим я її і привітаю.

http://tyzhden.ua/Columns/50/51108

Коментар: чесно кажучи я не розумів, чому в бійці за мову Кожемякін проявив активність не як боєць, а як захисник Колеснікова, якого Кожемякін власними грудьми прикривав - це мене надзвичайно вразило, а тепер все стало на свої місця.

17%, 6 голосів

80%, 28 голосів

3%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

задумалась

  • 28.05.12, 19:48
ну ось. товариство - 10-те в рейтингу. розумію, що це схематизований і механістичний показник ефективності, та все-таки сумно. от і з'явився привід задуматись - а чому так стається? можливо щось варто змінити?

розумію, що як ненайактивніший учасник співтовариства, томы і не маю права робити певні висновки, однак, як на мене, то варто змінити наповнення, його суть. субєктивно мені здається, що ми постійно концентруємось на негативі, принаймні, акцент саме на цьому, тут і контент-аналіз робити не треба.

Але любити Україну - не завжди дорівнює ненависті до її ворогів. Можливо нам треба більше хороших новин, ідей, починань?   

А ви як думаєте? 

Украинский русскоязычный блогер reznichenko о языковом вопросе.

  • 27.05.12, 22:10
Я – русскоязычный в быту, к тому же полукровка, с восточной
Украины. Что не мешает мне поддерживать дружеские отношения с самыми
махровыми бандеровцами, - теми самыми, которые «ненавидят всё русское», и
готовы запрещать, ущемлять и лишать исконных прав. Почему они спокойно
жмут мне руку и не порываются покрошить на борщ?

Ответ: :http://voronz.in.ua/recomend/27-5-12-3084





























Ворошилов: последний собиратель Украинских земель

Познавательная статья про "первого красного офицера"

Бывший луганский люмпен. Считал себя настоящим украинцем и подписал указ о присоединении Крыма к Украине.

Он же воевал с несознательными украинскими куркулями нехотевшими отдавать хлеб Москве.

Полный текст:

Ворошилов: последний собиратель Украинских земель

В Украине предотвращен военный переворот?

Пресс-секретарь СБУ Украины Марина Остапенко сообщила журналистам о предотвращённом военном государственном перевороте, который был подготовлен членами Блока Юлии Тимошенко. По словам представителя пресс-службы, группа действующих и отставных офицеров планировала силой сместить президента Виктора Януковича и установить в стране режим чрезвычайного положения.

«Мы получили информацию о том, что некоторые наши офицеры и генералы вовлечены в заговор, сумели его вовремя разоблачить и спасти систему демократического правления в государстве. Лица, замешанные в попытке путча, опознаны и арестованы. Некоторым из них теперь придётся предстать перед военным трибуналом. Всего было арестовано 17 человек», — сообщается в официальном пресс-релизе. По неофициальной информации из источника в МВД стал известно, что военный переворот координировался иностранными, предположительно российскими, спецслужбами.

Нам удалось получить комментарии о случившимся от экс-председателя Верховной рады Арсения Яценюка, возглавляющим в настоящее время политическую партию «Фронт перемен».

«Провалившаяся попытка отстранения Виктора Януковича с поста президента Украины с целью смены проводимого им внешнеполитического курса, безусловно, повлияет на взаимоотношения двух наших стран, ставших напряжёнными после категорического отказа руководства страны отправить Юлию Тимошенко на лечение в Россию. Вместе с тем мне представляется наивным обвинять Российскую Федерацию в том, что она причастна к неудавшемуся военному перевороту. Янукович нужен России, нужен лично Путину и, конечно же, он нужен вашему Газпрому. Фактически, Виктор Янукович является гарантом того, что Украина вынуждена сегодня платить России за газ по ценам зачастую превышающим стоимость поставок газа в Европу. Лично я полагаю, что попытка путча должна послужить для Януковича последним сигналом к добровольному сложению с себя полномочий президента, освобождению Юлии Владимировны и проведению в стране досрочных выборов», — рассказал украинский политик.

Напоминаем нашим читателям, что согласно проведённому в начале мая на Украине опросу, действующего президента поддерживает лишь 8% от числа всех опрошенных респондентов. Таких низких рейтингов у Виктора Януковича не было с момента его вступления в должность главы государства.

http://fognews.ru/na-ukraine-predotvrashhyon-voennyj-perevorot.html


10%, 4 голоси

90%, 35 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

22 травня 1861 року Т. Шевченка перепоховано в Каневі

  • 22.05.12, 16:07
 22 травня 1861 року Тараса Шевченка перепоховано в Каневі



Хто знає, як називається поезія Сергія Жадана, в якій звучать слова:

"...їм отвічав не вельми чемно Тарас Григорович Шевченко..."?

0%, 0 голосів

50%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

неканонічна академічна кінонічка)

  • 21.05.12, 20:41
Нарешті вляглися пристрасті, охололи враження, а отже, вони готові для їх вербального вираження.
 
Острозька кіноніч, про яку я писала в попередньому пості, закінчилась. Відбулась вона не просто успішно, а надзвичайно, чарівно і, як все невимовно хороше, швидко. Детальніше про це можна почитати тут http://www.oa.edu.ua/ua/info/news/2012/05-21-01 а блог - прощадка для субєктивізму, тому далі тільки особисті враження. 

Найбільше їх, звісно, від зустрічі з гостями заходу, якими були відомий кінематографіст, президент фестивалю "Відкрита ніч" Михайло Іллєнко та актор Дмитро Лінартович. Вони презентували своє дітище - фільм "Той, що пройшов крізь вогонь", показ якого відбувся трохи пізніше. Хоча "презентували" не зовсім влучне, адже воно має чітко комерціоналізовану коннотацію, головна мета якої - продати. А тут була невимушена, майже родинна, атмосфера. Пан Михайло з таким трепетом і любов'ю, але водночас просто і без пафосу говорив про фільм, що подивитись його хотілось ще більше. А коли з коротким спічем виступив Лінортович, жіноча частина аудиторії доволі помітно зітхнула... Тепер я розумію, що порівняння з Дженні Деппом не було перебільшенням)

Як же я раділа, що ще не бачила фільм, адже дивитись його разом з величезною кількістю людей (студентами, ректором і викладачами, гостями), що синхронно тобі сміялись, зітхали, затамовували подих, було реально класно. Фільм однозначно вартий перегляду. Простий, але водночас глибокий і чуттєвий, з тонким українським гумором і щирою грою акторів, фільм дивився на одному диханні. Гордість просто розпирала, адже приємно бачити справжнього героя на екрані - українського героя - не страждальця і підлабузника, а доброго, щирого, мужнього, ну і до біса красивого). І ще деталька - хороші тут говорять українською (нарешті!!!) 

Розмова з Іллєнком та Лінортовичем наступного дня ці враження тільки підсилила (до речі, велась он-лайн трансляція, а пізніше можна буде переглянути відео тут http://www.broadcast.in.ua/). Взагалі Іллєнко - людина неймовірно цікава. Його розмову можна демонтувати на афоризми. Наприклад, коли він говорив про свою співпрацю з молодими акторами, то сказав, що вони були здивовані взаєморозумінням незважаючи на різницю у віці - "ніби і по ту сторону Стікса, але мобілка тягне". Або розповідаючи про толоку сказав щось на кшталт (намагаюсь згадати) "в українців не була "хата скраю", поки не змінились технології будівництва". 

А найбільше мене вразило те, що все це свято - творіння рук, ентузіазму, рудої голівки й іскристих очей однієї тендітної дівчинки - Віти Базан - яка на всі похвали відповідає, що до проекту долучилось багато людей. Однак їх же треба було згуртувати, організувати і запалити! 
Тепер на згодочку маю ексклюзивні листівочки, що були створені спеціально для заходу (кумедні такі, колоритні). дивлюсь, і на душі теплішає


Священник Дмитрий Свердлов о трех бедах России

  • 21.05.12, 20:15
Продовжую розміщувати в блозі статті представників російського православного духовенства... Не просто представників і не просто російсьеого, а розумних людей, володіючих даром слова... Читаєш ці слова , підставляєш замість слова Росія слово Україна - і ніби про нас написано... Написано з болем ... І з маленькою, але надією... Бо , якби не було тієї маленької надії на краще, мабуть мовчали б... Попередня стаття на цю тему http://blog.i.ua/user/1803566/

Священник Димитрий Свердлов, настоятель храма во имя апостолов Петра и Павла дер. Павловское Домодедовского района Московской области:

На самом деле, мне абсолютно все равно, кто будет в нашей стране у  власти – Путин, Медведев или Навальный. У меня нет пристрастия к  персонам. Важно другое.

Я вижу три главные, огромные проблемы, которые в последнее время  случились с Россией: коррупция, неравное и предвзятое судопроизводство и немотивированное полицейское насилие. Тот лидер, который хотя бы  частично преодолеет эти беды, хотя бы реально возьмется за их решение –  он мой президент.

Мне кажется, это очень правильно, когда молодой, сильный и инициативный человек имеет возможность работать, заниматься своим делом и при этом получать за любимое дело хорошие деньги. Коррупция убивает  такую возможность. Коррупция делит мир на своих и чужих, и чужой в коррумпированном мире не имеет никаких шансов.

Мне кажется, это очень правильно, когда любой человек может обратиться в суд и по справедливому закону выиграть любое дело против любого обидчика, вне зависимости от его социального статуса и достатка.

Это очень простая, если хотите, тривиальная общественная норма – библейская норма. Без справедливого суда об общественном развитии говорить вообще невозможно.

Мне кажется, это очень правильно, когда от полиции в адрес граждан не исходит угроза, когда нет неизвестности, что с тобой будет, если ты  попадешь в полицейских участок: ты выйдешь оттуда, не выйдешь или тебя там «угостят» шампанским. Последнее – это вообще инфернальное зло…

 Полиция, которая защищает, а не обирает – это же нормально, но в наших  условиях – недостижимо прекрасно.

Но когда я вижу и слышу, что происходит в стране, то у меня возникает закономерный вопрос к людям, которые разменяли во власти уже второй  десяток лет. Вопрос настолько очевидный, что нет смысла его озвучивать.

Когда я еду на машине по набережной напротив Кремля, а машину трясет и подбрасывает так, как будто я еду по проселку – я понимаю, что в  датском королевстве не все слава Богу. Тоже самое я понимаю, когда захожу в районную поликлинику и вижу, что меня здесь в принципе никто не может вылечить, даже если и захочет. Последнее продолжается все  десятилетия, что я прописан по адресу, где родился – и это не в глухой провинции, а в сердце нашей Родины… Когда я вижу, что вокруг меня  постоянно перекладывают асфальт, меняют отличный на не известно какой,  потому что новый кладут в дождь – я понимаю, что воруют, и воруют по черному, на глазах у всех городских и федеральных силовых ведомств. Когда я возвращаюсь из Питера в Москву по разбитой узкой трассе и ночью  упираюсь в мертвую пробку – это так грустно, что просто смешно —  государству с имперскими амбициями в двадцать первом веке не иметь нормальной магистрали, соединяющей два его крупнейших города.

Список можно продолжать бесконечно, я просто перечисляю то, что выхватывает взгляд обывателя.

Я не хочу сказать, что у нас – всё – плохо. Но у нас многое –  недостаточно хорошо. И когда это нехорошо наблюдаешь десятилетиями,  неизбежно возникает все тот же, один единственный вопрос.

Я совершенно не уверен, что нашу Россию можно вылечить, починить. Но  нельзя не пытаться. Это нравственная – даже не политическая задача. И  мой президент, моя власть – Путин, Медведев или Навальный, все равно — это те люди, кто будут пытаться наши проблемы поправить. Три главные их которых, озвученные выше – для меня индикаторы.

Есть еще пожелания, конечно. Хотелось бы, чтобы в России была  нормальная экономика, производство, чтобы страна слезла с нефтяной иглы… У нас все-таки еще много людей, готовых честно и искренне трудиться. Не вижу ничего плохого в достатке – не в роскоши, а в достатке — не верю,  что спастись можно только в нищете, тем более в недобровольной.

Не хочу, чтобы Церковь стала служанкой у государства, не хочу, чтобы  государство пользовалось Церковью по своим надобностям. Не хочу, чтобы  все вернулось на круги своя, и Христова Невеста стала снова «ведомством православного вероисповедания». Наш авторитет и так не высок, как бы мы  ни хорохорились в официальных докладах: жаркой весной горожане уже  загорают в московском парке, по которому я езжу на велосипеде – и мой профессиональный взгляд священника фиксирует нательный крест у единственной, не очень симпатичной мне женщины.

…Сегодня жанр «гражданского манифеста», это декларация не совсем на  тему политики, общества, экономики. Это слова о нравственности, в первую очередь – о том, как устроен человек, чем он дышит. Воровать – против Бога. Насильничать, лгать – тоже. Это очень простые вещи, сказанные  тысячи раз за тысячи лет до сегодняшнего дня – но тем не менее  по-прежнему верные. И если Россию нельзя строить, поддерживать,  сохранять без воровства, насилия и лжи – нужна ли такая Россия? А если  можно – так надо идти тем путем…

Чуть не забыл, совсем последнее. Я бы хотел, чтобы наш президент,  присягая к должности, держал руку на Библии… Впрочем, если потребуют,  чтобы еще на Коране и Торе, то хуже не будет.

Записала Мария Сеньчукова