Олег Мусий, отстраненный от должности главы Минздрава, забаррикадировался в своем кабинете и не пускает туда своего заместителя Василия Лазоришинца, назначенного накануне и.о. министра.
Об этом сообщили источники "Обозревателя".
По данным издания, Мусий при этом обзывает премьера Арсения Яценюка, в частности, "сволочью", и не намерен оставлять кабинет.
При этом под зданием министерства уже собираются активисты, которые могут провести "мусорную люстрацию" чиновника.
Издание продолжает следить за развитием ситуации.
Напомним, Мусий был отстранен от должности, а его первый заместитель Руслан Салютин - уволен в связи с бездействием руководства Минздрава в вопросе закупки медицинских препаратов.

Борис Филатов, заместитель губернатора Днепропетровской области, известный своей твердой проукраинской государственной позицией прокомментировал информацию относительно «национализации» в Украине имущества русских олигархов, друзей Путина.
Об этом он написал на своей странице в Фэйсбук.
«Интернетами разгуливает информация, что Гена Корбан позвонил
директору ТЦ „Океан-Плаза“, принадлежащему Ротенбергам, и предложил ему
сдаваться.
Подтверждаю. Этот звонок был. Более того, звонками дело не закончится.
Пока рашистские оккупанты будут грабить нашу землю, а наше правительство
будет молчать, то мы не успокоимся.
Посудите сами. В оккупированном Крыму рашисты конфисковали ВСЮ нашу собственность. Мою, Гены, Игоря. За то, что мы воюем за СВОЮ страну, а не тихонько, как Фирташ и прочие подонки договариваемся с оккупантами.
В ответ. Наше правительство молчит, силовики бездействуют, вся государственная машина закрывает глаза на то, что огромная часть отечественной экономики принадлежит стране-агрессору. А в это время оккупанты грабят патриотов.
Не буду долго писать. Скажу одно. Русские бляди мы найдем где и когда с вас получить. Бойтесь.
Вы же знаете наши таланты...», — написал Филатов.
|
Прогнозованим у Раді
Європи було майже все. Крім розгубленості. Вона відчувалась не лише у
виступах адекватних учасників дебатів про Україну, а й практично у
всьому. Звичний затишок Страсбурга бринів тривогою й очевидним
нерозумінням, що робити далі: з війною, з Україною та Росією, з цілим
світом.
|
|
|
|
“Вони намагаються щось придумати, але не знають, просто не знають, як бути далі,” - знайомий дипломат з багаторічним досвідом роботи в Раді Європи замислено сьорбав капучіно, яке йому помилково принесла буфетниця. Ну не виливати ж!
“Зрозумій: світ ще не бачив такої ситуації. Південна Осетія та Абхазія все ж формально вважаються частиною Грузії, Нагорний Карабах — це предмет конфлікту між двома сусідніми державами, Придністров”я на всіх картах світу також є частиною Молдови. А от Крим — це просто анексована й привласнена земля. Не передбачені механізми провідних міжнародних організацій під розв’язання подібних проблем!” - намагався виправдати колег по Раді Європи знайомий.
І дійсно: нехай Рада Європи опікується виключно правами людини та демократичними стандартами. Візьмемо інші, потужніші структури: ОБСЄ та ООН. ОБСЄ не зможе вжити радикальних заходів проти Росії, бо політичні наддержавні рішення уквалюються там лише консенсусом. Сама ж Росія і заблокує. Подібна ситуація з Організацією Об’єднаних Націй, де Росія є постійним членом Ради Безпеки. Залишається НАТО, яке зовсім не поспішає йти на відверту конфронтацію з Москвою, та ще імовірні антикремлівські коаліції, якби в когось знайшлася політична воля їх організовувати.
Що ж залишається? Залишається думати, шукати принципово нових рішень, вигадувати на ходу нову дипломатію інформаційного (чи може пост-демократичного?) суспільства. Лабораторією таких ідей могла б стати Рада Європи. Якби не вага російського впливу, що відчувається, навіть коли формально депутати з російської делегації відсутні.
В обговоренні української кризи, що відбулася цієї, осінньої сесії, забажали виступити аж 60 осіб. Десь половина з них — або активні прихильники “діалогу з Росією”, або такі політики, хто часом згоджується виступати ситуативним союзником Москви. “Я вважаю це помилкою та дуже шкодую, що в залі нема з нами російської делегації”, - передбачувано проголосив Майк Хенкок. Той самий, що засвітився у скандалі зі своєю секретаркою, Катериною Затуливітер, яку британські спецслужби звинуватили в шпигунстві на користь РФ. Пан Хенкок щосесії виступає адвокатом Кремля. Він і нині спробував переконати залу, що “не варто в усьому звинувачувати Путіна” та що “треба визнати існування російських інтересів в Україні”.
З пропозиціями “почути Росію”. “зрозуміти Росію”, “зважати на Росію” виступили представник об”єднаних лівих Андрєй Гунько з Німеччини та британський соціаліст Дональд Андерсон, член групи “європейських демократів”, до яких входять українські регіони та “Єдина Росія” Едвард Лейх та німецька соціалістка Уте Фінк-Крамер... А ще — багато інших, які висловлювалися в тому дусі, що Україні не варто обіцяти кандидатство в НАТО, і з Євросоюзом їй не треба напряму працювати, бо чого хоче Путін — бажає, може, не Бог, але якась нездоланна субстанція, потужніша за все.
Молдованин Грігор Петренко договорився до того, ніби в Києві чути вітання “зіг хайль”, а “нацистська київська влада” винищує комуністів та забороняє використовувати російську мову. Йому ніхто не став заперечувати, і зорганізувати прес-конференцію з аналогічними меседжами також ніхто не завадив. А що? Плюралізм так плюралізм, навіть якщо хтось використовує принцип свободи висловлювань як свободу брехні.
“Так шкода, що ніхто від української делегації не подумав зібрати свою прес-конференцію! - ледь не плакала співробітниця прес-служби ПАСЄ. - Ми, на рівні простих адміністраторів, не можемо завадити жодному з депутатів зібрати пресу. - Але Україна мусить не тільки виправдовуватися від брехливих звинувачень. Україні потрібна своя активна комунікаційна стратегія. Й не тільки комунікаційна”.За вікном бавилось промінням безжурне осіннє сонечко. Чепурненький
Страсбург жив своїм милим провінційним життям. Депутати — учасники
дебатів щосили не бажали вірити, що світ вже, сьогодні, безповоротно
змінився. Недоторканість кордонів, де факто, виведена за межі
міжнародного права. Рада Безпеки ООН перетворилася на зловісну
парасольку, яка, по суті, захищає право хижака безкарно захоплювати
території сусідньої країни та щодня вбивати людей. Нові правила, що їх
нав”язує світові російський диктатор, передбачають жорстоку гру без
правил. В її розпалі може запросто навіки зникнути лагідний затишок
західного життя. Схоже, споживачі комфорту зовсім не готові виступити на
його захист.
Алла Лазарева
tyzhden
Началом трагедии на юго-востоке Украины был Крым, занятый Россией бескровно. В начале марта русское общество и народ Крыма ликовали, а президент Владимир Путин произнес высокопарные слова о крымском корабле, навсегда вернувшемся в русскую гавань. «Крым всегда был и снова стал российским», — слова эти повторялись, как заклинание.
Но присоединение чужой провинции даже под самыми благовидными предлогами никогда не проходит тихо и спокойно. Между захватчиком и потерпевшим возникает конфликт, который порой длится десятилетиями и стоит миллионов жизней. Вспомним спор между Германией и Францией за Эльзас, между Австрией и Сербией за Боснию. Донбасс — прямое продолжение крымской политики России, только результат оказался намного более кровавым. Но стоило ли начинать в Крыму?

В зоні антитерористичної операції загинув герой 11-го батальйону "Київська Русь" з позивним Балу, про це у себе на сторінці написав журналіст Роман Бочкала, передає Преса України.
Бочкала повідомив, що боєць загинув, коли захищав блокпост, який вже здавалося доведеться залишити, але героїзм воїна який "осідлав" танк дозволив утримати блокпост, проте сам він загинув.
"Загинув Балу. Славний і відважний Балу. Билинний герой, 11-го батальйону "Київська Русь". Той самий, який осідлавши танк, пішов на ворога і відбив здавалося втрачений блок-пост. Балу загинув смертю хороброго. Де-то в районі Дебальцево.Вместе з трьома товаришами пішов у розвідку. Підірвав себе крайньої гранатою. Точніше останньою... За попередніми даними, забрав з собою кілька тварюк - російських морпіхів, які не залишили Балу вибору - або в полон або на небеса. У полон він не міг. Не той чоловік", - повідомив Бочкала.
Він також написав, "тепер питання в тому, що ми зробимо, щоб смерть Балу та інших героїв була не марною. Яким буде наш вибір. Може вистачить, панове політики, робити вигляд, що у нас перемир'я, режим мовчання? Витягайте свої жирні страусині голови з піску. Інакше вам допоможуть це зробити. Всім, хто на передовій абсолютно очевидно - поки Україна готується до виборів, Росія готується до наступу. Вибори це пастка", - підкреслив Бочкала.
"А Тобі, Балу, світла пам'ять. Ми будемо пам'ятати тебе і брати приклад", - підсумував він.