Відійшовши від сьогоденної політичної і соціальної нестабільності хотілося-б звернути увагу на речі більш цікаві і продуктивні - а саме на кінематограф.

16 травня в Канах відбулася презентація нового українського фільма "ТойХтоПройшовКрізьВогонь". Ця картина розказує про долю українця, який будучі героєм СРСР був кинутий в радянські концтабори, але втік звідти і став вождем племені індіанців в Канаді. Це кіно засноване на реальних подіях, а головне нарешті має пристойний бюджет - 2 млн доларів. Прем'єра в кінотеатрах відбудеться 21 травня.

Більш докладна інформація на офіційній сторінці Фейсбуку - http://www.facebook.com/pages/%D0%A2%D0%9E%D0%99%D0%A5%D0%A2%D0%9E%D0%9F%D0%A0%D0%9E%D0%99%D0%A8%D0%9E%D0%92%D0%9A%D0%A0%D0%86%D0%97%D0%AC%D0%92%D0%9E%D0%93%D0%9E%D0%9D%D0%AC-FIRECROSSER/168063979914173

"Если хотите с кем-то себя сравнить, сравните с Христом."

Усі матеріали в моєму блозі, я бачу вперше протягом цієї години чи доби.

Це миттєвий аналітичний блог але НЕ пропоганда. Це в буквальному смислі пошуки і відкриття й обмін досвідом(через комментарі читачів).

Любителям гостросюжетних новин дещо є http://focus.ua/tech/183660?_rand=76988308

Я також шукаю щасливих людей в рубриці "Усі щасливі, однакові"

Коли мені було 19 років я тяжко захворів і стан мого здоров'я погіршувався з кожним днем. Я дуже схуд і не знав, що мені робити далі, але мені так хотілось жити! Я молився Богу, Якого я ще не знав, і просив Його допомогти мені. Пройшло 6 місяців. Однієї ночи пережив зустріч з Богом. Зі мною трапилось те що, в медицині називають клінічна смерть. Перед собою я побачив стовп з хмар, у якому буле життя і сила; я плакав і молив о милості і допомоги, але що Бог відповість мені, я ще не знав. Тоді я почув Його голос: "Ігор! Синку! Заспокойся, все буде гаразд. Я приму тебе! Ти тільки май віру у Мене до кінця і слідуй за Мною до кінця". Я був щасливим. Я зрозумів, що Бог любить мене, що Він чує наші молитви і знає про наші проблеми. Після цього я повернувся у своє тіло новим творінням.

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/ivsegeda/miracles/index.htm

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/ivsegeda/index.htm

. Відтак ми більш уявляємо, що таке щастя. Спостерігаючи портал i.ua, складається враження ніби тут одні нещасні і бездомники(звернемо увагу як я часто підкреслюю сімейність чи багатодітність, що для більшості цього порталу, просто дико уявляється. Згадаємо лише статистику в Україні де говориться, що більша половина населення розлучена чи має до шлюбні стосунки. І в такий спосіб виходить, що як ти вийшов на вулицю то маєш жити як усі бо інакше не існує?

Однак на сайті "Особистість" мене почали блокувати як пропогандиста, а не дослідника і я пропоную зацінити міркуванням над такими питаннями:

"Нужную нам силу мы находим в том, Кого Отец послал дать нам всю полноту жизни."

Для самих розумних читачів і кому жити не нудно... трохи новин з Фокус http://focus.ua/health/184230

Для рубрики "Усі щасливі, однакові": наступні гості з України в основному хлопці, а це бувші пяниці, наркомани і обовязково з тюрми. Їхні історії типові. Вони розповідають як через віру в Ісуса Христа, звільнились із рабства, гріха і знайшли силу жити по новому...

Особисто я памятаю як в юнності нам часто говорили про рабство і гріх... і пройшовши Біблію я в якусь мить був готовий впасти перед небом з великою вдячністю за кращі часи проведені з біблією. Що це було? Можливо відчуття перемог і свободи. Це момент здобуття дару і я сьогодні відчуваю як діє цей дар свободи у моєму житті, хоча часом обтяжують проблеми конфлікту, що переслідують кожну людину в її долі. Це було моє свідчення особисто... воно вказує на скільки воскресіння істине, що до мене.

Сьогодні я обрав одну більш менш яскраву історію, ну... принаймні у нього блискучий Саксофон на якому він навчився грати за 1,5 місяці. Цікаво і що ж він вміє зіграти? Ще не пробував завантажити його доступну композицію.

У перший раз я почув про Бога у 1994 році, тоді я нічого не зрозумів, я подумав, що це якесь чергове Біле братство чи секта. В той час я почав просуватися у музикальному напрямку. Я писав багато музики. Виступав на обласних та республіканських фестивалях. Заробляв на життя тим, що грав у ресторанах та на різноманітних святах. Але задоволення від цього не отримував. Постійно перебував у депресії, і з цієї причини почав вживати алкоголь та наркотики. У 1999 р. я кинув грати у ресторанах, в надії змінити своє життя, поїхав у Дніпропетровськ. У Дніпропетровську я почав виступати в нічних клубах. Знайшовся і спонсор, який хотів вкласти свій капітал у мою творчість. Чим довше це тривало, тим більше я розумів, що потрапляю в рабство. Я повністю розчарувався у шоу-бізнесі. Продовжуючи виступати в нічних клубах, я не припиняв пити. Одного разу ввечері, направляючись до нічного клубу, я зустрів свого старого знайомого. Звали його Леон. В той період у мене були проблеми з житлом. Мій знайомий запропонував поїхати до нього додому. Там я дізнався, що він - пастор християнської церкви. Я подумав, що знову потрапив у секту та незабаром пішов. 26 жовтня 1999 р. я виступив на презентації супермаркета, після чого напився та загубив усі документи. Мені довелося подзвонити Леону, щоб він приїхав та забрав мене з вокзалу. Я поїхав з Дніпропетровська та повернувся додому. А 2 грудня 1999р. приїхав знову, на річницю філіалу церкви "Двері в Небо", пастором якої був Леон. В той день я так і не зміг покаятися. Але наступного дня я вирішив, що гірше однаково вже не буде, і що це є моїм шансом по-справжньому змінити свої життя. 3 грудня 1999 р. я вийшов на молитву покаяння та прийняв Ісуса Христа як свого Господа та Спасителя. З тих пір і до сьогоднішнього дня я служу Господу та Господь являє Свої чудеса у кожному дні мого життя. Таким чином, Бог дав мені дружину! І за короткий строк, - усього за 1,5 місяці - я навчився грати на саксофоні.

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/kasakhatsky/miracles/index.htm

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/kasakhatsky/index.htm

Сьогодні, 14.05.2011р. об 11-00 біля Верховної Ради організація «Спільна справа» імені Олександра Данилюка почала безстрокову (принаймні так було оголошено) акцію протесту з амбіційними вимогами – про зміну всієї влади в Україні. І на додачу – ще з кількома дуже корисними вимогами.

Нажаль, замість заявленої кількості у близько 135000 душ народу, на таку добру справу прийшло лише кілька сотень  людей. 300-400 приблизно. Можливо, 500, якщо пошукати по кущах. У тому числі – представники цілої купи інших організацій.

Мабуть, це спричинило серйозне розчарування міліції, котра даремно зібралася тут у неадекватно величезній кількості, розраховуючи на значно більшу чисельність учасників протесту. Бо ж у заявці на проведення акції організатори обіцяли зібрати 135000 людей (важко пояснити, чому не мільйон), і навіть з урахуванням звичайного перебільшення їх мало бути аж ніяк не 300! Авжеж, для Сашка Данилюка й це був поважний здобуток. Особливо враховуючи той факт, що Патронеса, подейкують, уже відмовилася фінансувати його героїчні спроби. Проте, міліція вочевидь була надто розчарована. Бо коли організатори дали своїм прихильникам команду розгорнути намети, повелася нечемно. Відбулася коротка сутичка, в результаті якої учасники акції зрозуміли, що 300 революціонерів - таки й правда,  не можуть поставити намета у присутності  1,5 тисячі  неприхильних міліціонерів, і взагалі не викликають у міліції аж такої поваги, щоб у неї з’явилася думка не виконувати накази свого командування, з рук якого кожен міліціонер отримує народні грошенята, а також зірочки та лички на погони, або ж догани та всілякі прочухани.

Отже, перший здобуток акції – чималий. Це справжній живий досвід, котрий не могли замінити жодні поради досвідчених активістів.

Що ж, уперед, до нових перемог!

Та з урахуванням того, що подібні фальшстарти навряд чи підуть на користь революції.

Намісник Києво-Печерської лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський УПЦ МП Павло (Петро Лебідь) відзначив своє 50-річчя в трьох банкетних залах одного з кращих готелів Києва "Русь".

Як повідомляє "Портал-Credo.Ru", захід проходив 1 травня в закритому режимі.

Митрополиту подарували новий "Мерседес" представницького класу з іменними номерами "АП" ("архієпископ Павло"). Портал відзначає, що вартість цієї моделі значно перевищує 100 тисяч доларів.

Музичний супровід банкету забезпечували зірки української естради Таїсія Повалій та Стас Михайлов, який виступає у стилі "шансон".  Як зізнався Михайлов, він виконував для митрополита Павла частівки. Повалій розповіла журналістам, що хотіла виконати пісню "Два кольори", проте, побачивши поряд з митрополитом Павлом його маму, вирішила заспівати пісню "Поговори зі мною, мама".

За календарем день народження митрополита Павла 19 квітня, проте на цей день припав Великий вівторок, тому урочистості перенесли на початок травня.

Петро Лебідь є депутатом Київради від Партії регіонів.

Раніше Лебідь назвав журналіста "Української правди" Сергія Лещенка душевнохворим за те, що він розмістив у своєму блозі фотографії "Мерседеса" глави УПЦ МП Володимира.

http://www.pravda.com.ua/news/2011/05/14/6196790/

"Спасение - результат того, что сделал для нас Христос, наша награда - результат того, что сделаем для Него мы."

Я би тут трохи поправив, а саме: наслідком того, що ми можемо тепер зробити є спасіння. Наступне здійснене життя гісті, що я сьогодні привів до мого блогу є тому доказом. Вона говорить: до спасіння вона мріяла писати пісні, але...

У 1990 році я вступила до Бердянського педагогічного інституту і познайомилася з музичним колективом, разом з яким до 1992 року підпрацьовувала, співаючи на весіллях і у ресторанах. Тоді я захоплювалася спіритизмом і спілкувалася зі злими духами. Вони з'являлися до мене навіть вночі і здавалися такими живими і реальними, що я боялася спати, але не спати теж не могла. Моє життя наповнилося страхом. Одного разу вночі я плакала, сидячи на підвіконні і дивилася на зірки. Я казала: "Бог, якщо Ти є, спаси мене". Через декілька днів, стоячи у церкві Живого Бога, я присвятила своє життя Ісусу. Більш ніколи страх не захоплював мене і не один жалюгідний біс не наблизився до мене, бо свята кров Ісуса омила і освятила мене. Я стала донькою Всемогутнього Бога. Це було у 1992 році. У 1996 році я закінчила Бердянський педагогічний інститут. У 1997 році випустила альбом під назвою "Я знаю, куди йти". Зараз я несу євангелізаційне служіння і виховую двох чудових синів - Даніїла (1994 р.н.) і Іллю (1996 р.н.). Мрію виконати призначення, яке Бог дав мені. Я люблю Ісуса! Я щаслива!

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/masesyunina/index.htm

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/masesyunina/miracles/index.htm

Замітки нашого співтовариства не пускають на головну сторінку блогів blog.i.ua. Причина нам не відома. Невже, на цьому сайті введено жорстку цензуру до заміток на тему "Ми любимо тебе, Україно!".

В Україні заборонено писати про любов до України? Що ви думаєте з цього приводу?

Чи є, на вашу думку, в Україні ще "еліта-центри", які обдурюють людей?
(замітка на цю тему: http://blog.i.ua/community/3062/707192/)

Я вже давно забив на політику, я просто розчарувався. З ностальгією згадую роки призиденства Кучми, я тоді був ще маленький, про те знаю що при ньому такого безладу, такої ворожості між двома берегами країни не було.
Скажіть мені Українці, чому ми не можемо жити в мирі і піднімати з колін нашу країну? Чому ми ділимось на схід і захід? Чому так важливо хто на якій мов розмовляє? Ми ж розуміємо і володіємо двома мовами, це ж нам тільки плюс! Мені боляче дивитись як Українці гризуться між собою! Чому ми не можемо бути патріотами своєї країни, а не рвати її на шматки?
Я був в шоці від подій в Львові 9 травня. Ті події були просто безглузді! Мені здалось шо це відбуваєтся десь в далекій африканській країні а не в Україні, так і до громадянської війни не далеко!
Українці! Яка різниться де ви живете і якою мовою розмовляєте, думайте своєю головою, не підавайтесь на провокації! Давайте почнемо поважати себе і свою країну!