Інтерв'ю Олександра Данилюка
- 18.05.11, 14:27


"Радость небес намного превысит земные тяготы."
Любителям гостросюжетних новин є http://focus.ua/incident/184453
До нашої критики, сьогодні я запросив іншого гістя бо його свідчення мені здається дуже обєктивними для мене і надзвичайно важливими на порталі
i.ua. Тут я зроблю багато важливих відміток і давайте просто ще раз замислимось, що і як виглядає успіх:Найдивовижніше свідоцтво втручання Бога в моє життя - це те, що я, виходець з бідної сім’ї, став музикантом, а музика - стала для мене сенсом життя. Усе моє життя - це життя під крилом Бога. Він багато разів спасав та вів мене у найрізноманітніших життєвих ситуаціях. Після закінчення музичного училища я думав, що все життя буду навчати дітей у музичній школі у маленькому місті, але Господь вирішив, щоб я вступив в інститут культури в Києві. Після його закінчення я одружився та залишився жити в Києві. У моєму житті було багато спокус: адже крім викладання музики грав у ресторанах, на весіллях. А там - стільки забажаєш! І випивка безкоштовно, сумнівні знайомства, сумнівні «друзі» - і всі тебе наперебій вихваляють, пропонують усе, що душа забажає! Але Господь завжди виводив мене з цих ситуацій. Я не спився, як майже всі мої знайомі музиканти, багато з яких, до речі, потім кинули пити, перепробував усі ліки, тільки після того, як прийшли до Бога, і тільки Він позбавив їх цієї згубної пристрасті. Тепер у них нормальне життя і вони теж служать Господу своїм талантом. Зараз, коли я живу з Богом у серці, я розумію, що це Господь веде мене Своєю твердою рукою по життю. Аллилуйя! Я вірю в те, що Господь є мій Спаситель та Заступник, і постараюся жити так, щоб не засмучувати Його своїми проступками та слабкостями.
http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/vapavlovskiy/miracles/index.htm
http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/vapavlovskiy/index.htm
"Если хотите с кем-то себя сравнить, сравните с Христом."
Усі матеріали в моєму блозі, я бачу вперше протягом цієї години чи доби.
Це миттєвий аналітичний блог але НЕ пропоганда. Це в буквальному смислі пошуки і відкриття й обмін досвідом(через комментарі читачів).
Любителям гостросюжетних новин дещо є http://focus.ua/tech/183660?_rand=76988308
Я також шукаю щасливих людей в рубриці "Усі щасливі, однакові"
Коли мені було 19 років я тяжко захворів і стан мого здоров'я погіршувався з кожним днем. Я дуже схуд і не знав, що мені робити далі, але мені так хотілось жити! Я молився Богу, Якого я ще не знав, і просив Його допомогти мені. Пройшло 6 місяців. Однієї ночи пережив зустріч з Богом. Зі мною трапилось те що, в медицині називають клінічна смерть. Перед собою я побачив стовп з хмар, у якому буле життя і сила; я плакав і молив о милості і допомоги, але що Бог відповість мені, я ще не знав. Тоді я почув Його голос: "Ігор! Синку! Заспокойся, все буде гаразд. Я приму тебе! Ти тільки май віру у Мене до кінця і слідуй за Мною до кінця". Я був щасливим. Я зрозумів, що Бог любить мене, що Він чує наші молитви і знає про наші проблеми. Після цього я повернувся у своє тіло новим творінням.
http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/ivsegeda/miracles/index.htm
http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/ivsegeda/index.htm
. Відтак ми більш уявляємо, що таке щастя. Спостерігаючи портал
i.ua, складається враження ніби тут одні нещасні і бездомники(звернемо увагу як я часто підкреслюю сімейність чи багатодітність, що для більшості цього порталу, просто дико уявляється. Згадаємо лише статистику в Україні де говориться, що більша половина населення розлучена чи має до шлюбні стосунки. І в такий спосіб виходить, що як ти вийшов на вулицю то маєш жити як усі бо інакше не існує?Однак на сайті "Особистість" мене почали блокувати як пропогандиста, а не дослідника і я пропоную зацінити міркуванням над такими питаннями:
"Нужную нам силу мы находим в том, Кого Отец послал дать нам всю полноту жизни."
Для самих розумних читачів і кому жити не нудно... трохи новин з Фокус http://focus.ua/health/184230
Для рубрики "Усі щасливі, однакові": наступні гості з України в основному хлопці, а це бувші пяниці, наркомани і обовязково з тюрми. Їхні історії типові. Вони розповідають як через віру в Ісуса Христа, звільнились із рабства, гріха і знайшли силу жити по новому...
Особисто я памятаю як в юнності нам часто говорили про рабство і гріх... і пройшовши Біблію я в якусь мить був готовий впасти перед небом з великою вдячністю за кращі часи проведені з біблією. Що це було? Можливо відчуття перемог і свободи. Це момент здобуття дару і я сьогодні відчуваю як діє цей дар свободи у моєму житті, хоча часом обтяжують проблеми конфлікту, що переслідують кожну людину в її долі. Це було моє свідчення особисто... воно вказує на скільки воскресіння істине, що до мене.
Сьогодні я обрав одну більш менш яскраву історію, ну... принаймні у нього блискучий Саксофон на якому він навчився грати за 1,5 місяці. Цікаво і що ж він вміє зіграти? Ще не пробував завантажити його доступну композицію.
У перший раз я почув про Бога у 1994 році, тоді я нічого не зрозумів, я подумав, що це якесь чергове Біле братство чи секта. В той час я почав просуватися у музикальному напрямку. Я писав багато музики. Виступав на обласних та республіканських фестивалях. Заробляв на життя тим, що грав у ресторанах та на різноманітних святах. Але задоволення від цього не отримував. Постійно перебував у депресії, і з цієї причини почав вживати алкоголь та наркотики. У 1999 р. я кинув грати у ресторанах, в надії змінити своє життя, поїхав у Дніпропетровськ. У Дніпропетровську я почав виступати в нічних клубах. Знайшовся і спонсор, який хотів вкласти свій капітал у мою творчість. Чим довше це тривало, тим більше я розумів, що потрапляю в рабство. Я повністю розчарувався у шоу-бізнесі. Продовжуючи виступати в нічних клубах, я не припиняв пити. Одного разу ввечері, направляючись до нічного клубу, я зустрів свого старого знайомого. Звали його Леон. В той період у мене були проблеми з житлом. Мій знайомий запропонував поїхати до нього додому. Там я дізнався, що він - пастор християнської церкви. Я подумав, що знову потрапив у секту та незабаром пішов. 26 жовтня 1999 р. я виступив на презентації супермаркета, після чого напився та загубив усі документи. Мені довелося подзвонити Леону, щоб він приїхав та забрав мене з вокзалу. Я поїхав з Дніпропетровська та повернувся додому. А 2 грудня 1999р. приїхав знову, на річницю філіалу церкви "Двері в Небо", пастором якої був Леон. В той день я так і не зміг покаятися. Але наступного дня я вирішив, що гірше однаково вже не буде, і що це є моїм шансом по-справжньому змінити свої життя. 3 грудня 1999 р. я вийшов на молитву покаяння та прийняв Ісуса Христа як свого Господа та Спасителя. З тих пір і до сьогоднішнього дня я служу Господу та Господь являє Свої чудеса у кожному дні мого життя. Таким чином, Бог дав мені дружину! І за короткий строк, - усього за 1,5 місяці - я навчився грати на саксофоні.
http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/kasakhatsky/miracles/index.htm
http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/kasakhatsky/index.htm
Сьогодні, 14.05.2011р. об 11-00 біля Верховної Ради організація «Спільна справа» імені Олександра Данилюка почала безстрокову (принаймні так було оголошено) акцію протесту з амбіційними вимогами – про зміну всієї влади в Україні. І на додачу – ще з кількома дуже корисними вимогами.
Нажаль, замість заявленої кількості у близько 135000 душ народу, на таку добру справу прийшло лише кілька сотень людей. 300-400 приблизно. Можливо, 500, якщо пошукати по кущах. У тому числі – представники цілої купи інших організацій.
Мабуть, це спричинило серйозне розчарування міліції, котра даремно зібралася тут у неадекватно величезній кількості, розраховуючи на значно більшу чисельність учасників протесту. Бо ж у заявці на проведення акції організатори обіцяли зібрати 135000 людей (важко пояснити, чому не мільйон), і навіть з урахуванням звичайного перебільшення їх мало бути аж ніяк не 300! Авжеж, для Сашка Данилюка й це був поважний здобуток. Особливо враховуючи той факт, що Патронеса, подейкують, уже відмовилася фінансувати його героїчні спроби. Проте, міліція вочевидь була надто розчарована. Бо коли організатори дали своїм прихильникам команду розгорнути намети, повелася нечемно. Відбулася коротка сутичка, в результаті якої учасники акції зрозуміли, що 300 революціонерів - таки й правда, не можуть поставити намета у присутності 1,5 тисячі неприхильних міліціонерів, і взагалі не викликають у міліції аж такої поваги, щоб у неї з’явилася думка не виконувати накази свого командування, з рук якого кожен міліціонер отримує народні грошенята, а також зірочки та лички на погони, або ж догани та всілякі прочухани.
Отже, перший здобуток акції – чималий. Це справжній живий досвід, котрий не могли замінити жодні поради досвідчених активістів.
Що ж, уперед, до нових перемог!
Та з урахуванням того, що подібні фальшстарти навряд чи підуть на користь революції.