19 жовтня народні депутати України Олесь Доній, Сергій Гордієнко і Микола Кульчинський звернулися до одного з парламентських комітетів з пропозицією дати позитивну оцінку діяльності голови Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Віктора Токаря.

Дворічне переслідування голови фонду Віктора Токаря органами прокуратури не тільки відображається на самому керівникові фонду, а й обмежує права значної частини сільських забудовників Полтавщини на отримання пільгових державних кредитів.

Так, на думку слідчого районної прокуратури, працівники виконавчої влади, судді, міліціонери та й самі працівники прокуратури не мають права на отримання вищезгаданих кредитів. Троє законодавців стверджують протилежне, посилаючись на Конституцію та ряд законодавчих актів.

Нагадаємо, спір між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та прокуратурою Октябрського району м. Полтави розглядається в Октябрському районному суді м. Полтави суддею Валерієм Бурбаком. Наступне судове засідання має відбутися 24 жовтня, - повідомляє сайт viktortokar.wordpress.com

(З метою обмеження образливих коментарів коментувати замітку можуть тільки учасники співтовариства).

Вот, все у нас - оптимистическая трагедия! Кругом - один оптимизм, значит, и трагедия заодно, тоже. Оптимизм - при виде рож, ой... извините - морд, опять не то..., при виде - личиков этих, что на самом верху мудрость на низы сбрасывают.  Иногда эта мудрость весьма подозрительно попахивает. Мало ли чего сверху можно ожидать?!

Читать дальше http://uda4a.org.ua/archives/4592

Эй, славяне! Нальем-ка в тазики портвейну и искупаем в нем свое честолюбие!! Ведь, мы самые лучшие. Никто так родину не любит яко мы. Куда там немцу или шведу!!!  Мы же в ресторанах не просто заливаемся
тем, что печень гробит.

Читать дальше  http://uda4a.org.ua/archives/4509

14 жовтня я останні роки проводжу коло пам'ятника Степану Бандері у Львові, що збираюсь зробити і цього разу. Спершу приходив просто з державним прапором і стояв, розмовляв з тими, хто підходив і переконався, що варто тримати коло себе літературу про ОУН, УПА, лідерів руху націоналістів, а тому з того часу беру книжки.
Цього року в мене якраз вийшла гарна книга "Роман Шухевич: з минулого в сучасне", що є своєрідною фіксацією інтернет-дискусії щодо цієї видатної особи з нагоди ювілею 100-річчя від народження - отож зроблю на свято Покрови і УПА своєрідну презентацію.
Бажаю всім гарного святкового настрою і бути гордим, що ми нащадки таких героїв!




15 жовтня буде 52 роки від дня загибелі Провідника і Героя України Степана Бандери, прах якого ще на далекій чужині, але душею він завжди з нами

 
 

З 3 жовтня  наша країна стала жити в нових економічних реаліях. Нацбанк України з допомогою нововведення про обов*язкове пред*явлення документа при обміні валюти, що засвідчує особу та її місце проживання, намагається виконати єдину мету – взяти під повний контроль обіг та пересування всієї валюти в країні. При цьому – значно обмежити купівлю валюти населенням. До такого висновку дуже легко прийти, взявши декілька купюр іноземної валюти та відвідавши банки нашого міста. Саме це я і здійснив. Щоб на на власні очі побачити ситуацію з обміном.

Побувавши в десятку банківських установ, різниці ніякої між ними я не побачив. Всюди - ліниве споглядання вулиць через вікна приміщень, де крутяться гроші. Але, тепер уже не зовсім зрозуміло, яким чином.

В Приватбанку - гнітюча тиша та спокій. В приміщенні декілька людей, що проплачують квитанціі за різні послуги. Каса для обміну валюти на технічній перерві. Підходжу до іншої, вільної. Касирша офіцйним тоном пояснює, що гроші обміняти можна. Якщо при собі є документ, звичайно. Роблю розгублений вигляд та наполегливо наголошую на тому, що мені потрібно перетворити в національні купюри всього 5 американських доларів. Молода дівчина за віконцем терпляче відбивається, пропонує ознайомитися з постановою Нацбанку, що висить на дошці оголошень. Читаю папірець. Там багато букв і мало зрозумілого. Ясно тільки одне. Якщо в тебе валюта в кишені є, то вона нікому не заважає. Але якщо тобі заманеться перетворити її в товар, по Марксу, звичайно, то для цього треба засвідчити, що ти не житель Зімбабве або Гонолулу, але й цього мало. Банк зробить ксерокопію першої сторінки паспорта. Аргументуючи тим, що це виконання декрету Національного банку від 1993 року.

До цього документу я ще повернусь. А поки що крокуємо в банк"Таврика", що майже поряд. На питання про можливість обміну валюти мені радо відповідають - "Без проблем!" Але з обов*язковим залишком після себе своїх даних. Папірець з постановою і тут був на видному місці. Розповідь про те, що мені нагально потрібні саме українські гроші, а іноземних у мене повні кишені, от тільки паспорт я забув вдома, - мені не допомогла. Банк цікавили мої долари виключно  з  даними особистого характеру.

В ощадкасі на Майдані Рад я дозволив собі трохи посперечатись. На моє намагання запевнити, що в декреті Нацбанку 1993 року йдеться тільки про можливість з*ясування через документи, чи являється громадянин, що хоче придбати на територіїї України валюту, резидентом - касир тільки розвела руками.

Уточнюю. З декрету випливає, що "уповноважені банки та другі фінансові установи... мають право від свого імені та за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів та нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам". Тобто, продавати валюту в нашій країні може будь-хто! А ось купувати - тільки громадяни України. Тому банкам надано право при купівлі іноземних грошей перевірити особу купуючого,  пересвідчитись, чи є він резидентом. От і все. Жодного натяку на копіювання особистих даних.

В Енергобанку на Михайлівській та в УКООПспілці на Бердичівській картина була майже та сама. Гроші можливо обміняти будь-коли і в будь-якій кількості. Маючи паспорт в руках. Свої 5 доларів я так і не перетворив на гривні. Касири були тверді мов криця. А тому слідуючим пунктом походу став міський ринок, де мене радо зустріли люди-привиди, що значно активізувалися за два останніх тижні. Майже не ховаючись, вітають вони кожного, хто поспішає до торгових рядів. Монотонно повторюючи мантри про гроші з різних куточків світу. Ви, певно, здогадалися, що це місцеві "міняли", яким ваші дані з паспорту і дарма не потрібні.  Зате їх страшенно цікавлять долари, євро, рублі, фунти... В необмеженій кількості. До речі - по зовсім непоганому курсу. 8 гривень за долар - при продажу та 8. 10 при купівлі. Не дорожче, ніж в багатьох банках. Ось так.

Питання. Куди скоріше за все тепер піде пересічний громадянин міста? В банки чи до тих, хто нічого зайвого не питає, а виконує свою роботу вправно та швидко? Думаю, відповідь всім зрозуміла. Небажання залишати паспортні дані про себе невідомо кому і навіщо, вже стали головною причиною ігнорування банків населенням при обміні валюти.А тепер декілька запитань до держави:

- Чому, коли в нас щось робиться, то робиться якось завжди не так?

- Хто на цей раз, порушуючи свої ж постанови, збере урожай з цієї дивної ситуації? Тобто, хто є замовником?

- Хто і яким чином зможе заборонити працівникам банків використати інформацію з документів проти клієнтів. Та саме головне - навіщо взагалі ця інформація банкам? Що вона їм дає?

Наостанок. Біля жодного банку я не побачив ажіотажу, а всередені жодної людини, що міняла б гроші. Це, звичайно, викликає роздуми. Для мене абсолютно ясно, що в країні успішно ввели в дію другий успішний потік грошей. І цей другий потік - "чорний".

 

 

У Львові на могилі Лева та Дарії Ребетів відправили панахиду 12 жовтня ц.р. на могилі Лева та Дарії Ребетів, що на Личаківському цвинтарі, відбулися поминальні заходи за участі депутатів Львівської обласної ради, керівників громадських організацій. Ректор духовної семінарії Святого Духа отець Микола Фредина відслужив панахиду, яку супроводжував хор семінаристів. Про це повідомила прес-служба Львівської обласної ради.

Квіти від Львівської обласної ради поклали до могили депутати Андрій Холявка та Орест Шейка. В почесній варті стояли пластуни та вихованці Львівського ліцею Героїв Крут.

Як зазначив у своїй промові Андрій Холявка, сьогодні ми віддаємо шану відомим діячам національно-визвольного руху, подружжю Ребетів.«Їхнє життя та смерть мають навчити нас прагнути єдності, - зазначив депутат. – Адже з наших суперечок найбільше користають наші вороги».

54 роки тому, 12 жовтня 1957 року, Лев Ребет загинув від рук агентаКДБ Богдана Сташинського у Мюнхені. Був провідником крайової екзекутивиОУН в Західній Україні. Після проголошення відновлення Українськоїдержави у червні 1941-го Лев Ребет став заступником голови Українськогодержавного правління, яке очолював Ярослав Стецько. В еміграції бувпрофесором Українського вільного університету, редактором журналу«Український самостійник». Був похований у Мюнхені. У жовтні 2010 рокуйого тіло перепоховали у Львові на Личаківському цвинтарі. Лев Ребет народився 3 березня 1912 р. у місті Стрий на Львівщині, в сім'ї поштового урядовця.У 15-річному віці, навчаючись в українській гімназії, став членом Української військової організації (УВО); після заснування Організації українських націоналістів вступив до її лав.У 1934-1938 рр. - провідник Крайової екзекутиви ОУН у Західній Україні.1940-1941 рр. - після розколу ОУН на мельниківську й бандерівську фракції підтримує Степана Бандеру.30 червня 1941 р. - Ярослав Стецько у Львові оголошує про відновлення незалежної Української держави й очолює Українське державне правління, Лев Ребет призначений його заступником. Після арешту Стецька 9 липня Ребет упродовж чотирьох неповних днів - до власного арешту 12 липня - виконує обов'язки голови українського уряду.

З осені 1941 до грудня 1944 р. - в'язень концтабору в Освенцімі.

Лев Ребет в останні роки життя

У 1945-1948 рр. - головний суддя Закордонних частин ОУН, з 1948 р. - один із керівників, голова політичної ради Закордонних частин ОУН. 1949 р. - захищає докторську дисертацію на тему "Держава і нація". З 1954 р. разом із Зиновієм Матлою очолює альтернативний провід ЗЧ ОУН, із 1956 р. - ОУН (за кордоном). З 1954 р. - професор Українського вільного університету. З 1955 р. - головний редактор суспільно-політичного журналу "Український самостійник". Автор багатьох праць із теорії та історії української нації, зокрема, "Теорія нації", "Держава і нація", "Формування української нації", "Світла і тіні ОУН", "Похо­дження українців, росіян та білорусів у світлі сучасних совєтських теорій". 12 жовтня 1957 р. - убитий у Мюнхені агентом КДБ Богданом Сташинським. Похований на цвинтарі "Вальдфрідгоф".

У жовтні 2010 року за сприяння Львівської міськради прах Лева і Дарії Ребетів був перепохований на Личаківському кладовищі у Львові - поруч із президентом Західно-Української Народної Республіки Євгеном Петрушевичем, засновником "Пласту" Олександром Тисовським та легендарним військовим міністром ЗУНР, полковником УГА Дмитром Вітовським, організатором Листопадового чину 1918 року.

Детальніше тут:http://www.istpravda.com.ua/digest/2011/10/12/58949/

Дивіться відео тут: http://5.ua/newsline/184/0/69395/

Мій давній друг прислав мені сьогодні на Фейсбук цей лінк

http://novaukraina.org/news/urn:mediacontent:191D518

Як ви вже побачили, це стаття Олега Покальчука «Країна дрімаючих психів». Стаття іронічна, прониклива і правдива.

Єдине, що заперечу: янголи ніколи не дрімають, бо вони не мають такої функції - дрімати, їм не властиво дрімати, у них завжди відкриті очі, якими вони безпристасно дивляться на понівечений світ людей, і власне, на самих людей, яких вони, не зрозуміло чому все-таки люблять вселеннською всепоглинаючою любов*ю, яка не знає нелюбові взагалі, бо така вона досконала – ця ангельська любов.  Вона не знає ні перепон, ні меж, ні пристрасті, вона просто є і є (існує, себто!) , бо вона – є світло!.

Насправді,  янголи завжди знаходяться у світлі, І янгол завжди живе в нас.... і псих, як це не дивно, теж живе у нас ( у нашій середині, нашому нутрі, наших виявах і всеможливих проявах!)

І хто з них дієвіший у нашій середині – невідомо.

А українець і українське - це не просто зовнішня атрибутика (шаровари, вишиванки, калина під вікном і таке інше) Українець теж живе в кожному українцеві, і українець - це не той, що начіпляє косу на голову, і б*є себе в груди, що він і є Україна, а українець - це звичайний пересічний європеєць, чи то арій, чи то скіф (історично достеменно не доведено), якому ніщо загальнолюдське не чуже - ні янгол всередині, ні псих ( в тій же середині).

Отже, Ще не вмерла Україна! Як співаається в нашому  (УКРАЇНСЬКОМУ) гімні!

І «Шануймося!»

Бо мит того варті»

(...а таки варті...)

И ПИР ВО ВРЕМЯ ....

А время всех РАССАДИТ НА СВОИ МЕСТА

 

В якості епіграфа анекдот:
Магазин, черга, розмова продавця з покупцем
...
- Прошу, ось ваше замовлення.
- Спасибо
- "Спасибо" -  жителям Донбаса, а мені - дякую.


Нещодавно випадково попав на дивний сайт http://bezyanukovicha.org.ua/ - суто російськомовний і чітко проти Януковича, і то є прикольно, особливо що атрибутика націоналістично-державна, а українців мало що задіяно.
В котре переконуюсь: Україна парадоксальна країна, де росіяни виступають в якості супер українських націоналістів, а  "свідомі українські націоналісти"- западенці запопадливо співпрацюють в тандемі з Путіним, щоб обламати роги власній владі, яка чогось заартачилась в стосунках з Росією і не погоджується на Митний союз і подібні москальські "добра" - просто якась містерія-буф!
Я не збираюсь надто розписувати хто дурний, а хто розумний - вирішуйте самі, але для мене рух проти власної влади є подібним до назви, що надав тому руху поет Жорж Дикий: "антипідарасівці". Розшифровуйте це як кому захочеться, але я в ньому участі брати не маю охоти.
Моя позиція проста: влаштовувати повну обструкцію власні владі є великою дурістю, навіть якщо вона малосимпатична по персонах. Потрібно аналізувати і де треба - протестувати, а коли треба - то підтримувати владу. Ганебні "Харківські угоди" однозначно зрада державних інтересів України і зневага до влади має підстави бути, але теперішня чітка позиція-опозиція Януковича і Ко стосовно диктату з Москви вартує тільки підтримки, якщо ти людина розуму, а не інстинктів, як бики на кориді...
Нам в Україні потрібно нарешті перестати робити єдність на темі "проти зла", а єднатись довколо тем "за добро" - це мій висновок з сумного фіналу прекрасної Помаранчевої революції, коли ми "зло" перемогли і... загрузли у взаємних чварах так і не зробивши жодного "добра", через що і відбулось те, що є. І або справжні люди інтелекту в Україні почнуть послідовну працю в пошуках позитивної дії, яка нас поєднає в потужну силу, або будемо далі витрачати зусилля на лайку, безглузді протести та обструкцію влади, ось таку малоестетичну "поетичну творчість" тощо - ну то й будемо далі тупцювати на місці і мати те, що маємо в розумінні погані.
Далі наводжу два віршика в стилі "про і контра" і Маніфест "Украина без Януковича!" суто в стилі комуністичного агітпрому: сказати захопливе легко - зробити неможливо, бо дурне по-суті. Вже маємо прикрий досвід, як з подібними гаслами будували "світле майбуття" і нічого, окрім всезагальної тюремної зони СРСР збудувати не змогли.

Поэт Юрий Винничук посвятил Януковичу стихотворение «Убей пи*ораса»
06.10.2011 21:27

В блогосфере активно перепечатывается написанное на украинском стихотворение «Убей пи*ораса». Произведение впервые появилось на личной странице львовского поэта Юрия Винничука в сети Facebook.
В качестве автора указан «Юзьо Обсерватор». Под таким псевдонимом Винничук пишет еженедельные колонки для сайта Западной информационной корпорации.

Юзьо Обсерватор

Убий підараса

Настала пора, коли кожен із нас
Постав перед вибором часу:
До влади прийшли бандюки й брехуни,
Наперсточники й свинопаси.

Здолали державу і склали до ніг,
П’ючи нашу кров як вампіри,
А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
Веде нас до прірви.

Бандитом він був і бандитом зоставсь
Тепер уже вищого класу.
Бо вже не шапки, а мільйони краде –
Убий підараса.

За те що Вкраїну продав ворогам
І заповіти Тараса,
Привів табачню і московських попів –
Убий підараса.

Табачніки правлять свій відьомський бал,
Зійшла, мов зоря, їхня раса.
Ми знову раби й малороси-хохли –
Убий підараса.

Тебе не забуде Вкраїна коли,
Шахтарю з Донбасу,
Ти візьмеш у руки сталеве кайло
І вб’єш підараса.

Нема в нас святішої більше мети
Чи іншого спасу!
У бога прощення піди попроси
І вбий підараса.

Коли на тарілочці нас подадуть
Кремлю, що вже плямкає ласо,
То буде запізно, повстань і убий!
Убий підараса!

 Запись оканчивается призывом «Прочитал? Передай дальше».

censor
Интересная статья? Поделись ей с другими:
Обсудить на форуме (0 комментариев).
Комментарии
 
#1 Богдан Рясне 08.10.2011 07:13

Антипідарасівцям присвячую

Ми боролись, боролись, боролись
і не знати на що напоролись,
бо усе ми назад задкували
і спиною вперед наступали.

Ми грозилися грізно з підвала,
щоби влада боялась й дрижала,
якби влада погрози ті знала,
але влада нас "мала і мала"...

Зека задницями ми залякаєм -
підарасом його обзиваєм!
Ми свідомі антипідараси
невідомої статі і раси.

Переможемо всіх рачкуванням
як не вийшло те діло лизанням
грізні ми - ми до влади спиною
ми від влади вклонились юрбою!

Жорж Дикий

http://bezyanukovicha.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2119%3A-l-r&catid=34%3Aukraina&Itemid=59

Манифест народного фронта Украины
08.06.2011 15:43

4 июня 2011г. движением "Украина без Януковича!" был утвержден МАНИФЕСТ НАРОДНОГО ФРОНТА УКРАИНЫ

Мы, Народ Украины, заявляем:
Начиная с 24 августа 1991 года, власть в стране захватывали различные олигархично-бандитские кланы, которые на протяжении уже 20 лет своими бездарными экономическими и политическими действиями загоняют Украину в пропасть! На протяжении всех этих лет, горе правители, с особым цинизмом грабили и издевались над народом Украины. Народ терпел и верил в светлое будущее своей страны. Но в 2010 году, путем массовых фальсификаций, власть в стране захватил преступный клан под предводительством уголовника рецидивиста В.Ф. Януковича. Полный развал страны, произошедший всего за год их правления, стал последней каплей в чаше терпения украинского Народа.
Поэтому мы требуем:
• Немедленную отставку Президента Украины, Правительства Украины и роспуск Верховной Рады Украины.
• Немедленную отмену Налогового кодекса и возвращение к старой системе налогообложения . Налоги для малого бизнеса должны быть минимальные.
• Люстрация всех членов, всех парламентских партий, начиная с 24 августа 1991 года, и пожизненный запрет им избираться на государственные посты и занимать руководящие должности в государственных структурах.
• Проведение национализации, всех промышленных объектов украденных у Народа Украины начиная с 24 августа 1991 года.
• Немедленной национализации всех состояний более полумиллиона долларов.
• Создать на переходный период Комитет Народного Самоуправления.
Новоизбранная власть обязана:
• В кротчайшие сроки провести налоговую реформу, которая введет единую налоговую ставку для каждого вида деятельности. Реформа должна быть проведена в тесном сотрудничестве с представителями всех сфер бизнеса.
• В течении максимум полугода проведет реформу ЖКХ, в которую войдет расчет реально обоснованных тарифов и программа модернизации системы ЖКХ.
• В кротчайшие сроки разработать программу поднятия украинской экономики.
• Создание законодательства закрепляющего реальные права граждан Украины на управление государством и равенства перед законом
Власть объявила Народу Украины войну. Мы принимаем вызов!
http://bezyanukovicha.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1026&Itemid=111

bezyanukovicha.org.ua
vkontakte.ru/bezyanukovicha

Богдан Бо: Маю задум зробити власні коментарі по тезам даного Маніфесту, як буде на те час.