Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Бабочки на булавках

                                   
Летите, бабочки, летите.
Вам никуда не улететь.
Машите крыльями, машите.
На ваш полёт смешно смотреть.

Желанья пригвоздили мёртво
К вещам, обычаям, делам,
Стандартам, временем истёртым,
Квартирам, дачам, городам.

Я соскочил с булавки острой
Желаний всех до одного.
Всё в жизни сразу стало просто,
Искать не надо ничего.

Листом сухим лечу по ветру,
Весёлым танцем стала жизнь.
Не заманить обратно в клетку.
Я вырвал у свободы приз.


сумеречное



Закат, дорога, ветерок,
И кеды мокнут на тропинке,
В руках - бутылка и бычок,
Я гость на людной вечеринке.
Подплыли маревом мозги,
И жесты фразам скупо вторят
Мой тост? Сплошной ноологизм
Смысл не уловлен, принят повод.
И хорошо, и благодать,
смотреть в себя, заткнувши уши,
стук сердца в рёбрах ощущать,
и нос вздымать, уже клюющий.
А завтра (что там за число?)
А летом (если всё сложИтся)
Всё в будущем... вот бы пришло.
Пока же жму в руке синицу.

Запечатано словом

Запечатано словом,
Затавровано білим листом,
Все, що жило в мені,
І усе, що раділо.
Я іще не готова
Стати темним вікном,
І забутим вінком,
Залягли десь на дні -
Неминуче й невміло.
Не готова до зради,
І не вмію поради
Своїх вчинків і слів
Вичеканювать дзвінко.
Лиш - зостануся радо
Схлипом зимнього саду,
Смутком темних кутків,
Сном самотньої жінки.
Зойком тихим і болем,
І засніженим полем,
Чистим ранком морозним
І бокалом порожнім...

лексика життя

Вчорашній день я згадую сьогодні...
А завтра - це сьогодні стане - вчора,
І те позавчорашнє горе
Зійде, зітреться вщент напередодні
Подій яскравих і сміливих -
З'єднання душ двох нещасливих...
А вчора - горе це чи щастя?
Чи розпач, а чи млосна втіха?
Й обрАз закіптявлений віхоть
Торкавсь буття до злості часто.
Й єдине, вічне, радісне і щире
Пішло укрив розщербленим пунктиром...
 

9 Мая

  • 11.05.09, 11:00
День Победы. Военный парад.
Медь оркестров. И море тюльпанов.
Радость. Слёзы.Сиянье наград.
И редеющий строй ветеранов

моє найперше...

Довкола гамір, шум... і натовп у екстазі,
Немов молитву, ловить тихі фрази...
Скипає, шаленіє у жалю
Від слів простих "тебе люблю..."
...А я - усе продовжую любити!
У світлі, в темряві, у пустоті, у квітах,
Продовжую картатись і кричати -
Нечутно, німо! Для усіх - мовчати.
Й хапати твої очі у мигтінні
Вогнів, шумів, і мови жеботінні,
І животіти настроєм, і пити
Палке очікування сплющеної миті.
Й судома сполохом майне у скронях,
І задрижить бажання у долонях,
В словах - молитвах, у словах - прокльонах!
Й чекаю - незворотньо й неминуче -
На доторки, на погляди пекучі,
На схвалення моїх найперших звуків -
Й на теплі, спраглі, рідні твої руки,
І на невміле ще твоє вітання.
На сон - у сні... на втрачене кохання.

смак поезії

Той вірш написаний давно...
І різні чули його люди.
Можливо, правди в нім не буде,
Та він для мене - мов вино -
П'янке, терпке... цей смак забути
Не можу я через роки,
Бо тої дивної отрути
З твоєї пила я руки...

Ты ли это, Украина...

Ты ли это, Украина?!
Что случилось... твою мать?!
Сплошь горбатые всё спины,
Крыльев вовсе не видать!

Где же крылья? Где улыбки?
Где тот дух - столетний дуб? 
Может было всё ошибкой?
Гайдамаки...Сечь...Тризуб?

Почему ножи не точим?!
Вилы в руки не берём?!
Потому, что любим очень
Наше стойло - отчий дом.

Потому, что верим в чудо.
Вдруг всё станет хорошо?
А пока, любой иуда
Сможет нас "кормить лапшой".

Всё глазеем на Европы
Словно нет у нас страны.
Только врядли с голой жопой
Мы кому нибудь нужны.

Эх, хохлы, наверно мало
Нас "имели" байстрюки!
Нам бы только "хавать" сало
И не важно с чьей руки!

Ассоциации

  • 10.05.09, 14:09
А   ЛЕТО   ЛЕТНЕЕ   ГОРИТ ,
И  ПЛАЧЕТ  ОСЕНЬ  ОСЕНЬЮ,
ЗИМУ  ХОЛОД   ХОЛОДИТ ,
А  ВЕСНА! - ВЕДЬ С ПРОСЕДЬЮ.

Ассоциации

  • 10.05.09, 12:47
ЛИСТ  БУМАГИ  ПРЕДО  МНОЙ,
ЧИСТЫЙ,  КАК  ВЕСНА,  КАК  СНЕГ,
СКОЛЬКО  ГИБЛИ  ТОЙ  ВЕСНОЙ,
ЗА  МЕНЯ.  ЗА  ВСЕХ !