Заплаче в сутінках орган
- 21.03.13, 12:08
Відчувши всередині безлад,
Зітхне, закутавшись в туман,
Душа й від холоду замерзне.
А вранці музика дощу
Справлятиме скупі обжинки.
Я біль свій, сум свій відпущу -
Почну із чистої сторінки.



О, милый друг, читаю и
вам улыбаюсь я украдкой.
Прислали вы письмо-стихи,
скрепивши клятвою-печаткой...
Признание чарует слух,
вокруг уняв мир полубранный.
И я улавливаю звук
невысказанных воздыханий.
Как ручеек журчат слова,
огонь в груди воспламеняют.
Что там вокруг людска молва,
когда богиней величают?!
Поэтов прошлых лет затмив,
ваш слог живучею водицей
в душе волнует перелив
и окрыляет нежно птицу...
Пишите письма, вас прошу,
они любовию пылают,
и святы строчки, и "… люблю"
в темнице двери открывают!..

Кохання, доля - дивні речі...
Твій образ кожен день хвилює
мій розум. Знову заперечу,
та все одно весна малює
в яскравих фарбах дивним світлом -
мій лицар як завжди прекрасний.
Для інших щастя непомітно
проте для двох буває ясним.
Мої любі читачі! Я дуже скучила за вами. Якщо є помілки у цьому вірші щиро сподіваюсь, что ви допоможете їх знайти та виправити

