Смотрел спектакль - ИГРАЕМ ЧЁНКИНА

АРТИСТОВ ВЕЛИКОЛЕПНУЮ ИГРУ.

Ушёл из зала театра на левом берегу

с тяжёлым сердцем и осадком на душе.

Это же надо так ненавидеть Советскую армию

-слушал зрителей смех. сам не смеялся - огорчался.
- не осталось ни чего святого и жить приходится среди такого.

Я розкажу тобі

Я тобі розповім, як другу,
До ладу розібравшись в житті,
Чи вже видно контрольну смугу
Десь за обрієм, там, вдалині.

Чи уже прилетіли лелеки
З чужини до старого гнізда,
Щоб почули ми їхній клекіт,
І у серце вселилась весна.

Я розкажу тобі без лукавства
Про мажор і мінор у душі.
Про ілюзії ті, що зненацька
Ріжуть ніч, немов рампи ножі.

Я тобі, як на сповіді скажу,
Хто любив мене, а хто ні.
Ніпочім, що ось сутінки ляжуть
На веснянім, сльозистім вікні.

Розповім я тобі, як брату
Про війну між добром і злом.
Як неправда долає правду,
Ідучи через нас напролом.

Я розкажу тобі про мрії,
Чудернацькі, які не збулись.
Як надія і віра гріють
Я розкажу, як стріну, колись…

Я тебя люблю до потери пульса...

Давайте жить дружно!Не обижая друг друга!

              
               Забудем склоки и обиды,
                           И мир поселим навсегда!
                           Толерантные флюиды,
                           На сайте будут здесь всегда!

Заплаче в сутінках орган.
Відчувши всередині безлад,
Зітхне, закутавшись в туман,
Душа й від холоду замерзне.

А вранці музика дощу
Справлятиме скупі обжинки.
Я біль свій, сум свій відпущу -
Почну із чистої сторінки.

ВИВАТ  ПОЭТЫ , СЛУЧАЙНЫЕ МОИ ВИЗОВИ !

О, милый друг, читаю и
вам улыбаюсь я украдкой.
Прислали вы  письмо-стихи,
скрепивши клятвою-печаткой...

Признание чарует слух,
вокруг уняв мир полубранный.
И я улавливаю звук
невысказанных воздыханий.

Как ручеек журчат слова,
огонь в груди воспламеняют.
Что там вокруг людска молва,
когда богиней величают?!

Поэтов прошлых лет затмив,
ваш слог живучею водицей
в душе волнует перелив
и окрыляет нежно птицу...

Пишите письма, вас прошу,
они любовию пылают,
и святы строчки, и "… люблю"
в темнице двери открывают!..

Фото: Интернет.
Музыка: Виктор Лебедев - Разлука_минус ("Гардемарины, вперед")

© Copyright: Виталий Тугай, 2013

Місяць сяє так ласкаво -
скоро здійсниться бажання.
Бесіда. Вечірня кава.
Залишаються питання -
що чекає нас натомість
тих стосунків, що лишились,
як забута дивна повість?
 Від кохання ми закрились...
Що чекає нас натомість?

Кохання, доля - дивні речі...

Твій образ кожен день хвилює

мій розум. Знову заперечу,

та все одно весна малює

в яскравих фарбах дивним світлом -

мій лицар як завжди прекрасний.

Для інших щастя непомітно

проте для двох буває ясним.

 

Мої любі читачі! Я дуже скучила за вами. Якщо є помілки у цьому вірші щиро сподіваюсь, что ви допоможете їх знайти та виправити