Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Разум Всевышний.

        

                            


                             

                              Твой гонор излишний,
                              Хоть стал ты кумиром,
                              Ведь Разум Всевышний,
                              Над бренным миром.

                
                              Бог лишь решает,
                              Что дать и кому!-
                              Рай одним дарит,
                              Иным адскую тьму.


                              Не видимый смертным,
                              Дает и карает,
                              Духом заветным,
                              Над жизнью витает.


                      

                              Звезд бесконечность,
                              В бездне эфира,
                              Уходит в вечность,
                              Сотворенья мира


                              Век вслед за веком,
                              С мига созданья,
                              Над человеком,
                              Творец мирозданья.

                            

                            

                             

                             


                             

по мотивам СОНЦЕ33z


Вы не пытайтесьзло-на зло
Врагов своих с землей сравнять.
Да-это право тяжело,
Боль и страдания прощать.

И всеж пусть множется добро,
Его вы падшим раздавайте
Любовь -да это ремесло,
Об этом вы не забывайте.

Сломал крыло -ты слышал крик,
Но он летать не разучился;
Расчисть к нему любви родник,
К добру ,чтоб верой утвердился.

Жабье хобби

Слыхал такую басню, как бы.
(причём, слыхал от первых лиц):
О странном хобби некой жабы
писать пародии на птиц.

Ей аплодировали залы,
будь-то Эйлат или Москва,
когда она изобличала
орлов, лягушечьим «ква-ква».

И вот, в конце её спектакля,
при перемене декораций,
лягушку проглотила цапля…
Без всяких «брАво!» и оваций

Мораль? Какая тут мораль…
Теперь заквакает едва ль…

Комусь це треба

  • 01.07.13, 23:32
Комусь це треба, щоб кричали «Браво!»,
Коли бездарність вийшла на арену.
Щоби забули фразу: «Маю право», 
Щоби під шкіру, коли треба в вену.

Комусь це треба, щоби захмелівши
Від обіцянок і прокислих локшин,
На словоблудство всім єством підсівши,
В графі «Людина» ставили ми прочерк.

Комусь це треба, щоб ефір і вуха,
Просякли іншомовною попсою.
Наслухавшись її до втрати слуху,
Перестаєш вже бути сам собою.

Комусь це треба, щоби шлях до себе
Був замурований високою стіною.
І щоб пройти – хіба що через небо,
Або в обхід, брехнею, стороною.

Комусь це треба, щоб втопивши горе,
Дивилися ми в землю, а не в небо.
Й на біле ми кричали хором – «Чорне!»,
Тоді, коли комусь це дуже треба.

по мотивам BEGONIJ (вирши из серця)



Качались сосны -старожилы-
Июльской чудною порой.
Стан нежный, стройный, золотили
Лучи  вечернею порой.

И смотрят сестры -близнецы-
Их маиит неба голубень,
В нее -бы ветви отнести ,
О том мечта их каждый день.

Предатель -ветер шаловливый 
Любить красавец обещал,
В порыве-обнял стан их стройный,
Шепнул ,и дальше побежал.

Мрійливий дощ

Вмостився дощ на краєчку душі,
постукав тихо, щоб не налякати.

Він мерехтів, співав, читав вірші,

просився ніжним шепотом до хати.


Такий мрійливий був той дощ в ночі!
У нього було серце із росинок,

у нього були крила із парчі,

а очі – з кришталевих намистинок.


Навколо стільки радостей і див…
Ну як йому не мріяти любов’ю?!

І він летів. Він мріяв. Він любив.

Весь світ ховав, де залишались двоє.


Дивак. Романтик. Лився і тремтів,
засліплював сльозами небосхили…

О, як хотів, як дощ отой хотів,

щоби його, як він, до сліз любили!

Ти возлюби його, як брата...

"Возлюбите врагов ваших
 и благословляйте проклинающих вас"


Не намагайся злом - на зло:
З землею ворога  зрівняти...
Хоч би як тяжко не було,
Ти возлюби його, як брата.

Бо легко множити добро,
Як милість, падшим роздавати.
Любов - то справжнє ремесло,
Ти возлюби його, як брата.

Нехай поранене крило -
Не розучився він  літати!
Розчисть  любові джерело
І возлюби його, як брата!



Шепот страсти


                  
                       

Дню Молодежи и страстной любви-посвящается!


                        Дай я вопьюсь в твои губы,
                        Жар почувствую страстной любви,
                        Слова эти вовсе не грубы,
                        Это лишь ощущенья мои.


                        Я хочу любви предаваться,
                        О чувствах с тобой говорить,
                        Не хочу с тобой я расстаться,
                        А желаю взаимно любить.


                        Мне рассвет с тобой не заметить,
                        Среди бурных объятий,страстей,
                        Утро желаю я встретить,
                        В сладком трепете милых речей...


                        Вновь в океане признаний,
                        Словно маяк шлет кораблю,
                        Слышим шепот ласк и лобзаний:
                       ''Я люблю! Я люблю! Я люблю!"

                        

Лиш знати, що кохають...

І знов впокорює  безсоння.
Задув Творець небесні свічі,
А ти береш мої долоні
І пильно дивишся у вічі.

Нам імпонує гра в мовчанку,
Спиваєш тихо сум і біль.
"Я так люблю тебе, "коханко", -
І ніжно дмухаєш на вії.

Вже жевріє краєчок неба,
Я тихо, щасно засинаю.
Так мало для людини треба:
Лиш знати, що її кохають.



Монорима - експромт "Хай повторяється"

http://blog.i.ua/community/53/1244970/
У перервах між  приготуванням холодцю, компотику, пранням
і читанням віршів (експромт на вірш друга
)


Мені легко вірш цей читається,
То Сергій Байок словом грається,
Словом-м'ячиком забавляється,
До рядка рядок усміхається.
Чи зостанеться, чи забудеться,
Чи в тенетах рим позабудеться?
Ти пиши, Байок, так, як хочеться,
Хай в душі печаль не хлюпочеться.
Вірш нехай іще повторяється,
Моноримою прозивається.