ніколи не публіковане
- 10.12.09, 01:40
Незрозумілими стануть дні,
забутими навічно думками,
залишеними у пітьмі,
застиглими в полоні печалі.
Розірве блакитні простори
німий крик з того світу,
залишиться він, і ще той,
жити хто буде цим криком.
Далекими стануть пташки,
мов зірки у небі маленькі,
яких ти любив, і хотів як вони,
коли був ще зовсім маленьким.
Дитячими своїми очима,
з надією завджи у серці,
по лікоть у власній крові руками,
порізаними навпіл мрій що по черзі,
ти дивишся вгору
на них
з ким так...
4
