Невже все минуло? Не хочу! Не вірю!!

Невже все затихло, ховаючи мрію?

Невже кожен крок наш - тепер просто крок?

Чому в нас все більше таємних думок?

Невже ти не хочеш? Невже ти не любиш?

Невже вже і я, так само як ти,

Забув, як це мати мрію одну лиш -

Навіки, назавжди, пліч-о-пліч іти?

Я все ще з тобою. Та щось поміж нами..

Ти все іще тут, але вже не моя..

І з цими чужими, сумними думками 

Я більше не певен, чи моєю була.

Я ...

Проторена стежина,

Протоптані стежки.

Ідеш в життя, людино,

І з нього маєш йти.

 

Твій шлях униз і вгору,

А ти вперед ідеш

І як свою опору -

Доверху хрест несеш.

 

Твій хрест - то твоя доля,

Тобі його нести,

Із легкістю чи болем

Угору маєш йти.

Хвиля за хвилею,

Настрій за настроєм.

Світ крижаний.

Тоне повітря

Крилами ластівки.

День несумний.

Дуже солодка

Кава холодна.

Я не п’яна.

Просто втомились

Зустрічного ноги.

Просто весна.

Цепляются мысли за прошлые дни,

Хочется снова тебе улыбнутся,

Раскрасить мои черно-белые сны

И рядом с тобою проснуться..

 

Хочется очень.. обнять и согреть,

Шептать что-то тихо на ушко,

Лиловый закат с тобою смотреть

И одною делиться подушкой..

 

Цепляются мысли за прошлые дни

И грустно во всем признаваться,

Для тебя мое сердце бьется в груди,

Очень жаль, что пришлось расставаться..

Мы бегом бежим по жизни.
За судьбой спешим капризной.

Ничего не пропускаем.
Дружим, любим, изменяем.

Всё, что взять сегодня сможем,
Мы на завтра не отложим.

Радость жизни жадно пьём,
Будь то ночью или днём.

Иногда сомненье гложет
И никто сказать не сможет,

Вдруг от этой круговерти
Не очнусь до самой смерти.

Хитрый мир устроен ловко.
Сыр бесплатный в мышеловке.

Час назначенный придёт
И тогда предъявят счёт.

Годинник на стіні наче п`яний сусід,
То плаче, то співає і ночами не спить,
Квартира повна часу, навіть капаючий кран,
Відрізує хвилини з тіла з безлічю ран.


На стінах сива плісінь відраховує століття,
А муха об скло соті долі секунд,
Приближення смерті ось і все що сниться,
Спокій обличчя видає тремтіння рук.


А радіо видасть бадьорий голос:
"Киїсвький час стількіто годин."
А навколо туман і Ячмінний колос,
І старухи усмішка, кладовищенський дзвін.


Проклятий дощ так ритмічно б`ється,
Земля вчипилась в мене і вертить, і вертить,
А може і добре, що все це скінчиться,
І буть прокляте все це і не страшно вмерти.