Спочатку історія мого римування.

У 1967 році усі грали в КВН. Мені доручили очолити команду КВН свого цеху. Контингент підібрався з молодих дівчат і декілька юнаків. Дехто мав відношення до «самодеятельности», а до творчості ніхто. Тож довелося майже самому складати сценарій «домашнього завдання» на основі пародій до тогочасних хітів. В результаті наших старань цехова команда КВН зайняла призове місце, і ввійшла, як основа, у заводську команду КВН, а я став дублюючим капітаном (заступником), на мене ліг тягар літературної частини (сценарій із «домашніми заготовками»). Звичайно усе робилось на аматорському рівні, за зразком. Але у результаті ми перемогли команду КВН швейної фабрики.

А тепер до поезії. Вірші я любив з дитинства, знав напам’ять дитячі: «Теремок» Михалкова, «Дядю Стёпу» Маршака, «Мой-до-дыр» К.Чуковского. Знав також твори поетів-класиків зі шкільної програми, (більше подобався Лєрмонтов).

За тематичну основу виходу команди взяли власну продукцію – засоби телефонного зв’язку. А сучасну тоді пісню Бюль Бюль Огли «Быть может ты забыла мой номер телефона…» узяв як основу пародії. Вийшло таке:

Забыв, про всё на свете,

Про отдых и про сон

И день и ночь трезвонит

Трудяга телефон

(припев) Без телефона людям

Нельзя на свете жить,

Возможности не будет:

Звонить и говорить.

Толпа зевак зевает,

А новый дом горит –

Команда выезжает

Лиш 01 звенит.

По городу прохожий

Идёт едва-едва,

Одна ему поможет

Милиция – 02.

Кому-то стало плохо,

Не стой и не смотри,

А вызывай быстрее

Скорую – 03.

На песню В.Высоцкого «Если друг оказался вдруг…» (Я знаю правильное название «Песня о друге», но так быстрее «включитесь»). Следующая пародия:

Подарок команде-сопернице (носовой платок).

Если выиграть не удалось,

А из глаз льётся слёз поток,

Вы не плачте куда пришлось:

Вот для слёз вам платок

Если будете вы впереди,

А «в хвосте» суджено быть нам,

Не бросайте на пол.-пути:

Помогите друзям.

Подарок жюри (детская музыкальная игрушка – валторна), пародия на песню О весёлом соседе: «В нашем доме поселился замечательный сосед».

Ну с жюри вопрос то ясен:

Наш подарок на губу,

Чтоб совсем без разногласий

Дули вы в одну трубу.

Це лише частина того, що було складено «галопом» за декілька обідніх перерв і хіба що один вечір. Сенс того, що розповідаю: проілюструвати шлях вдалого входження в поезію – через пародії на найкращі пісенні тексти.

Рівні словесних витворів я класифікую до вищого так:

1. 1. За римою останнього у строчці складу.

Приклад:

Хоть не жду я ответ,

Но ведь вновь корабли,

Возвращают тот след,

След взаимной любви. (Кент Стар)



2. 2. За римою 2-3 складів в кінці строчки.

Приклад:

Спитай мене, що бУло -вчо-ра.

Я відповім -лиш тем-на -ніч

Блукала містом, мов по-тво-ра,

Плювала жовчю на-всі-біч (Черрі Моон) http://blog.i.ua/community/53/1220678/#advA_advC_1220678_18785725



3. 3. Насиченість текста римою до такого ступеню, що дозволяє поділити строчку на двослівні строчки.

Приклад:

Память мечется,

и не лечится,

и хозяйский терзает взгляд.

Под копной волос

ждет ответ вопрос...

В безразличии маскарад. (Іва Квітка) http://blog.i.ua/community/53/1223218/



4. 4. Ритмічна відповідність строчок і строф.

Приклад:

І радість мої будні не мережить.

Розкритися б - лишилися жалі...

Озватися б на голос твій бентежний -

Але в душі не грають скрипалі... (сонце-33) http://blog.i.ua/community/53/1222830/



5. 5. Гармонійне оздоблення тексту (покладення на музику).

Приклад: «В розлуці» http://blog.i.ua/community/262/1181916/



6. 6. Змістовність тексту, що визначає однозначність сприйняття думки автора.

Приклад: «Не біда, що посивіли скроні...»



Всі ми зроблені з крові і плоті,

Та бажаємо благ неземних...

Лиш, на жаль, в остогидлім болоті

Стільки жаб! І звикаєм до них.



Скільки в світі очей завидющих,

Стільки ж різних нечистих думок.

Але я все шукаю, тому що,

Ти моя. Неземна. Ти мій Рок.



І нехай, що зозуля кувала -

Не зважаю, що плинуть роки.

Лиш тебе мені не вистачало...

Твого серця... Твоєї руки.



В мене теж вже посивіли скроні,

Але ж б'ються серця в унісон!

Цілуватиму ніжно долоні,

Щоб навічно продовжити сон... (Ягуар65) http://blog.i.ua/user/479006/1212052/



7. 7. Велика насиченість тексту подіями, хронологією, фактами, обставинами.

Приклад: «Два кольори».

Колись збирався я напровесні

Піти у Світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками.

Мене водило безвісті життя,

Та я вертався на свої пороги.

Переплелись, як мамине шиття

Мої сумні, мої сумні і радісні дороги.

Мені сипнула в очі сивина,

Та я нічого не беру в дорогу,

Лише шматок льняного полотна,

І вишите, і вишите моє життя на ньому. (Дмитро Павличко).

Закликаю вас прискіпливіше шліфувати слово і кристалізувати думку у гармонійних рядках. Готовий до дискусії.

Якщо вірші пишуться для своєї душі,

То публікуються, щоб дістати душі інших.

(Працюю над продовженням).

Про віршові розміри тут: http://blog.i.ua/community/2998/905772/

Мій Батько всюди сущий!

Світло життя усім несучий!

З любов’ю в образ Твій дивлюся,

Твоєю силою живлюся.

З Твого терпіння вчусь добру.

Зло Світове – в собі спалю.

За Світ цей стану в боротьбі,

Не допущу Гріха в собі.

Я син Твій між Твоїх творінь –

Піклуйся мною, не покинь.

Весь час зростати допоможеш –

І  славу я Твою примножу:

Що взнаю я, пізнати зможуть всі,

Розквітне Світ в любові і красі.

До всіх прихильний, ймущий –

Мій Батько, всюдисущий!

Господь душею тіло наділяє,

Душа те тіло потім береже.

Не значить це, що клопоту немає.

Тісні взаємини у них навік уже.

            Душі наснагу тіло постачає,

            Коли воно купається в любові.

            Та тіло без душі втрачає,

Коли живе лише од крові.

Душа, буває, прагне до зірок,

Та тіло ж частка од землі:

Слабкість загрожує розвинутись в порок,

Душі так важко – бути на крилі.

            Ні, я не вірю! що буває:

            Що тілу, наче б то, немає діла,

            Коли воно зовсім згасає, –

            Куди? летить душа од тіла,

Якщо не зламано душі тій крила.

 

Пародія на деякі оголошення у Знайомствах.
Люби мене такою, як я є,

І дякуй Богу в тім, що я існую,

Ти тіло лише матимеш моє,

А ні – забудь ти, і не згадуй всУє.



Бо я така манірна і тонка:

Люблю відпочивати на морях,

Басейни, фітнес, аеробіка,

Твої проблеми всі «по фонарях».



У мене всі задатки стрекози,

З бджолой-трудягою я навіть не знайома.

Про їжу і прання мені ти не кажи,

Цього ніколи не робила вдома.



«Люби мене такою, як я є»,

Бо я і не збираюся мінятись.

І не цікавить «мнєніє» твоє,

На зауваження продовжую сміятись.



Якщо у «стрекози» красиве тіло,

У мене ставлення своє:

Л’юбити їх – приємне діло,

Чи варто ж заміж брать? «Таких як є».

Спалює спека спину,

Страшенно сонце пече

Смалить усе без зупину

Стегна, живіт і плече.

Спрага сушить у горлі,

Судомить сідалищний нерв.

Сонце засліплює очі –

Став я не бачити стерв.

Дотримуюся безпеки:

Працюю здебільш уночі.

Опівдні сховаюсь від спеки

Й куватиму «щастя ключі».

А сонечко – наш батько й мати,

Сподіваюся з ним не загину.

Я буду помірно ховатись,

Хоч й спалює спека спину.

Я жалкую, що так трапилось в житті –
Снігопад на нашу осінь налетів.
Я від снігу захистить тебе не зміг.
Впав на скроні сивиною білий сніг.

Він і власні мої скроні побілив,
Щоб побачили усі, що постарів.
Та не будемо зважать на снігопад,
Хоч вже молодість не вернеться назад.

Що залишилось разом проживемо',
Друг до друга почуття збережемо'.
Доки гріє тіло й душу наша кров
Доведемо собі й Світу – Є Любов!

Герої буднів і казок,

Щемких легенд про кращу долю!

Нас розділяє тільки крок –

Реальності суворе поле.

  Герої збурених подій,

  Дороговкази покоління!

  О, скільки зболених надій

  На них поклала Україна.

І вже ніхто їх не уб’є.

Безсмертність віри – їхня зброя.

Народ загинуть не дає

Своїм улюбленим героям.

 

Данило Кулиняк.