Уважаемые депутаты.
Три с половиной года назад народ Украины совершил большую ошибку, избрав меня Президентом страны.
Так вышло, что бизнесмен во мне победил Президента. Я не смог продать «Рошен», зато по всей стране открывал все новые и новые магазины моего имени. Война оказалась настолько прибыльным делом, что и ее я никак не могу закончить, или хотя бы отдать в «слепой траст» - ей занимаемся в ручном ежедневном режиме я и мои подельники.
У меня нет времени ездить по миру и добиваться гарантий безопасности для Украины – внезапно разросшийся бизнес требует моего ежедневного присутствия.
Вы не хуже меня знаете, что без взяток в нашей стране ни один вопрос не решить, поэтому коррупция помогает решить все вопросы и борьба с ней потеряла для меня интерес. Хотя для страны это губительно, но для меня прибыльно.

Реформаторский план Михаила Саакашвили для Верховной Рады на пять сессионных недель.

ПЕРВАЯ НЕДЕЛЯ
1. Закон про импичмент президента.
2. Закон про выборы.
3. Закон о запрете олигархам владеть телеканалами.
4. Снятие депутатской неприкосновенности.
5. Создание антикоррупционных судов.
6. Облегчение наказания в обмен на возврат активов и разоблачение сообщников.
7. Отмена залога для коррупционеров.
8. Запрет для прокуратуры, СБУ и полиции оказывать давление на бизнес. Создание финансовой полиции.

ВТОРАЯ НЕДЕЛЯ
Закон об экономической свободе:
1. Легкий старт бизнесу.
2. Свободное движение капитала.
3. Гарантия прав властности и цивилизованный рынок земли.
4. Свободный доступ к административным услугам государства.
5. Сокращение на 80% разрешений, лицензий, регуляций.
6. Ликвидация ненужных коррупционных контролирующих органов (ДАБI и т.д.).

Перезагрузка государственной службы:
1. Сокращение функций исполнительной власти и автоматизация управленческого процесса.
2. Роспуск областных и районных государственных администраций.
3. Ликвидация ненужных коррупционных контролирующих органов.
4. Полное обновление штата чиновников.
5. Повышение зарплат госслужащим, которые были выбраны по новым правилам.

ТРЕТЬЯ НЕДЕЛЯ
Уничтожение монополий:
1. Ликвидация монополий в электроэнергетике, нефтяной сфере, транспортной системе, ЖКХ.
2. Создание конкурентных механизмов доступа к природным ресурсам – недрам, лесам, земле.
3. Отмена преференций, налоговых и тарифных льгот для олигархов.
4. Создание независимых регуляторов в энергетике и транспорте.

Налоговая реформа:
1. Уменьшение налоговой нагрузки на труд с 42% до 20%.
2. Растаможивание грузов за 15 мин. и создание сети открытых налоговых пространств.
3. Единый платеж за растаможку авто – 300 евро.
4. Уменьшение количества налогов и таможенных тарифов.
5. Автоматизация и упрощение налоговой отчетности.

ЧЕТВЕРТАЯ НЕДЕЛЯ
Война:
1. Законодательное признание ОРДЛО оккупированными территориями и запрет какой-либо торговли с ними.
2. Замена пост советского генералитета на профессиональных командиров, проявивших себя в войне.
3. Закон про восстановление инфраструктуры Донбасса.
4. Ликвидация «Укроборонпрома» и принятие новой программы вооружения.

Инфраструктура:
1. Открытие доступа иностранным строительным фирмам на рынок Украины.
2. Ликвидация «Укравтодора» и антикоррупционная зачистка «Укрзалізниці».
3. Увеличение государственных инвестиций в строительство дорог и обновление региональных аэропортов.
4. Начало приватизации морских портов с привлечением самых больших компаний мира и ликвидация АМПУ.

ПЯТАЯ НЕДЕЛЯ
Здоровая страна:
1. Закон о страховой медицине («Деньги идут за пациентом»).
2. Неотложная реформа экстренной медицины.
3. Программа «Доступная медицина в сельской местности».
4. Утверждение генерального плана построения 500 современных больниц.

Конкурентное образование:
1. Финансирование по принципу «деньги идут за студентом».
2. Устранение входных барьеров для частных учебных заведений.
3. Стипендии самым лучшим студентам и обучение в самых лучших Университетах мира.
4. Введение реальной автономии учебных учреждений и ликвидация районных и других бюрократических надстроек.

Вот очень краткий план реформ, что касается законов, несовместимый с нынешней воровской системой управления, одобренной Кремлем.
Объявленные Порошенко, якобы 144 реформы, проведенные в Украине, на самом деле это только сотрясение воздуха и мозгов у населения.

Александр Дубинский.
В деле рейдерской "национализации" Приватбанка продолжается юридический беспредел захватчиков.
Государство в лице Минюста по команде сверху, в нарушение закона закрывает доступ к решениям судов, по которым проигрывает дела на миллиарды гривен компаниям, которые были вкладчиками, акционерами банка.
Эти компании были признаны Гонтаревой связанными с ПриватБанком лицами, а затем их депозиты или акции были конвертированы в капитал банка на основании постановления Нацбанка #315 и выводов "Комісії НБУ з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами".
Решения эти не законны по своей сути, о чем много писали и банковские юристы, и я делал обобщения.

Украинский журналист, главный редактор еженедельника «Зеркало недели» Юлия Мостовая заявила, что хотела бы уехать из Украины, но не сделает этого. Об этом она написала в блоге на сайте ZN.UA.
Я хочу уехать. Куда-нибудь туда, на Запад, вслед за миллионами хватких, трудолюбивых, предприимчивых, умных. За миллионами тех, кто надеялся и даже боролся, но устал от "неразумных хазаров". Кто-то предпочел свою мельничку донкихотству, а кто-то слал деньги сюда, а теперь забрал детей и отчалил, бросив стариков и фразу на прощание: «Жизнь одна и идет она в одну сторону, зачем тонуть вместе со страной».

Я хочу уехать от несостоявшейся Независимости, ибо, оглядываясь назад, меня не покидает мысль, что правящий политический класс использовал Украинское государство только с одной целью — разворовать и "опустить". Мы потеряли территории и усохли в демографии. А "сильные мира сего" "слили" в металлолом экономику, почти добили медицину, образование и промышленность, грохнули науку. Зато мы блистали в негативных рейтингах «Форбса».
За двадцать шесть лет лишь немногие поняли, что «меншовартість» навязанная нам искусственно, под давлением. Власть так и не научилась говорить твердое "да" и твердое "нет" с оглядкой на "старшего брата", когда речь идет о национальных интересах. Она готова обменивать эти интересы на любом рынке, превращая их в свое материальное благополучие, сидя на набитых чемоданах.

Я хочу уехать от президента, рожденного под знаком «Жадные Бесы». От президента, не задающего трендов развития и не принимающего никаких стратегических решений для страны, но зато оперативно принимающего решения со своими приближенными олигархами по выводу финансовых потоков, практически, залезая все глубже в карманы налогоплательщиков и каждый раз взвешивая и перевешивая доход и "общак", из которого финансируются победители кастинга подлецов. Я просто хочу уехать от засилья негодяев у власти.

Я боюсь избирателей, крадущих у меня пятилетки от выборов к выборам, отнимая годы нормальной жизни и разменивающих свою достойную жизнь на 200 гривен или гречку. Я хочу сбежать от жителей городов, готовых «доверить ключ от своей квартиры» матерому аферисту с темним прошлым, скупающему голоса за взятки. И от сельских избирателей, готовых отдать голоса за бывшего рэкетира или журналиста с купленным удостоверением, размахивающего вилами.
Я не хочу видеть, как часть волонтеров, нечестных на руку, продалась и нажилась. Хочу уехать, чтобы не видеть как окончательно сойдут с ума от горя, крови, боли и слез оставшиеся честные.
Я не хочу видеть как моральные уроды рейдеры и рекетиры, пришвартовавшись к идеологии правящей ОПГ, сбиваясь в группы и охранные агентства, потрошат безнаказанно фирмы, банки, фермеров, малый бизнес, жгут рынки, разоряют предприимчивых граждан, усердно выполняя заказы.

Я 45 лет смотрела в окно на Голосеевский лес и не хочу видеть как его теснят убивая тринадцать 27-этажных коробок, выстроенных по наводке продажной гэбни, которая приобщилась к черному крысиному бизнесу. Да если б только продажных… К тому, что меня, да и многих других граждан, «прослушивают», за два десятка лет я привыкла. Но когда я вижу ложащиеся на стол президента резюме моих телефонных разговоров, где Красная шапочка на ковре-самолете залетает в Винтерфел, я ужасаюсь уровню образования и компетенции сотрудников плаща и кинжала, подкармливающих президента продуктом интеллектуального несварения. Не за себя страшно -- за страну, страдающую от насилия.
Не хочу слышать вездесущую ложь и подмену понятий от окружения, хлебающего из корыта, путающих: пиар с делами, патриотически активной части общества; количество обысков с эффективностью силовых структур; объявление подозрения с приговором суда; приговор продажного суда из справедливостью; болтунов с реформаторами.

Я хочу сбежать. Но! Да, вы правы, — я останусь. Потому что темнее всего перед началом рассвета. А я знаю, что он начнется еще в этом десятилетии. Не спрашивайте,-- "откуда?" Просто знаю и все.
Не уеду, потому что мои родители должны, ссутулившись, сидеть на могилах своих матерей и отцов, когда захотят с ними поговорить.
Не уеду,потому что моим детям нужна Родина, а они должны быть нужными ей. Даже если они не строители и продавцы, а бесполезные ныне биохимики, изучающие мозг человека.
Не уеду, потому что, побывав почти в полусотне стран, я не видела Харьков, черновицкий универ, Каменец-Подольскую крепость, Шацкие озера. Я, "энтомолог" Печерских холмов, еще не видела многое в своей стране.
Я не уеду от тех, кто не сдался, кто мужает, умнеет, крепчает. Кто учится на своих ошибках и будет готов в очередной раз постоять за счастливое будущее свое и своих детей. Я хочу застать этот день. Я хочу в этом участвовать. Я хочу, наконец-то, обрадоваться тому, что получится, а получится обязательно.

1. Президент України Петро Порошенко. Батьки народилися в Румунії. Петро Олексійович отримав середню освіту в Молдові. За совка, у 1989 році закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету, куди приймали виключно за протекцією КДБ СРСР і для праці на КДБ СРСР в міжнародній сфері.
Син Порошенко - Алексій, одружений на росіянці, яка має рідню в Росії.

2. Міністр закордонних справ України - Павло Клімкін. Росіянин. Народився в Курську. Закінчив Московський фізико-технічний інститут (МФТІ) - вищий навчальний заклад, в якому, окрім інших, готувалися спеціалісти КДБ СРСР для наукового і технічного шпигунства. В 1991, по закінченню даного ВНЗ, відправлен в Україну працювати науковим співробітником Інституту електрозварювання ім. Патона. НАН України. Ким відправлен - питання риторичне. Має дружину - дочку російського генерала Юрія Михайленка, який приймав участь в окупації Криму Росією і отримав за це державну нагороду.

3. Постійний представник України в ООН - Володимир Єльченко. Батько Володимира Єльченка - Юрій Єльченко, Перший секретар комсомолу України, міністр культури совецької України, перший секретар Київського міському Комуністичної партії Радянського союзу, член ЦК КПРС. Володимир Єльченко закінчив той самий факультет міжнародних відносин КДУ, що і Петро Порошенко, який готував працівників КДБ СРСР для роботи в дипломатичних місіях і міжнародних організаціях. Єльченко, на посаді посла України в Росії, був одним з тих, хто готував зрадницькі "Харківські угоди" щодо перебування Чорноморського флоту Росії в Криму, які в подальшому сприяли окупації Криму Росією. Під час Майдану, вкрай негативно висловлювався і про сам Майдан і про його учасників.

4. Генеральний прокурор України - Юрій Луценко. Батько Юрія Луценка, - Віталій Луценко - колишній Перший секретар Рівненського обкому КПРС. Юрій Луценко у 1984 - 1986 рр., проходив строкову службу в полку урядового зв'язку КДБ СРСР. До перефарбування в націонал-демократа, перебував на посаді Голови Донецької обласної організації Соціалістичної партії України. Відзначився негативними і образливими висловлюваннями відносно ОУН - УПА.

5. Міністр оборони України - Степан Полторак. В 1983 році закінчив у Росії Орджонікідзівське вище військове училище МВС СРСР. Де служив одразу після отримання офіцерського звання невідомо -- засекречено.

6. Начальник генерального штабу ЗСУ - Віктор Муженко. Як і Полторак, закінчив вище військове училище теж у 1983 році і теж у Росії. А саме, Ленінградське вище загальновійськове училище. Колишній депутат Житомирської облради від антиукраїнської Партії регіонів.

7. Голова Служби безпеки України - Василь Грицак. На службу до органів безпеки прийшов у 1990 році. Тобто, ще у КДБ СРСР.
Треба було мати дуже і дуже велике бажання працювати в КДБ під кінець існування Радянського союзу, коли національний рух в Україні набув значного поширення і коли КДБ докладав багато зусиль для його дискредитації та знищення.

8. Голова вищої ради правосуддя.- Ігор Бенедисюк. В 1991 році закінчив військово-юридичний факультет Військового інституту Міністерства оборони СРСР. До 1994 року працював військовим суддею у військовому суді Росії, після чого раптом згадав про Україну. Треба розуміти, що за російською специфікою, військові судді дуже щільно пов'язані з ФСБ Росії. Ігор Бенедисюк, на 100 % має російське громадянство, інакше він не зміг би працювати на вказаній посаді.

І це лише вельми поверхневий погляд на біографічно, зовсім не випадкові речі далеко не всіх державно-посадових фігурантів проблеми, яку можна виразити черговим риторичним питанням :

Як можна розраховувати на перемогу України у війні з московитами (нащадками Золотої Орди) за умови кадебешно-комуняцької сутності всіх гілок української влади, ретельно розставлених "засланим козачком" у короні.
Власне, ліквідація цієї умови де ФСБ, як у себе вдома і є головним чинником перемоги українського народу.  Треба повторити те, що зробив Назарбаєв у Казахстані -- переловив багато ФСБешників і не стало, ні тероризму, ні смути. 

Сходняк на Банковой решил расчленить ПриватБанк и спрятать концы у воду.

Национализацию ПриватБанка суд признал незаконной.
Минюст, видимо по убедительной просьбе мафиози с Банковой, спрятал решение суда, которым национализация ПриватБанка признана незаконной.
Речь идет о решении Окружного админсуда Киева по иску к НБУ и Фонду гарантирования вкладов (дело №826/20221/16).
"Відповідно до приписів статті 41 Конституції України, яка є нормою прямої дії, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду.
Оскільки в даному випадку відсутнє будь-яке рішення суду, на підставі якого відповідачами вчинялись би дії по примусовому вилученню майна позивача, такі дії та рішення відповідачів є протиправними".

Угроза следующего судебного признания "национализации ПриватБанка" рейдерским захватом, - заставила администрацию президента разработать план по разделению Привата на несколько частей.
Как сообщают источники, близко знакомые с юридическим крылом ПриватБанка, и осведомленные о коммуникациях с Банковой - у Порошенко поставили задачу юристам, а также компании McKinsey (пишет стратегию банка) подготовить план разделения банка на несколько частей.
Данный шаг, по мнению юристов, позволит нынешней власти снизить вероятность решения, по которому суды обяжут вернуть акции банка прежним собственникам из-за массовых нарушений законодательства (вплоть до базовых принципов Конституции) при национализации, о чем неоднократно говорили эксперты.

По моим данным, банк планируют разделить на три части: транзакционный бизнес (система платежей "Приват24" с инфраструктурой + процессинг), банк плохих активов (создание специализированной финансовой компании, которая должна будет взыскивать проблемные долги) и розничный бизнес.
Транзакционный бизнес ПриватБанка, через который проходят 50% расчетов в украинской банковской системе планируется приватизировать через вхождение в капитал ЕБРР и МФК, а также частного зарубежного банка. А розничный сегмент - присоединить к Ощадбанку.
При этом может произойти серьезное сокращение сотрудников банка, эффективность и целесообразность работы которых после разделения - изменится.

"Порошенко хочет идти на риск и провести, по сути, подрезающие устои банка до того момента, когда закончатся суды. Тогда реституция станет невозможной, а все последствия в случае проигрыша иска сведутся к урегулированию причиненного ущерба, в части которого также надо сейчас проводить подготовку", - говорит экс-сотрудник департамента лицензирования НБУ Александр Ярецкий.
Эта же "напёрточная" стратегия может использоваться и для затягивания выплат держателям еврооблигаций ПриватБанка. По процедуре bail-in обязательства финучреждения перед связанными лицами и рядом необеспеченных кредиторов на 29,4 млрд грн ($1,3 млрд) конвертировали в его капитал. Среди прочего, в капитал зачислили субдолг со сроком погашения до февраля 2021 года и еврооблигации с погашением в январе-феврале 2018 года на $335 млн.
Общая сумма потерь кредиторов по этим инструментам составила $555 млн, которые также придется вернуть из государственного бюджета в случае проигрыша в судах. И все это из народного кармана, а не из кармана виновника, заварившего эту авантюру.
При этом 100% выплату по еврооблигациям юристы считают безальтернативной - с расчленением или без.
Александр Дубинский.

Росія засилає в Україну “злодіїв у законі”, щоб дестабілізувати криміногенну обстановку. Лише за останні 7 місяців українські правоохоронці зафіксували 29 таких випадків.

Про це під час селекторної наради заявив голова Нацполіції України Сергій Князєв, повідомляє прес-служба НПУ.

Зокрема, Князєв нагадав випадок, коли в аеропорту “Бориспіль” був затриманий один з кримінальних авторитетів, який дав свідчення про те, що Кремль цілеспрямовано направляє злочинні елементи в Україну.

“Останнє затримання в міжнародному аеропорту «Бориспіль» ще раз підтвердило, що Росія засилає «злодіїв у законі». Після допиту затриманого в «Борисполі», а потім видворення з країни «злодія в законі» на прізвисько «Пецо», ми отримали чітку відповідь – їм дана команда дестабілізувати криміногенну ситуацію в нашій державі“, – розповів голова Нацполіції України.

В Києві затримали відомого “злодія у законі”. Про це на своїй сторінці у “Фейсбуці” написав міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. За його словами, уродженець Грузії 42-річний Гела Кардава, неодноразово засуджений за тяжкими статтями (розбій, грабіж), “затриманий в Києві в результаті спецоперації.

В Киеве в июле 2017 года полиция зарегистрировала 546 уголовных производств по фактам совершения квартирных краж, в то же время в июне их число составило 382. Об этом сообщает "112 Украина".

З Грузії збігли всі кримінальні авторитети. Як ви думаєте, куди? Правильно, в Україну, тому що тут обраний мафіозі у короні створив для них сприятливий режим, "малину". Влада грабує країну, а злодії населення. Таке співробітництво довело до того, що злодії почали грабувати помешкання зі зброєю в руках, серед білого дня і у присутності хазяїв. Не секрет, що злодії у законі знаходяться під контролем ФСБ, ось тому ФСБ і засилаї їх для допомоги головному мафіозі України. За інформацією військового прокурора, у минулому році в Україні нараховувалось 120 злодіїв у законі

Через три роки правління Порошенка Україна стала схожа на путінську Росію.  Поки що в лайт варіанті і з деяким місцевим колоритом.
Втім, процес наближення режиму Порошенка до свого ідеалу, тобто, зразка російської системи влади і внутрішніх суспільно - політичних відносин, йде хоч і повільно, але впевнено.  Причому, Петро Олексійович, майже один в один, діє за путінським сценарієм розбудови своєї вертикалі влади. 

     ЯК СТАТИ ПРЕЗИДЕНТОМ В ОДИН ТУР?
Тут головне - мати в країні війну.  Війну за змістом, але, як антитерористичну операцію, за формою. Порівняйте. В Росії Другу чеченську війну, на тлі якої, в березні 2000 року, Володимир Путін став президентом Росії, згідно указу ще президента Єльцина, офіційно називали  контртерористичною операцією (КТО). В Україні, війну з Росією і проросійськими колоборантами, під час якої  Порошенко був обраний  президентом України,  назвали за російським сценарієм, антитерористичною операцією (АТО).
Наявність такої війни дозволила і Путіну і Порошенку скористатися для перемоги на виборах войовничою риторикою і поведінкою.  Путін емоційно обіцяв мочити терористів в сортирах і літав на винищувачі, наш “однотуровий” не менш щиро і гаряче розказував про АТО, яка повинна тривати години і обіцяв по тисячі гривень в день солдатам, які воюють.
     Слід ще згадати, що і в Росії, і в Україні однотурові перемоги Путіна і Порошенка відбулися після не очікуваного для широкого загалу, дострокового припинення повноважень попереднього президента. З різних обставин, але дострокового.  За таких умов, уміло покладених на війну в країні, у виборця залишалося небагато часу для більш зваженої оцінки кандидатів,  а у опонентів фактично не було шансів протистояти претенденту з більш значними фінансовими ресурсами, більш нахабній брехні у передвиборчій риториці і з консолідованою підтримкою діючої на той момент влади.  Ну і саме цікаве на перших президентських виборах Путіна і Порошенка полягає у тому, що вони обидва отримали однаковий результат.  Путін - 53%, Порошенко - 54 %. І це знакові цифірки -- відчувається спільний сценарій для обох випадків.  3 - 4 відсотка зверху від 50% не залишають  сумнівів для суспільства в однотуровості переможця.  Все по фен-шую, тобто, не хочеться вдаватися до конспірології, але однаковість схем приходу до влади Путіна і Порошенка наводить на роздуми.

     ЦЕНЗУРА В РОСІЇ І ЇЇ УКРАЇНСЬКА ВЕРСІЯ.
Після перемоги Путін одразу визначив звідки для нього йде головна загроза.  Це телевізор. В результаті не дуже хитрих комбінацій і кримінальних справ, найбільш популярні російські ТБ- компанії, які дозволяли собі критикувати однотурового Путіна, були або віджаті у своїх власників на протязі 2000 - 2001 років, як НТВ у Гусинського і ОРТ у Березовського, або взагалі закриті, як московський канал ТВ-6, який перестав існувати в січні 2002 року. Як наслідок, усілякі “Куклы”, “Итоги”, “Глас народа”, “Независимое расследование”, та інші передачі,  інформаційно несумісні з авторитарним режимом, який почав будувати Путін і які викривали злочинні дії російської влади та надавали громадянам Росії незалежну від офіціозу інформацію, зникли з інформпростору РФ. Частина головних і більш-менш незалежних журналістів була вимушена побігти з Росії від цензури і загрози своєму життю, інші переселилися в інтернет з набагато меншою аудиторією. Проте, значна кількість російських журналістів клюнули на хабарі і пішли у відверті путінські пропагандисти. Відтепер телевізор перетворився з головного ворога Путіна на його кращого друга, за допомогою якого почалося масоване і доволі успішне зомбування російського плебсу, а заодно і нашого.   Свобода слова і дуже небезпечні для путінської влади  публічні висвітлення історій про “Смоленский сахар”, підриви багатоповерхіок ФСБшниками, про  Беслан і “Норд-ост”, або про загибель підводного човна “Курск” та інші гострі матеріали зникли з ефіру.
     По цій дорозі направили і Порошенка, але наступ на свободу слова в Україні  відбувається дещо повільніше, ніж у кремлівського карлика на Московії. Враховуючи наші внутрішні особливості Порошенко вимушений не віджимати телевізійні канали, а домовлятися з їх власниками методом тиску на них. Деякі сполохи критики діючої влади у телевізорі ще можна побачити, але резонансних, професійно зроблених і критично налаштованих до режиму Порошенка і загальноукраїнських  передач у телевійзному ефірі майже не залишилося. Як приклад російсько-українського несприйняття свободи слова у діях влади можна навести однойменну передачу Савіка Шустера, яка була дуже популярною у Росії на початку 2000-х. Російська влада це ток-шоу прикрила, а Савік був вимушений зі своїм телевізійним проектом переїхати в Україну. Але і тут, саме за президентства Порошенка, який лицемірно обіцяв віддати життя за передачу Шустера, а потім її просто придушив.  Програма "Шустер LIVE", яка мала неабияку глядацьку аудиторію,  перестала існувати в телевізійному ефірі. І це такий дуже красномовний приклад того, як російський зашморг Порошенко накинув на свободу слова і в Україні.
     Наступ на свободу слова в Україні планується і в інтернеті.  В Росії громадян, вже не перший рік, переслідують навіть за банальні перепости в соцмережах. Цей сценарій Порошенко хоче скопіювати і для України, механізм відпрацьовується.  Якщо щось не стане на заваді, то не за горами й полювання українських спецслужб  за критиками режиму Порошенка у соцмережах. Тут головна технологічна фішка наступу на свободу слова полягає у наявності ворога.  Будь-хто, навіть з реальних українських патріотів, які критикують діючу владу, з легкістю оголошується владою і  мінстецєм “рукою Москви”.  Структуру "Мінстець"  створив Порошенко за інформаційними лекалами російського Ольгіно.  Сам же Петро Олексійович настільки увійшов в образ Путіна, що без роздумів користується відомим путінським гаслом “Не розхитуйте човен!”. Звісно, маючи на увазі свій власний човен.  Путін в Росії на галерах життя кладе, а Порошенко будує собачі будки -- два молодця з одного ларця.

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА.
Якщо в Росії в цьому плані все вже давно стабілізовано і всі парламентські партії є складовими режиму з чітко визначеними ролями, то в Україні процес партійної стабілізації поки що триває.  Є у нас БПП, читай “Єдина Росія”.  І є у БПП союзник у вигляді НФ,  читай “Справедливої Росії”. Є у нас пан Ляшко, який один в один відіграє роль українського Жириновського. І є  Опозиційний блок, який в Раді виконує функції КПРФ в Думі - грає в приручену опозицію. Як, власне і партія Ляшка - Жириновського. Знову росйська калька.
Була в Росії права партія “Союз правих сил”. В 1999 році на виборах в Думу вона отримала 8,5 відсотків за партійними списками. На наступних виборах СПС в Думу вже не пройшла.  Нікому це історію нашої правої  “Свободи” не нагадує?  Але в Україні є партія  ексклюзивного феномену Юлії Тимошенко, яку важко зняти з рахунку.  Є і купа дрібних, різноманітних політичних партій і течій.  Вплив і рейтинг Юлії Тимошенко неухильно поширюється і це лякає Порошенка, який проти неї може застосувати силу.
Протестний рух в Україні влада успішно фрагментує, несистемні партії у різний спосіб дискредитуються.  В той же час, у проолігархічні сили заганяються або скуповуються владним коритом більш-менш відомі покидьки.

КОГНІТИВНИЙ ДИСОНАНС.
Когнітивний дисонанс -- це внутрішній психічний конфлікт у свідомості людини, який виникає внаслідок поширення суперечливих ідей, знань, інформаційних протиріч стосовно об'єктів та явищ.
За таких обставин, і чим більше ступінь дисонансу, людина, часто-густо, починає втрачати логічне і об’єктивне сприйняття інформації і правильну реакцію на події і навколишню дійсність. 
В принципі, це відомий засіб психологічних маніпуляторів - вводити людину у стан розгубленості, використовуючи цю розгубленість задля власних інтересів . І саме такий засіб використовується авторитарним режимом Путіна відносно власного населення.
З усіх російських телевізорів росіянам забивають в голови абсолютно суперечливі установки на православну сутність Росії і гордість за її комуністичне минуле. Серед московитів вже стало нормою ходити на релігійні свята з портретами комуністичних вождів, а на комуністичні свята таскати з собою ікони і церковні хоругви. З одного боку, на Московії хизуються якимись досягненнями (здебільшого, за часів СРСР), з іншого, релігійне мракобісся, яке підтримується владою. Маніпуляції досягли нечуваних розмірів серед населення.
Росія, фактично програла війну в Чечні і виплачує режиму Кадирова мільярдні контрибуції, але офіційно, завдяки маніпуляціям, путінський режим переміг.
Суцільна і тотальна брехня влади  супроводжує московита 24 години на добу з усіх побутових приладів. Всі в Росії знають про агресію російської армії проти України, про загиблих в Україні російських військових і найманцях, проте, знов таки, офіційно - "іхтамнєт". Таким чином, в розхитані офіційною пропагандою  мізки, Кремль вкладає будь-яку маячню, типу “кримнаш”, “бєссмертний полк” і  дозволяє пересічному росіянину з обідраним задом і напрямками замість доріг, хизуватися надутою бульбашкою величі Російської імперії.
     Натомість, українська влада і особисто Порошенко взяли на озброєння російську технологію, докладають  максимум зусиль, аби розчавити мозок українцям нав’язаними фейками і протиріччями до стану російського затмарення. Порошенко на кожному куточку розказує про війну і російську агресію, але мовчить про АТО. Проте, юридично ніякої війни у нас немає, а є незрозуміле АТО і Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Договір, який Порошенко розривати не хоче і не збирається. До того ж, торгівля з агресором і його сателітами з окупованих територій йде повним ходом.
     На фронті майже кожен день гинуть українські військові, а в столиці України один за одним відбуваються  масштабні веселощі, святкування безвізу і гей-параду. Влада вже остогидла тим, що розповідаючи  про своє прагнення до європейських  цінностей, одночасно плює на Конституцію і закони і живе за бандитськими правилами.  Подібні приклади подвійних стандартів і дволикості  діючої української влади можна наводити годинами. І на сьогодні вже важко сказати, хто більше бреше своїм громадянам, режим Путіна, чи режим Порошенка.

ПОЛІТИЧНІ РЕПРЕСІЇ.
Без вбивства і тюрем для  політичних опонентів, Росію зараз уявити важко.  В Україні ж, після Революції гідності і Небесної сотні, про політичні репресії, здавалося, можна було б забути, Так багато хто думав. Але тільки не Порошенко зі своїми соратниками і шістками в силових відомствах, озираючись на Москву.  Спочатку вбили  Сашка Білого, потім Лісника, потім Кузьменка, деяких прибирали тихенько, без розголосу, потім з’ясувалося, що в українських в'язницях поступово  і сплановано опинилися сотні українських добровольців, військових і просто патріотів. По деяким даним на початок 2017 року засуджених було десь 1,2 тисячі.  Зараз діюча влада вже.відкрито розпочала  ганебний тиск на своїх  політичних опонентів.
І наразі немає жодної причини вважати, що режим Порошенка якось зможе зупинитися у створенні авторитарної, репресивної системи на зразок російської. Всі ці процеси будуть тільки посилюватися, а зупинити диктатора зможе тільки народ.
Сенс цієї статті полягає  у тому, щоб акцентувати увагу читачів на мімікрії української системи влади в російський варіант. Більшу частину цього путі вже пройдено завдяки кремлівському васалу Порошенко і його посіпакам у владі.