хочу сюда!
 

Виталия

31 год, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 33-38 лет

Заметки с меткой «режим»

Пора вернуть эту землю себе

http://www.ng.ru/net/2001-06-21/0_privatizacia.html

В ХХI век российское общество входит со смешанными чувствами глубокого разочарования и смутной надежды. Разочарование относится, прежде всего, к социально-экономической политике, проводившейся в стране с конца 91-го года.

Люди, получившие в то время власть, обещали посредством радикальных рыночных реформ быстро реализовать основные чаяния населения. Они получили под эти планы небывалую поддержку, но жестоко обманули тех, кто их поддержал.

Они критиковали советскую экономику за ее планово-распределительный характер, а вместо нее построили экономику без всякого роста и с огромными частными состояниями, то есть экономику, перераспределившую доходы от большинства населения к кучке новых богатых.

Они критиковали советскую экономику за то, что она сидит на нефтегазовой игле, а сами создали экономику, в которой ТЭК является, чуть ли не единственным финансовым источником страны, а остальная промышленность почти вся либо разрушена, либо приведена в состояние глубокого упадка.

Если в советское время нефтедоллары использовались не только для обеспечения потребностей военно-промышленного комплекса, но и на создание новых рабочих мест, закупку новых технологий и социальные нужды, то сегодня львиная доля этих доходов либо оседает на частных банковских счетах, либо идет на потребление новых богатых.

Они обещали рынок и частную собственность как средства повышения эффективности экономики и улучшения жизни населения, а начали с грубого попрания священного права частной собственности, произведя отчуждение государственной собственности в пользу узкого круга частных лиц, имевших на нее ничуть не больше прав, чем все остальные.

Начавший было создаваться производительный мелкий и средний бизнес, который должен был стать основой обещанного ими рынка, на самом деле едва дышит, обложен со всех сторон налогами, "крышами" и вымогательством чиновников.

Вместо обещанной советским людям конкуренции вся экономика пронизана монополизмом, протекционизмом и коррупцией. Главный рынок, который она создала, - это рынок льгот и преференций. Экономика как была, так и остается плановой, только в советское время осуществлялось легальное планирование, а теперь в масштабах всей страны проводится тайное планирование чиновников в пользу своих взяткодателей.

Воровство бюджетных средств стало вторым по доходности видом бизнеса после нефтегазовых махинаций.

Создано общество массовой бедности и вопиющего социального неравенства.

Они обещали правовое государство, а создали общество с невиданным ростом коррупции и организованной преступности, в котором граждане не доверяют ни судам, ни милиции.

Они обещали гражданское общество и плюралистическую демократию, разделение властей и многопартийность, а создали политический режим, при котором полномочия исполнительной власти непомерно раздуты, а парламент и региональные законодательные органы сведены до уровня почти декоративных органов.

Органы местного самоуправления не имеют пока никакой реальной силы. Судебная власть беспомощна и находится в такой зависимости от исполнительной власти, что той для получения от судов нужных результатов зачастую не требуется даже "телефонного права".

Это всесилие исполнительной власти - как федеральной, так и региональной - почти при полном отсутствии ответственности дало в результате режим чуть ли не выборной монархии.

Для недопущения к власти политических оппонентов в качестве оружия - в совершенно точном, а не переносном смысле слова - систематически используются чрезвычайно агрессивные пропагандистские кампании.

Избирательное законодательство наполнено явными и скрытыми имущественными и административными цензами, что делает любого кандидата заложником финансовых спонсоров и держателей административного ресурса.

Политическая элита практически сращена с финансовой.

В результате создана власть, оторванная от народа, снявшая с себя ответственность за народ и решающая свои собственные проблемы.


http://www.ng.ru/economics/2014-02-17/1_gazprom.html



газпром, зарплата Председатель правления «Газпрома» Алексей Миллер не жалеет денег на оплату труда топ-менеджеров. Фото ИТАР-ТАСС

Крупнейшие российские госкомпании и госбанки в прошлом году оказались очень щедры на зарплаты и премиальные для своих топ-менеджеров. Согласно финансовой отчетности, в «Газпроме» вознаграждение правлению выросло на 67% по сравнению с 2012 годом, а в банке ВТБ24 – более чем в четыре раза. Наращивали выплаты топ-менеджерам и другие организации. Вознаграждения росли, несмотря на скромные показатели прироста прибыли. Эксперты замечают, что бонусы и зарплаты в частном бизнесе – это проблема частного бизнеса. Но если речь идет о госкомпаниях, тогда это уже не локальная проблема. Правительство ищет дополнительные источники пополнения бюджета – прежде всего за счет населения. Но при этом на практике оно не ограничивает вознаграждения в госкомпаниях и госбанках. Однако чем больше в таких структурах будет потрачено на топ-менеджеров, тем меньше дивидендов они направят в бюджет.

Вознаграждение топ-менеджеров в российских госкомпаниях и банках де-факто не зависит ни от результатов их деятельности, ни от наполняемости федерального бюджета. Такой вывод можно сделать из опубликованных в конце минувшей недели ежеквартальных отчетов о финансовой деятельности крупнейших российских организаций с большой долей государственного участия.

«Газпром», доля государства в котором составляет чуть больше 50%, потратил в прошлом году на своих топ-менеджеров 1,78 млрд руб. Непосредственно на зарплаты из этой суммы было израсходовано 814,5 млн руб., на премии – 715,5 млн руб., на льготы – 154 млн руб. По сравнению с 2012 годом госкомпания увеличила выплаты правлению сразу на 67%. Причем зарплаты, премии и льготы у менеджеров почти удвоились. В правление «Газпрома» входят 17 человек, включая Алексея Миллера.

Молох российской власти пожирал, пожирает и будет пожирать детей





Франсиско Гойя
Сатурн, пожирающий своего сына.
1819 - 1823



Взято из ЖЖ в блоге aillarionov

"Молох авторитарной безответственной власти безостановочно пожирает детей. Причем пожирает он не только т.н. чужих детей – чеченских, грузинских, украинских, голландских. сирийских, но и детей своих собственных граждан. 


В 1999 г. он сожрал спавших детей во взорванных домах в Буйнакске, Москве, Волгодонске. 
В 2002 г. он сожрал детей, смотревших мюзикл на Дубровке. 
В 2004 г. он сожрал детей, пришедших 1 сентября в бесланскую школу. 
В 2010 г. он сожрал тысячи детей, задушенных смогом от горящих лесов в Центральной России. 
В 2012 г. он сожрал детей, утопленных в Крымске. 
В 2016-17 гг. он сожрал десятки тысяч детей, не рожденных по всей стране. 
В 2018 г. он сожрал детей, заживо сожженных в Кемерово. 

Молох безответственной террористической власти пожирал, пожирает и будет пожирать детей – по-другому он просто не может существовать." https://aillarionov.livejournal.com/1055785.html

Путінському режиму наступили на хвіст.



Ця стаття акцентує увагу читачів на побудованій Путіним системі управління державою, яка не має аналогів у світі. Фактично влада стала авторитарною і криміналізованою. Рішення приймаються не на основі Конституції і потреб народу, а на криміналізованих поняттях указів, розпоряджень, законів, які направлені на підтримку олігархічного режиму. Точно таку модель управління за три роки побудував шоколадний васал Путіна в Україні з легкої руки солодких виборців. І не дивно, що Україна в перших рядах по злочинності, оскільки влада співпрацює з криміналом.

Уже много сказано о надвигающихся санкциях в отношении России, но в основном звучит неверная оценка последствий и рисков. Обнищание и степень бесправия для российского населения не является руководством к действию. Чтобы понять, что же в недалеком будущем ожидать народам России, нужно ответить на главный вопрос — какой режим в России сформировался с приходом чекистов? Многие его называют авторитарным и отчасти правы, путинизм имеет сходство в построении исполнительной вертикали и нейтрализации других институтов власти, но это только  видимая оболочка. Внутренности выстроенного монстра уникальны и не имеют прецедента в послевоенном устройстве разного типа государств.

Путинская Россия де факто выстроена в криминальных критериях управления государством и регулируется в мерках уголовных понятий. Вместо законов, уставов, регламентов и процедур решения принимаются на основании понятий верхушки, и если в авторитарных государствах речь идет о присвоении одному лицу властных полномочий, то в путинской России суждения, отношение и понимание Путина и его окружения возводятся в ранг неписанного закона и, в конечном счете, становятся основным законом для управления государством. 

Поэтому введение более жестких санкций США, делают невозможным поддержание путинской такой системы власти, и с первого дня после их вступления в силу произойдет сбой не только на федеральном, но и на региональном и на муниципальном уровнях. Причина надвигающихся противоречий, в принципе, симптоматична. В криминальном мире (а система замешана на криминале) принято "отвечать за базар", и пока Путин выглядел как победитель на международной арене его поддержка была непререкаемой. С последними санкциями всем становится ясно, что теперь Путин не только не владеет ситуацией, но и никак на нее не может повлиять.

Становится понятно, почему конгрессмены, обозначив свои намерения, перенесли принятие решения после встречи Путина с Трампом. Это было сделано намеренно, чтобы каждый чиновник, госслужащий и должностное лицо путинской вертикали воочию убедились, что у них больше нет решалы, покровителя их слепой покорности и исполнительности, и что теперь будут предъявы и виновные.



Влада України не українська.



Порошенко з своїм “Особливим статусом Лугандона” зараз йде шляхом приниження України і українців.
Він фіксує поразку у війні, погоджується на сплату контрибуції, надає переможцям більш привілейоване становище над іншими регіонами і громадянами України – тобто, принижує і дискримінує в правах громадян України в угоду терористам.
Чи є тут договорняк з Путіним? Звичайно є.
Ми нічого не виграли, тілки програли. Виконуємо все, що хотів Путін. Чи проукраїнський президент у нас? Ні.
Скоріше проросійський. Хто в цьому має сумніви, то далі відчує, що зашморг давить йому шию.

За рік вибори президента США. Путін грає в команді Хіларі (Обами). Цьому сприяють як старі корупційні зв’язки Хіларі з російським бізнесом, так і її менш агресивна антикремлівська риторика у порівнянні з республіканцями.
За цей рік з безхребетного Обами потрібно зробити образ успішного миротворця. Тому “Байден, як віце-президент США і член виборчого штабу Хіларі, підтримує особливий статус Лугандону”.
Путін є одним з тих, хто буде працювати на успішний миротворчий імідж Обами. Тому протягом року він не зможе використовувати свій основний козир – ескалацію конфлікту.
Тобто, у Путіна протягом року будуть зв’язані руки. Але Порошенко, замість того, щоб користуватися такою слабкою позицією Путіна, вирішив під нього лягти.

За це Порошенку обіцяно сприяння у підтримці його антинародного режиму. Саме тому вся войовнича риторика Порошенка переключилась із зовнішнього ворога на внутрішні сили опору режиму. Якщо з Путіним васал домовився і відкупився теріторією, то з обідраним населенням, із зашморгом на шиї, домовитись не можливо. Потрібен був тільки привід для внутрішніх практичних дій і цей привід з"явивса біля стін ВР - кинута граната. А тепер поміркуйте кому потрібна була трагедія для початку ескалації насилля? Ну невже хтось із розумних людей може повірити, що свободівцям потрібні були жертви? Ця пропаганда потрібна була владі для прикриття себе любимих і виправдовування наступу на патріотичні сили. А доказом цього є розстріл спецпідрозділом снайперів МВС 20 лютого 2014, як майданівців так і своїх співробітників МВС. Доречі, полковник Асавелюк був тоді очільником одного з підрозділів снайперів, а тепер служить новому хозяїну - Авакову. Беркутня теж йому служить І дуже швидко після трагедії під ВР у Києві з"явилися бойові машини кугуари.

От і вся логіка дій нинішньої української влади, скоріше не української...
Ганебна здача національних інтересів та приниження в правах власних громадян в обмін на гарантії від ворогів у підтримці особистого, антиукраїнського режиму.
По-людськи шкода нацгвардійців, що загинули під ВР. Але, якщо називати речі своїми іменами, то загинули вони фактично за тріумф Лугандона і режима.


У ребёнка сбился режим сна? 9 важных советов!

У ребёнка сбился режим сна? 9 важных советов!

🌛1.Массаж перед сном!

Легкие поглаживания расслабят кроху и погрузят в сказочный сон. 

🌛2. Лечебные травы

Подходящий фитокомпонент всегда сможет нормализовать сон и детей, и взрослых. Подчеркнем, что необходимо консультироваться с педиатром и с аллергологом. Детям до одного года фитотерапия строго воспрещается. Травы нужно применять с умом, только тогда они дадут отличный результат. Компоненты должны быть прежде всего качественными и экологически чистыми.

🌛3. Одним из важных методов для улучшения сна вашего чада является элементарное соблюдение режима и подготовки ко сну!

Ежедневное время засыпания должно быть одинаковым. 

Ребеночку необходима одна и та же постель, здесь же он должен и просыпаться.

Обязательно за час до сна прекратить все игры, эмоциональные нагрузки свести к минимуму, не заводить с ребенком споров, 
постараться избегать ссор, которые влекут за сбой истерики и волнения. Это касается всех родственников семьи. Лучше выйти на прогулку, или рассказать спокойным тоном интересные истории, или занять читанием, рисованием и т.д.

Для некоторых успокоительно влияет теплая ванна, а для других наоборот способствует бодрому состоянию. Таким образом, понаблюдайте за своим малышом и решите, подходит ли этот метод вам.

Вместо яркого света на всю комнату приобретите тусклый ночник.

Когда ребенка готовите ко сну, пусть папа убавит телевизор. Устраните всевозможные громкие звуки.

Перед сном обязательно накормите малыша.

Пойте колыбельную и читайте детские стихотворения, пусть папа полутональным баритоном проговорит сказку.

Приласкайте ребенка во время колыбельной, погладьте тихонько по голове и спинке.

Чередуйте двойные дневные сны с одинарными, ведь малыш может дважды спать днем, а ночью бодрствовать. Также в день с одинарным сном, вечером укладывайте его немного раньше (это рекомендация деткам до года).

🌛4. О том, в какое время и как правильно кормить детей

Заведите себе и своему ребенку первое правило – прием пищи в любое время исключительно на кухне! Ни в коем случае ни на кроватке, ни перед телевизором в спальне.

Если ваш ребеночек совсем маленький или грудничок, то обязательно плотно кормите малыша на ночь. Вечером больше гуляйте, чтобы перед сном ему сильно захотелось кушать.

Нельзя допускать, чтобы ребенок уснул, не доевши.

Если вы кормите грудничка ночью, тогда ни в коем случае не общаетесь с ним, тихо покормили и дальше кладете спать.

Важно знать и можно пробовать по рекомендациям врачей постепенно уменьшать ночное кормление после 4-5 месяцев, а после 6-7 – медленно переходить на 5-8 часов сна.

Когда вы кормите ребенка в дневное время, то во время еды можно и даже нужно с позитивными эмоциями что-то интересно рассказывать, шутить и петь.

Оставьте привычку кормить малыша по часам, как захочет, так и кормите.

Для ребенка делайте все с хорошим настроением, и отдача будет, поверьте!

🌛5.. Необходимые условия для здорового сна

Детскую кроватку установите, прежде всего, дальше от шума, сквозняков, компьютеров и телевизоров. В этом месте не должно быть споров, истерик и ссор!

Чистота и порядок в комнате, где ваш малыш и его место для сна.

Следите за удобством для ребенка! Одеяло должно обеспечивать температурный комфорт, матрасик должен быть жестким, подушка – низкой.

Не приучайте ребенка гулять на месте для сна!

Помещение, в котором отдыхает ребенок, должно быть всегда проветренным, воздух только свежим, а температура не больше 20°С.

Следите за влажностью в комнате, если она опускается ниже 45%, устанавливайте увлажнители!

Помните, что потревожить сон вашего малыша может неправильно подобранная для него одежда. 

Духота, теснота, холод и другие факторы дискомфорта не дадут ребенку крепко спать.

Мобильные телефоны, ноутбуки, телевизоры, радио унесите из детской комнаты. Ребенку противопоказаны волны работающей электротехники.

🌛6. Полезен ли дневной сон?

Возможно, ваш малыш беспокойно спит ночью, потому что пересыпает в дневное время. Попробуйте будить его пораньше, чем обычно.

Выработайте правильный подход к дневному отдыху. Нет необходимости убирать все лишние звуки, пусть будет слышно, как говорят родители между собой полутоном, пусть играет тихо радио, льется вода. Ребенок заснет и под легкий шум, особенно набегавшись и уставши. Не приучайте к полной тишине, иначе и шага не ступите, он услышит и заплачет.

Если у вас нет рекомендаций от врача, не будите малыша, чтобы он кушал. Проснется и сам даст понять, что пора начать прием пищи.

🌛7. Ребенок должен спать самостоятельно или с мамой?

Компетентные врачи, обсуждая этот вопрос, пришли к общему мнению: грудной ребенок хочет спать с мамой, и это абсолютно нормально.

Однако существует группа взглядов, что у малыша должна быть своя отдельная постель. Специалисты пытаются определить – больше плюсов или минусов в данной проблеме.

Обязательно необходимо вовремя прекратить совместный сон. Малыш должен почувствовать себя самостоятельным.

🌛8. Родительская работа над желаниями ребенка

Если ваш грудничок при благоприятных условиях (комната проветрена, в ней соблюдены все правила гигиены, любимая игрушка) внезапно проснулся, вы сдерживаете себя и выжидаете минуту, чуть меньше, немного больше, тихо заходите в комнату. Даже лучше будет, если вы просто заглянете. Главное, чтобы малыш понял, что мама рядом, но не слишком близко.

Не смотрите, что это маленький человечек, он уже все чувствует и впитывает малейшие запахи, движения, цвета, он вырабатывает свои привычки. Именно поэтому не заставляйте его сразу спать, убедительно объясните как взрослому, что кроха не один, что его не бросили и никуда не ушли. После двух-трех решительных фраз мама выходит из детской.

Когда вы слышите плач ребенка, не бегите сломя голову, а тихо и уверенно входите к малышу. И время перед каждым последующим входом увеличивайте на 2-3 минуты.

Ежедневно увеличиваете время ожидания, однако оно не должно превышать 15 минут. В итоге получаете то, что пока вы зайдете, малыш самостоятельно успокоится и уснет.

Когда входите в детскую, практикуйте петь тихонько колыбельную или спокойно говорите, не подходя близко.

Главное, не включайте ярких осветительных приборов. Малыш точно проснется.
Покачайте манеж ребенка.

Если ничего не помогает, только тогда убаюкивайте на руках, дайте попить или соску, кормите (после 6 месяцев нежелательно в ночное время).

🌛9. Ненужные привычки, от которых следует избавиться

Засыпать на руках у родителей.

Играть (особенно в подвижные игры) перед сном.

Если ребенок засыпает только с пальцем во рту, когда принимает пищу, при укачивании, срочно отучайте себя и его от этих привычек. Иначе никогда и никуда не сможете отлучиться, а привычка сосания пальца может остаться до 12-13 лет!

Частые пробуждения в ночное время, чтобы проверить рядом ли мама.

Растите здоровыми!

Режим путина - это гнойник

РЕЖИМ ПУТИНА - ЭТО ГНОЙНИК, КОТОРЫЙ ОТРАВЛЯЕТ ВЕСЬ ЦИВИЛИЗОВАННЫЙ МИР
Вторжение российского гуманитарного конвоя в Украину многими и в нашей стране, и на Западе было воспринято чуть ли не как начало войны. Но, на самом деле, это никакое не начало. Это – продолжение. И появление конвоя на украинской территории принципиально ничего не меняет.
О целях Владимира Путина в этой войне пытались размышлять и политики, и эксперты, и журналисты. Действительно ли российскому президенту нужна Украина, или его борьба с нашей страной обусловлена животным страхом Путина перед народным восстанием в собственном государстве? Насколько на самом деле важен для Путина имперский проект, или его попытки «заглотить» Украину связаны со стремлением обеспечить интересы российского олигархата? На самом деле однозначных ответов на эти вопросы нет просто потому, что Путин и сам их не знает. 
Ну и еще потому, что современная Россия – слишком сложный симбиоз государства и криминальной организации, чтобы можно было точно просчитать цели тех, кто обеспечивает функционирование всего сгнившего организма.
Но то, что можно сказать со всей очевидностью – Путин стремится подорвать мировой порядок, потому что не способен выиграть в честной конкуренции. 
В этой обреченности на поражение виноват прежде всего сам президент России, за годы своего правления перестроивший страну в бензоколонку, покупающую на доходы от нефти все, что ей нужно и совершенно не думающую о собственном развитии. 
Но отсутствие потребности в развитии еще не означает отсутствие потребности в конкуренции. 
И вот как России одержать верх в политическом противостоянии с Западом, как ее олигархату обеспечить себе не только деньги, но и уважение, которое в понимании кремлевской камарильи и ее спонсоров – синоним страха?
Только подорвав миропорядок как таковой. Именно этим Путин и занят последние годы. 
Уже признание независимости мятежных грузинских автономий стало началом такого подрыва – но на фоне независимости Косово оно казалось всего лишь подростковым ответом людей, не способных оценить резонов международного сообщества. 
И, убедившись в своей безнаказанности, Кремль начал готовить аннексию Крыма. А когда аннексия Крыма завершилась без особых проблем, перешел к аннексии Донбасса. Но смысл всех этих действий – в доказательстве, что в международном праве должна превалировать сила, что соглашения не стоят даже бумаги, на которой они написаны, что президенты могут отказываться от своих слов и обязательств – Путин нарушает международные обязательства России постоянно и уверен, что так и должно быть.
Именно поэтому конвой, не дождавшись окончания всех необходимых процедур, бросился в Украину. Не для того, чтобы в нашей войне против российских диверсантов наступил перелом. И не для того, чтобы накормить жителей страдающего по вине Путина и его соотечественников Донбасса. А для того, чтобы продемонстрировать право России нарушать чужие границы и то, что ей за это ничего не будет. 
Но это – ошибочный расчет. Путин и его окружение не поняли самого главного: мир убедился в том, что российское руководство действительно преследует не цели обогащения или даже аннексии отдельных территорий, а подрыва миропорядка. 
Никаких сомнений в этом – в особенности после «Боинга» - ни у кого нет. И новое телодвижение Путина – просто еще одно доказательство, не более того.
Для цивилизованного мира российский режим – это фурункул, который отравляет весь организм, да еще и пыжится из-за своих огромных размеров, не осознавая, что весь наполнен гноем. 
Но главное – чтобы фурункул не лопнул невовремя, чтобы его можно было безболезненно удалить. Именно поэтому международное сообщество не давит на гнойник, а создает условия для его исчезновения. 
Как можно было заметить, реакция Запада была жесткой, но сдержанной – и с похвалой в сторону украинской сдержанности. 
И это – еще одно доказательство понимания той огромной опасности, которая исходит для цивилизованного (да чего там цивилизованного – просто живого) мира от российских властей. И чем больше российский режим предоставляет доказательств, тем отчетливее становится понимание опасности гнойника.

Как ускорить поимку снайперов с майдана?

Американське видання показало, хто розстрілював Майдан (фото)
31 марта 2014 08:51Просмотров: 561Комментариев: 0Напечатать
Американське видання The Daily Beast опублікувало фото силовиків, які на подвір'ї СБУ в Києві готувалися до протистояння з учасниками протестних акцій в центрі столиці.

"Фотографії і 90 гігабайт відеоматеріалів надали переконливі докази, що бійня на Майдані була справді здійснена на замовленням проросійського режиму Януковича ... Але це не завадило Кремлю організувати свою власну розповідь про події", - зазначає видання.

Вранці 20 лютого на подвір"ї СБУ були помічені десятки людей, багато з яких представляли елітний підрозділ "Альфа", екіпіровані бронежилетами, шоломами, боєприпасами і снайперськими гвинтівками, а також модифікованими АК. У деяких з них - осколкові гранати. Все це не призначено для боротьби з безладами, підкреслюють експерти.

Також судячи з фотографій, багато з членів Альфа мали жовті або білі нарукавні пов'язки, і перед тим, як залишити територію СБУ, надягають балаклави.

Американське видання показало, хто розстрілював Майдан (фото)
Американське видання показало, хто розстрілював Майдан (фото)
Американське видання показало, хто розстрілював Майдан (фото)
Американське видання показало, хто розстрілював Майдан (фото)
Американське видання показало, хто розстрілював Майдан (фото)


Як відомо, підрозділ Альфа налічує близько 200 членів, однак незважаючи на це, учасники подій з боку силовиків на Майдані 18-20 лютого досі не встановлені.

Перевертні в погонах рятуйтесь, просіть в ЄС політпритулок !

Зараз привладним організованим злочинним банд-угрупуванням для уникнення персональної кримінальної відповідальності членів ОЗГ, з метою запобігання постійної дискредитації режиму зека та для можливості зберегти в політиці ригоанальну партію убивць, катів та ґвалтівників, владою дана команда зачищати співробітників міліції причетних до катувань та убивств громадян, а також причетних до передачі затриманих патріотів України членам злочинних банд-угрупувань для застосування тортур з метою залякування.

Другорядною метою проведення ОЗГ зачисток міліціонерів є любими методами розпалювання міжнаціональної ворожнечі з метою впровадження типової для ПР в скрутних моментах політики державного сепаратизму для порушення територіальної цілісності України, що повинно також дозволити ПР залишитись в політиці й уникнути кримінальної відповідальності за скоєні злочини.

По легенді всі зачистки міліціонерів подаватимуться як діяльність радикальних націоналістичних рухів, що дозволить сформувати атмосферу залякування, малоосвіченого електорату депресивних регіонів, діяльністю видуманих екстремістських угруповань та також має на меті сформувати до виборів найсприятливішу для ПР атмосферу протистояння схід-захід.

http://www.pravda.com.ua/news/2014/01/29/7011866/ 


85%, 22 голоса

0%, 0 голосов

8%, 2 голоса

8%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Як поховані політв'язні кучмівського режиму

В часі приходу до влади Януковича, ще в 2010 році, була спроба поновити репресії на основі "справи 9 березня 2001 року" щодо Андрія Шкіля. Тоді ГПУ активно почала викликати на допити політв’язнів цієї справи.

Декого опитали, а дехто, як мій брат Микола Ляхович, не зважаючи на тиск і погрози, навіть не приймав виклики. Зрештою, коли інформація просочилася у ЗМІ, запал прокуратури зменшився, і справу офіційно так і не поновили.
Проте, в ГПУ тим політв’язням, які відвідали їх, повідомили, що частина наших посправників уже померла.
У списку померлих були імена Дениса Андрусенка й Андрія Косенка із Золотоноші та Василя Назара із Львівської області. У 2011-му від тяжкої хвороби помер іще й Руслан Зайченко, що походив із Черкас.
Про обставини і час смерті Андрія Косенка нам було достеменно відомо і без ГПУ, адже майже до останніх днів він спілкувався з моїм братом. А от щодо скромного нашого посправника Дениса Андрусенка і художника Василя Назара жодних відомостей ніхто не мав.


 Григорій і Микола Ляховичі під час суду над фігурантами "справи 9 березня" в київському кінотеатрі "Загреб". 2002 рік

Ми з Миколою вирішили обов’язково розшукати, де поховані наші посправники, і допомогти їхнім сім’ям у випадку такої необхідності. Я взяв на себе черкащан (Андрусенка, Косенка і Зайченка), а Микола взявся за пошук Василя Назара з Львівщини.
Не зважаючи на розвиток сучасних комунікацій, це було не так просто. Адже деякі політв’язні, пройшовши репресії, фактично дали обіцянки своїм рідним, що більше не створюватимуть їм подібних проблем, і обірвали зв’язки з громадсько-політичним життям.
Протягом декілька місяців ми не могли додзвонитись у сільраду, де останній час був прописаний Василь Назар. Там просто ніколи не брали слухавку. Зрештою, знайшли номер мобільного сільського голови, і з’ясувалось, що Василь Назар живий!
Голова дав номер телефону Василя, і з ним Микола поговорив особисто. Щоб розвіяти остаточно всякі сумніви, Василя Назара відвідав інший наш львівський посправник Сергій Гальчик.
Сергій Гальчик (ліворуч) і Василь Назар. 2013 рік
Приємно було дізнатися і нам, і Василю, що чутки про його смерть передчасні і перебільшені. В житті у Василя теж усе гаразд, живе з батьками і отримує пенсію по інвалідності. Нагадаємо, що на момент ув’язнення, Василь Назар вже був інвалідом другої групи, що не врятувало його від репресій.
З часом, завдяки доньці Руслана Зайченка Марині, вдалося отримати фото могил політв’язнів "справи 9 березня", що поховані на Черкащині. Найгарніший, на мою думку, пам’ятник у Руслана Зайченка і його сина Євгена, який трагічно загинув трохи раніше.
Пам’ятник споруджений коштом і зусиллями родичів Зайченків. А Євген Зайченко був теж активним учасником антикучмівських протестів, патріотом і дуже скромним та чуйним юнаком.
 Могила Руслана і Євгена Зайченків
Саме таким Євген запам’ятався нашим батькам, коли деякий час разом з сестрою Маринкою гостював у наших батьків, коли ми з Русланом перебували ще в ув’язненні. Хто не побував в шкурі родичів політв’язнів, навіть не може уявити, наскільки складно було дружині Руслана Петровича Вірі - з двома неповнолітніми дітьми і ув’язненим чоловіком.
Могила Андрія Косенка, на цвинтарі у Золотоноші, теж виявилась доглянутою. Але надгробок нічим не виказує, що тут похований один з учасників відомої політичної розправи.
Андрій Косенко, помер від зупинки серця прямо на очах своїх рідних 22 травня 2009 року, не доживши навіть до 30-ти років. "Загострення ішемічної хвороби", - сказали мамі Андрія Косенка лікарі "швидкої".
 Могила Андрія Косенка
Безсумнівно, що ця трагедія сталась і через втрату здоров’я під час кучмівських репресій у 2001-2003 рр. Коли суддя Іван Волік, володіючи повною інформацією про тяжкий стан здоров’я політв’язнів, під надуманими приводами відмовлявся звільнити їх на підписку.
Звільнив лише одного Дениса Андрусенка, і то під шаленим тиском депутатів БЮТ, а також через насмішки представників ЗМІ. Кепкували з Воліка тому, що Денис був не лише дуже юним, але й мав невеликий зріст, через що його навіть розгледіти в клітці не завжди було можливим.
Пригадую випадок, коли суддя Волік щось запитав у Дениса. Денис устав і почав відповідати. Волік рознервувався, і як закричить:
- Андрусенко, коли відповідаєте суду, треба вставати!
- А я і стою - тихо відповів Денис.
Через свій невеликий зріст Денис - навіть стоячи - був майже в рівень посправникам, які поруч сиділи, тому нешанований суддя Іван Волік, не розгледівши, в черговий раз осоромився.
Листівка з закликом підтримати політв'язнів у "залі суду" кінотеатру "Загреб". Косенко і Андрусенко - крайні праворуч
Звільнив Дениса Волік іще у 2002 році, але хлопець залишався на підписці про невиїзд і змушений був ледь не щодня відвідувати судові засідання.
Наскільки це тяжко, я знаю на власному досвіді, адже сам довгий час перебував на підписці по цій справі, і щодня відвідував судилище у кінотеатрі "Загреб". А щоб мати за що жити, вночі працював на будівництві, а з часом влаштувався нічним сторожем в один з офісів.
Денису, як і мені, тоді було 19 років, і його десь прилаштували працювати побратими по боротьбі.
Коли ми отримали фото могили Дениса на новому цвинтарі у Золотоноші, то були неприємно вражені. На табличці навіть ім’я було написане з помилками. Похований Денис був поруч із могилою батька, який загинув від нещасного випадку на виробництві ще на початку 90-х.
Побачивши фото могили, ми з Миколою прийняли рішення, негайно поставити новий пам’ятний знак. Микола взявся за проект, і домовленості з майстрами, а я вирішив спробувати знайти жертводавців.
Старий хрест на могилі Дениса Андрусенка
Перший же народний депутат від БЮТ, до якого я звернувся, Олександр Бригинець одразу пожертвував тисячу гривень. За той час Микола дізнався, що комерційна ціна хреста з табличкою, який ми вирішили встановити на могилу Дениса, складає 2800 грн. Разом із матеріалами для встановлення потрібно було мінімум 3000 грн.
Я пригадав, що якось мені особисто (як політв’язню) пропонував допомогу народний депутат від БЮТ Андрій Павловський. Я допомоги не потребував, і тоді відмовився. А тепер звернувся з проханням допомогти на встановлення пам’ятника на могилу Дениса.
Павловський пожертвував 2000 грн на хрест Андрусенкові і ще стільки ж на допомогу дітям померлих політв’язнів справи "9 березня 2001року". Таких дітей четверо, вийшло по 500 грн на кожну дитину.
Варто зазначити, що батько Андрія Павловського, світлої пам’яті Михайло Антонович Павловський, будучи народним депутатом БЮТ, майже ніколи не пропускав судових засідань по "справі 9 березня 2001 року", і завжди намагався особистою участю підтримати батьків політв’язнів.
За той час Микола через благодійну ініціативу "Героїка" домовився з майстром із Корсунь-Шевченківського Олегом Собченком, який виготовляє хрести для могил і пам'ятних знаків воїнам Армії УНР і УПА.
Коли майстер дізнався, для кого треба виготовляти пам’ятник, то відразу відмовився від власного гонорару за роботу. Так само від свого гонорару відмовився художник Сергій Моргунов, який виготовляв табличку з портретом. Ба більше, Олег Собченко погодився довезти пам’ятник в Золотоношу і власноруч встановити.
Встановлення хреста на могилі Дениса Андрусенка
Тому виготовлення і встановлення хреста обійшлося всього в 2400 грн., а решту ми вирішили віддати рідним Дениса. Сам хрест був встановлений 18 квітня, куди ми приїхали з Миколою, щоб допомогти майстру.
Поки встановлювали хреста, Микола записав на відео розповідь мами Дениса Тетяни Миколаївни.
З розповіді ми дізналися, що 5 жовтня 2006 року, Дениса Андрусенка знайшли мертвим на вулиці у Вишневому, під Києвом. За офіційною версією, смерть настала через серцеву недостатність. Проте рідні підозрюють, що Денис міг померти після побиття під час грабунку, позаяк в той день він отримав зарплатню у фармацевтичній компанії, де працював комірником.
Тетяна Миколаївна також розповіла, що Денис був одружений. Людмила Денисенко в той час була вагітною - і народила сина Дмитра через місяць після смерті батька. Не має нічого дивного, що таке тяжке горе під час вагітності відбилось і на дитині.
 Табличка на хресті
Коли Дмитрик почав підростати, виявилось, що він хворий на ДЦП. Людмилі пропонували віддати сина у спеціалізований дитячий будинок, проте материнське серце не змогло залишити дитину. Пенсію по інвалідності на Дмитрика Людмила почала отримувати лише нещодавно, а йому потрібна операція, щоб він міг хоча б сидіти. Ось тут - розповідь удови Дениса Людмили.
Мама Дениса також має певні фінансові труднощі. Адже коли ув’язнили Дениса, вона продала квартиру, щоб звільнивши сина з в’язниці, виїхати з кучмівської України у Росію до родичів. Проте Тетяну Миколаївну пограбували, і вона лишилася ні з чим. Проживає наразі мама політв’язня в одному з гуртожитків Золотоноші і працює сторожем в інтернаті.
Порадившись із мамою Дениса, відкриття і освячення нового хреста призначили на 2 травня 2013 року - в день, коли Денису мало виповнитися 32.
Коли настоятель Свято-Успенського собору УПЦ МП в місті Золотоноша отець Ярослав побачив, кому освячує хрест на могилі – то теж відмовився від пожертви за його освячення.
Наразі бачимо ще одну невідкладну справу – це допомога в зборі коштів на операцію для сина Дениса Андрусенка, хворого на ДЦП. Маємо надію, що й на цю шляхетну справу вони будуть знайдені найближчим часом.
[Якщо у вас є можливість допомогти, пишіть на istpravda@gmail.com, сконтактуємо з автором матеріалу - ІП]

Григорій Ляхович
Політв'язень у "справі 9 березня"

Перший - пішов!..

Квітневе сонце світило, але не гріло. Колишній «польовий командир Майдану», екс-міністр МВС, а тепер вже колишній ув`язнений (останнє звання, гадаю, йому найбільш до вподоби, зважаючи на обставини) несподівано для широкого загалу, а можливо навіть для себе, був милостиво випущений на волю. Втомлений чолов`яга зі змарнілим обличчям, але палаючим поглядом вийшов за залізну браму та потрапив в обійми рідних…

Невже сталося диво і Система, нарешті, хоча б на мить стала людянішою та справедливою?..

Знаєте, що б там не казали, але подібні події все ж варті уваги. Чому? Бо, як ідеться у відомій приказці, зарікатися не треба. Кладучи руку на серце скажу: наші реалії тісно пов`язані з ситуаціями, коли вступаєш  в суперечку із власним сумлінням і переступаєш межу законності. Не важливі масштаби, важливий прецедент.

Можна по-різному ставитися до звільнення цієї людини. Хтось каже: «Заробив! Вони всі там такі!», інші – щиро порадіють: мовляв – маленька, але – перемога; багато хто взагалі байдуже поставиться до цього.

Насправді, дива не сталося. Просто Сам відпустив картавого на довгий ланцюг. Ніби й на свободі, а смикнув дужче – вже й біля тебе, жде вказівок. Настає гаряча пора - час готуватися до великих перегонів, на яких неодмінно треба взяти гору. І не просто перемогти, а зробити це так, щоби цивілізований світ принаймні вдав, що повірив у чесність та прозорість.

Що не кажіть, а велика політика – це великі гроші. І людські долі чи навіть життя – ніщо, у порівнянні з необмеженою владою та вседозволеністю. Захотів – посадовив, і не має значення, що висунули звинувачення за одним епізодом, а засудили за іншим. Можна й уваги не звертати на дотримання правових норм, правничих засад чи права на елементарний захист.

Звісно, не можна сказати, що Юрко зовсім янголятко. Цей чолов`яга – елемент Системи. Він виходець з компартійної номенклатури Рівненщини, людина з комсомольським та чиновницьким минулим (що, власне, й стало у пригоді під час Помаранчевої революції – організаційні навички та ораторські здібності відіграли ключову роль у становленні «героя Майдану»), що взяв, та й пішов усупереч неписаним правилам.  А таке не пробачають. Результат – усім відомий…

Але що я Вам скажу, шановні: шепелявий, як на мене, не заслужив такої кари. Що, невже тільки він користався службовим становищем на своє благо, не забуваючи про ближніх своїх? Невже тільки Юрко використовував своє високе становище задля примноження статків? Зовсім ні. Та він на фоні теперішніх взагалі виглядає доволі скромно, я б сказав – пересічно. Якщо на те пішло, то поруч із ним повинні були б присісти інші, з куди серйознішими статтями, ніж Юркова…

Тоді, під час революційних подій, а особливо після них Луцик мені не дуже сподобався. Особливо своїми діями, зрештою, як і всі «Революціонери». Не справляє потужного вигляду він і зараз. Але! Я почав його поважати, як мужика, коли спостерігав за його поведінкою у СІЗО, на судових засіданнях, слухаючи коментарі. Чому? А ви просто порівняйте його поведінку з жалюгідним виразом обличчя «організатора ЄВРО-чемпіонату», коли той перебував у тому ж СІЗО. Різниця – колосальна. Та й терміни різняться. І стан здоров`я також.

Варто було Юркові переступити поріг колонії, як він уже знову в центрі українського політикуму, будує плани, відвідав телебачення. Молодець! Це треба мати залізну витримку й міцну «хватку», та що там! – потрібно бути справжнім бійцем аби відразу в бій.

Гадаю там, нагорі, не обійшлося без домовленостей й «закритих торгів» і все не так просто, як може видатися на перший погляд. Варто, лишень, згадати, що був випущений на свободу ще один колишній високопосадовець недавніх часів. Щоправда, це було зроблено тихцем аби не привертати непотрібної уваги. Але прецедент створено і владі слід добряче замислитися над власним майбутнім. Бо тепер, вірогідно, всі зацікавлені докладуть максимум зусиль аби в найближчому майбутньому Леді Ю теж вдихнула повітря свободи.

Для нинішніх «керманичів» це буде вкрай небезпечно, оскільки ця жінка володіє просто фантастичною харизмою і ще в змозі повести за собою маси, щоб там про неї не казали злі язики.

А Луцик все ж таки – молодець, не склав руки! Боровся, кепкував, виживав. Бо що б не казали, а краще бути простим смертним на свободі, ніж королем за гратами. На свободі й можливостей більше простір для пересування необмежений та й узагалі – завжди є шанс для маневру…

Крига скресла! Театр одного актора має шанс перетворитися на аншлаг широкого загалу. Може й в України з`явиться можливість змінитися на краще?

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая