Зазвичай не дивлюсь ТБ-шоу, але інколи все ж не втримуюсь - адже хочеться вірити, що люди, з часом, таки  змінюються на краще, хоча б і під тиском Європи. Подивився "шоу Ющенка" на "шоу Шустера" і зрозумів, що горбатого лишень могила виправить.

Отже, з чого почав свій лохотрон наш "фаховий економіст" - він взяв за порівняльну базу своїх розрахунків з якогось дива Німеччину. При цьому малюючи газогон Союз-Дружба, він чомусь раптово забув, що у 2009 діяв також газогон Ямал-Європа, через який Німеччина і отримувала більшу частину російського газу, а транспортне плече якого значно коротше ніж те, що проходить транзитом через Україну, Словаччину та Австрію. Звичайно, пан Ющенко не взяв до уваги і те, що рівень інтеграції між Вінгазом, Рургазом та Газпромом набагато вищий, ніж між Нафтогазом і Газпромом (адже хто ж на такі дрібнички взагалі звертає увагу!), не кажучи вже про міліардні інвестиції Німеччини у Нордстрім та Штокманське родовище. Але саме смішне - це ціна $250 що, як стверджує пан Ющенко, є базовою для Німеччини. Він, як справжній забудько, не уточнив, з якого саме контракту між якими контрагентами ця цифра була взята. Те ж саме стосується і ціни на газ для Австрії та Словаччини, які він зібрав до купи.

Застосувавши справжній бухгалтерський метод, який аудіторія Шустера сприймала із абсолютною довірою (наш народ попри все й досі щиро вірить в те, що говорить президент), цей "найсерйозніший газовик країни" продемонстрував публіці як треба рахувати державні гроші:

Перша строка "4 млрд долл" - мала символізувати публіці, скільки втрачає Україна у порівнянні з вище названими "ринковими" (існуючими лишень у уяві "великого комбінатора") цінами, щорічно.

Друга строка "3,5 млрд долл"- ілюструє ніби втрати на транзитній ставці, при чому у прив"язці саме до ставки 1,7$ 2009 року. Але є знову прикра несподіванка: пан Ющенко забуває про "деякі дрібнички", а саме: - що на момент заключення контракту  у січні 2009 діяв контракт від 4.01.2006, де закріплювалась тарифна ставка на транзит 1,6$ до 1.01.2011. Така забудькуватість пана Ющенка доволі дивна, адже саме він тоді у 2006 "20 разів крутив цю угоду у різних версіях". Особливо мене добила фраза Ющенка на 16:57  секунді цієї вистави: "Тариф на транзит 1,7, а зараз - 2,34" Хочеться сказати: "Пане Ющенко, да подзовоніть ви, будь ласка, до вашого  спонсора з РУЕ пана Ю.Бойка і дізнайтесь, що на 3 квартал цього року транзитний тариф вже складав $2,89"

Але на публіку його шоу справляє-таки враження, адже ніхто не бере до уваги той факт, що розрахункову базу пан Ющенко взяв невідомо звідки. Коли, наприклад, такий трюк спробував застосувати пан Азаров до пана Путіна у червні цього року, то одразу ж таки отримав різку відповідь російського прем"єра: «У вас искаженная информация!». Але нашій публіці дуже далеко до обізнаності прем"єра Путіна. Тиражування ж інформації про збитковість Нафтогазу Ющенком є більш ніж сумнівною, якщо, наприклад, взяти до уваги інформацію з суду Тимошенко про те, що згідно звіту у Податкову, Нафтогаз закінчив 2009 з прибутками 2,6 млрд грн (див. покази О.Дубіни на суді, на 6:30 хв). Невже Ющенко готує публіку до здачі вітчизняної ГТС у такий спосіб?

Апофеозом абсурдності бухгалтерії Ющенка був його підрахунок нібито штрафів за недобрані обсяги газу у період з 2009 по 2010 на суму "4,2 млрд долл" (звідки взялась ця цифра пан комбінатор навряд чи і сам знає, але мілярди доларів мають справити на публіку потрібне враження, особливо якщо їх всі скласти один до одного). Звичайно ж ніяких штрафів за недобраний газ не існує в природі, оскількі мінімальний обсяг газу, який дозволяє контракт, є 33 млрд куб, а у 2009 та 2010 Україною було відібрано значно більше. Більше того, харківськими угодами пункт щодо 300% штрафів взагалі було давно анульовано.  Все це мало турбує Майстера Розрахунків, адже попри деякі незначні моральні докори сумління щодо утримання Тимошенко у в"язниці, шоу має обов"язково продовжуватися і давати (такий особливо зараз потрібний) керуючій мафії результат. 

У Росії кліп на пісню про Путіна став хітом Рунету. Відео Хітом Рунету всього за тиждень став ролик "Наш дурдом голосует за Путина", який передивилися сотні тисяч людей, повідомляє NEWSru.com. Ролик з приспівом "Все так сложно, и все так запутано, Доктор прав, а я виноват. Наш дурдом голосует за Путина, Путин - точно наш кандидат!" викликав в Інтернеті шквал коментарів, переважно захоплених, пропозиції зробити пісню гімном дня голосування і навіть відправити на "Євробачення" від Росії. Увагу до відеоролика привернули західні інформаційні агентства, зокрема, оглядач Reuters пов'язав сплеск інтересу до політичної сатири в Росії з оголошенням про повернення Володимира Путіна в Кремль. Пісню написав гурт "Рабфак" для конкурсу на найкращу агітацію проти "Єдиної Росії", який був оголошений опозиційним блогером Олексієм Навальним. За тиждень тільки на YouTube кліп переглянули майже 200 тисяч користувачів. Її схвалив навіть колишній віце-прем'єр РФ Борис Нємцов: "Гурт "Рабфак" дуже так по-народному, харизматично розмазав "наше все", так що шансів виглядати серйозно, імітуючи політичний процес, взагалі жодних", - написав Нємцов у своєму блозі. Цікаво, що пісню "Наш дурдом голосує за Путіна" написав поет-пісняр Олександр Єлін, який є автором автор рядків "И я хочу теперь такого, как Путин: такого, как Путин, полного сил, такого, как Путин, чтобы не пил", які прославилися в 2002 році. "Я думаю, це еволюція всієї країни. Всім спочатку дуже сподобалося, а потім припинило подобатися в якийсь момент", - пояснив автор зміну настрою. "Спочатку це був трішечки такий дамський захват, а зараз це цілком собі чоловіче здивування та розчарування. Ми фіксуємо ситуацію, яка існує", - додав Єлін. За його словами, в листопаді музиканти приїдуть до Москви і готові брати участь в опозиційних акціях. Нагадаємо, що нещодавно адміністрація сайту YouTube видалила з сайту кліп на пісню Андрія Макаревича "До нас в Холуєво приїжджає Путін" ("К нам в Холуево приезжает Путин") та закрила акаунт блогера Андрія Мальгіна, де було розміщено пісню.

Макаревич заявляв, що він здивований резонансом, який виник через його пісні. Музикант підкреслив, що пісня "зовсім не про Путіна" і написана давно, тобто не стосується останніх політичних подій, зокрема рішення прем'єра Володимира Путіна повернутися на пост президента.

http://newsru.ua/world/19oct2011/pisniaproputina.html 

Ставлення Німеччини до судового процесу над Тимошенко і недавнього вироку Печерського суду відзначалося граничною чіткістю й акцентованою жорсткістю. Висловлювання посла Федеративної Німеччини в Україні Ганса-Юргена Гамзьота, який люб’язно погодився відповісти на запитання нашого тижневика, це ще раз підтвердили. Пан Гамзьот доволі стримано, проте (як на дипломата) досить відверто охарактеризував поточний стан відносин Києва з Берліном та Брюсселем і змалював перспективи перемовин щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Воднораз зробив спробу розвіяти деякі міфи та покласти край певним спекуляціям. Дозволимо собі привернути увагу читача до красномовної подробиці. Повноважний представник ФРН не дав прямої відповіді на запитання щодо можливого впровадження точкових санкцій проти вітчизняних посадовців. Проте й не відповів (як це зазвичай трапляється у таких ситуаціях) категоричним «ні»…

— З інформаційних повідомлень напрошується висновок, що позиція представників Німеччини щодо вироку Ю.Тимошенко найбільш жорстка  в Європі. З чим це пов’язано — найвищою принциповістю чи російським  впливом?

 — Я не бачу жодних великих розбіжностей у Євро­пейському Союзі, коли йдеться про оцінку подій в Україні — навіть якщо є спроби зацікавленої сторони вик­ликати таке враження. Той, хто, наприклад, стежив за дискусією в Євро­пейському парламенті минулого тижня, міг почути, що найжорсткіші слова лунали — частково — з вуст тих партнерів, котрі в минулому найчіткіше висловлювалися за вступ України до ЄС. Там існує глибоке розчарування українським керівництвом. Той, хто хоче приєднатися до ЄС, повинен погодитися з тим, що його оці­нюва­тимуть за європейськими цінностями і стандартами. Все інше не відіграє жодної ролі.

— Деякі джерела інформують, що відповіді президента Яну­ковича  на зустрічі у Варшаві канцлер А.Меркель потрактувала як згоду на те,  що Ю.Ти­мошенко буде звіль­не­но з-під варти. Чи це справді так? Які конкретно наслідки для двосторонніх відносин Ук­раїни і ФРН матиме рішення української влади залишити Ю.Тимошенко та інших представників її колишнього уряду у в’язниці?

 — Я не був присутній на цій розмові. Але ж розмова президента  України з федеральним канц­лером Меркель стояла в одному ряду з багатьма іншими розмовами — з прем’єр-міністром Словач­чини Дзуріндою, колишнім президентом Польщі Квас­нєвсь­ким, міністром закордонних справ Швеції  Більдтом спіль­но з коміса­ром ЄС Фюле і депутатом Євро­парламенту  Ельмаром Броком, — під час яких були пробуджені певні надії. Пані Меркель чітко дала зрозуміти, що політичні суперечки мають вестися  політичними засобами. Україна повинна віддавати пріоритетність  незалежності юстиції та засадам правової держави.

— Чи може Німеччина погодитися на парафування Угоди про асоціацію між Україною і ЄС, якщо Ю.Тимошенко на той час усе ще перебуватиме у в’язниці?

 — Це питання — відкрите. Але ж парафування означає лише те,  що сторони досягли одностайності стосовно тексту. Доки угода  не підписана, процес ратифікації не можна розпочинати. Від цього  залежатиме все, — а з огляду на те, яким виглядає стан речей тепер,  у мене немає оптимізму щодо підписання.

— Як ви прокоментуєте заяву президента Януковича, що Україна може й перенести терміни підписання Угоди про асоціацію з ЄС?

 — Можливо, президент Яну­кович хотів цим сказати, що угода стає для  уряду України менш пріоритетною. Проте досвід показує, що шлях  до ЄС знаходять ли­ше ті країни, які справді з усією потугою прагнуть туди. Водночас ясно, що в разі затягування ситуація не стане простішою.  Досі ми розглядали Україну як країну, що демонструє істотні ознаки  демократії та свободи, котрі торують шлях до підписання Угоди про асоціацію. Проте нині тягар доведення стає зворотним: необхідно буде  довести наявність бажання справді йти цим шляхом, а також що все, про  що говориться і що прописується в законах, — це не тільки слова. Насамперед не варто думати, що ще на стадії переговорів, як пошук  «компромісу», можна домовитися і прописати в тексті Угоди про асоціацію  «перспективу». Перспектива з’явиться тоді, коли в Україні буде побудована «Європа». Але наразі ми швидше ще більше від цього  віддалилися, ніж приблизилися.

— Чи обговорюється в уряді Німеччини можливість впровадження точкових санкцій проти конкретних українсь­ких посадових осіб, поміче­них у порушеннях правосуддя, демократичних норм, прав та свобод громадян? Яка по­зиція стосовно таких санк­цій інших партнерів у ЄС?

 — Деякі голоси закликають до цього. Наразі дискусія на цю тему ще не дуже широка, але динаміку політичних процесів не завжди можна  спрогнозувати. Нам слід намагатися не потрапити у зачароване коло  санкцій, вимог та згортання переговорів. Правда, наступний важливий крок наближення до ЄС зможе відбутися лише у тому разі, якщо  ЄС переконається, що рівень правової державності відповідає певним стандартам, що тиск на опозиційні сили не зростає, що забезпечується дотримання свободи  преси та свободи слова і що буде прове­дено вільні вибори, на яких  опозиція отримає можливість всту­пити у рівноправну конкурентну боротьбу з урядом. За всіма цими пунктами поки що є сумніви. Все це робить  відтермінування підписання Угоди про асоціацію можливим, а нині ще й,  швидше, імовірним. Жаль лише, що від зволікання процесу підписання Угоди про асоціацію постраждає, зрозуміло, насамперед населення України,  оскільки метою, звичайно, є включення Ук­раї­ни у сферу добробуту  ЄС та сприяння з допомогою Угоди про вільну торгівлю подальшому розвиткові країни на засадах ринкової економіки. Але я все ж таки  сподіваюся, що Угоду про асоціацію буде виведено на фінальну стадію.

— Як ви оцінюєте можливість приєднання (або «тісної спів­праці») України до Митного сою­зу замість зближення з ЄС?

 — А про що, власне, йде мова? Якщо про укладену недавно із сімома країнами СНД Угоду про зону вільної торгівлі, то з цим у ЄС немає жодних проблем. Вирі­шальним, звичайно, буде те, чи не підірвуть ці угоди домовленостей, досягнутих із орієнтацією на Угоду про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі (DCFTA). Вступ до Митного сою­зу був би, очевидно, — як це неод­норазово підкреслював президент України, — несумісним із СОТ, несумісність була б також і щодо DCFTA. Адже ЄС домовився з Ук­раїною про зміст Угоди про віль­ну торгівлю, і тому було б доцільно уможливити фіналізацію Угоди про асоціацію у стислі терміни.

— Як ви розцінюєте можливість створення не тристороннього  (Україна—ЄС—Росія) консорціуму з управління українською ГТС,  а двостороннього — з участю лише України та Росії?

 — З цього приводу Україна проводить переговори з російською стороною. Я не бачу, щоб до переговорів достатньою мірою залучалися також європейські фірми. Можливо, мабуть, усе, але не слід думати, що коли Україна і Росія про щось домовляться, то європейські фірми потім «танцюватимуть» так, як це буде вигідно іншим партнерам.

— Чи можете ви підтвердити інформацію деяких джерел про те,  що німецькому біз­несу ніколи так добре не працювалося в Україні,  як у часи президента Януковича та прем’єра Азарова?

 — Ваші джерела мені не відомі. Проте, здається, вони відображають лише невеликий фрагмент дійсності. Ми вже вибрались із кризової ями, однак обсяги німецько-української торгівлі ще аж ніяк не сягнули докризового рівня. Цифри щодо припливу інвестицій невтішні. Настрій загалом не дуже добрий. Німецькі компанії повідомляють про рейдерські атаки. Існує можливість того, що незабаром, уперше за весь час, Україну залишить одна з компаній, включених у німецький фондовий індекс DAX. Це зумовлено антагонізмом економічних інтересів, що не залишає іноземним компаніям жодного місця. Звичайно, для окремих фірм існують шанси і сподівання. Але тісне переплетення економічних інтересів із політикою на тлі тривання непрозорості, браку відкритості та правової визначеності призводить до відсутності економічної динаміки, яка б відповідала потенціалу країни і приносила користь населенню. Тетяна Силіна

Луганский блоггер написал о своем отчаянии, после приезда со Львова. - Все было очень хорошо пока я не сел в поезд "Львов-Луганск" и не вышел в своем родном городе. Я вышел и понял, что, кроме как заплакать перед камерой, у меня не получится рассказать о прекрасном Львове, - говорит он в своем видеообращении. Как сообщает Цензор.НЕТ, глубокое отчаяние блоггер испытал от безысходности. - Когда я ступил на родную донбасскую землю, то понял, что у нас нет городской власти, областной власти и нет перспективы любых изменений - говорит он.

Малороссам, не патриотам, продажным избирателям, всем чья "хата" с краю, тем по ком звонит колокол, ждёт народное и судебное возмездие .....

Випуск №70 від 21 жовтня 2011 року


Американський суд відхилив позов проти Тимошенко

Суд у Нью-Йорку відкинув позов американської компанії Universal Trading&Investment Co. (UTICo) до екс-прем'єра Юлії Тимошенко. Таке рішення ухвалив суддя Річард Салліван 19 жовтня, повідомляє KyivPost. "Компанії UTICo відмовлено у залучені її позову (до справи)", - сказано в рішенні суду.

Американська компанія UTICo у липні подала позов проти Тимошенко, вимагаючи від неї виплати боргів компанії "Єдині енергетичні системи України" на суму $18,3 млн.

У БЮТ заперечують причетність до боргів ЄЕСУ. Захисник Тимошенко Сергій Власенко заявляв, що компанія UTICo співпрацює з Генпрокуратурою України.

Більше про цю новину читайте: http://www.kyivpost.ua/politics/article/amerikanskij-sud-vidkinuv-pozov-proti-timoshenko-dokument-31570.html

ЄС обмежить візи не тільки чиновникам, але й українцям

Європейські дипломати прийняли рішення скоротити на 70% видачу Шенгенських віз українцям. Про це в ефірі "5 каналу" заявила Олександра Кужель, екс-голова Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва.

"Економічне співвідношення наших зустрічей (з Євросоюзом – ред.), документів є дуже гарне. Але той сигнал, який сьогодні дають дипломати, що прийняте рішення, практично, на 70% скоротити Шенгенських віз для українців, і коли ми запитали – "Чому? Це ж Президент таким чином вирішує політичні питання!" - вони сказали: "Якщо країна згодна жити по принципам недемократичної країни, то її громадяни нецікаві….", – заявила Кужель.

Більше про цю новину читайте: http://5.ua/newsline/236/0/83239/

У США Януковича назвали "диктатором"

Євросоюз не поступиться у справі Юлії Тимошенко в умовах, коли Україною керує "диктатор". Про це заявив провідний американський геостратег, колишній радник із національної безпеки президента США Джиммі Картера Збігнев Бжезинський.

"Для тих, хто хоче бачити Україну в Європі, існує спокуса повести себе в дусі Макіавеллі. Мовляв, забудьмо про Тимошенко, приймімо Україну – і все буде добре", - зазначив Бжезинський.

"Таке ставлення з боку Європи до корумпованої, керованої диктатором України, дало б підстави корумпованій та керованій диктатором Росії очікувати такого ж ставлення до себе. Ніхто в Європі не піде на такі умови", - вважає він.

Більше про цю новину читайте: http://www.voanews.com/ukrainian/news/ukraine/Brzezinski-tymoshenko-comment-132280168.html

Через зону вільної торгівлі СНД Україна торгуватиме з Росією на невигідних умовах

Прем'єр-міністр Микола Азаров погодився на невигідні для України умови в договорі про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) в рамках СНД. Про це йдеться в статті депутата Сергія Терьохіна, в якій він аналізує відповідний документ. За його словами, ЗВТ вводяться асиметричні обмеження по імпорту.

Так, будь-який цукор українського походження буде оподатковуватися при імпорті в Молдову за ставкою 75%, а цукор з Молдови – лише за 50%, а в інші країни СНД – за фіксованою ставкою імпортного мита в 340 доларів США, незалежно від цінової кон’юнктури.

Відносно України встановлюється також особливий спосіб визначення експортних мит на вуглеводні, який відрізняється від загального. Наприклад, при експорті природного газу для всіх споживачів РФ та Казахстану встановили 30% мито, але виключно для України таке мито буде встановлюватися за "спеціальною формулою".

Більше про цю новину читайте: http://www.epravda.com.ua/news/2011/10/21/302782/

Сенаторы США готовят гневное письмо Януковичу

Сенаторы и конгрессмены обеих партий США готовят письмо президенту Украины Виктору Януковичу, в котором выразят свою позицию относительно ситуации с демократией в Украине. Об этом сообщил народный депутат Владимир Арьев.

"Приговор Тимошенко, откровенное издевательство над Луценко и Иващенко, преследование оппозиции на всех уровнях — все это будет в совместном письме к президенту Украины от сенаторов и конгрессменов обеих партий", — сообщил депутат.

Більше про цю новину читайте: http://lb.ua/news/2011/10/21/120536_Senatori_SSHA_gotovyat_gnevnoe_pis.html

Литвина освистали на футболе в Киеве Главу Верховной Рады Владимира Литвина освистали киевские болельщики.

Об этом сообщает корреспондент Цензор.НЕТ, который присутствовал на стадионе.
Владимир Литвин и глава аппарата ВР Валентин Зайчук посетили матч 3-го тура Лиги Европы Динамо - Бешикташ. Объявление диктора о присутствие на игре высоких гостей стадион встретил дружным и продолжительным свистом.

Більше про цю новину читайте: http://censor.net.ua/news/185714/litvina_osvistali_na_futbole_v_kieve

Московський патріарх в аеропорту Донецька

Київ – Доленосних сенсацій у Донецьку 18-19 жовтня не зафіксовано. Ані під час розмов Віктора Януковича з Дмитрієм Медвєдєвим, ані під час засідань українсько-російського Міжрегіонального економічного форуму, ані, зрештою, під час футбольного матчу між місцевим «Шахтарем» і пітерським «Зенітом». Усі заходи відбувалися в межах якнайбільшої благопристойності, «братерство народів» підкреслювалося не більше, ніж завжди, а журналісти не почули нічого конкретнішого, ніж слова Януковича: «Хочеться вірити в те, що найближчим часом ми розставимо всі крапки над «і».

А водночас сам факт проведення зустрічі двох президентів і міждержавного економічного форуму саме в Донецьку, якщо його поставити у контекст подій певного ґатунку за останній час, набуває хоч і не сенсаційного, проте вочевидь доленосного відтінку. Щоправда, доля ця і для Донбасу, і для всієї України може виявитися злощасною. Втім, а чого іншого чекати від тих, хто прагнув і прагне організувати «русский мир» за рецептами найбрутальніших тоталітарних режимів ХХ століття?

На політичній арені – місцеві «віртуози Москви»

«Народ Придністров’я», «народ Абхазії», «народ Південної Осетії»... Один час ледь не всі російські та місцеві ЗМІ гучно говорили про «народ Криму», але, на щастя, втілення цих розмов далі за сумнозвісну «мєшковщину» першої половини 1990-х не пішло. І ось тепер ідея «народу Донбасу» мусується не тільки маргінальними політиками та ідеологами, а й персонажами вельми серйозними. Серед них Валерій Голенко – голова Луганської обласної ради. У фінансованій з бюджету області газеті «Известия Луганщины» та в інших виданнях він та його команда ведуть масовану обробку населення у дуже чітко визначеному дусі. Їхні дописи, як стверджує Ірина Магрицька, «з елементами геббельсівської пропаганди, спрямовані на розпалювання ворожнечі між українським сходом і заходом, між «помаранчевими» й «біло-блакитними» та формування в читачів почуття безмежної любові до Росії, бажання знову з нею «возз’єднатися» – уже назавжди.
У своїх численних статтях головний пропагандист та агітатор області Голенко дає рішучу відсіч «национально озабоченным, именуемым в просторечье свидомитами» (тим, хто його звинувачує у продажності взагалі і в продажу національних інтересів, у тому, що йому давав гроші сам Путін і він брав активну участь у заходах, організовуваних російською стороною), полум’яно бореться з НАТО, УПА, дивізією «СС Галичина» та іншими українськомовними «холуями Америки» – «нацистами», «нашистами», «агресивними націоналістами», «фашистами», «голодоморцями», оспівує народ Донбасу...»
Звичайно, виникає логічне запитання: а як до цього ставиться правляча в Україні Партія регіонів, її центральні органи, її лідери, включно з Віктором Януковичем, який за посадою покликаний бути головним «свідомітом»? Чи «пиляння» держбюджетних коштів настільки захопило їх усіх, що ніколи озирнутися навсібіч і побачити, яку небезпечну ідеологічну обробку людей цілеспрямовано ведуть у їхньому «базовому» регіоні?

Солодкі «арії» московських гостей

Утім, не тільки місцеві «віртуози Москви», а й впливові московські гості посилено обробляють мешканців регіону у тому ж дусі. У травні завітав до Донецька патріарх Московський Кирило і заявив велелюдному зібранню після завершення літургії: «Напевно, народ Донбасу відзначено, в першу чергу, працею. Велика частина людей працює на небезпечних виробництвах, нерідко ризикуючи життям, але ж який важливий цей труд! Він важкий до нескінченності, він пов’язаний з великими психологічними і фізичними навантаженнями, але люди працюють, тим самим створюючи економічну могутність України. Донбас є найпотужнішим економічно регіоном України, він підтримував і підтримує країну в непростих економічних умовах... Там, де праця, де терпіння, де мужність, там і духовні подвиги».
У серпні співак, бізнесмен, депутат Держдуми Росії від партії «Єдина Росія» Йосиф Кобзон узяв участь у святкуванні Дня шахтаря та Дня міста Донецька. Крім пісень, він подарував донеччанам і програмну промову: «Що таке Донбас, знає весь світ... Багато хто тут говорять, що Донбас зайняв всі ключові позиції в Україну, тому що президент із Донбасу. Так це нормальне явище. Президент знає, кого призначає. Він знає своїх земляків і колег, довіряє їм і несе відповідальність за те, що на всіх ключових позиціях перебувають його земляки... Над нами всевишній побудував якусь таку ауру й оберігає нас і розповідає про те, що вихідці з Донбасу – це обраний народ. Досі говорили, що обраний народ в Ізраїлі. А я кажу, що обраний народ у Донбасі».
А у вересні патріарх Кирило знову завітав на Донбас, тепер уже на Луганщину. Стилістика його виступу була тією самою, що і в Донецьку за кілька місяців перед цим.За словами Кіріла, Луганськ і Донбас – особливе місце. «Це місце, де кувалася і кується економічна міць, де працюють люди-трудівники, де створюються матеріальні цінності, що мають велике значення для життя людей, суспільства і держави. Саме тут живе народ працьовитий, терплячий, який зберігав і зберігає православну віру».

Міражі «богообраного Донбасу»

Звернімо увагу: у всіх цих виступах підкреслюється обраність, особливість, окремішність «народу Донбасу», його особливе, панівне місце в Україні, яке він заслужив своєю терплячою працьовитістю за тяжких умов. Жодного слова про волелюбність, про потребу керуватися найвищими цінностями. Все просто і зрозуміло: ви – люди особливі, вам призначено грати унікальну роль в Україні, а водночас – ви особливий народ, частина «русского мира» (на цьому зараз наголос в «аріях» московських гостей під час візитів в Україну не робиться; роботу в цьому напрямі виконують місцеві «шістки», ведучи мову і про «народ Донбасу», і про його належність до «русского мира», і про потребу створити «Донбаську автономну республіку»).
Видається, і московські гості, і місцеві підрозділи «віртуозів Москви» хочуть реалізувати двоєдине завдання. По-перше, зміцнити тили Партії регіонів, посиливши у значної частини місцевих жителів і без того наявне відчуття своєї зверхності – не тільки щодо України, а й щодо інших країн і народів, крім, звісно, Росії. По-друге, довести до граничних меж уявлення про себе як окремий народ, що істотно відрізняється від усіх інших українців, відтак має право на самовизначення – поки що в межах автономії, якщо монопольна влада «донецьких» в Україні захитається і доведеться йти на компроміс із іншими олігархічними кланами. Але це, так би мовити, програма-мінімум.
У разі ж перемоги в Україні демократичних сил «народ Донбасу», вочевидь, ретельно готують до відокремлення від Української держави і входження до «русского мира» за абхазьким чи придністровським сценаріями. Нічим іншим пояснити такі наполегливі і послідовні намагання якомога більше посилити почуття окремішності, сепаратності у жителів Донбасу не можна. Якщо, звісно, не припустити, що за спиною Віктора Януковича і Ко місцеві діячі Партії регіонів укупі із московськими наставниками не затіяли грандіозну змову з метою відірвати Донбас від України вже ближчим часом і цим повністю й остаточно зруйнувати підґрунтя моці нинішньої влади.

Хоча, звичайно, яких тільки дивовиж не трапляється у побудованій на підставах суміші чекістських та візантійських традицій політиці Москви навіть у відносинах із своїми союзниками й сателітами...

Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24366699.html

Того дня спецпідрозділом МВС «Беркут» з особливою жорстокістю біля Софії Київської були побиті священики й миряни під час поховання Патріарха України-Руси Володимира (Романюка). Тоді, коли по всій державі буйним цвітом цвів «рекет», коли навіть малі діти знали, що таке «криша», «счьотчік», «двіжняк» і «братва», загін міліції особливого призначення «Беркут» спецзасобами воював зі своїм народом.

 Історія, як відомо, має здатність повторюватися. Сьогодні міліція включно з бійцями того ж таки спецпідрозділу знову ефективно воює проти опозиційних мітингів, дуже «професійно» зупиняє мирну демонстрацію на День Незалежності України, героїчно конфіскує футболки з написами про «президента гондураса», а от коли довелося зупинити легковик із кількома злочинцями...

ЩЕ ОДНА АРМІЯ

 На парламентських слуханнях міністр Могильов заявив, що «сьогодні завдання міліції виконують 182 тис. правоохоронців». Таким чином, робить висновок урядовець, на 100 тис. населення припадає 393 працівники внутрішніх органів, а отже, «кількість співробітників міліції в Україні вже практично зрівнялася з кількістю поліцейських у країнах розвиненої демократії».
 Насправді трошки не так. У законі «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» все набагато чіткіше: загальна чисельність кадрів МВС (за винятком внутрішніх військ) становить 324,4 тис. осіб. Сюди входить і сумнозвісний «Беркут» – структурно цей підрозділ складається із двох полків, шести окремих батальйонів і 19 рот загальною кількістю понад 3,25 тис. осіб. У кожній області при Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю МВС створено спецпідрозділ «Сокіл» – від 10 до 50 силовиків залежно від регіону. Є чимало інших частин. Крім того, до підпорядкування Міністерства віднесено внутрішні війська, загальною чисельністю 33,3 тис. осіб. Тому базою обрахунку мають бути не 182 тис., а понад 357 тис. правоохоронців. У такому випадку порівняння з «країнами розвиненої демократії» зовсім недоречне.
 Але в одному міністр таки має рацію: в нас із цих 357 тис. справді лише половина виконує функції, властиві саме міліції. Що й казати, коли в центральному апараті МВС «трудиться» немало-небагато 2653 працівників (це вже після «адмінреформи»). І таке перевантаження штатів «апаратчиків» не лише в Києві, а й у територіальних управліннях. Тим часом по одному дільничному інспектору в середньому припадає на 3 тис. мешканців міста і на 2,2 тис. селян. Можна собі лише уявити ефективність їхньої роботи, з огляду на постійне недофінансування витрат міліціонерів у «полі».
 Утім, загальне грошове забезпечення МВС не таке й маленьке. 2011 року на нього закладено в бюджеті 11,1 млрд грн лише із загального фонду. Тобто своїм кошторисом це відомство уже зрівнялося з Міноборони, в якого він становить 11,4 млрд грн. У проекті Державного бюджету на 2012 рік за плановано збільшити видатки на МВС іще на 570 млн грн.

НА ВІЙНУ ЗІ СВОЇМ НАРОДОМ?

 Водночас у провалі одеської спецоперації міністр внутрішніх справ звинувачує недофінансування (Анатолій Могильов твердить, що для повного забезпечення міліції МВС необхідно 26 млрд грн на рік) і екс-міністра Луценка: «Впродовж усіх цих років було ліквідовано навчання спеціальних операцій і в результаті до прояву тероризму, наші підрозділи виявилися не готові зовсім».

 Одначе про які «ці роки» йдеться? «Впродовж цих років», тобто від січня 2005-го до січня 2010-го, в Україні не лише Юрій Луценко був міністром. Від 1 грудня 2006 року до 18 грудня 2007-го цю посаду обіймав Василь Цушко. Він разом із паном Могильовим донедавна сидів у Кабміні Азарова, зараз очолює Антимонопольний комітет. У лютому – березні 2010 року функції міністра виконував Михайло Клюєв, а від березня 2010-го до сьогодні, тобто вже більш ніж півтора року, МВС очолює Анатолій Могильов. Зрештою, від серпня до грудня 2006 року й міністр Юрій Луценко працював під керівництвом прем’єра Віктора Януковича. То чому ані за Цушка, ані за Могильова не було відновлено «навчання спеціальних операцій»?
 Може, причина не в Луценку й не в помаранчевих, а в тому, що й цушки, й могильови своє основне завдання вбачали і вбачають не в ефективній боротьбі з криміналом, а в тому, щоб міліція знову перетворилася на «псів режиму»? «Регіональний» міністр Василь Цушко прославився не лише «спецоперацією» зі штурмом Генеральної прокуратури. 2007 року, ще напередодні видання указу президента про розпуск парламенту, він вимагав передачі на баланс свого відомства цілого арсеналу зброї: 5 тис. одиниць карабінів СКС, 5 тис. пістолетів ТТ, більш ніж 20 млн патронів, а у квітні 2007 року МВС запросило в Міністерство оборони 70 гвинтівок СВД, 150 снайперських військових гвинтівок АВ (АВЛ). Зі злочинцями вирішили воювати карабінами Сімонова і гвинтівками Драґунова? Інший «регіональний» міністр внутрішніх справ, Могильов, так і не пояснив на запит депутата Геннадія Москаля, для чого МВС України закупило підствольні гранатомети ГП-25, призначені для боротьби з живою силою супротивника й використовувані зазвичай у гарячих точках. МВС також у великих кількостях закуповує пістолети-кулемети Форт-224, пістолети Форт-224 із глушником, снайперські гвинтівки Форт-301, ручні кулемети Форт-401 тощо. З ким ставати до бою зібрався, використовуючи «підствольники» й кулемети, міністр Могильов?

ЗРОБІТЬ, ЯК У ГРУЗІЇ

 Насправді коріння проблем української міліції – це неналежна підготовка, корупція, виконання правоохоронцями невластивих їм функцій, нарешті, повна непрозорість і непідконтрольність роботи органів суспільству.
 Україна – не єдина держава, яка ввійшла у ХХІ століття з багажем неефективної радянської міліції. Але ми одні з тих, хто досі не реформував правоохоронної сфери. Така реформа в Грузії показала, як можна швидко й ефективно подолати корупцію. Суть удосконалення МВС цієї країни – в повному оновленні кадрів та підвищенні їхньої мотивації. Нових професіоналів підготували за кілька місяців із числа простих сільських хлопців. Єдина категорія поліціянтів, яку оминуло масове звільнення, – працівники карного розшуку та інших спеціалізованих служб. Але над ними суттєво посилили контроль. За два роки реформ із органів МВС звільнено близько 80 тис. осіб. Кадрове оновлення міліцейських лав становило 88%. Сьогодні в чотиримільйонній Грузії працює лише 26 тис. поліцейських.
 І діють вони результативно. У державі ліквідовано як клас злодіїв у законі. Зникли цілі сфери традиційного кримінального бізнесу. Зокрема, і в Тбілісі, і в глибинці – нуль випадків викрадень автомобілів. Показник розкриття злочинів у Грузії на сьогодні становить близько 33%, що відповідає загальноєвропейському рівню. Самі грузини стверджують, що їхні «даішники» не беруть хабарів. Кожен поліцейський там щодня проходить перевірку на чесність: у країні діють спецпідрозділи, які провокують правоохоронців на хабар. Піддатися спокусі коштує дорого: щонайменше звільнення з утратою зарплати, соцпакета й пенсії (а це не так і мало для Грузії, де ще дуже високий рівень безробіття – дільничний тут отримує $400–500, начальник відділу, детективи – до $2 тис.), максимальне покарання – 10 років тюрми.


Андрій Дуда
http://www.ut.net.ua/Politics/32955

Либеральный Интернационал призывает Европейский Союз приостановить все переговоры по Соглашению об ассоциации между ЕС и Украиной, пока Украина не сможет продемонстрировать свое уважение к верховенству права.

Либералы призвали всех членов либеральных партий стран ЕС требовать от своих правительств заморозить сотрудничество с нынешним правительством Украины. Либеральный Интернационал также высказал озабоченность приговором и мерой наказания, вынесенным бывшему премьер-министру и кандидату в президенты Юлии Тимошенко. «Либеральный Интернационал приветствует твердую позицию Высокого представителя ЕС по вопросам общей внешней политики и политики безопасности Кэтрин Эштон относительно результатов судебного процесса, который имел четкую политическую мотивацию, и присоединяется к ее призыву сделать процесс прозрачным и беспристрастным» - сказано в документе. Об этом сообщает пресс-служба «України Майбутнього» со ссылкой на официальную резолюцию организации. «Теперь мы еще сильнее будем убеждать наших либеральных друзей поддержать украинское общество на пути к Европе. Манипуляция правосудием режимом Януковича только катализировала процесс переосмысления ценности свободы и права в украинском обществе. Сейчас, как никогда, нам нужна поддержка со стороны Европы, потому что процесс евроинтеграции Украины уже не остановить. В то же время, мы будем призывать Евросоюз ввести санкции в отношении отдельных чиновников» - заявил лидер УМ Святослав Олейник, комментируя резолюцию. Как ранее сообщалось, на международном конгрессе Либерального движения Литовской Республики Олейник заявил, что правовая система Европейского Союза должна стать на защиту демократии и свободы в Украине. Как известно, Европейская либерально-демократическая партия (ЕЛДР) представлена в Европейском Парламенте депутатской группой «Альянс европейских либералов и демократов». ЕЛДР является третьей по величине партией ЕС, имеет 75 мест в Европарламенте и 8 мест в Европейской комиссии. На национальном уровне партии-члены ЕЛДР представлены в 11 из 27 правительств стран ЕС, включая 3 премьер-министра: Андрус Ансип (Эстония), Ларс Лёкке Расмуссен (Дания), Марк Рютте (Нидерланды).

После таких решений нам открыта дорога только сюда:

- Парад лыжников по брусчатке Красной площади!

Кому сказать спасибо за это, неужто только жителям Донбасса?!