Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

Не «засуджена», а військовополоненна

  • 20.10.11, 19:23
Не вороги нам "хату" підпалили, а як завжди, свої . unsmile
Є в кожній  системі, моральній,
загальне для усіх:
не можна бути і не з тими, і не з тими,
не зрадавши при цьому всіх.

Юлія Тимошенко – не «засуджена», а військовополоненна у холодній громадянській війні.
1. Зараз – не логіка судового, юридичного процесу, а логіка (поки що) холодної громадянської війни.
Влада ясно дає зрозуміти, що свідомо не випустить її ні за яких обставин. Янукович давно перейшов межу, за якою вже не можна повернутися до «мирного часу». Тому треба домагатися не так справедливого вироку, як перемоги над злочинним нелегітимним режимом. 
Проте справа у тому, що «Україна – не Росія» - і це треба довести світові. 
Але спочатку – треба припинити надіятися на допомогу Заходу та обговорювати – як саме Захід покарає українських можновладців. Бажано взагалі це не згадувати. 
Якщо кавказьці борються проти путінського режиму – вони не волають до Європи: «Допоможіть!».
Ми повторюємо помилки та ганьбу Української Народної Республіки 1917 -1918 років. Ми любимо згадувати Михайла Грушевського (теж є питання до цієї особистості) – але сором’язливо мовчимо про Голубовича, та як, при яких обставинах розігнали Центральну Раду. 
Голубович є попередником саме Віктора Ющенка за своєю ганьбою. 
2. Дуже багато штучних дискусій про те, що «немає справжнього лідера». Неправда. Справа у тому, що цими висловлюваннями прикривають власну пасивність, елементарне боягузтво. Цей лідер є, але немає у дуже багатьох бажання захищати його не тільки від полону у бандитів, але й від ЗМІ. 
Є ще підленька думка, що руками бандитів можна розчистити шлях саме нашому герою «на посаду» головного опозиціонера. 
3. Є така «думка», що «народ підтримує» ЮВТ лише на 14%... Тобто мало хочуть протестувати проти її арешту.
Хотів би спитати – за КОГО ще можна тримати таке наметове містечко та витримувати тиск тисяч чорних касок «беркутів»? Усі тролі з оточення Ющенка та заздрісні забужки зловтішаються, що ЮВТ не підтримують, що її КИНУЛИ?
Але той, хто навіть починає цікавитися соціальною психологією та соціологією (не плутати з статистикою) – той знає, що 10 -15% суспільства – досить для політичного та соціального перевороту.
Але ще не час-ми не можемо діяти у відповідь так брутально, як діє ВЛАДА, ми ще поки на шляху до Європи і маємо надію, що будемо там.
4. Саме тому влада нервує – в очікуванні  перевороту та хоче знати, де «Аннушка розлила олію» за Булгаковим. 
Тобто – коли ж почнеться той «бабський бунт», після якого влада залишається без збройної охорони. Це її сильно дратує і змушує до помилок.
Влада без збройної охорони – страшний сон кожного диктатора. 
Янукович робить УСЕ, щоб опинитися у такому стані. 
Регіонали дуже старанно йому допомагають затягнути зашморг на власній шиї. Своєю нахабністю, яка їх послаблює, та слабкістю, яка посилює їх нахабство. 
Провалили поправки до закони про пільги пенсіонерам-силовикам – чи є у людей розум чи хоча б інстинкт самозбереження?
http://svetiteni.com.ua/10300-regonali-vtratili-nstinkt-samozberezhennya.html

Листівки для розповсюдження:

  • 20.10.11, 04:05


1. Файл Ultimatum2.doc
Роздруковувати 2 сторінки файлу Ultimatum2.doc на листі А4
2. Файл vas zvilneno2.1.jpg
або vy uvoleny2.1.jpg
Використовувати як зворотній бік для листівок з п.1
Вони вже мають дві картинки на сторінці, то ж просто звертаємо увагу на те, щоб орієтація першої відповідала другій при друкуванні.

Скачати файли можна тут:
http://www.ex.ua/view/10424584
Хто не знайомий з ресурсом ex.ua для скачування потрібно в нижній частині вебсторінки знайти відповідні файли і просто зберігти на своєму комп"ютері.
Зроблено два рекламних відеороліка - прохання до всіх допомогти з розповсюдженням. Скачати можна їх по тому ж посиланню, що і листівки

Цугцванг:Янукович-бик,вперся рогом в землю.Правоохоронний балет

  • 18.10.11, 22:11

1. Нам треба зрозуміти головне: звички дворових пацанів (gangsters, якщо англійською) він пе-реніс не лише у внутрішню, але й у зовнішню політику.
Отже – не маючи ресурсів та стратегічної гнучкості, він одночасно намагається чавити і опозицію, і переважаючу частину суспільства. 
Розумні диктатори це роблять також, але не одночасно: спочатку розчав опозицію – але не ображай населення, хоча б значну його частину. 
Потім вже, після розгрому опозиції, можна чавити вже й населення. 
Але ж не одночасно!
Це ще не все: 
Режим Януковича не має можливості СТРАЧУВАТИ тисячі та мільйони людей та наганяти страх масовістю заходів. Саме тому, як ми писали – Янукович не стільки наганяє страх – лише дратує людей, тому, що нахабність дій дорівнює фактичній слабкості самої влади. 
От і виходить – чим слабкіше, тим нахабніше, і чим нахабніше – тим слабкіше.
Бо краще видно ахіллесові п’яти влади Януковича. 
Він вимушений на маленькі цілі кидати великі загони правоохоронців – щоб настрахати натовп. Але насправді виходить такий собі «правоохоронний балет», який не горить бажанням проливати ні чужу, ні свою кров. 
Саме тому усі заходи, які до того здійснив Янукович починають потроху «зависати». Адже рішучість опору зростає, «третій закон Ньютона» суспільного спротиву зростає – і ми бачимо, що ресурсів суспільства вистачає, у той час, як у режиму ліміт сил та часу вичерпується. 
Бульдозер Януковича виявився не всесильним – бо його «бензобак» має граничні розміри і серйозні вади у конструкції. 

2. Дійшло до того, що інші диктатори – Лукашенко та Путін бачать в Януковичі не рівноправного собрата, не суб’єкта світової політики – а об’єкт для власних маніпулювань. Труднощі Януковича викликають не співчуття, а презирство та намагання скористатися цими труднощами режиму для своїх власних режимів. 
Такий винятковий егоїзм одних диктаторів до інших об’єктивно на користь нашій демократичній опозиції – але то не наша справа!
Адже в світі усі диктатори однакові: ісламісти більш завзято підривають чужі мечеті, ніж церкви та синагоги…
Саме тому Януковичу доводиться не так спиратися на путінську Росію – як боятися її. 
В самій Україні немає ЖОДНОЇ соціальної групи, яка б пов’язувала своє майбутнє саме з режимом Януковича. Навіть олігархи відчувають крихкість своєї політичної опори: Фірташ(!) хоче продати свій бізнес в Україні. 
Тільки купляти ніхто не хоче!

3. Цей режим рятує поки що лише роздрібненість опозиції та муляжні сили, які своїми гучними ностальгічними заявами відволікають увагу від сьогоденних проблем. 
Ми вже писали, що влада Януковича поки що безпомилково визначає справжніх ворогів від удаваних. Хто сидить як політв’язень – той і є справжній. Не випадково Арсеній Яценюк просто мріє, щоб його притягли до Генпрокуратури! Інакше його ніхто не сприймає як керівника опозиції.
Будь влада розумніше – зімітувала б політичне переслідування Ющенка-2 – і відволікла б увагу від Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. 

4. Усі якось зрозуміли, що пікетами та демонстраціями нічого не вдієш. Але й розпачу та страху теж немає – отже, стихійно, влада наштовхнулася на фізичний опір то афганців, то мешканців наметового містечка біля Печерського суду, то шахтарів. 
Вже біля наметового містечка лунала команда:
«жінки – назад, чоловіки – вперед!».
Тому на місці Фесенка та Карасьова я б згадав, що соціологія – то не просто набір статистики. Настрої в суспільстві визначаються не лише кількістю опитаних та відповідями, але й безтілесними сутностями, такими як «ядро колективу», центри зараження» та таке інше.
Але ж для цього ж треба бути фахівцями…

5. Так що пропрезидентські політолухи та журналюги шкодять передусім саме прибічникам влади, бо продукують ілюзії саме в її середовищі. 
Адже з інтелектом та вихованням у владному середовищі не дуже.
Хіба що Лариса Скорик чи Забужко захоплюються Януковичем як «справжнім мужчиною».
Отже для декого побутове враження знищило здатність до фахового аналізу, який бачить не завжди очевидні речі. 

6. Нещодавно я написав про Форум громадських організацій, де спокійно говорять про усунення нелегітимної влади Верховної Ради. Усім було зрозуміло, що Верховна Рада – як тренувальний майданчик для революційного перетворення України. 
Влада зараз є напіввладою, з напівресурсами, напіврішучістю. 
Але головне – з напівінтелектом. 
Тому упертість довела Януковича до цуцвангу.

http://svetiteni.com.ua/10181-cucvangyanukovich-yak-bik-vpersya-rogom-u-zemlyu-pravoohoronniy-balet.html

14. жовтня: ВО «Свобода»: «Юля? Нехай посидить…»

  • 18.10.11, 20:28

14 жовтня ми були одночасно свідками трьох подій:
1. Форуму громадських організацій (афганців та підприємців)
2. Мітинг шахтарів та фермерів
3. Марш «воїнів УПА». Тобто – не «воїнів УПА», а саме Марш ВО «Свободи» як пам’яті УПА.
Але ще: 
4. Продовжило існування наметове містечко біля Печерського суду.
Де був центр подій?
1. За кількістю – на марші «свободівців». Де ностальгували за героями минулого
2. За значенням – Форум громадських організацій, де виробили план дій на сьогодні та завтра – з розписом алгоритму практичних дій
3. за ініціативністю – виступ шахтарів, які вже не обмежуються пікетуванням, а штурмують паркани міліції біля Кабміну.
4. за міжнародним резонансом – те ж саме наметове містечко, яке вимагає звільнення Юлії Тимошенко та інших політв’язнів.
Тепер придивимося уважніше:
За афганцями – опір сваволі влади та їх силовиків біля Верховної Ради та на Васильківській вулиці днями раніше. Вони переконані, що з цією владою даремно розмовляти, треба її усувати та повертати конституційний лад в країну.
За «свободівцями» - ЛИШЕ ностальгічні спогади про героїв минулого без продовження дій у сучасності. 
Доказ? 
Звернення українських націоналістичних організацій до президента Януковича з проханням створити… пам’ятники Мазепі, Петлюрі та Бандері. Що, свободівці готові прийняти пам’ятники від режиму Януковича? Так?
Форуму відмовили у приміщенні Будинку Вчителя, але вільно пропустили ностальгічну колонну по Володимирській вулиці. Не дали навіть висловитися тим, хто хотів захистити по-літв’язнів. 
Проте силовики влади досить щільно заважали пройти шахтарям до Кабміну.
Ця влада пацанів чітко усвідомлює – хто насправді є їх справжнім ворогом, а хто слугує лише відволікаючим муляжем.
Саме влада вказує нам межі справжньої небезпеки для себе.
Саме спрямованістю своїх репресій.
Влада має надію домовитися з «афганцями», підкупити їх – але скоро буде їх пресувати. Але афганці повинні знати – що «свободівці» будуть лише радіти відсутністю політичних конкурентів – як це відбувається з Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком. Вони ВЖЕ наголосили на тому, що події біля Верховної Ради 20 вересня назвали «московським проектом». 
Взагалі – «свободівці» порушили елементарні постулати будь-якого революціонера – солідарність з політично репресованими навіть з інших партій. 
Сама Юлія Тимошенко, коли була на волі – майже щодня відвідувала Юрія Луценка у Печерському суді. «Свободівці» ЖОДНОГО дня не приймали участі у зіткненнях з силовиками біля Печерського суду. І на Форумі громадських організацій співчували їй як жертві репресій та наводили її приклад беззаконня цієї влади.
Лише блюзнірськи повторювали: «Поруч с Юлією Тимошенко повинен сидіти Віктор Янукович…». Тобто, незважаючи на судовий фарс – згоджувалися:»Нехай посидить…». 
Це – головний сигнал владі від ВО «Свобода».
Висновок: «Свобода» - не опозиційна партія і не виявляє притаманні революційній партії риси: солідарність з репресованими. 
Тепер відповідь «політолуху» Вадиму К;арасьову:
Так, чисельність мітингу біля Печерського суду 11 жовтня була меншою, ніж 14 жовтня 2011 року.
Але врахуємо:
Мітингувальними БЮТ вже налаштовані на справжню боротьбу з режимом та терпіти наслідки від цього. Крім того, цей мітинг – безстроковий. Тому він міг бути і меншим за чисельністю у конкретний день. 
Мітинг та хода «свободівців» була РАЗОВИМ заходом і то не з прицілом на сьогоднішній день, і не на майбутнє. Їх подія була присвячена не справі, а ЛИШЕ пам’яті Бандери та Шухевича.
Тому і міліція їм не заважала. Символи минулого силовиків Могильова та Хорошковського не зачіпають.
Саме тому 14 жовтня відчувалася якась МЛЯВІСТЬ, слабкість у всьому заході Тягнибока.
Їм по суті нічого було сказати своїм прибічникам.
Лише співпрацювати з владою по встановленню пам’ятників минулому услід Ющенкові…

http://svetiteni.com.ua/10102-14-zhovtnya-vo-svoboda-yulya-nehay-posidit.html