Парламентська більшість подала на розгляд Верховної Ради України не той проект закону про вибори народних депутатів, який готувала робоча група і щодо якого Венеціанська комісія нещодавно оприлюднила висновок. Про це в ефірі Радіо Свобода заявив голова Всеукраїнської організації «Комітет  виборців України» Олександр Черненко. «Той законопроект, який внесли
Олександр Єфремов й інші депутати як законопроект більшості, і той,  який передали Венеціанській комісії, який писався у робочій групі, в  чому і ми брали участь, – це не зовсім однакові законопроекти. В
більшості, на 90% норм вони ідентичні. Але в ньому є кілька норм, які  Венеціанська комісія не розглядала», – розповів він. За його словами, ці норми стосуються реєстрації кандидатів та її  скасування, участі громадських організацій як спостерігачів на виборах, а також порядку виготовлення бюлетенів. «Якщо в законопроекті, написаному робочою групою, були жорсткі вимоги щодо пункту скасування реєстрації  кандидата, щоб вони були лише у випадках, передбачених Конституцією, то  що ми бачимо у законопроекті, внесеному у парламент? Знову мова йде про 2 попередження, які може отримати кандидат-мажоритарник, і про те, що  після третього такого попередження вже є підстава для скасування його  реєстрації виборчою комісією», – додав Олександр Черненко. «Маємо таке собі мухлювання. Раніше йшлося про те, що цей технічний  законопроект, підготовлений робочою групою, внесе на розгляд Президент. В останній момент він відмовився від цього. Тепер йтиметься про те, що  законопроект внесли народні депутати. Але не треба робити підміну  понять, мовляв, це той законопроект, який писала робоча група», –  зазначив голова «Комітету виборців України». 13 жовтня Венеціанська комісія затвердила свій висновок щодо законопроекту про вибори народних депутатів України. Незабаром  після оприлюднення висновку Рада включила до порядку денного поточної  сесії 4 законопроекти «Про вибори народних депутатів України». Нині вони перебувають на розгляді у профільному комітеті.

Європарламент планує зажадати від офіційного  Києва забезпечити колишньому прем`єр-міністру Юлії ТИМОШЕНКО право на  участь у політичному житті України зараз і на виборах. Про це йдеться у підготовленому спільно усіма депутатськими групами Європарламенту проекті резолюції, текст якого має УНІАН. «(Європарламент – УНІАН) наполягає на тому, що Ю.ТИМОШЕНКО має бути  дозволено користуватися її правом на повну участь у політичному процесі  як зараз, так і під час майбутніх виборів в Україні», - йдеться у проекті резолюції. Крім того, євродепутати планують закликати Київ до здійснення чесного апеляційного процесу для Ю.ТИМОШЕНКО. Також планується висловити співчуття у зв`язку з тим, що судовий вирок Ю.ТИМОШЕНКО є порушенням прав людини. При цьому у проекті зазначається,  що норми законодавства, застосовані до колишнього прем`єр-міністра,  збереглися у Кримінальному кодексі ще з радянських часів.

У  документі також ідеться, що відсутність реакції української влади на  занепокоєння Європи справою Ю.ТИМОШЕНКО може найнегативнішим чином  вплинути на укладення угоди про асоціацію з Україною. Хоча при цьому  Європарламент готовий одночасно вітати прогрес на переговорах про угоду  про зону вільної торгівлі, що має стати частиною загальної угоди про  асоціацію. У проекті резолюції також висловлюється стурбованість  утриманням у в`язниці колишнього міністра внутрішніх справ України Юрія  ЛУЦЕНКА і повідомленнями про скорочення свободи ЗМІ в Україні. Разом з тим, у першому пункті резолютивної частини проекту резолюції  депутати планують підкреслити важливість поглиблення відносин між ЄС та  Україною, а також визнати прагнення України відповідно до 49-ї статті  Угоди ЄС, що передбачає можливість для будь-якої європейської країни  приєднатися до ЄС у разі виконання усіх критеріїв (у тому числі,  принципів демократії, поваги до прав людини, фундаментальних свобод і  верховенства права), приєднатися до Євросоюзу.

Як повідомляв УНІАН, проект доповіді буде винесено на голосування у сесійній залі Європарламенту 27 жовтня. Європарламент провів обговорення ситуації в Україні 12 жовтня – наступного дня після того, як був оголошений вирок Ю.ТИМОШЕНКО.

У дебатах Європарламенту тоді взяла участь Верховний представник ЄС із  питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки Кетрін ЕШТОН.

Дмитро Гнап, Олександр Акименко, Анна Бабінець, для УП

“Я не радив би вам робити ім’я на цій темі. Якщо люди, які стоять за “Лівелою”, зрозуміють, що ви взнали те-се, п’яте-десяте… Ви ж знаєте скільки прикрих випадків трапляється з журналістами… “– дає пораду наше джерело. 

Ця людина просить не називати ні її посаду, ні прізвище. Вона добре обізнана, як була влаштована кухня цієї грандіозної оборудки з імпорту нафтопродуктів. Тому, анонімність – принципова вимога джерела.

“У “Лівели” був один офіс в Києві – чисто представницький, і декілька офісів робочих - в Полтаві та Кременчуці. Але, з таким же успіхом вони могли бути в Харкові або Одесі. Для цієї схеми абсолютно байдуже, де знаходиться офіс. Все, що потрібно було для того, щоб “Лівела” працювала: ноутбук, автомобіль, та печатка. І судове рішення, зрозуміло, яке звільняло фірму від сплати податків. Потім, часто поштою, підписувалася угода з клієнтом і все! Далі вже завдання бухгалтера: миттєво перевести гроші з одного рахунку на інший.”  "Лише у однієї “Лівели” рахунки були відкриті в десяти банках. Всі мультивалютні: гривня, долар, євро, рублі. А крім “Лівели” було ще понад п’ятнадцять подібних структур. Все працювало як швейцарський годинник. Навіть така дрібниця, як водії, теж була врахована: набирали професійних автогонщиків. Тому що, ставилося завдання: встигнути в пункт призначення будь-що”. 

Шалені швидкості для власників “Лівели” були звичним явищем. За п’ять місяців минулого року компанія встигла ввезти в Україну і розмитнити близько одного мільйона тон нафтопродуктів. Кожен другий літр бензину, проданий тоді на українських заправках – пройшов через руки менеджерів “Лівели”. 

При цьому, саму “Лівелу” не можна називати трейдером в нормальному розумінні слова. Експерт паливного ринку Сергій Куюн каже: “Це швидше решето, через яке проходило пальне, а податки залишалися в компанії”.

[ Читати далі ]  

Чи прийде "скотина" за насосом? :))

 

На утримання Державного управління справами при Президентові України пропонується сума в ПІВТОРА МІЛЬЯРДИ гривень. Таке уявлення, що це окрема держава в Україні і на охорону цієї держави – управлінню Державної охорони – заплановано збільшити видатки на 70 мільйонів в цьому році. На фінансування Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Адміністрації Президента – виділено 18 мільярдів гривень, це у два рази більше, ніж фінансування освіти і медицини в Україні. На оздоровлення Кабміну та Адміністрації президента виділяється 465 мільйонів гривень, а на всіх ветеранів і інвалідів лише 107 мільйонів гривень. "Нафтогазу" пропонується надати дотації в обсязі 13 мільярдів гривень, при цьому, будуть підвищені тарифи на тепло і газ.

****

Даже если рассчитать прожиточный минимум для трудоспособного человека исходя из существующей потребительской корзины с ее заниженными нормами, то и в этом случае он окажется на уровне 1184 грн. Однако мы видим, что данный показатель не достигнет этой суммы и через год: даже к концу 2012-го он (а соответственно, и минимальная зарплата) будет на 50 грн. меньше! Таким образом, можно сделать вывод о том, что правительство не делает реальных шагов по преодолению бедности, и прогнозировать, что в 2012 году в этом направлении ничего не изменится: за чертой бедности будет находиться каждый четвертый украинец.



На останок хотів би нагадати, що тільки за півтора роки свого керування уряд Азарова збільшив державний борг УВАГА! на 46%

Динаміка загального державного і гарантованого державою боргу:
на 31.12.2009
39.684.985,91 тис.дол.США
на 31.05.2011
57 784 313,20 тис.дол.США

Після 31.05.2011 жодних данних щодо державного боргу мінфін не публікує.
Натомість, Національний Банк України повідомляє, що

"Дефіцит зведеного платіжного балансу у вересні становив 2 млрд. дол. США, що майже повністю нівелювало накопичений профіцит за перші 8 місяців. Цей дефіцит було профінансовано за рахунок резервних активів. Крім того, за рахунок курсової різниці резервні активи в доларовому еквіваленті скоротилися ще на 1.2 млрд. дол. США (насамперед, через послаблення євро до долара США).
У результаті за станом на 01.10.2011 року обсяг міжнародних резервів становив 35.0 млрд. дол. США, що забезпечує
фінансування імпорту майбутнього періоду протягом 3.9 місяця."

http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/Balans/State_pr.pdf

Про ситуацію в судочинстві з огляду на справи проти Юлії Тимошенко, зокрема поновлення деяких старих судових справ, і не лише проти неї, Радіо Свобода розпитувало у Миколи Замковенка, колишнього судді і голови Печерського райсуду Києва, і Володимира Стретовича, заступника голови парламентського комітету з

питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Ірина Штогрін: Зараз юристи Юлії Тимошенко, яка отримала 7 років за вироком Печерського суду, готують апеляцію. Як сказав адвокат Юлії Тимошенко Сергій Власенко, вже підготували документи. 120 сторінок, він каже, є попередньо. «Миїх переглядаємо». І як він заявив у п’ятницю, можливо, сьогодні вже ці

документи будуть подані на розгляд апеляційним інстанціям. Але у той час, поки адвокати Юлії Тимошенко готували документи на те, щоб справу було розглянуто ще в апеляційних інстанціях, як, власне, проводилося судове слідство, у той час ГПУ зробила кілька заяв. І СБУ зробила свій крок.  Було порушено нову чи то стару справу проти Юлії Тимошенко. А також, як заявив Генпрокурор Пшонка, порушено кримінальну справу проти Миколи Замковенка.   «Будучи посадовцем, постійно здійснюючи функції судової влади, правосуддя, в період з 1996-го по 2001 рік скоїв службові злочини і злочини проти правосуддя, пов’язані з використанням службового становища».   Мова йде про те, що саме Микола Замковенко, коли був суддею Печерського суду, виніс рішення, за яким Юлію Тимошенко звільнили зі слідчого ізолятора.  Пане Замковенко, скажіть, будь ласка, з чим Ви взагалі пов’язуєте порушення цієї справи проти Вас?   Микола Замковенко: Я, по-перше, хотів би поправити Вас. Я чув прес-конференцію Генпрокурора України Пшонки. Я не чув таких слів.

– А це процитовано з сайту ГПУ.

Мкола Замковенко: Я не читав цього. Але я почитав це, мені повідомили журналісти у четвер увечері, про те, що дійсно заява була прокуратури міста  Києва – щодо мене нібито порушено кримінальну справу.  А далі фабула розписана, за що мене притягують до кримінальної відповідальності. То мушу сказати нашим слухачам про те, що в 2001 році в травні стосовно мене була порушена кримінальна справа за вказаними статтями, як зараз в анонсі сказано про це. Вона до цього часу триває. З чим це пов’язано? Знаєте, я так думаю собі, народ України треба чимось відволікати від серйозних проблем. Спочатку це було відволікання – слухалася у суді кримінальна справа про обвинувачення Юлії Тимошенко, а коли вона закінчилася вже і вже немає, що показувати і розказувати, відволікати чим, то потрібно витягнути десь з мотлоху кримінальну справу, яка порушена стосовно мене. Стосовно мене сьогодні не порушена жодна кримінальна справа на сьогоднішній день. Але це мова йде про ті старі кримінальні справи, які були порушені в 2001 році.   – Тобто, вона була поновлена?   Микола Замковенко: Ні, вона не була поновлена. Розслідування її тривало. Справу було направлено до суду в 2002 році. У 2004 році я був засуджений. У 2006 році скасований вирок Апеляційного суду Київської області щодо мене. Справа направлена знову на розгляд суду. Потім Апеляційний суд Київської області розглянув цю справу і направив цю справу на досудове слідство, оскільки я був обраний народним депутатом України. Хоча я заперечував проти цього. У 2007 році вона була закрита провадженням прокуратури за відсутності у моїх діях складу злочину та недоведеності складу злочину.  потім якимось чином у 2008 році  вона знову була поновлена, кримінальна справа. Про що я дізнався лише у 2009 році наприкінці. І з 2010 року справа розглядається у судах. Апеляційний суд Київської області знову розглядав цю справу і знову направив кримінальну справу про моє обвинувачення на досудове слідство. Постанова ця була скасована. І знову справа направлена в суд на визначення підсудності.   – Пане Стретович, чим Ви пояснюєте те, що зараз оголошують і оголошують, що якісь постанови скасовуються, постанови генпрокурорів того часу, якісь рішення суддів переглядаються? І сам Пшонка про це сказав, що вони будуть переглядатися, чи були вони законними.

Володимир Стретович: Вироком Печерського суду міста Києва після засудження Юлії Тимошенко увесь світ переконався у вибірковості нашого правосуддя. І я думаю, що події, які пов’язані з паном Замковенком, теж є у логічному зв’язку саме з тим, що відбулося. Тому що виглядає дивною ситуація, що людині постановляють неправильні дії, що мають кримінальний характер1996-2001 років, а повертаються до цієї справи знову через 10 років, через повітря знову повідомляючи, що є такий ще непокараний чоловік, який ходить на

свободі. Хоча у 2001 році, наскільки я пам’ятаю, у нас уже Кучма Президентом був, а в 2002 році став Янукович Прем’єр-міністром. Все можна було зробити, здійснити, але чомусь тоді це було не зроблено, а тепер «скелет у шафі» знайшли, пил струсили і показують його. На моє переконання, це такий запобіжник, який Ви так точно вгадали, як дзвіночок для Апеляційного суду, а ще другий дзвіночок для наших громадян, що, дивіться, ми ось розбираємося з тими, хто зробив колись проти нас якусь там дію, що сьогодні виливається в ось такі факти. Це копирсання у брудній білизні і повернення назад ніяк не красить нашу правову систему.Тому що не може людина, хто б не був: чи народний депутат, чи голова суду, я маю на увазі

Миколу Івановича, – але 10 років бути у ситуації, коли він не знає своєї долі. Це не досконала система правосуддя. Вона не може так діяти. І є врешті-решт КПК, якийчітко визначає параметри розслідування справи: ведення слідства, розгляду у суді і постановка виправдального вироку. У даній ситуації, я думаю, що просто

згадали про старе, повернулися до давно забутого і таким чином показали, що ось влада буде тривати. І я десь 20% дам тому, що сказав на початку Микола Іванович. В умовах такої кризи, кризи жанру, кризи нашої влади треба новий прецедент, якийсь новий факт, щоб люди цікавилися: а що ж воно там буде, а як же там, а ви чули, а ви не знаєте, того ж суддю… І пішло.  Це для тих бабусь на лавочках, які сидять перед будинками, це буде топ-новина, з якої будуть починатися наші новини, наче других повідомлень у нас у пресі не буде, на телебаченні.   – Скажіть, будь ласка, пане Замковенко, які Ваші прогнози? Суд буде?    Микола Замковенко: Стосовно мене?   – У Вашій справі.

Микола Замковенко: Безумовно. Суд же триває справа зараз у провадженні суду. Визначать підсудність, правильно чи не правильно. Але знову буде суд років 2 чи 3 йти. Мені зараз 61 рік, 62-ий. Десь до 75 років, може, й закінчиться це при нашому правосудді. Але я хотів би також зазначити і погодитися з Володимиром Миколайовичем стосовно того, це не тільки дзвіночок для наших людей, а це і дзвіночок для тих суддів, які будуть слухати справу в Апеляційному суді щодо перегляду вироку про засудження Юлії Тимошенко. Скажуть: от ви постановите такий вирок – бачите, ми йому згадали через 10 років, що він її колись випустив з-під варти. Хоча я не відчуваю за собою ніякої вини, тому що та постанова, яка історично була прийнята про скасування міри запобіжного заходу щодо Тимошенко, вона затверджена ВСУ. І це вже найвища інстанція в Україні підтвердила мою правоту. Окрім того, хотів би зазначити, щоб наші слухачі  це розуміли. Про те, що твориться, оті всі обшуки, які проводилися у мене в квартирі, у моєму службовому кабінеті, визнані незаконними Апеляційним судом Київської області. І постанова ця набрала чинності після того, як вона пройшла касаційну інстанцію у ВСУ.   Володимир Стретович: Документи, що вилучені під час цих дій, не можуть бути прийняті до уваги, як докази, апріорі.

Микола Замковенко: Це прямо в законі написано. І Володимир Миколайович правильно сказав, що є норми КПК, які прямо говорять. Очевидно, такі юристи, такі судді мене слухають–вони слухають, що з Банкової їм скажуть, що з Генпрокуратури. Чому не повертається зараз нова влада до тих кримінальних справ, які були порушені раніше? Я б міг назвати багато таких людей. Боделан, який зараз приїхав. Спокійно закрили кримінальну справу. Великі збитки спричинив. Білоконь. Багато-багато інших…

 Володимир Стретович: Бакай.

Микола Замковенко: Бакай, Щербань. Багато-багато інших. Але знайшли мене. Жодним чином я державі не спричинив ні на йоту, ні на копійку ніяких збитків. Володимир Миколайович може підтвердити, що суддя ніколи не відповідає за постановлення вироку. Його неможуть судити. Якщо тільки не буде доведено, що це було навмисно або за якусь вигоду зроблено.

 Володимир Стретович: Завідомо неправосудне.   Микола Замковенко: Так. Мене ж обвинувачують у цьому чомусь.   – А якщо вони кажуть Вам, що от Вас взяли у Верховну Раду як депутата, тому що Ви відпустили Юлію Володимирівну Тимошенко? Чи може бути це взагалі аргументом у нашій правовій системі?    Микола Замковенко: Я розумію, що Вис кажете. Це є таке модне слово «політичне корупція». Але давайте подивимося. 2002 рік, коли йшли вибори до Верховної Ради України, я також балотувався до Верховної Ради України. Але по мажоритарному крузі. І не виступав, не при підтримці партії «Батьківщини». Те, що мене взяли до списків БЮТ у 2006 році? Розумієте, якби мене взяли 12-им або 10-им, то це зрозуміло. А я пішов у список 129-им. І якраз на межі пройшов у Верховну Раду. Це ніяким чином не стосується того, що якби це подяка мені за те. Пройшло скільки років після всього того. – Пане Стретович, критики України, української влади, скажімо, з боку ЄС розглядають процес над Юлією Тимошенко як політичний. І вбачають ці ознаки. Чи готові Ви зараз спробувати довести, що справді те, що відбувається,– «справа Замковенка», те, що прокурор каже, що переглядатимуться постанови генпрокурорів і рішення судів того часу, коли розглядалася справа ЄЕСУ, може бути тиском на судову систему і на апеляційний процес? Чи можна це аргументовано довести?   Володимир Стретович: Можна. Тому що якби повернення до минувшини були відносно усіх посадовців, про що ми тут говорили, тоді б сумнівів у цьому не виникало б. Прийшла нова влада, прийшов новий Генпрокурор – робили помилки, а тепер ми почистимо ці авгієві стайні для того, щоб очистити наше правосуддя.  Але ж воно носить вибірковий характер. Чомусь згадують Замковенка, чомусь згадають завтра іншого. Але чомусь забувають про те, що до того були ще справи по Сєверодонецькому з’їзду, який прагнув автономії, який є державним злочином, замахом проти конституційного порядку був і так далі. Про це сьогодні ніхто не говорить.  Я знову ж хочу сказати, що в ситуації з Миколою Івановичем є питання конфлікту інтересів 2002 року. Але я хочу репліку сказати Вам про те, що кожна політична сила намагається залучити у свої ряди кваліфікованих правознавців для того, щоб вони могли допомагати вирішити їм питання. І те, що включено у список, то тут немає ніякої крамоли. Якщо інше не доведено, якщо іншого не доказано. А все інше – від лукавого.  В даній ситуації скажу тільки, як правник. У ситуації з Юлією Володимирівною – вона засуджена за завдання шкоди, інтересів, перевищення влади, службових повноважень, але, по-перше, ніде підпису її немає, як це було доведено судом, по-друге, це зазначено у вироку, підписаним відомим суддею: вона заради формування політичного іміджу… Вибачте, але кожен політик повинен дбати про політичний імідж!  Але як сказав Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд, що в демократії міркування про політичні рішення мають бути залишені парламенту і виборам. А не судам! І от за те, що Юлія Володимирівна під тиском… Пам’ятаєте 2009 рік? Труби немає, газу немає, ми вимушені у реверсному напрямку із родовищ з Карпат закачувати газ на схід України. Приїхав Єврокомісар з питань безпеки, латвієць за національністю, і вони два дні обговорюють з Юлею, як вийти з цієї ситуації. І саме головне, що мене бентежить, як правника: але в договорі є дві сторони, коли один продавець каже, що ціна буде тільки такою, то якби покупець не стрибав, він сам же диктує. І у цьому моменті російська сторона погодилася приїхати у Печерський суд і дати свідчення, як було насправді. Але прокуратура відхилила. І ось у цьому відхиленні, незалученні другої сторони, «стирчать вушка» політичної розправи. Ну, чому 7 років? Чому максимум? Чому, як я передбачав напередодні, не можна було зробити у 4 роки з умовним достроковим звільненням і так далі, щоб вона вийшла на свободу і сьогодні не холодилася у Лук’янівському СІЗО? Це означає, що 7 років плюс 3, то сумарно 10. Ось на цей період повинна закінчитися епоха тих, хто прийшов до влади, а потім вже, вибачте, Юлія Володимирівна досягне пенсійного віку.   Микола Замковенко: Я хотів би ще сказати, що це нам нагадує справу Ходорковського, яка в Росії була. Спочатку 7, потім 11 кримінальних справ, знову якісь порушені, ще 10 – і так до нескінченості. А де ж раніше були?  – У нас є слухач.   Слухач: Дивує дещо, чому всі озвучують думку про те, що справа проти пана Замковенка являється попередженням для Апеляційного суду. Ніяких не може бути попереджень, тому що вирок виніс не суд, і не вправі Апеляційний суд відмінити вирок, тому що все вирішують пани з Банкової. Тому ніхто нікому ніяких фіналів не дає. Всі «кишенькові» зараз.  І ще. Дивує ще, чому ніхто не скаже про те, що на відміну від багатьох солідних дядечків, які повтікали за кордон з приходом до влади Віктора Ющенка, мала можливість це зробити Юлія Тимошенко, але цього не зробила. Дуже багато людей її за це поважають – не злякалася, не втекла.  Пане Замковенко, Ви як людина, яка дуже багато пропрацювала у судовій владі, скажіть, будь ласка, на Вашу думку, за часів Кучми, Ющенка і нинішніх часів, от три етапи, коли був більш-менш незалежний суд?   Володимир Стретович: За радянських часів…  – Такий гомеричний сміх у нашій студії. 

Микола Замковенко: За радянських часів – я теж таке подумав, хотів сказати зразу. Але хотів би сказати, що при всіх режимах влади були порядні  і чесні судді. Завжди, як кажуть, хай дарують мені мої колеги за таке порівняння, свиня знайде болото. Траплялися у цій судовій царині люди, які при будь-яких режимах проявляли себе і хотіли за своєю кар’єрою десь погнатися. За часів Кучми трошки більше було порядку, зараз взагалі у зв’язку з ухваленням нового закону «Про судоустрій та статус суддів» у 2010 році, тут взагалі розібратися дуже тяжко. Людина, я вважаю, не захищена стала.

 – Скажіть, будь ласка, був у судді Кірєєва, на Вашу думку, шанс розглянути справу по-іншому?   Я не кажу про вирок. Ви тут казали про те, як сам же вирок звучить, якщо його прочитати і проаналізувати. Чи могла ця молода людина з таким невеликим досвідом таку складну справу розглянути професійно?    Микола Замковенко: Я б Вам сказав, що це не складна справа абсолютно. Яка вона може бути складна?   – Не складна? Чому?

 Микола Замковенко: Яка вона може бути складна? Що там, доказова база складна? Ні, абсолютно не складна. Там просто потрібно вникнути у цю кримінальну справу, в матеріали. Ну, я ознайомився з вироком. Ну, що де написано. Є стаття 365 частина 3. Требаподивитися, що там. Є реальна шкода? Де там вказано, що там реальна шкода є? Десь обходиться, обговорюються ці питання. Там не складна справа. А якщо Ви будете говорити про те, що суддя, який бере на себе таку функцію правника і «вершителя долі людей», йому треба давати якісь інші справи, то, вибачте, будь ласка, для чого він тоді йде суддею? Якщо він не відчуває сміливості у цьому, якщо він не відчуває свій професіоналізм, то у нас є багато  фермерських господарство – хай іде і пасе там телята, а не йде у суд. Ще й у Печерський суд! Це зовсім інший суд. Розумієте? Чому це суд такий стратегічний? Тому що тут всі розглядаються справи, бо тут усі відомства центральні.

 Володимир Стретович: «Придворні».

Микола Замковенко: Так, і «придворні», можна казати. Тому треба було дивитися. І суддя, який взяв цю справу, міг би уникнути, коли побачив, що там щось не так. Захворів би або ще щось. Але якщо суддя сам дав себе затягнути у політичний процес, дав можливість, щоб на ньому каталися… Ви бачили, як він проголошував вирок? Ви бачили, як він судові засідання? З нього градом піт летів. Про що це говорить? Що суддя був не готовий до цього. І судовий вердикт, який був ним написаний, викликає дуже багато заперечень.

  Володимир Стретович: Тільки в доповнення одну ремарочку. Що в загальній частині Кримінального кодексу є поняття «обставини, що пом’якшують вину», і «обставини, що обтяжують». У вироку можна ж було показувати, які обставини пом’якшують вину, навіть якщо б Прем’єр-міністр, за його логікою, кримінального звинувачення, порушила певні умови ст. 365 Кримінального кодексу. Але те, що я казав на початку…   – Відкрив вентиль газовий…   Володимир Стретович: Ми не будемо цього говорити. Просто Путіна або «Газпром» треба було б допитати у київському суді, щоб вони приїхали. І тоді прояснилося б багато чого. Микола Замковенко: І дати правову оцінку не тільки Юлії Володимирівні Тимошенко. Я про це заявляв неодноразово. Тоді і Європа, і вся спільнота, і громадяни відвернулися б від політичного процесу. Дати правову оцінку і Президенту України, і голові НАК «Нафтогаз України», і заступнику першому, і всім особам, які брали участь у цьому.   – Панове, у цій ситуації, коли Генпрокуратура заявила, що будуть переглядатися рішення судів, будуть переглядатися, відмінятися постанови, все, що стосувалося справи ЄЕСУ і інших справ, які стосуються Тимошенко, якщо ви в такому настрої все це обговорюєте, які є можливості у цій країні зараз, які є можливості в рамках нашого законодавства захищатися Юлії Тимошенко, панові Замковенку, іншим людям, чиї прізвища ще будуть названі? 

Микола Замковенко: Та я сказав би, що ніяких можливостей немає. Тому що у нас тільки продекларовано у Конституції, якщо не помиляюся, ст. 3, що Україна є правовою державою. Анасправді цього нічого немає. Ну, чого варта така заява, що будуть переглядатися всі рішення судові? На якійпідставі?

Володимир Стретович: Хто дає право?!

Микола Замковенко: Так, хто дає право? Є рішення ВСУ стосовно Тимошенко. Поставлена крапка. Яким чином можна переглянути це рішення? Якщо є така заява, то це люди, або не компетентні, або взагалі не знають закону. Тому в Україні, я б сказав, «проізвол», самий явний «проізвол»! 

Володимир Стретович: Я словами Шевченка. Можна?   «Добра не жди, Не жди сподіваної волі — Вона заснула…» ЇЇ новий цар наш приспав. «А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить, Та добре вигострить сокиру, Та й заходиться вже будить…».   Це ж Шевченко. Це не я. І воно сьогодні звучить дуже-дуже актуально.  – Віктор Андрійович Ющенко теж часто цитує Шевченка. І ви ж знаєте, його теза, що поки народ не вирішить, то ситуація буде такою.    Микола Замковенко: Він би поступав так, як Шевченко, а не цитував би його.   – Якщо буде суд, а Ви кажете, що буде, Ви знаєте, як вибудовувати свою систему захисту?   Микола Замковенко: Особисто по мені?   – Так.  Микола Замковенко: Ну, безумовно, я її вже давно вибудував.  Володимир Стретович: А в нас презумпція невинуватості. Знаєте, хай доказують, що він винен. Він може сидіти і мовчати, посміхатися, і жодного слова у процесі не промовити, жодного документа не писати.   – Ця сама презумпція у нас так само не діє, як і все інше.    Микола Замковенко: А я так і почав. Я на попередньому досудовому слідстві відмовився від дачі показів і побачив, що таке. А в суді, коли я встав і виступив, у кінці вже мені дали слово, то суддя переконався, що справу треба направити на досудове слідство, тому що багато деяких обставин було не з’ясовано. А суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (десь хтось її там проконсультував, ще один суддя ВСУ теж проконсультував) скасувала. Каже, що суд дав якусь оцінку. Ніякої оцінки він не давав! Мені прикро, що та суддя, яка колись працювала у Печерському суді, яка мала проблеми, коли її на безстрокове обрання було, то я підняв руку і першим її захистив. Але за добро завжди платять злом. Я сподіваюся, що люди розберуться у цьому.   – А я сподіваюся все-таки, що в цій країні все-таки молоді вирішуватимуть, як їм жити. А для цього право є головною основою.

Ірина Штогрін

У 2008-2009 році на території України діяла Конституція України в редакції 2004 року (тобто із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року №2222-IV).
Відповідно до даної редакції Конституції України Президент України втратив повноваження здійснювати державне регулювання в сфері економічної та зовнішньоекономічної діяльності. Згідно п.3 ч.1 ст.106 Конституції України Президент був уповноважений лише представляти державу в міжнародних відносинах, здійснювати керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, вести переговори та укладати міжнародні договори України.
Відтак, всі директиви Ющенка на переговори з російською стороною щодо газових питань (щодо газового посередника, щодо тарифів і т.п.), які були затверджені трьома указами Президента України у 2008 році, є затвердженими у непередбачений Конституцією та законами України спосіб. Простіше кажучи, вони є незаконними. 
Таким чином, президент Ющенко перевищував свої повноваження на той час, безпосередньо втручаючись у сферу тарифної політики НАК Нафтогаз. 
 

++++

Особисто мені набридла ця справа як і коменти до неї. Але на і.юа живе відомий апологет Ющенка "Кто_там", який постійно дезінфомує людей. Саме його коментарі на мій останній пост змусили мене опублікувати цю замітку.

Ни один из лидеров Европейской народной партии (ЕНП) на саммите партии, прошедшего в субботу 22 октября, не выступил против предложения не парафировать в декабре с Украиной Соглашение об ассоциации.

Об этом пишет сайт "Подробности" со ссылкой на анонимный источник "Интерфакс-Украина".

С информацией о ситуации в Украине выступил президент ЕНП Вилфред Мартенс, заявил источник. В частности, он сообщил о своем визите в Украину, визитах других европейских политиков.

"По словам Мартенса, было приложено много усилий, но президент Украины никак на них не отреагировал. Это был шок, что, не смотря на обещания, украинский президент потом сделал вид, что ничего не обещал. Он разрушил наше доверие и дальше так продолжаться не может. Позиция Украины кардинально изменилась", - пересказал суть выступления президента ЕНП источник.

Также, по словам источника, в ходе выступления Мартенс выступил с предложением не парафировать в декабре Соглашение об ассоциации, так как "дальше не о чем говорить". "Некоторые лидеры молча кивали и никто не возразил – никто не взял слова, чтобы выступить против", - описал ситуацию участник саммита.

В состав ЕНП входят президент Европейской комиссии Жозе Мануэль Баррозу, президент Европарламента Ежи Бузек, президент Совета ЕС Херман Ван Ромпей, несколько европейских комиссаров, в том числе, комиссар по вопросам расширения и европейской политики соседства Штефан Фюле, канцлер Германии Ангела Меркель, премьер Люксембруга Жан-Клод Юнкер, премьер Италии Сильвио Берлускони и другие.

Другой источник в европейских дипломатических кругах обратил внимание на изменение переговорной позиции высшего политического руководства Украины. "Выглядит так, что украинская сторона создает условия, в которых Европейский Союз будет выглядеть сорвавшим Соглашение об ассоциации", - сказал он.

Дипломат пояснил, что имеет в виду условие о предоставлении перспективы членства, о чем ранее заявил президент Украины. "Это заранее невыполнимое условие, и вы об этом знаете с самого начала ведения переговоров. С самого начала мы (ЕС) четко заявили, что этот документ – не о перспективе членства. Это саботаж", - подчеркнул он.

"Дело не в личности Юлии Тимошенко. Вы не понимаете или не хотите понять, что наша позиция – это не о ней, а о том, что решения, принятые правительством, премьером – это политические решения, за которые не отправляют в тюрьму. Используя вашу логику, в тюрьму можно отправить практически любое правительство, любого премьера любой европейской страны", - объясняет источник.

Для иллюстрации этой позиции дипломат привел несколько примеров, сказав, что нельзя, например, премьера Бельгии сажать в тюрьму за решение правительства выкупить банк (такое решение было принято бельгийским правительством на днях для спасения от финансового краха одного из банков – ред.), бывшего премьера Великобритании Тони Блэра – за отправление войск в Ирак и другие решения. "У вас же это возможно. В ЕС мы разделяем и защищаем одни ценности. И сейчас сложилась ситуация, когда мы с украинцами говорим на разных языках, даже сидя за одним столом. Но так долго продолжаться не будет – ЕС не поступится своими принципами, на которых, собственно, он и построен", - резюмировал дипломат.

http://lb.ua/news/2011/10/24/120754_ENP_s_Ukrainoy_dalshe_o_ne_che.html