Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

Юрій Луценко судиться з Генеральною прокуратурою України у США

  • 17.02.12, 21:02
В Україні у четвер завершальним словом екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка закінчився суд за звинуваченням останнього у перевищенні службових обов’язків. Один з лідерів української опозиції заявив, що справи проти нього та колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко штучно сфабриковані за наказом теперішнього керівництва держави, а Віктор Янукович керує країною, мотивуючись бажанням розправи. Вирок у справі Луценка суд має винести за півтора тижня.

У пошуках захисту від політично мотивованих переслідувань в Україні лідери української опозиції подались за межі України. Як Юлія Тимошенко, так і Юрій Луценко подали позови проти українських чиновників та олігархів до американських судів. Ми спробували з’ясувати чи може американський суд допомогти Юрію Луценку.

Позов на керівництво Генеральної прокуратури України утримуваний під вартою колишній міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко подав до Федерального суду Округу Колумбія у Вашингтоні. Вибір суду був не випадковим, його приміщення розташоване за два квартали від Конгресу США. За твердженням американського юриста Луценка Кеннета МакКеліона, українські захисники його клієнта наполягали, щоб справу розглядав суд саме в столиці Сполучених Штатів. У Федеральному суді Округу Колумбія звикли до позовів пов’язаних з іноземними громадянами чи урядами. Позов Юрія Луценка, як розповів його американський адвокат, базується на одному з найстаріших законодавчих актів, який діє у США.

«З 1789-го року у цій країні діє один з перших законодавчих актів Alien Tort Statute (“ATA”), згідно з яким іноземні громадяни можуть судитись у Федеральному суді Сполучених Штатів через порушення міжнародного права. У цій справі поводження з Юрієм Луценком є явним порушенням міжнародного права, Міжнародної декларації прав людини, міжнародних цивільних і політичних норм, як також багатьох інших актів ООН та міжнародних договорів», – повідомив Кеннет МакКеліон, адвокат, власник юридичної фірми “McCallion & Associates LLP”.

Відповідачами у справі названі ключові особи Генеральної прокуратури України – Віктор Пшонка, Ренат Кузьмін та низка інших.

«Ці люди справді роблять усе можливе, щоб утримувати пана Луценка у в’язниці у надзвичайно жахливих умовах довгий період часу, сподіваюсь, що він помре через хворобу або піддасться на їх фізичні та моральні тортури», – каже американський адвокат Юрія Луценка.

Адвокат переконаний, що ця справа підпадає під юрисдикцію США:

«Ми переконані, що ми підпадаємо під юрисдикцію у США, оскільки велика кількість грошей Дмитра Фірташа та інших була направлена до Сполучених Штатів. Ми маємо детальну інформацію про те, що відбувалось відмивання коштів. Серйозні суми у мільйони доларів були пізніше відправлені назад, на руки корумпованих чиновників в Україні, щоб фінансувати та забезпечити переслідування лідерів політичної опозиції таких, як Юрій Луценко, Юлія Тимошенко та інші».

Однак, на думку експертів, не зважаючи на те, що у процесі проти Юрія Луценка його права справді порушені з точки зору міжнародного права, що є базою для позову, у цій справі таки існує проблема з юрисдикцією. Адвокат фірми Steptoe & Johnson Ендрю Слоневський сумнівається, що цей позов має перспективу.

«Луценко повинен продемонструвати, що Федеральний суд має юрисдикцію над цими прокурорами – це означає, що він мусить показати, що прокурори перебувають в Окрузі Колумбія, (зрозуміло, що тут їх нема); або. що вони зробили щось, що принесло шкоду Округу Колумбія. Я не думаю, що він може це довести. Він не може продемонструвати ніяких їхніх дій, які нанесли шкоду Сполученим Штатам загалом. Він не довів, що ці люди мають власність чи гроші у США. Тому існує серйозний сумнів, що американський суд має юрисдикцію над відповідачами», – каже Ендрю Слоневський.

Як вважає юрист, добитися рішення суду у цій справі малоймовірно, але подання позову справді може привернути більше уваги до проблеми переслідування політичної опозиції в Україні, що можливо і є справжньою метою позивачів. У будь-якому випадку відповідачі у цій справі – теперішнє керівництво Генеральної прокуратури України, на думку Слоневського, не можуть легковажити з цією справою.

«Я думаю, вони повинні досить серйозно розглянути цей позов. Вони мусять відповісти на звинувачення. Якщо вони не дадуть відповідей у цій справі, існує ймовірність, що суд може дефолтом визнати їх винними. Це означає, що проти них буде судове рішення у США. Якщо у них немає грошей чи майна у Сполучених Штатах, то можливо їх це не турбує. Якщо у рішенні йтиметься про гроші, то відповідачам нічого не загрожує, якщо у них немає майна у США. Якщо ж вони будуть зобов’язані рішенням суду звільнити Луценка, чи дати йому можливість зустрічатись із захисником і цього не зроблять, це буде вважатись не повагою до суду, і їх, при в’їзді до США, можуть арештувати. Це, звичайно, досить нереалістичний сценарій. Але це можливо. Тому вони повинні поставитись до цієї справи серйозно», – каже адвокат.

Згідно з американськими законами, суд не коментує справи, які розглядаються. Втім, у приватній розмові «Голосу Америки» голова Федерального суду Округу Колумбія сказав, що суддя, призначена розглядати цю справу – Коллін Колар Котеллі, має великий досвід і ставиться до подібних процесів дуже серйозно. Вже за місяць суддя має ухвалити рішення чи прийняти справу до розгляду, чи відхилити за відсутності юрисдикції.

Цинізм виглядає ось так: зарплата медиків 900 гривень?!

  • 17.02.12, 19:15
Что это за зарплата? я обращаюсь к местному руководству, а также к  новоназначенному министру здравоохранения Раисе Васильевне. Разобраться с ситуацией и доложить. ?! 

Депзвезда И.Рыбаков зачистил А.Клюева и стал соавтором "песцов"

  • 17.02.12, 18:21
Почти 16 лет назад крупнейший в истории новой России политический скандал случился из-за суммы в 500 тыс. долларов, которую несли на выборы Ельцина в коробке из-под ксерокса из Белого Дома.

Сегодня скандал, уже унесший в мутном потоке политическую карьеру Андрея Клюева, разгорелся в Украине из-за точно такой же суммы – в 500 тыс. долларов. Точнее, из-за двух сумм по 500: одну из них, судя по всему, было решено потратить на подкуп бютовца. Другую – судя по всему, решено было "секвестировать", т.е. СКОММУНИЗДИТЬ. Точнее,СРЕГИОНИТЬ.  Кароче, Игорь Рыбаков – теперь звезда украинской публичной политики и канала ТВі, поскольку кабаре "Веселый ПесецЪ" взяло его себе в соавторы. Когда я учился в школе, в нашей среде говорилось примерно так: "чики-чики!". А вот голос, похожий на голос Игоря Рыбакова, говорит: "чики-пики!". А как нужно правильно, литературно говорить – ніхто не знає... Просто провиденциальная фраза из "песцов": Нужны на Небе ДУШИ, а не ТУШКИ! 

Три України й один Страсбург

  • 17.02.12, 00:41
Рада Європи визнає Луценка та Тимошенко політичними в’язнями, але не хоче остаточно сваритися з Януковичем

«Ми сьогодні кажемо не лише про Схід та Захід України, – виголошував у залі засідань голова комітету ПАРЄ з питань регламенту литовець Еґідіюс Варейкіс. – Є також Україна Тимошенко, Україна Януковича, Україна Ющенка... Чого ж доброго можна сподіватися від такої ситуації? В Україні спочатку чекають покращень від нового президента, затим – від нового прем’єр-міністра... Країна весь час чогось чекає. Я хотів би побачити єдину Україну: зі спільною політикою, спільним вектором державного розвитку... І якомога менше боротьби. Бо весь час боремося: з корупцією, з бідністю, з тим і цим...» Приблизно так зараз сприймають Україну в європейських інституціях.

УКРАЇНА ТИМОШЕНКО Політична група Європейської народної партії на сьогодні видається найефективнішим ресурсом упливу в Парламентській асамблеї Ради Європи. Під час зимової сесії, що завершила роботу 26 січня в Страсбурзі, її позиції підсилилися двома призначеннями: нового голови ПАРЄ француза Жана-Клода Міньйона та керівника Моніторингового комітету естонця Андреса Геркеля. Обидва активно підтримують ідею звільнення політичних в’язнів в Україні до початку парламентських виборів. Обидва особисто знають і не проти відвідати в колонії Юлію Тимошенко. «Ти не уявляєш, скільки грошей пропонували Геркелю в нашій країні, коли він був там доповідачем від Ради Європи! – розповідав знайомий азербайджанський журналіст. – Мільйони! Щоб припинив їздити, перестав так суворо критикувати. Але Андрес не зацікавився. Він тепер для Алієва ніби особистий ворог. А для нас, для тих, хто сподівається на зміну влади в країні, – очевидний моральний стандарт».

Проект звіту щодо України під час публічного обговорення в ПАРЄ не просто не втратив критичного імперативу, а й, навпаки, був підсилений поправками з вимогами, наприклад, «знайти всі наявні правові засоби, які є у розпорядженні президента України, щоб звільнити колишніх членів уряду й дозволити їм узяти участь у наступних виборах», або ж «запропонувати можливе застосування санкцій, якщо вимог Асамблеї не буде виконано». Це є очевидним наслідком згуртованості й внутрішньої солідарності «народників», із якими свіпрацюють українські БЮТ і НУ–НС. Ще одним аргументом на користь ефективності народників є те, що Євгенію Тимошенко, дочку колишнього прем’єра України, прийняли в найвищих кабінетах Страсбурга. Жан-Клод Міньйон, щойно обраний голова ПАРЄ, навіть вийшов із молодшою Тимошенко до преси. Згодом у розмові з Тижнем він наголосив, що його «дружнє ставлення до пані Тимошенко не змінилося» і що він вважає її «талановитою та непересічною особистістю». І голова ПАРЄ, і генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Яґланд погоджуються з визначенням «політичні в’язні» щодо колишніх українських урядовців, проти яких порушено кримінальні справи.

УКРАЇНА ЯНУКОВИЧА

«А що ви робите?» – поцікавився у члена української делегації в ПАРЄ Олексія Плотнікова один із представників опозиції, який супроводжував у Страсбурзі Євгенію Тимошенко. Депутат-регіонал хвацько визбирував зі столиків перед залою засідань примірники англомовного спецвипуску Тижня, присвяченого відносинам між Україною та Радою Європи. «Там є моя фотографія, – знайшовся регіонал. – Хочу подарувати на пам’ять друзям». На цьому пригоди нашого спецвипуску не закінчилися. Згодом перед залою засідань з’явився інший колекціонер, підозріло схожий на працівника постійного українського представництва в ПАРЄ. «Співпрацюємо з цікавою громадською організацією, – пояснила дівчина. – Впевнена, що цей журнал дуже стане в пригоді, вони там цікавляться тематикою Ради Європи». Примірники спецвипуску швидко розчинялися в повітрі, щойно ми їх підкладали на столики. Гра тривала аж до остаточного затвердження «українського» звіту. Було б нам радіти з несподіваної популярності. Проте інтуїція підказувала: провладні депутати вітчизняної делегації геть не хочуть, аби «не те, що треба» було донесено до членів ПАРЄ. «Я не певний, що оточення українського президента адекватно інформує його про зіпсовані відносини між Києвом та Страсбургом», – зауважив у приватній розмові постійний співробітник апарату Ради Європи. Відсутність діалогу з українською владою констатували чимало іноземних співрозмовників Тижня. «Ніхто не стане заперечувати, що я є другом України, – зазначив голова ПАРЄ Жан-Клод Міньйон. – Але нині виникли проблеми. Їх потрібно якнайшвидше вирішити». Ймовірні санкції щодо Києва для багатьох депутатів ПАРЄ є не більш ніж символом. Утіленням великого непорозуміння й тривалого розчарування Україною. Та водночас це й сигнал для політичних інституцій ЄС. Адже більшість держав–членів Ради Європи засідає в Європейському парламенті. Якщо група підтримки української опозиції на зимовій сесії спрацювала добре, то партія влади несподівано виявилася на самоті зі своїми проблемами. Коли слухали звіт, у залі майже не було постійних сателітів Партії регіонів – членів «Єдиной России» та провладних депутатів із Азербайджану. Не знайшлося їх і серед промовців під час обговорення документа. Не було аж так багато підписів від росіян і під проектами провладних поправок до резолюції ПАРЄ щодо України. «Кремль перехотів рятувати рядового Януковича», – жартував французький депутат. Щоправда, вірним союзником регіонів залишився Мевлют Чавушоглу, колишній голова ПАРЄ. В останню свою годину біля керма він зробив прощальний подарунок регіоналці Юлії Льовочкіній, яка замінила в моніторинговому комітеті Сергія Головатого. Зрозуміло, навіть за родинними зв’язками пані Льовочкіна є значно ближчою до Банкової, ніж колишній міністр юстиції, котрий, мов колобок, від кого тільки не пішов і до кого лише не заходив на вогник. Але до рівня впливу та контактів Головатого в Страсбурзі їй іще дуже далеко. Виступ Юлії Льовочкіної в залі засідань ПАРЄ видався бліденьким і непереконливим. Заперечувати політичні репресії обіцянкою вдосконалити Конституцію та ухвалити новий Кримінально-процесуальний кодекс – не аргумент. «Вони вже так робили за Кучми», – пригадав у розмові з Тижнем голова групи соціалістів у ПАРЄ, до речі, формально партнер регіоналів, Андреас Гросс. Тоді, як і нині, зміна теми нікого не переконала. Хоч би як старався міністр закордонних справ Костянтин Грищенко заспокоїти керівництво ПАРЄ, що в Україні все не так погано, Тимошенко живе в умовах «тризіркового готелю», а МЗС не проти залучити іноземних лікарів до оцінювання стану її здоров’я, факт ув’язнення лідерів опозиції заважає порозумінню з очільниками Ради Європи. Пана Грищенка, який прибув із незапланованим візитом до Страсбурга й відвідав точнісінько ті самі кабінети, що і Євгенія Тимошенко, ввічливо послухали. Але не більше. Надто очевидним є регрес України в дотриманні стандартів правової держави.

УКРАЇНА ЮЩЕНКА

У Палаці Європи під час зимової сесії ПАРЄ дух Ющенка кружляв у залі й кулуарах не менше, ніж згадка про ненависну йому опонентку. Він став утіленням концентрованої втоми від України, яка не виконує своїх обіцянок, не поспішає з давно назрілими реформами й ставиться сама до себе так, ніби все, що з нею відбувається, її особисто не стосується. Символ утраченого часу... «Усі ми були зачаровані Помаранчевою революцією, – заявив у своєму виступі представник групи лібералів, депутат від Нідерландів Тіні Кокс. – Нині ж усім нам зимно від поновлення українського авторитаризму». Слово «розчарування» було, мабуть, хітом цієї сесії. У приватних розмовах та під час офіційних інтерв’ю чи не всі співрозмовники Тижня наголошували: як прикро, що ресурс Майдану було змарновано. Як шкода, що, маючи великий кредит народної довіри, попередник Януковича не здійснив важливих реформ і не вивів України на нові обрії… «Звіт відповідає реальному станові справ, – зазначив у розмові з Тижнем голова постійного українського представництва в Страсбурзі Микола Точицький. – Але цей стан склався не сьогодні, а впродовж усієї історії відносин України та ПАРЄ». Важко заперечити. Бо жодна українська влада ніколи й не збиралася, скажімо, реформувати адвокатуру та прокуратуру, підтягти до демократичного стандарту формат відносин між державою та громадянином. А навіщо? Олігархам і так добре заробляти свої непрозорі статки. А що Рада Європи аж захрипла закликати до реформи судочинства або до ухвалення Єдиного виборчого кодексу, то вона ж, як нагадав у інтерв’ю ТижнюКостянтин Грищенко, «як і будь-який наш міжнародний партнер, лише дає поради. Рішення залишаються за українською стороною, за українським парламентом». А парламент, схоже, й не збирається виконувати резолюцію ПАРЄ щодо України. Депутати від Партії регіонів, керівництво Генеральної прокуратури вже визначилися: поспішати нема куди. Ви собі рекомендуйте, а ми тут уже самі вирішимо.

tyzhden.ua

Фальсифіктори справ проти лідерів опозиції, отримали підвищення

  • 17.02.12, 00:35
Як з’ясував Тиждень, кілька правоохоронців, які вели справи Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, здобули нові, вищі посади. І що цікаво, майже всіх їх перекинули до Івано-Франківська.

ОЛЕКСАНДР КАЛІФІЦЬКИЙ

Попередня посада: керівник Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури

Нова: прокурор Івано-Франківської області

Олександра Каліфіцького вважають наближеною особою до першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна, якого називають «яструбом для опозиції». До 29 вересня очолював Головне управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури. Безпосередньо керував провадженням кримінальних справ проти колишніх прем’єра Юлії Тимошенко та керівника МВС Юрія Луценка. За відгуками колег, відзначається особливим цинізмом. 2008 року його прізвище пов’язували з фальшуванням справи проти слідчого ГПУ Віктора Сандиги, який викрив великі розкрадання, вчинені донецькими вугільними генералами з шахти «Макіїввугілля». Сандигу, слідчого із 22-річним стажем, Каліфіцький звинуватив у крадіжці… мобільного телефона заступника директора «Макіїввугілля», який проходив у його справах обвинуваченим. Слідчого звільнили з ГПУ, він ледве не опинився за ґратами. Лише доклавши титанічних зусиль, йому вдалося довести свою невинуватість.

СЕРГІЙ ВОЙЧЕНКО

Попередня посада: слідчий з особливо важливих справ ГПУ

Нова: перший заступник прокурора Івано-Франківської області

Услід за Каліфіцьким високу прокурорську посаду на Прикарпатті обійняв і слідчий з особливо важливих справ ГПУ Сергій Войченко. Саме йому Луценко «завдячує» своїм ув’язненням, адже той очолював слідчу групу, що займалася колишнім головним міліціонером. Войченко відзначився «диктантами» для свідків та перекручуванням їхніх показань, що з’ясувалося під час суду. Дивно, але в розділі «Призначення» на офіційному сайті Генпрокуратури не було жодного повідомлення щодо цього кадрового рішення.

На початку лютого в робочому кабінеті в Івано-Франківську на вулиці Грюнвальдській Войченку як відповідачу вручили копію позову Юрія Луценка до Федерального суду США: екс-глава МВС висуває звинувачення проти очільника Генпрокуратури Віктора Пшонки та кількох його підлеглих.

ВЛАДИСЛАВ ГРИЩЕНКО

Попередня посада: начальник управління криміналістики ГПУ

Нова: заступник прокурора Івано-Франківської області

Грищенка називають правою рукою Каліфіцького. Відтоді, як вони познайомились у Києві,Грищенко прямував за своїм керівником усюди. Коли Каліфіцький пішов на підвищення – очолив Головне слідче управління Генпрокуратури, Грищенка призначили начальником управління криміналістики ГПУ. Саме тандем Грищенко – Каліфіцький активно працював над продукуванням справ проти Тимошенко й Луценка. Щойно Каліфіцький отримав призначення в Івано-Франківськ, там-таки 20 жовтня 2011 року вигулькнув його заступником і Грищенко.

ОЛЕКСАНДР НЕЧВОГЛОД

Попередня посада: слідчий ГСУ Генпрокуратури

Нова: заступник прокурора Чернігівської області

Цей слідчий зробив стрімку кар’єру на політичних справах. Коли до нього потрапили матеріали щодо побиття у Верховній Раді нардепа Олеся Донія (27 квітня 2010-го під час ратифікації Харківських угод), він спустив усе на гальмах. Не реагував на клопотання його представників і врешті-решт так і не порушив справи проти тих, хто ледве не проламав нардепові череп. Мабуть, оцінивши вміння Нечвоглода правильно реагувати на ситуацію, його перевели з прокуратури Києва до Головного слідчого управління Генпрокуратури, де відразу доручили газову справу проти Тимошенко. Саме він був героєм постів Тимошенко в мережі Twitter: екс-прем’єр нагородила його компліментом за «лагідне прізвище». Одразу після того, як Тимошенко отримала вирок, Нечвоглода призначили (23 грудня2011 року) заступником прокурора Чернігівської області.

МИКОЛА ГРАБИК

Попередня посада: слідчий Служби безпеки України

Нова: керівник слідчого відділу СБУ Харківської області

Узяв активну участь у розслідуваннях, пов’язаних із процесами проти колишнього топ-менеджера НАК «Нафтогаз України» Ігоря Діденка, екс-головного митника Анатолія Макаренка, а потім безпосередньо керував слідчими діями в газовій справі проти Тимошенко. Після справи Діденка дістав звання майора юстиції. До Дня Незалежності старанному слідчому президент вручив орден «За мужність» III ступеня. А відразу після винесення вироку екс-прем’єрові Грабика взагалі було призначено на керівну посаду до Харкова – він очолив слідчий відділ СБУ області.

ПРОГНОЗ

Тиждень зі значною імовірністю припускає, що незабаром високі посади дістануть іще й інші дійові особи процесів колишніми високопосадовцями – нинішніми опозиціонерами, як-от держ­­обвинувачі у справах Тимошенко (Лілія Фролова, Михайло Шорін, Олександр Микитенко, Андрій Байрачний) та Луценка (Віктор Клименко, Дмитро Лобань та Євген Зінченко).

http://tyzhden.ua/Politics/42493

Клюєв - Януковичу: "Ты меня неужели разлюбишь..."

  • 17.02.12, 00:17
Люмпены продакшн, Вова Петров и Миша Парижанин при участии Леся Подервянского представляют: «Павлік Морозов» (сучасні хроніки). На заре ты мне сам не позвони...

УПА. Тактика боротьби

Вони йшли на смерть, не очікуючи пільг та пенсій. Вони йшли, щоб віддати своє життя трішки раніше, аніж чужинці заберуть його у їхніх матерів чи сестер. Десятки років потому цілі інститути наполегливо працювали над образом українського повстанця, послідовно перетворюючи його на подобу людожерської потвори. Свідки, очевидці подій, історики - проти брехні радянської та німецької пропагандистських машин у першій частині документального фільму - «УПА. Тактика боротьби»

Рекомендую bravo  Українцям чудовий файлообмінник, наберіть в пошуковику  "УПА" ... й отримайте ковток свіжого повітря без проблем торентом викачуючи чудові українські фільми.

http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=2776      -першоджерело українського в інтернеті

http://ukr-film.ucoz.ua/news/top_filmi_vid_sajtu/2012-01-12-138        -фільмотека українця


80%, 8 голосів

10%, 1 голос

10%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Як прибирають журналісток із політичної арени!?

  • 13.02.12, 09:02
Приїжджає Касяненко Наталка забігає, і кричить криком: «Поїхали, зараз тут будуть менти! Поїхали! Я стану на коліна! Пожалій себе! Пожалій дитину! Не думаєш про себе, не хочеш про себе думать?!
 

Для тих, хто про мене знає мало, або взагалі вперше чує, спробую коротко ввести в курс подій, бо далі мовчати, мабуть, вже й для самої себе небезпечно.  У 20 років я працювала у приватній газеті «Базар Медіа» сина начальника Гадяцької міліції Олександра Товстого. Провела журналістське розслідування стосовно корупції голови  Лохвицької райради, написала статтю «За ким плаче зона?», але із власником газети домовилися, і її зняли із друку.  Того ж дня я пішла з газети, але дала слово, що цей матеріал люди прочитають. Приватний підприємець із міста Лохвиці Олександр Цись дізнався про цю ситуацію, і, мабуть, пожалівши мене, передав через своїх друзів гроші на відкриття моє власної газети. Я за місяць відкриваю Полтавський обласний інформаційно-рекламний тижневик газету «Свобода слова». Беру пляшку горілки, їду до попереднього начальника, і кладу йому на стіл перший примірник із статтею, яку вони не надрукували, зверху на неї ставлю пляшку, яку він мені програв.  Газета для людей стала єдиним захистом, або й останньою інстанцією, куди можна звернутися за допомогою. Потім я вийшла заміж, народила дитину, але  не склалося, я розлучилася.

Як то кажуть на емоціях відкрила меблевий магазин і типографію. Десь було до мільйона кредиту у банках. Слава Богу, вже все погасила. Перший чоловік дуже багата людина, має завод метало-пластикових вікон, різного роду-характеру магазини, але жити у «золотій клітці», - не можу.

Гарних справ по області було зроблено дуже багато. Коли рейдери напали на Лохвицький ВАТ «Спирзавод» і люди пів року сиділи без зарплати, то я приїхала, зупинила роботу усього заводу, і вивела 700 чоловік, увесь колектив на вулицю, щоб заблокувати головну трасу області. До кінця тижня гроші виплатили  усім до одної людини, але проти мене, за блокування дороги, як ініціатора, прокурор Лохвицького району порушив справу, і за тиждень  вже й закрив.

У Гадячі, минулого року, вирішили закрити пошту, а це 200 робочих місць, і великий мінус для колишньої гетьманської столиці України. За три години, у телефонному режимі, коли вже приїхало обласне керівництво пошти, робити передачу майна, я привела до адміністрації до 1000 чоловік. Володимир Беседа голова Гадяцької адміністрації почав дзвонити до губернатора Олександра Удовіченка і кричати : «Ірма заблокувала роботу нашого апарату, які наші дії? Що нам робити?». Коли вони не повірили у мою серйозність, я привела на наступний день ще більше людей, прихав начальник обласного управління пошти Анатолій Хоменко і сказав : «Я дуже образився на Ірму Миколаївну, бо вона не вірно вказала моє ім’я на сайті «Полтавщина», але дякуючи їй, я вам залишаю вашу пошту!». На карті України, це єдиний поштовий центр, який оминула реорганізація.  Але й по цій справі проти мене прокуратура Полтавської області порушувала кримінальну справу за втручання у внутрішній процес реорганізації пошти, та не законне перебування на якихось засекречених територіях поштового приміщення. Я зібрала 8000 тисяч підписів проти реорганізації пошти, і віддала прокурору, - справа  «сама» закрилася.

Того ж  року, я у місті Гадячі балотувалася на міського голову, із семи кандидатів посіла друге місце. Якби, на той час, я погодилася увійти до Партії Регіонів то звісно, що була б, мером, але совість не дала цього зробити, та й люди б мене не зрозуміли. Ще за місяць до виборів помирає рідна сестра у 27 років через недбалість лікарів, це взагалі був удар такий, що передати словом складно.

Проходе після виборів місяць, голова Гадяцької адміністрації Володимир Беседа просить увійти до його страхової компанії «Аліко» і говорить своїм колегам «Если Ирма будет с нами, то круг в области сомкнётся». Я відмовляюся від їхньої пропозиції, і проводжу по цій страховій компанії журналістське розслідування. Знайшла чоловіка, жителя міста Гадяча Рахно Віталія, який продав усе своє майно, і вклав у цю компанію, йому обіцяли, що з часом дадуть великі кошти, він і себе застрахував, але чоловік загинув в автокатастрофі, і рідня обіцяних 100 тисяч, так і не отримала. Але річ не в грошах, та й життя людини не можна із цим мусором порівняти. Річ у тім, що шляхом примусу, усіх страхують, і від цієї піраміди не зміг втекти жоден керівник району. Система така, ти платиш десять років поспіль по 5 тисяч гривень, а потім тобі обіцяють дати 200 тисяч, або, якщо ти загинув то «відразу».  Коли Володимир Беседа дізнався, що я готую цей матеріал, арештовують людину із якою я мала певні стосунки, не буду брехати, тому пишу як є, рано чи пізно воно вилізе. Тож, арештовують дуже дорогу для мене людину Репецького Євгена, який побив п’ятьох міліціонерів за розповсюдження наркотиків, але його навіть не за це відправляють в СІЗО, а за крадіжку конденсату, до якої він абсолютно не має ніякого відношення. Він ніколи не дивився в зуби жодному чиновнику, жодному політикові, завжди був у гарній формі, і таких людей, як він, мабуть, вже й не буде.  У мене почалася паніка, я продаю магазин, тобто весь товар, що в ньому знаходиться, віддаю під заставу свій автомобіль, проплачую усім кому можна, і кому не можна, але нічого не можу вдіяти, гроші летять, а результат - нуль.

7 серпня, дзвінок, дзвонить один чоловік, говорить, що зі мною хочуть зустрітися, погоджуюся на зустріч, приїжджає  Юрій, це такий собі маленький ахметов при партії Регіонів, і говорить :«Володимир Беседа дасть грошей стільки ти скажеш, завтра привезу 15 тисяч доларів, не пиши про страхову компанію. Або можемо обміняти на Репецького, у нас гарні стосунки із генералом ».  Я не дала відповіді у перший день, але сказала, що подумаю стосовно Репецького.  Передаю цю інформацію Репецькому, він категорично відмовився від цього обміну. Я й знала що він так скаже, бо це дуже вольова людина.

Все так навалилося відразу, що не знала куди бігти. Стаття  вийшла, Беседа планував балотуватися до ВР, але його рейтинг впав так після цієї статті, що вже ніякі гроші повернути минулого не зможуть. Його кандидатуру не погоджують від партії Регіонів, замість нього погодили начальника КРУ у Полтавській області Кривошея. Я також вирішую для себе балотуватися у цьому ж окрузі, газета проводить опитування по усім кандидатам і мій рейтинг засвітив майже 70 відсотків, коли у них по 7-10 відсотків.

Знову забігаю на перед, бо усього написати звісно що не можна. Доки намагаюся врятувати Євгена, мені розповідають про дівчинку Вікторію Санжарівець, яка сидіть у тому ж СІЗО, на неї також повісили вбивство афганця. Звертаюся до усіх інстанцій, але нічого не вдається, відбуваю усі суди, одна лишень поїздка 500 гривень. Євгеній Захаров Харківський правозахисник слова Богу профінансував адвоката. Підключаю телебачення, знущання над дитиною показують по усіх каналах, організовую біля ГПУ мітинг, до справи долучається депутат ВР Володимир Стретович, і дівчинку відпускають на волю, а головного міліціонера по Полтавській області Олександра Рудяка звільняють. Через певних знайомих мені передають, що він мені цього, так просто, не подарує. Я змовчала! Продовжую працювати, але грошей стає все менше і менше, бізнес тримається на плаву, мене помічає приватний підприємець із Миргорода, який запропонував свою фінансову підтримку, але попросив, щоб я його врятувала від рейдерів, які забирають його семикілометровий ставок. За тиждень, прокуратура Миргорода перекинула верх дном його минуле, і порушила кримінальну справу за бійку, про яку важко комусь і пригадати. Потім він їде до мене на зустріч, щоб сказати про те що відбувається, і біля кафе, хтось влазить в його автомобіль і викрадає барсетку із десятьма тисячами гривень та документами. Я терміново везу його до Стретовича, депутат бере справу під свій контроль.

Цього ж дня я зустрічаюся із своїми друзями в готелі «Україна» у місті Києві, і пропоную організувати «Рух простих людей на Межигір’я» про все це викладаю в Інтернеті, люди підтримують.

Але і це ще не все, щоб повалити режим Януковича, я роздала 1000 дисків «Фильм про Януковыча». І це не через те, що ви усі думаєте П-І-А-Р, а через те, що вже жодна нормальна людина не може жити в державі, яка небезпечна для їхньої дитини.  

І зараз, я все ж таки напишу те, чого дуже не хотіла писати, щоб не зіпсувати власний авторитет, але мушу написати, бо може статися біда.

Два місяці тому, до мене телефонує попередній голова Гадяцької адміністрації Ірина Гулей, і говорить: «Ірма, я не хотіла тобі говорити, але тебе хочуть посадити. Міліція запускає слух, що тобі підкинули наркотики!!! Не будь дурною, тікай, ти знаєш, як моєму братові підкинули не гірше за мене! Тікай, Богом молю…». Сказати чесно, я не повірила. Через годину телефонує сусідка по магазинах Жилізняк Марія: «Ірмо Миколаївно у вас все добре?... Мені сказали, що вам підкинули наркотики у квартиру». Я насторожилась. Наступного дня до мене телефонує заслужений громадянин міста Гадяча депутат міської ради Олексій Клочан «Ірма, вони не дадуть тобі прийняти участь у виборах, пошануй мій досвід, вони тебе, або вб’ють, або посадять!!! Гарний політик-мертвий політик!!!А ти гарний!!! Я тебе прошу, подумай про себе! У тебе немає такої охорони як у Юлі!!! Тебе вб’ють і не замітять! Ніхто і не згадає про тебе! ». 

І про те, що мене начебто посадили, почала гудіти уся Полтавська область, журналісти, правозахисники, прості люди - обривали телефон, але я не могла зрозуміти звідки пішла така інформація. Світлана Гейко журналістка «Полтавської думки», навіть  валізи зібрала, щоб їхати до мене у СІЗО, бо у мене був вимкнутий телефон. Я просила усіх журналістів не піднімати публічно цієї теми, бо боялася, що людина, яка мене не знає, може подумати, що я маю зв'язок із наркотиками.

Але є і думка про те, що це просто спрацювала на користь мене невдала політехнологія, бо я не сказала основного. 16 січня я була у Києві і два політологи, які видвигають свого мажора в тому окрузі де і я балотуватимуся (якщо ж не посадять),  запропонували мені 100 тисяч доларів. Це гроші за те, що я не буду цього року балотуватися до ВР,  увійду в їхню партію і своїм авторитетом та газетою підтримаю їхнього кандидата. Я тиждень думала, мені дуже хотілося взяти гроші, вже й друзям сказала, що візьму гроші, але коли дійшло до діла, то не змогла, жаль стало своєї праці, і своє фамілії.

Учора ж, я спокійно пишу у Фейсбуці, хоча не дуже спокійно, бо подзвонила мама і сказала, що дуже поганий сон бачила, а потім ще й сестра добавила, що також бачила ще страшніший. Я трішки до снів прислухаюсь,  бо у нашої родини вони, не підводять. Я вже не знаю стільки то було часу, чи вісім вечора, не знаю. Дзвонить до мене депутат від партії ВО «Батьківщина» Наталка Касяненко

-         Ти де?

-         На квартирі!

-         Де дитина?

-         Біля мене, що знову сталося?

-         Забирай дитину, і їдь до мене!!!!

-         Слухай, ви знову панікуєте!

-         Ні! Ні! Ірма!!! Це не паніка!!! Я зараз приїду!

Приїжджає Касяненко Наталка забігає, і кричить криком: «Поїхали, зараз тут будуть менти! Поїхали, я стану на коліна, пожалій себе, пожалій дитину! Не думаєш про себе, не хочеш про себе думать, подумай про дитину!». Дитина починає плакати : «Мама поїхали, мама поїхали, мама поїхали !!!»

-         Та що сталося? Не панікуй, у тебе паніка, мені вже два місяці обіцяють наркотики підкинути, по вашим слухам я вже два місяці в СІЗО!!!

-         Не віриш, на трубку! Балакай!

-         Ало!

-         Ірма, це Леся

(Леся це жінка, яка працює на міліцію, підкидає наркотики, підсовує хабарі в основному за земельні ділянки сільським головам, якщо бути чесною, то ми із нею великі вороги, але за щось вона мене, мабуть, поважає, але це окрема тема.)

- Я зрозуміла! Зараз їду!

Я швидко збираю речі, ми при сусідах самі опечатуємо квартиру і тікаємо. Ось і вся історія.

По дорозі, я набираю до свого товариша Віталія Манька, кажу що сталося, він добу не спав, і мабуть й досі людина не спить,  шукає тих, хто мені допоможе. Він на ноги підняв мало не увесь світ.

 Зранку подзвонила  Олександра Кужель, хоча я не думала, що вона кинеться на порятунок, бо по відношенню до неї, я, свого часу, повела себе не дуже гарно.  

Можливо і з помилками написала, але написала, все, що думала, бо не знаю, що буде далі. За себе не хвилююся, а дитини жалко.

Ірма Крат 
http://blogs.korrespondent.net/users/blog/irmakrats/a57394