"Зворыкин-Муромец" - это фильм о жизни, любви и страстной работе человека, посвятившего всю свою жизнь мечте.

Владимир Зворыкин родился в 1889 году в Муроме. В маленьком уездном городе в нeм пробуждается интерес к технике. Молодой Зворыкин едет поступать в Императорский Технологический Институт в Петербурге. В годы Гражданской войны он понимает, что не может оставаться в Советской России и собирается эмигрировать в Соединенные Штаты. Для этого он добирается в Омск к Колчаку и, получив задание – закупить оборудование для радиостанции, отправляется северным путем, через Архангельск, в Америку. Будучи человеком слова и чести, он возвращается в Сибирь, фактически совершив кругосветное путешествие – через Японию. Вернувшись, Зворыкин снова уезжает в США, и на этот раз - навсегда. После нескольких лет обретения себя в чужой стране, он обосновывается в Принстоне, получает работу в корпорации RCA, и патентует свои главные изобретения – иконоскоп и кинескоп. Первое служит для передачи изображения, второе – для его приема. Начинается телевизионная эра.
Рассказ Леонида Парфенова о Владимире Зворыкине проходит по всем ключевым для героя местам по ту и эту сторону океана. Знаковые эпизоды биографии изобретателя реконструированы с помощью актеров.

Реальний дефіцит держбюджету України в 2011 році удвічі перевищив офіційні дані, оприлюднені Кабміном. При визначенні дефіциту не були враховані бюджетні витрати майже на 22 млрд гривень.

Про це заявив завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Молдован у коментарі тижневку "Дзеркало тижня. Україна".

За словами експерта, попри те, що в 2011 році до державного бюджету України було мобілізовано на 74 млрд гривень, або 30,7%, більше, ніж 2010 року, дефіцит бюджету все ще залишається досить значним.

Офіційно Міністерство фінансів анонсувало, що за підсумками минулого року він становив 23,6 млрд гривень, або близько 1,8% прогнозованого ВВП.

Насправді ж реальний дефіцит бюджету (з урахуванням витрат на капіталізацію ПАТ "Родовід банк" у сумі 4 млрд гривень, ПАТ "Державний ощадний банк України" у сумі 0,6 млрд гривень, ПАТ "Укргазбанк" у сумі 4,3 млрд гривень, поповнення статутного фонду НАК "Нафтогаз України" у сумі 12,5 млрд гривень та невиконаних бюджетних зобов’язань в обсязі 9,3 млрд гривень) сягнув 45,4 млрд гривень, або 3,6% від прогнозованого ВВП.

"Це, звичайно, менше, ніж дефіцит 2010 року, проте це досить високий показник на тлі значного збільшення доходів бюджету та стриманої динаміки зростання видатків", - зазначив експерт.

Високі показники дефіцитів характерні сьогодні для багатьох країн, хоча більшість із них у 2011 році все ж таки зуміли скоротити його до рівня менш як 3%. Але навіть попри високі дефіцити, ці країни (і навіть Греція) зуміли досягти торік  додатного первинного сальдо бюджету (сальдо доходів і видатків бюджету без платежів з обслуговування державного боргу), тоді як в Україні цей показник залишається від’ємним (22,3 млрд. грн., або 1,8% ВВП). Це свідчить про те, що поточні доходи та видатки уряду й досі залишаються незбалансованими. Власне, через це минулого року уряд продовжував здійснювати активну боргову політику: запозичення до державного бюджету у 2011 році було здійснено в обсязі 80,7 млрд. грн., що в 1,6 разу більше, ніж обсяг погашення основної суми боргу.

Тож у 2012-му Кабінет міністрів опиниться в значно складнішій ситуації. Зростання доходів бюджету, навіть за оптимістичним сценарієм розвитку подій, буде мінімальним. По-перше, цього року спостерігатиметься значне уповільнення темпів зростання економіки, а відповідно, й доходів бюджету. Кон’юнктурне зростання ВВП у 2011 році, зумовлене збільшенням виробництва в чорній металургії та високим урожаєм, себе практично вичерпало, а внутрішні чинники зростання є досить слабкими. Економічні реформи 2010—2011 років не призвели до значного поліпшення бізнес-клімату в державі: ні вітчизняний, ні іноземний бізнес не бажає розвивати свою діяльність в Україні. По-друге, зниження рівня інфляції зменшить обсяг інфляційних доходів держбюджету. По-третє, доходи бюджету від боротьби зі схемами мінімізації оподаткування також не безмежні. Все, що можливо було перекрити, контролюючі органи в 2011 році вже перекрили завдяки ухваленню Податкового кодексу. По-четверте, «намалювавши» занадто високий показник зростання ВВП, влада (не лише уряд, а й місцеві органи влади) заклала торік надмірно високу порівняльну базу для нинішнього року.

На видаткову частину бюджету додатково тиснутиме триваюче зростання платежів на погашення та обслуговування державного боргу: 2012 року загальні виплати за державним боргом становитимуть 89,3 млрд. грн., з яких 30 млрд. грн. — платежі з обслуговування державного боргу, 59,3 млрд. грн. — з погашення. Крім того, враховуючи, що нинішнього року відбудуться парламентські вибори, а реальних досягнень в уряду не так уже й багато (особливо у справі проведення реформ), у другій половині року Кабмін, очевидно, спробує значно збільшити соціальні видатки. Адже людям цікаво, чому після двох років «активних реформ» і «рекордного зростання економіки» в Україні не збільшуються ні базові стандарти, ні заробітна плата, ні зайнятість (у реальному вираженні).

За ситуації, коли доходи і видатки бюджету опиняться під значним тиском, а доступ до боргових ресурсів буде заблоковано, проблеми державних фінансів стануть активними чинниками економічного охолодження.

повністю читати тут:
Держфінанси України: загрози посилюються
Олексій Молдован «Дзеркало тижня. Україна» №6, 17 лютого 2012
http://dt.ua/ECONOMICS/derzhfinansi_ukrayini_zagrozi_posilyuyutsya__druga_hvilya_ekonomichnoyi_krizi_v_ukrayini__mozhe_buti-97462.html

Фото activsolarat.colocall.com

Державний "Ощадбанк" в 2011 році виділив 2,6 млрд грн інвестицій на розвиток сонячної енергетики. Таким чином держава проінвестувала більше половини введених у дію в минулому році 100 МВт потужностей сонячної генерації.

Це більше, ніж за той самий період на свої виробничі потреби одержали всі обленерго країни, разом узяті (йдеться про суму в 2,5 млрд. грн.).

За даними Ощадбанку, середня ставка кредитування суб'єктів енергоринку склала 13-14% річних.

Нагадаємо, що головним виробником сонячної енергії в Україні є компанія Activ Solar, контрольована Андрієм Клюєвим.

Відзначимо, що в 2011 році встановлена потужність електростанцій, які використовують відновлювані джерела енергії, 2011 року збільшилася більш як у 2,5 разу. В основному за рахунок сонячних електростанцій Криму, потужність яких зросла з 3,5 до 185,7 МВт, тобто в 54 рази. На три чверті підвищилася потужність вітряних установок — до 133,9 МВт.

Проте ефективність таких електростанцій виявилася вкрай малою. Сонячні станції виробили 30 млн. кВтбч, що становить 0,7% загального споживання електроенергії Криму (понад 4 млрд. кВтбч).

в Україні тариф для сонячної енергетики — найвищий у Європі і становить понад  5 грн. за кВтбгод. І сонячним станціям такий чудовий тариф установили аж до 2030 року. Це приблизно у вісім разів перевищує нинішню ціну на «Енергоринку». Плата за це «задоволення» перекладається на енергоринок України, а в підсумку — на промисловість і кінцевих споживачів.

На цьому тлі жителі країн ЄС виглядають нецікаво: вони безперервно вимагають від місцевих сонячних енергостанцій різкого зниження тарифів на електроенергію. Хоча тарифи там і так удвічі-втричі нижчі від українських. І нікому на думку не спадає «гарантувати» їх до 2030 року. Навпаки, у низці країн дуже навіть сумніваються в збереженні всіх пільг до кінця поточного десятиліття. Чехія, наприклад, уже скасувала такі пільги, оскільки вважала, що подібного навантаження на енергосистему її економіка не витримає.

Проте в Україні «сонячний» бізнес (тих самих Клюєвих?), мабуть, розвивали по повній. То держава «подарує» 200 млн. грн. Запорізькому заводу напівпровідників. То безоплатно збираються побудувати лінії електропередачі…

Не можна не зазначити й такого моменту: вітрова та сонячна електроенергія має властивість пропадати саме тоді, коли в ній є максимальна потреба, тобто в погану погоду чи морози. Це сповна відчула на собі Європа в період цьогорічних погодних катаклізмів. Тому в Євросоюзі вже давно діє правило: кожен кіловат потужності відновлюваних джерел електроенергії має бути підкріплений резервними потужностями.

Пропозиція розглянути подібну вимогу стосовно України викликала просто жах — як можна?! Навпаки, «у найближчі п’ять років НАЕР не наполягатиме на обов’язковому встановленні джерел регулювання потужності на споруджуваних об’єктах вітро- і сонячних електростанцій. Нині інвесторів не зобов’язують установлювати джерела регулювання потужності, оскільки це загальмує інвестування в цю сферу». Просто і дохідливо…

Подробиці читайте в свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна» у статті Ігоря Маскалевича «Сонце, дроти, Європа»
http://dt.ua/ECONOMICS/sontse,_droti,_evropa-97458.html

Ю. Ніколов, О. Шалайський «Дзеркало тижня. Україна» №6, 17 лютого 2012

Останніх півтора року українські чиновники перебували у вкрай незручному становищі. Ухвалення в липні 2010 року нового закону про держзакупівлі оголило їх до непристойності. Сотні українських громадян заглибилися в читання оновленого «Вісника держзакупівель», регулярно вивуджуючи з нього корупційні діяння влади. Тендери скасовувалися десятками. Так жити було неможливо.

Відтоді чиновники шість разів пробували змінити тендерне законодавство в частині закриття його від спільноти. У червні 2011-го вони відсвяткували перший успіх: тоді в безконкурентну «закупку у одного учасника» загнали тисячі тендерів. Але до повної перемоги залишалося ще далеко. Червневий закон почав діяти у жовтні, і практика показала, що закрито далеко не всі дірки. 

Тож уже в грудні Кабмін вносить новий законопроект (№9634), і 9 лютого парламент класичними 246 голосами його ухвалює. Після ухвалення закону в цілому «Вісник держзакупівель» можна закривати. Корупції там не буде. Тепер там узагалі нічого не буде.

Якщо відкинути лушпиння, то головний сенс акції звівся до виведення з-під дії закону про держзакупівлі всіх (!) підприємств, а саме: держпідприємств, комунальних підприємств, казенних підприємств, госптовариств із держчасткою понад 50%. Виняток — монополісти і закупівлі, які проводяться за бюджетні гроші. 

***
Прочитати статтю повністю можна тут:
http://dt.ua/POLITICS/tenderi_v_ukrayini__z_shiroko_zakritimi_ochima-97479.html

Ольга Сумська почала думати про переїзд до Росії (о Боже, як ми без неї!), а все тому що її зацькували. А зацькували її  “томущопослідовна”. Давайте подивимося як швидко Оля може кардинально поміняти свої переконання.

Ще два місяці тому вона співчувала, переживала і звичайно ж даваа про це інтерв’ю, бо як можна переживати без інтерв’ю?

Цього тижня артистка підписала листа, у якому підписалася під тим, що Тимошенко насправді ж ніяка не мучениця, а аферистка. А як же переживання і голосіння, які були до цього.

І тепер пані Ольга говорить про те, що народ не може прийняти її громандську позицію. Проблема в тому, що те, що вона називає “громадською позицією”, насправді кхм … підійду здалеку… безпринцине пристосування до політичних реалії. Які можуть бути принципи і позиції, якщо вони так швидко змінюються?

Автор Marmuletka
http://ragu.li/?p=2476

***
Є принципова різниця між підписанням коллективних заяв на підтримку когось та на шельмування.
Останнє: це суто кдб-ський світогляд про порядність і мораль.

Взагалі, це дуже добре, що з"являються за допомогою Германіхи такі листи, які показують українському народові справжнє людське обличчя тих, кого раніше за недостаньою обізнаністю шанували.
Завдяки цьому листу я нарешті зрозумів, чому відомий український режисер Юрій Іллєнко наприкінці життя раптом перестав спілкуватися зі своєю першою дружиною Ларисою Кадочниковою (вона також приєдналась до підписання цього листа ганьби за інфо ЛБ). Його поведінка була настільки жорсткою та демонстративною (він з нею навіть відмовлявся здороватися), що на багатьох з кінобомонду це справляло шок. Причина була і виявилася дуже банальною: Іллєнко дізнався, що його перша дружина регулярно "стукала" на нього в КДБ.

Колишній зек 66-річний Михайло Данилевич живе в селі Лісова Лисіївка Калинівського району Вінниччини. На Водохреще снідає смаженою рибою та пшоняними голубцями.

— Янукович такого не їсть. Коли сидів із ним на зоні, то вгощав нас копченостями, курми, голландськими сирками, — згадує Михайло Іванович. — Такі посилки йому два рази в місяць висилали. Мене нанімав, щоб я їх забирав на свіданке. Казав: "Там передачки привезли. Бери єзжай". Чекав ті посилки, як Бога. За привозку платив 200 рублів. Янукович ніколи не ходив у мєстний магазін. Тільки раз зайшов, бо йому було інтєрєсно, шо там продають. Якщо йому було шось треба, то когось посилав.

Михайло Данилевич відбував покарання у Стрижавській колонії за крадіжку в 1970-х. У той час у цій колонії Віктор Янукович півроку відбував за хуліганство. У департаменті з виконання покарань підтверджують, що Михайло Данилевич сидів. Про Віктора Януковича говорити відмовляються.

— Помню день, як його привели в чорній робі. На вид така нова, аж блищала. А на ногах добротні ботінки. Тримав невелику трапчасту сумку. Наші главні по секції предупредили його зразу: "Живи, мужик, приобщайся до нашого общества. Нікуди не влазь без вєдома". Так він і робив. Мився, їв у столові з усіма ту гречку, рис, помідори і фрукти на праздніки. Але був сам по собі, тримався подалі від усіх. Мав тільки двох прибліжонних до себе — один за квартірну кражу сів, другий — карманщик. Таких поважають на зоні.

На ліве око натягує стару в'язану шапку, щоб сховати синяк.

— А це осьо чаркували. Побився з Боцюном (прізвисько товариша. — "ГПУ"), рана свіжа. Губу розбив мені. Но йому тоже досталося, — витирає обличчя брудними пальцями. Під нігтями — бруд.

— У колонію Янукович набрав книжок, зошитів і ручок. Багато читав. Детективи любив. Весь час комусь пісьма писав. Із ним часто совєтувався хазяїн зони Банюк.

Янукович не працював у колонії. Замість себе посилав інших. Платив їм кілька рублів у місяць. А зараз такса — 25 гривень. Не знаю, як він, а я любив робити на тій пилорамі чи на свіданкє. У мене так день бистро збігав. Усього навчився: я і столяр, і жестянщик, і токар.

У Стрижавській колонії Януковича прозвали Хамом. Був вспильчивим. Хтось почне його за душу брати, якесь слово проти нього, він грубо відкаже. Скаже коротко главним зекам по секції: "Я его накажу вечером!". Із тим потім розбиралися. Наказують просто — додавали до роботи ще двоє суток.

Наші ліжка розділяли дві тумбочки. Якось позичав у нього 350 рублів. Збрехав, шо в нарди програв, а на них купив горілки, щоб із хлопцями посидіти. Тоді в нас на зоні горілку гнали. Федорович таку не пив. Йому привозили її в коробках. Тоді так і не віддав свою позичку. Він і не просив тих грошей. Йому кожного разу привозили дві пачки грошей, купюрами до 50 рублів.

Щомісяця його відвідували друзі. Одного разу приїхала чорнява дама, така нафуфирена, з сумочкою. Так ніхто й не узав, хто вона. Ну, точно не його жінка.

Просить позичити 10 грн на цигарки.

— Зараз прямою наводкою в магазін, — облизує губи. — Щоб десь зустрів Федоровича, не впізнав би мене. Я попросив би в нього пенсію. Два роки не можу її оформити, бо паспорта мусора десь потіряли. Комусь дрова порубаю, комусь сіно скосю. На те і живу. За крадіжки відсидів 32 роки.

— У бідних я не крав. Уже сім років, як нічого не краду. Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/people-newspaper/_na-zoni-pozichiv-u-yanukovicha-350-rubliv/422490">Gazeta.ua</a>