Нехай надалі більш ніхто не знає
- 12.08.14, 20:52
Никто не знает, как мне ***ово.
Янка Дягилева
Веди рядок за обрій, виднокрай,
Радій, як світлофорить жар майорів,
Оспівуй спокій квітів і не дбай
Щоб хтось проник в душі таємні схови.
Всім байдуже, чи ти на самоті,
Чи осінь патріарха, ніч імперій
Всередині. Слова рви саме ті,
Щоб їх букет був краще біжутерій
Буденних жертв, сумної прози вправ,
Що серед рим шукають люди? Свята!
Легені вільним подихом розправ
Де в думах виноград, часник і м’ята.
Пообіцяй сп’яніння, зелен хміль,
Заводь пташок рипучі геть платівки,
Чатуй нестерпно синню звідусіль,
Де сонця обладунки вогнетривки.
Тлумач таємну мову змахів крил
Метеликів. Складай родинне древо
Всіх гарбузових родичів. На схил
Бджолиних клопотань зійти не гребуй.
Хай вітер тиця по-щенячі ніс
Та вірш пливе по гладям паперово,
Читач не мусить бачить суму-сліз
Не псуй фієсти тим своїм «***ово»!
6
