Про співтовариство

Прочтите "Цели и правила сообщества". Стоит важной заметкой.
Я знаю, что почти все пишут стихи.Зачастую просто*В стол*. И у вас есть стихотворения любимых авторов.Многие пришли к этому через какую-то стихию, что наталкивает на жгучее желание выразить себя в стихах.Мне интересны ваши стихи.И я верю, что каждый человек уникален.Надо разжечь эту искру поярче.Пусть мы у неё согреемся.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Стих_и_я

кохання ми не помічали...

кохання ми не помічали...
тоді чому, у чому річ -
твоїми карими у ніч
я очарований очами

і погляд твій як зустрічаю -
я чую відчай, біль розлук,
торкання легке наших рук
віолончельних струн печалі,

вуста в благальному мовчанні -
ні пари зайвих слів між нас
ми не зронили в стрічний час...
кохання ми не помічали.

а у душі все нездоланні
бажання, пристрасті і сум -
у лабіринті мрій і дум
незриме наше те кохання.

і нерішучо, у ваганні
торкнусь вустами твоїх уст
і поцілунками уп"юсь
в безсонній ночі до світання -

зустрінем ми яскравий ранок
в обіймах ніжності і сну.
веселий янгол розгорнув
над нами обрії кохання...

прощание на перроне... (N*****)

  • 21.09.15, 14:48
не уезжай, скажи мне что-нибудь...
как горячи в объятьях наши руки!
и в этот миг, в последний миг разлуки,
прошу тебя, скажи мне что-нибудь.
постой, зачем, куда же так спешить -
давай  вдвоём из сердца вырвем злобу.
ещё не поздно, час ещё не прОбил...
постой, зачем, куда же так спешить -
неужто всё так плохо, безнадежно,
нам никогда не возвратить любви?!.
...сказала ты:" ...любви не будет прежней -
поцеловала. - ...больше не зови..." -
потом смотрела грустно из вагона...
и время шло...и заскрипел состав,
и постепенно набирая скорость
умчал как вор, смеясь стеклом оконным,
унёс тебя сквозь холод ночи в даль...

2012р., вересень 2015р.

віршування в окупації.

43. мріяне слово.

...отак спаде слово
і піде воно коридорами мови
допоки не знайде собі місце
із високим вікном, у яке
зазирає місяць і зорі заходять
розповісти аби
всілякі дивні історії Всесвіта
і ранкова зоря завжди вітається гомінкими птахами
і сонечко вдень
світло і тепло усміхається новому слову
що замріяно дивиться з підвіконня
милується степом і річкою гаю...

а потім заходили гості -
дивакі невгамовні, безцеремонні
влаштовують бал маскарадний
з феями, ельфами
чаклунками і чаклунами
з чортами і янголами
з матронами, донами і мадонами
і лицарями без докору і страху
і блазні грали на мандолінах
гітарах і скрипках
дмухали в труби, в сопілки
щодуху в блискучі фанфари
били у бубни і барабани
і танцювали, звеселяючи натовп
всілякого іншого люду, якого набилось
в затишне місце з високими
і просторими вікнами замку
і пуляв салют
і гриміли оркестри
і кружляли у танці містични дами і кавалери
принцеси і принци, королі, королеви
у масках казкових драконів споглядали це дійство
обмахуючи пир"їнними віялами обличчя
маніжно прихилялись
і перемовлялись тихо про щось один з одним
ховали за віялами обличчя
які і так вже було не впізнати у масці... -
і все те
тонуло у квітах
лилося рікою вино
ломились ряди від їства
над усім панувала
пишна, чепурна, розкішна
ошатність
кохання -
безтурботне, веселе, світле і чисте! -
огортало душу і серце
підхоплювало цей світ і підносило до небес -

і слово нове спадало
і йшло коридорами замку мови
допоки не знайде собі затишне місце
з високим просторим вікном до волі...

Я и...

Это что-то вроде записок Л.Г.
о своей повседневной жизни.
***
Я И ЖЕЛЕЗНАЯ ЛОГИКА.
С обеда, мол не мыл посуду,
Ты б не ворчала на меня.
Я ж борщ на ужин есть не буду?
Чего же мыть тарелку зря?
***
Я И ПЫЛЕСОС.
Изогнут, чисто знак вопроса,
Звоню жене на телефон:
- Захвачен шлангом пылесоса,
Как с сыновьями Лаокон!
***
Я И ПЕРЕМЕННЫЙ ТОК.
В розетке что-то зашипело.
Я крышку снял и внутрь полез.
Отвёртка вправо, а я влево...
Теперь лежу сознанья без.
***
Я И РАЦПРЕДЛОЖЕНИЕ.
В рубашек глажке скорость множу:
Манжеты, грудь, воротничок.
Рукав не глажу, спинку тоже,
Всё это скроет пиджачок.
***
Я И КАТАСТРОФА.
Подъезда двери распахнулись,
Соседский вылетает пёс.
И с лаем, матом, мы столкнулись.
А я в пакете яйца нёс.
***
Я И НЕ ДОБРОЕ УТРО.
О, как же ты несправедлива!
О, как ко мне жестока ты!
Компот сварила б с чернослива...
Подала б хоть стакан воды...
***
Я И ОЖИДАНИЕ ОБЕДА.
Я холодильника глубины
Который час хочу познать.
Там пиво, сало и маслины...
И ты на кухне. Твою... Эх!..
***
Я И ОБИДА.
Трындеть подружкам, муж "безрукий"-
Жены любимая из тем.
Тогда ответь, моя старушка,
А чем же я чешусь и ем?
***
Я И НЕДОПОНИМАНИЕ.
А может я стихи слагаю
Во сне, а может я пою,
А может я... Да сам не знаю!..
А ты твердишь одно- храплю.
***
Я И МИР ПРИРОДЫ.
Я паучка кормил всю зиму,
Когда весной, однажды, вдруг...
Ты, пылесос, крик: - Паутина!..
Исчез в трубе мой мелкий друг.
***

Корона

                               Стихи в ответ М.Б.

Я спел бы, но не знаю сколько лет
Вам Бог уже отмерил и отмерит,
Я в стройность Ваших ног готов поверить
И даже тень от них рукой измерить,
Которую роняет лунный свет,

Я Вам во сне дарил осенний лист,
Но наяву мы не увиделись ни разу
И осень в Вашу жизнь роняет стразы
Печальнее непризнанных алмазов,
Как в ювелирах заскучавший пианист,

Пусть не у Вас останется в судьбе
Мой профиль утром в полумраке зыбком
И молодости первая ошибка,
Счастливая – несчастная улыбка,
С инициалами прекрасной Т. и Б.,

Чтоб с титулом графини не скучать,
Она шутила о любви в наследство,
Но босоногое в ответ смеялось детство,
И обучалось — первое кокетство
Графиней Любецкою величать,

Что титулы, осколки прежних дней,
Вы редко с красотою совпадали
И в зеркале собою украшали
Наперечёт все женские печали
Придворных престарелых фей,

Смеялась ли над титулом она?
До слёз, до умопомраченья,
Потом мы ели хрупкое печенье
И титулы теряли всё значенье,
И были сладкими печенье и Весна,

Мы ночью с ней смотрели на свечу,
Всю в ореоле золотого цвета,
И только утром я узнал с рассветом –
Её Любовь короновала светом,
Крылом коснувшись к каждому плечу,

Есть титулы земные у людей,
Подарок королей и кардиналов,
Но если женщину Любовь короновала,
Она есть  светоч нам не видимого бала,
Её корона выше всех царей

Автор: Геращенко Сергей Иванович
             Sengey
             14 - 20.09.2015

Игра с букаффками 22. Переврушки

*
ГЛАЗ.Е.Т- замочная скважина через которую Елена Тихомировна подсматривает за соседями (коммунальн.)
*
ОС.АДОК- маленький спец. ад для особо избранных
*
ШУТ.ОЧКА- любитель писать на стенках общественных туалетов 'смешные' шутки
*
МУЛИ.НЕ- твоя кобра дома!?.. (сос. вопр.)
*
ЯН.ТАРНЫЙ- Ян дошёл до кондиции! (рест.)
*
САМ.УРАЙ- да не хочу я глотку драть, флажком махать, ура орать (антидемонстр.)
*
ВЫ.ГОДНОЕ- кастинг фотомоделей
*
Э.СТАКА.ДА- эй, стакан давай! (сокр. заст.)
*
СУБОРДИНАЦИЯ- послепятничное нарушение координации в субботу (мед. терм.)
*
ЛАВОЧНИК- вулканолог
*

Суботнім ранком

Не лежи, як боби,
Вересневого ранку
Пікінесу зроби
Краще ти вишиванку
І залиш свій фейсбук
Буде ще днів холодних
Для облич наших й рук
Сяють сонця безодні
Що, мізерні грошІ?
Ринок баб незворушних?
Нумо, купим мерщій
Запашних теплих грушок!
І провітримо сплін
По паркам і алеям
Завтра? Ну і чорт з ним!
Білі хмари-лілеї
Квітнуть щиро на тлі
КобальтОвого неба
Ми підемо із тіл
Тихо і не ганебно
Клен спіймав дивну мить
Замилуваний: «Врода!»
Бо у сквері сидить
Та мадонна з айподом

Не гадай



Красавица, дурнушка или модная,
Но только, если с картами на "ты"
То настежь сердце столь давно голодное, 
Ведь ты же знаешь чуткость наготы.

Прочь карты! Сплошь везет в них невезучим
В том, искреннем и все же потайном.
И перестань надеяться на случай,
Ступай туда, в мир бликов за окном.

По секрету)

Позвонила мне подруга,
Говорит, мол,-- Выручай! 
Тут, в гостях, два новых друга,
Притащила их на чай,

Но я их совсем не знаю,
И немножечко боюсь...
Что здесь делать...выручаю,
Тоже в гости к ней тащусь.

Одного околдовала.
Стала интересоваться,
Если сердце закачало, 
Тяжело в любви признаться? 

Ведь мужчина должен первым
Все дарить цветы, подарки... 
В общем, действовать на нервы,
Руки распуская в парке.

Он сказал мне по секрету,
Что открыться ОЧЕНЬ страшно,
Даже если с сигаретой,
Пить, чтобы "сносило башню".

Ничего не помогает...
Даже если всяк маячит.
А мы принцев ожидаем.
Смелых. И коня в придачу.

Експрес "Сади - ..."

Прямий експрес крізь листопад
Кінцевий пункт не знати краще
Проміння сонячне - ледащо
Все слабше гріє схудлий зад
Галюцінуючих садів
Осінній тріп їх сонно-кволий
Від цукру звільненої коли
Закрутить в колір листя злив
Такий невимушений жарт
Пелюсток жовтих левітацій
І вітер просто з Мису Акцій
Несе листів картярський фарт
І напіврозпаду Ван Гог
Всі скуштував відтінки охри
І пильний, як боєць із ВОХРи,
Йде крізь сади японський бог
Ходи сюди, забувши зло,
В обійми сяючих проспектів
Світило - няша й красапета
Кидає спецій в теплий плов
Широкі жмені. Чути спів
Пташок, загублених у часі,
Стрибає думка, як карасик,
У реггі стомлений мотив
Ходи... Чи то залишся там?
Все менше відповідей знаю
Експрес все швидше пролітає
Повз днин осінніх цінний крам